Психологічні особливості емпатії молодших школярів із затримкою психічного розвитку

Тому, значна кількість досліджень емпатії, спрямована на виявлення умов, чинників, що впливають на виникнення й особливості протікання емпатійного  процесу. Перш за все, це група чинників, пов’язана з розвитком пізнавальних процесів; минулим досвідом, насамперед емоційним, комунікативним (широтою  кола спілкування з ровесниками); особливостями особистості «суб’єкта».

Основними особистісними  чинниками, що впливають на емпатійнисть людини, є емоційна чутливість, зацікавленість в інших людях, гнучкість, висока поведінкова пристосованість, екстраверсія, тривожність, стійкість особистості, ухвалення ролей, само ототожнення  індивіда, домінуюча мотивація(колективістська  або егоцентрична), стійкість мотивів, міра суб’єктивної значущості в системі  цінностей інших людей і власного «Я» [6].

Таким чином, на сьогодні можна  розрізняти: 1) емпатію емоційну засновану  на механізмах проекції та наслідування моторних та афективних реакцій іншого; 2) емпатію когнітивну, що базується  на інтелектуальних процесах: порівняння, аналогія тощо; 3) емпатіюпредиктивну ,що проявляється як здатність передбачати  афективні реакції іншого в конкретних ситуаціях [14, с. 273-279. ].

1.2. Особливості  емоційно-почуттєвої сфери у молодших  школярів із затримкою психічного  розвитку

Для того, щоб дослідити  особливості емоційно-вольової сфери  у дітей молодшого шкільного  віку із ЗПР, слід проаналізувати особливості  її психічного та фізичного розвитку. Перехід дитини в школу супроводжується  формуванням складних і часто  суперечливих почуттів. Вони зумовлені  насамперед новим становищем молодшого  школяра як серед дітей, так і  в сім’ї.

Пізнавальні процеси. Виникнення, сила і особливо протікання інтелектуальних почуттів залежить не стільки від віку дітей, скільки від змісту й організації їх діяльності, насамперед навчальної.

Інтелектуальні почуття  дитини цього віку виявляються в  допитливості, що зростає, у ненаситній жадобі до знань. Вони підсилюються читанням книжок, журналів, дитячих газет. При  цьому молодших школярів приваблюють  вже не окремі яскраві і дивні  факти, як це мало місце у дошкільників. Учні молодших класів із ЗПР цікавляться  глибшими причинами явищ, які вивчають, події, про які дізнаються.

Моральні почуття. Глибокі зміни відбуваються у дітей початкових класів і в сфері моральних почуттів. Як показали дослідження Л.С. Славіної, Л.І. Божович, М.Н. Волокітіної, Л.А. Висотіної, П.І. Розмислова, стосунки, що складаються у молодшого школяра з класом, багато в чому визначаються його успішним навчанням [ 41]. Якщо для першокласників із ЗПР вирішальну роль в оцінці того чи іншого учня відіграють оцінки й оцінка вчителя, то в учнів ІІІ-ІV класів особливе значення заслуговує не відмінник, а той, хто багато знає, хто легко розв’язує складні задачі, може правильно відповісти на будь-яке запитання, той, хто показав себе як хороший спортсмен, шахіст.

В учнів молодших класів із ЗПР виразно виступає рівняння на іншого (у тому числі і не на найкращого), легке наслідування «незалежної» поведінки учня, який виділяється, бажання  дружити з ним і ні в чому не відставати від нього. Ось чому деякі діти, що прийшли в школу  з вихованими гігієнічними навичками  і звичками, іноді їх втрачають, наслідуючи менш культурних товаришів. Вони швидко переконуються в тому, що мити руки після туалету і перед їжею зовсім не обов’язково, а акуратні зошити і книжки бувають тільки в  «матусиних синків».

Прагнучи постійно посісти  однакове місце в класі і не бути нижче і гіршим за інших, діти іноді навмисно позують перед  товаришами, хваляться своєю «незалежністю» або успіхами, часто уявними, в  якій-небудь галузі. Вони бояться визнати  своє невміння щось зробити, свою слабкість  і неспроможність у чомусь.

Однак в учнів третіх класів можна спостерігати певну розбіжність  між загальною оцінкою і особистим  ставленням до того чи іншого товариша. Це чітко виявляється, наприклад, у  широті відомих випадків фальшивого товаришування. Підказувати, дати списати  свою роботу учні ІІ-ІV класів вважають виявом справжньої дружби, товариськості. Причому, якщо хто-небудь з дітей  відмовляється підказувати, його звинувать  у байдужості. Звідси видно, що діти цього віку ще не знають рис справжньої товариськості.

Учні із ЗПР, які навчаються в початковій школі, вже можуть виявляти високі моральні почуття: піклування і  чуйність до матері, до вчительки і  навіть до чужих людей, якщо вони хоробрі, благородні, віддані один одному. Бесіди з учнями І-ІІІ класів і обговорення  разом з ними вчинків літературних персонажів або реальних людей розвивають у них уміння правильно оцінювати  факти, якщо, звичайно, вони їм зрозумілі  і не виходять за межі їх життєвого  досвіду. Однак оцінки, які дають  діти цього віку, дуже часто прямолінійні.

Невміння розібратися  в складних взаємовідносинах людей  позначається на відносинах молодшого  школяра з дорослими. Розглядаючи  цей аспект проблеми почуттів, П.М. Якобсон показав, що у взаємовідносинах з дорослими у школяра виступають дві суперечливі тенденції: з одного боку, зростаюче усвідомлення необхідності підкорятися вимогам старших як вимогам, що їх ставить суспільство, з другого боку, зростаюча самостійність, почуття незалежності, впертості для захисту прав на власну ініціативу і самодіяльність. [20].

Серед почуттів, які формуються у школяра, слід відзначити й почуття, пов’язані зі ставленням до вчителя. У першокласників швидко складаються  почуття довіри, прихильності, поваги до вчителя, проте ці почуття ще розпливчасті і глобальні, що характерно для шести-, семирічних дітей. Якщо вже сподобалася  вчителька, то все в неї хороше: і зачіска, і голос, і пояснює  вона зрозуміло, і посміхається ласкаво, і туфлі в неї гарні. Але  до ІV класу це ставлення диференціюється, і діти більш критично починають  оцінювати дорослих, у тому числі  й своїх вчителів.

Дослідження Г.Г. Гусєвої показало, що абсолютна більшість першокласників, які вступають до школи, хоче вчитися, вчителька їм подобається, вона добра, справедлива, сувора. У школярів ІІ класу змінюються й критерії оцінки вчителя. Визначають вчителя менш суворим. Змінюється також і обґрунтування. Провчившись півтора року, діти більше починають виділяти в учителя якості педагога.

Моральні почуття розвиваються на основі знань, поступового засвоєння  моральних понять, оцінок. На цих  знаннях, певним чином оцінених дорослими, будуються і власні моральні судження дітей. У процесі набуття дітьми знань формуються перші елементарні  моральні поняття,що, як і всі поняття, виражені в словах (хоробрий, чесний, акуратний). Кожне поняття включає  в себе певну сукупність істотних ознак.

Молодшому школяреві із ЗПР  така складна робота – аналіз і  узагальнення емоційно значущих фактів у поведінці особистості –  ще не під силу. Він знає, наприклад, що обдурювати не можна, щиро осуджує  людей, які обдурюють інших. Проте, списавши розв’язання задачі в сусіда, зовсім не бачить у своєму вчинку того самого обдурювання, заявляючи, що «це  зовсім інше».

Складність виникнення і  протікання моральних почуттів полягає  ще й у тому, що вони безпосередньо  виявляються і зміцнюються в  спостереженні за конкретними діями  і вчинками людини, які дуже різноманітні. Якщо немає органічного зв’язку  знань (моральних понять), оцінного ставлення (добре-погано) і вчинку, то ні про яке мораль виховання не може бути і мови.

Естетичні почуття. У період молодшого шкільного віку створюються сприятливі умови для подальшого розвитку естетичних почуттів дітей, виховання естетичного смаку.

Дослідження В.М.Шацької, Н.Л.Гродзеньської, О.О.Апраксіної, Є.О.Мальцевої, С.О.Карцевої і Н.О.Ветлугіної переконують у  тому, що в молодших школярів (і навіть у дітей дошкільного віку) із ЗПР  легко викликати любов до слухання музики і співу. Вони з задоволенням виконують ті пісні, в яких можуть передати своє ставлення дорідної країни, до окремих знайомих їм історичних героїв та подій [18].

Естетичні почуття часто  не можна відокремити від їхніх  моральних переживань. В учнів  І-ІV класів із ЗПР можна виховати естетичне ставлення до народного  мистецтва, орнаментів, вишивок, до музейних виробів з фарфору та скла. Естетика побуту, якій у нашій країні приділяють дедалі більше уваги, може виховати вже  в 7-10-річних дітей добрий смак. Це виявляється  у тому, що діти навчаються відрізняти справді красиве від усіляких підробок. Треба підтримувати прагнення 10-12-річних дітей, і особливо дівчаток, мати гарний вигляд, одягатися і  зачісуватися.

Таким чином, в умовах спільної діяльності, колективної класної  роботи на новий щабель піднімаються колективістські відносини між  дітьми, виникають почуття справжньої товариськості і дружби, які народжують почуття відповідальності за себе і  за інших. Для дітей молодшого  шкільного віку із ЗПР дуже характерні різні оцінки своїх вчинків і  вчинків інших людей, а також  судження про них. Ця суперечність властива самому життю й фактам людських відносин, в які включається школяр. У  них дуже важко розібратися дев’ятирічним  дітям. Ще менше вдається школяреві  із затримкою психічного розвитку визначити  напрям своїх вчинків.

1.3. Форми і методи  формування емпатії у молодших  школярів із ЗПР

Важливою ознакою зрілого  громадянського суспільства є його гуманність, яка постійно реалізується її носіями - членами цього суспільства - через ставлення один до одного, до більших об'єднань людей, до природного довкілля. Найвищі почуття, особливо моральні, що характеризують високорозвинену  в духовному сенсі людину, надихають  її на великі справи та благородні вчинки, які не даються дитині в готовому вигляді від народження. Вони формуються батьками, родиною, навчальним закладом, суспільством... Робота із сім'ями учнів  є однією з важливих ланок просвітницької діяльності педагогів. Іноді вчителям досить складно встановити позитивні  та результативні контакти з батьками. Для того, щоб правильно і гармонійно виховувати дитину, яка прийшла в  навчальний заклад, слід тісно співпрацювати  вчителям з батьками, а для цього  потрібна взаємоповага, взаєморозуміння, взаємопідтримка. Слід постійно заохочувати  батьків до участі в житті класу.

Форми роботи та заняття  з батьками можуть охоплювати різну  кількість батьків. У межах цих  занять можна знайти місце й для  підготовки батьків до емоційного розвитку дитини в сім'ї, зокрема виховання  емпатії. Перед педагогами стоїть завдання актуалізувати проблему емоційного розвитку дитини в сім'ї, розширити  знання батьків, підказати шляхи  та засоби такої роботи в сім'ї.

У системі педагогізації  батьків бесіда вважається однією з  найбільш дієвих її форм. Діалог педагога з батьками і зворотний зв'язок з учасниками заняття сприяють більш  швидкому знаходженню результативних шляхів виховання й розвитку в  дітей емпатії до людей взагалі  й однолітків зокрема. Орієнтовні теми бесід: «Емоційний розвиток дитини із ЗПР», «Шляхи та засоби виховання почуттів у молодших школярів із ЗПР» та ін.[13, c. 189].

Ефективною формою самостійної  роботи батьків є їх самодіагностика  щодо здатності до емпатії. Для цього  батькам слід запропонувати зробити  в домашніх умовах тестування - самодослідження  властивих їм емпатійних тенденцій. Важливими методами і способами  морального виховання учнів молодшого  шкільного віку Ушинський вважав переконання, запобігання неправильній поведінці, педагогічний такт учителя  та заохочення і покарання, але не тілесні, особистий приклад учителя, а також батьків і старших, правильний режим, навчання тощо. Ще одним  засобом виховання емпатії та морального загалом, на його думку, є  фізична праця, за допомогою якої формуються кращі моральні якості учнів  молодшого шкільного віку, але  з умовою правильного поєднування  її з працею розумовою.

На уроках в постійному спілкуванні з учителем та ровесниками  формується моральність дитини, здатність  до співчуття, співпереживання та ін., збагачується її життєвий досвід. Хвилювання молодших школярів із ЗПР, їх радощі та образи пов’язані з навчанням. На уроці взаємодіють всі елементи виховного процесу: мета, зміст, засоби, методи, організація. Виховує весь процес навчання на уроці, а не так звані  виховні моменти. В процесі навчання відбувається систематичне залучення  до моральних знань.

Знання молодшого школяра  із ЗПР школяра про емпатію  та її форми, отримані на уроках, власні життєві спостереження і переживання  не рідко бувають різними і  неповними. Тому потрібна спеціальна робота, пов’язана з узагальненням отриманих  знань, поділ їх на позитивні і  негативні, пошук ефективних видів  поведінки у ситуаціях, де потрібна підтримка, допомога та ін. Форми роботи різні: це може бути розповідь вчителя, етична бесіда та ін.

Етичні бесіди сприяють отриманню  моральних знань, виробленню в дітей  молодшого шкільного віку із ЗПР  етичних уявлень і понять, вихованню  інтересу до моральних проблем, стремлінню до оцінювання моральної діяльності, розвивають здатність до емпатії. Головне  призначення етичної бесіди –  допомогти учням розібратись  в складних питаннях моралі, сформувати тверду моральну позицію, допомогти  кожному школяру із ЗПР усвідомити свій особистий моральний досвід поведінки, прищепити уміння виробляти  моральні погляди, підвищити рівень емпатійності. В процесі етичних  бесід необхідно, щоб учні із ЗПР  самі активно приймали участь в обговоренні  моральних проблем, ситуацій, які  потребують прояву емпатії, та самі підходили  до визначених висновків, правильних вчинків, відстоювали власну думку та переконували своїх товаришів. Етична бесіда будується  на аналізі та обговоренні конкретних фактів та подій з повсякденного  життя, прикладів з художньої  літератури, кінофільмів. Особливістю  проведення етичних бесід в початкових класах у тому, що в них можна  включати інсценування, читання уривків  з художньої літератури, декламацію. При цьому слід пам’ятати про  те, що в етичній бесіді повинен  переважати живий обмін думками, діалог.

Такі бесіди передбачають зіставлення вчинків літературних героїв з поведінкою дітей, на основі чого формуються узагальнені уявлення про норми й правила поведінки  дітей, системи моральних оцінок, форм та шляхів прояву емпатії, її важливості. Результатом бесіди являється яскраве, переконливе слово вчителя, який робить висновок по обговоренню питання, дає практичні рекомендації дітям. В етичних бесідах головна  роль належить вчителю, і він повинен  добре володіти словом, та мати добре  розвинену емпатію. Найбільш вдалими  та ефективними на думку І.М. Коган  є методи формування емпатії, засновані  на використанні засобів мистецтва (художня література, театралізовані дії тощо), в яких розкривається  значущість внутрішнього світу іншої  особистості та надаються взірці для формування власного ставлення  до іншої людини. Обов’язковою умовою формування емпатії є організація  групових форм міжособової взаємодії  з подальшим аналізом і рефлексивним обговоренням почуттів і дій всіх учасників групи [15, c. 101].