Психологічні особливості емпатії молодших школярів із затримкою психічного розвитку

Наступним нашим кроком було проведення дослідження емоційного відшукування за допомогою методики емоційного відшукування молодших школярів (власна модифікація модифікованого тесту-опитувальника емпатичних тенденцій, розробленого А.Мехрабіена і Н.Епштейном). Кожному учаснику експериментальної і контрольної груп було видано тест-опитувальник, який містив 33 твердження, котрі відображали ті чи інші ситуації, що могли викликати співчуття, співпереживання під час спілкування та взаємодії з людьми, з продуктами їх діяльності, з живою або неживою природою. Крім цього, кожен отримав бланк відповідей з нумерацією відповідних опитувальнику тверджень і два варіанти можливих відповідей: «Так» і «Ні». Бланки для відповідей не підписувались, а певним чином пронумерували, з метою збільшення довіри. Серед досліджуваних обох груп був проведений попередній інструктаж, під час якого досліджуваним пояснили структуру бланку, та принципу. За яким слід було відповідати. Зокрема було наголошено на тому. що опитувальник не містив неправильних відповідей. Аналіз отриманих результатів показав, що у більшості досліджуваних експериментальної групи (44%) низький рівень емпатичних тенденцій, що свідчить про те, що вони «закріпачені» з низьким рівнем розвитку емоційної чутливості. В контрольній групі таких осіб – 48%. Значний відсоток (36%) досліджуваних контрольної групи мають середній рівень емпатичних тенденцій, що свідчить про достатньо сформований рівень емоційної чутливості. В контрольній групі таких осіб – 32%. Також слід зазначити, що в обох групах (експериментальній і контрольні є невеликий відсоток осіб з високим рівнем емпатичних тенденцій – 20%). Слід звернути особливу увагу на осіб з низьким і з високим рівнем емпатичних тенденцій. Розвиток емоційної чутливості залежить від багатьох факторів, серед яких: ступінь актуалізації потреб у добробуті інших людей, вміння правильно приймати невербальну інформацію про стан людини чи тварини за позою, мімікою, жестами, інтонацією голосу тощо, а також – від життєвого досвіду, від характеру виховання в сім’ї та школі. Найбільш вірогідно, що емоційна чутливість визначається спрямованістю особистості, яка виражається емпатичними тенденціями.

У разі низького рівня емпатичних тенденцій, а він у нас є  і в експериментальній і контрольній  групах по 20% у кожній, дуже важливо  проаналізувати фактори та продумати  заходи. Які дозволять «розкріпачити» і розвинути емоційну чутливість, потрібну для життя. Отримані результати до проведеної методики у експериментальній  і контрольній групах показав, що у більшості досліджуваних низький  рівень сформованості емпатичних тенденцій.

Наступним кроком було проведення методики «Дослідження рівня емпатійних тенденцій (за модифікацією методики І.Юсупова)”. Досліджуваним експериментальної  та контрольної груп було запропоновано 36 тверджень. Яким необхідно було дати відповідям такі числа: якщо вони хотіли відповісти «не знаю» - 0, «ні, ніколи» - 1, «іноді» - 2, «часто» - 3, «майже завжди» - 4 і відповіді «так, завжди» - 5. Давати відповіді потрібно було до всіх пунктів». Перш ніж ми підрахували результати, ми перевірили ступінь відвертості досліджуваних обох груп, який показав, що більшість була відвертими перед нами і самими собою. Аналіз отриманих результатів показав, що у більшості досліджуваних експериментальної групи (40%) середній рівень емпатійних тенденцій, що притаманний переважній більшості людей. Оточуючі таких осіб не можуть назвати «товстошкірими», у той самий час вони не належать до надто чутливих осіб. У міжособистісних стосунках їхнє уявлення про інших складається під впливом їхніх учинків, а не особистих вражень. Їм притаманні емоційні прояви, що самоконтролюються. В контрольній групі таких осіб – 44%. Є також значний відсоток осіб (24%) з низьким рівнем емпатійних тенденцій. Особи з таким рівнем емпатійних тенденцій відчувають труднощі у встановленні контактів з однолітками та старшими, незручно почуваються у великих компаніях. Емоційні прояви у вчинках оточуючих іноді здаються їм незрозумілими і безглуздими. Вони віддають перевагу заняттям конкретною справою на самоті, а не під час спільної роботи з однолітками, однокласниками. В експериментальній групі таких осіб – 20%. Значний відсоток осіб експериментальної групи (20%) мають дуже низький рівень емпатійних тенденцій, що свідчить про нерозвиненість емпатійних тенденцій. Їм важко першим розпочати розмову, вони тримаються відокремлено від однокласників. Особливо їм складно контактувати з меншими дітьми та старшими. У міжособистісних стосунках досить часто опиняються в незручному становищі. Багато в чому вони не знаходять взаєморозуміння з оточуючими. В контрольній групі таких осіб – 24%. Є невелика частина осіб експериментальної групи (12%), яка має високий рівень емпатійних тенденцій. Вони чутливі до потреб і проблем оточуючих, великодушні, схильні багато що пробачити. З непідробною цікавістю вони ставляться до людей. Їм подобається «спостерігати» за мімікою, жестами інших людей, «заглядати» у їхнє майбутнє. Досліджувані з цим рівнем емпатійних тенденцій емоційно чутливі, товариські, швидко встановлюють контакти з однолітками, та навіть дорослими. В контрольній групі –цей відсоток становить 8%. Слід також зазначити, що в експериментальній і контрольній групі існує незначний відсоток (4%) осіб, які мають дуже високий рівень емпатійності. Вважається, що в них хворобливо розвинене співпереживання. У спілкуванні, як барометр, тонко реагує на настрої співрозмовника. Який ще не встиг сказати жодного слова. Їм важко від того, що оточуючі люди використовують їх як громовідвід, навалюючи на них свій емоційний стан. Аналіз отриманих результатів проведених методик в обох групах дав привід стверджувати, що рівень емпатії та самооцінки в експериментальній та контрольній групах приблизно однаковий. Значна частина досліджуваних має низький, дуже низький, дуже високий рівні емпатії, що є не досить позитивним явищем.

Висновок до розділу  ІІ

Емпатія – здатність розуміти емоційний стан іншої людини, співчувати, співпереживати. Процес емпатії за своїм змістом є інтелектуальним. Уміння сприйняти почуття іншої  людини як свої власні, здатність до емоційного відгуку є специфічним  компонентом спілкування та особливим  засобом пізнання людини людиною. Цей  феномен у психології отримав  назву емпатія.

Кожна людина має власний  репертуар ролей, ситуацій міжособистісної  взаємодії. Репертуар ролей тим  ширший, чим багатший соціальний та емоційний досвід особистості. Схильність до переживань розвивається відповідно до низки відомих соціальних ролей. Зіткнення з подібними ситуаціями актуалізує ті уявлення, які суб’єктивно  нібито відповідають певному партнеру по спілкуванню.

Характер спілкування  матері і дитини, педагога і учня викликає емоційну реакцію, яка стає стійкою при частому повторенні. Але це не вияв типових властивостей особистості, а швидше належний відгук на певний стиль поведінки. Стиль  спілкування пов'язаний з емоційним  співчуттям партнерові. Емоційність  особистості визначається не тільки її орієнтацією в соціальному  середовищі, а й значущість засобів  впливу на людей.

Дослідження засвідчують, що розвиток емпатії залежить не стільки  від кола взаємодії з іншими людьми, скільки від суб’єктивної значущості цих осіб із ЗПР для особистості, тобто зумовлений кількістю осіб яких вона по-справжньому цінує. Обмеженість кола осіб, яким схильна співчувати людина, не тільки блокує емоційну чутливість, в окремих випадках вона може переходити у жорстокість. Доведено, що емпатія є тим вищою, чим краще людина здатна уявити собі, як одна й та ж сама подія сприйматиметься різними людьми. Отож, емпатію слід розвивати від народження. Спочатку це завдання повинні виконувати батьки, а потім, з приходом дитини у школу, – й вчителі. Зазвичай, в школу діти приходять у 6-7 років (у психології і педагогіці цю категорію осіб називають молодшими школярами). І саме тут продовжується процес навчання і виховання. Важливість розвитку емпатії у дітей молодшого шкільного віку із ЗПР стало приводом до проведення нами експериментальної роботи з даної проблеми. Під час проведення первинного зрізу ми отримали результати, що свідчили про недостатню сформованість емпатії у дітей молодшого шкільного віку із ЗПР. Ці результати були приблизно однакові як в експериментальній, так і в контрольній групі. Також дослідження показало, що результати за іншими трьома методиками, що діагностують рівень емпатії та емпатійних тенденцій, майже не змінювалися.

ВИСНОВКИ

Різні аспекти розвитку особистості  висвітлювалися в роботах вітчизняних  психологів і педагогів (К.А. Абульханова-Славська, М.Й. Боришевський та ін.), що стали методологічним та теоретичним підґрунтям багатьох досліджень. Особлива увага почала приділятися емоційному розвитку, чутливості, сприйманню та співпереживанню. Низка досліджень привчена окремим аспектам розвитку емпатії та її компонентів (Л.П. Алексєєва, Л.П. Виговська. Т.П. Гаврилова та ін.). Слід зауважити, що проблема емпатії – одна з найскладніших у психологічній науці, через невловимість цього феномену для дослідників, про що свідчить розмаїття у визначення її суті, механізмів, функцій, та її важливої ролі у моральному розвитку особистості. Накопичений матеріал потребує певної систематизації, узагальнень та доповнень.

1. Уважно проаналізувавши  психолого-педагогічну літературу, визначено, особливості емоційно-чуттєвої  сфери у дітей молодшого шкільного  віку із ЗПР, а саме, що молодший шкільний вік не тільки є сензитивним для формування навчальної діяльності, але є дуже важливим етапом у соціальному розвитку дитини, у становленні її зв’язків з оточуючими людьми за межами родинних стосунків. Прийняття нової соціальної ролі школяра із ЗПР, готовність відповідати очікуванням інших, здатність будувати власну поведінку відповідно до зразків, а також формування власних очікувань щодо поведінки інших людей роблять дітей цього віку сензитивними до виховання у них емпатійних можливостей.

Емпатія вважається важливим чинником морального розвитку особистості. Вона розглядається як ефективний засіб  розкриття і засвоєння внутрішнього єства моральних відносин, естетичних норм, що культивуються. Емпатія сприяє розвитку гуманних відносин, альтруїстичного  стилю поведінки. Емпатійне співчуття, співпереживання виступає мотивом-посередником у діяльності допомоги. Емпатійність розглядається як один із засобів  обмеження людиною своєї агресивності. І, нарешті, емпатія – необхідна  умова розвитку особистості, її емоційної  зрілості, міжособистісного взаєморозуміння [2, c. 11-13].

2. Для вивчення особливостей  емоційно-почуттєвої сфери дітей  молодшого шкільного віку із  ЗПР, ми проаналізували особливості  їх психічного та фізичного  розвитку. Було з’ясовано, перехід  дитини в школу супроводжується  формуванням складних і часто  суперечливих почуттів, зумовлених  новим становищем молодшого школяра  із ЗПР серед дітей, у сім’ї.  Стосовно моральних почуттів, то  слід сказати про глибокі зміни  в сфері моральних почуттів. Стосунки  молодшого школяра із ЗПР з  класом багато в чому визначаються  його успішним навчанням. Також  молодший школяр із ЗПР уважно  спостерігає за своїми однокласниками, якщо він бачить когось, хто  заслуговує на повагу, то намагається  бути гіршим від нього. Іноді  рівняння на іншого (не завжди  кращого учня), його «легке» наслідування  веде до погіршення поведінки  та успішності у навчанні.

Молодші школярі із ЗПР  бояться визнати своє невміння щось робити, свою слабкість і почуття. Але це не означає, що вони не здатні переживати, відчувати страх і  т.п. Учні, які навчаються в початковій школі, вже можуть виявляти високі моральні почуття: піклування і чуйність до матері, до вчительки і навіть до чужих людей, якщо вони хоробрі, благородні, віддані один одному.

3. Наперекір поширеним уявленням про те, що для дітей із ЗПР характерні зниження можливості до співпереживання і співчуття, прояви емпатії, в часто зустрічаючих в досвіді ситуаціях спілкування, доступні більшості молодшим школярам із ЗПР, також як і більшості нормально розвиваючим дітям молодшого шкільного віку. При цьому прояви емпатії у молодших школярів із ЗПР підпорядковуються тим же закономірностям, які спостерігаються в нормально розвиваючих молодших школярів: емпатія знаходить залежність від складності ситуації і того, чи є об’єктом доросла людина, ровесник або тварина.

Залежність емпатії від  складності ситуації як у молодших школярів із ЗПР, так і в нормально  розвиваючих школярів проявляється в зниженні емпатії і зміни  її змістових характеристик, складаючим в більш вираженій орієнтації на внутрішні процес і стан іншого індивіда, відсутності ідентифікації  з його переживаннями в складних ситуаціях у зрівнянні з простими. Специфіка емпатії молодших школярів із ЗПР полягає  в тому, що ускладнення  ситуації призводить у них до більш  вираженому, значному зниженню емпатії  і більшій кількості її якісних  змін.

4. Гуманізація суспільного  життя тісно пов'язана насамперед  з поліпшенням людських взаємин.  У цьому контексті великого  значення набуває проблема розвитку  та виховання почуттєвої сфери  особистості. Прищеплення дитині  знань про моральні норми лежить  на плечах батьків, а зі вступом  у школу й на вчителях. Учні-першокласники  (молодші школярі) із ЗПР особливо  чуттєві і добре піддають впливу. В цей період дуже важливою  є співпраця вчителів і батьків,  з метою створення єдиної системи  виховання. Співробітництво з  батьками особливо плідне, якщо  існує взаємоповага, взаєморозуміння  і бажання з обох сторін.

На уроках в постійному спілкуванні з учителем та ровесниками  формується моральність дитини, здатність  до співчуття, співпереживання та ін., збагачується її життєвий досвід. Хвилювання молодших школярів із ЗПР, їх радощі та образи пов’язані з навчанням. На уроці взаємодіють всі елементи виховного процесу: мета, зміст, засоби, методи, організація. Виховує весь процес навчання на уроці, а не так звані  виховні моменти. В процесі навчання відбувається систематичне залучення  до моральних знань.