Психологічні особливості емпатії молодших школярів із затримкою психічного розвитку

Таким чином, порівняння отриманих  результатів проведеної методики в  ЕГ і КГ показав, що у більшості  досліджуваних низький та дуже низький  рівень сформованості емпатійних тенденцій. Слід зазначити, що все ж є значна частина досліджуваних, які мають  середній, високий та дуже високий  рівень емпатійних тенденцій, та все  ж наявність дуже низького і низького рівня в обох групах свідчить про  недостатню роботу у напрямку формування співчуття, співпереживання і т.п. Така ситуація стала приводом до створення нами програми розвитку почуття емпатії у дітей молодшого шкільного віку із ЗПР.

2.2 Програма розвитку  емпатії у молодших школярів  із ЗПР

Емоції відіграють у житті  людини надзвичайно важливу роль. Емоції — це особливий клас психічних  процесів і станів, пов’язаних з  інстинктами, потребами, мотивами, які  відображають у формі безпосереднього  переживання (задоволення, радості, страху та ін.) значимість предметів, явищ, ситуацій, що впливають на індивіда в процесі  його життєдіяльності.

Почуття – стійкі емоційні ставлення людини до явищ навколишньої дійсності, які відображають значення цих явищ у зв’язку з потребами  і мотивами; вищий продукт розвитку емоційних процесів у суспільних умовах.[17].

Зі вступом дитини у  школу продовжується формуватись  її особистість, це тісно пов’язане  з продовженням розвитку її емоційно-вольової сфери, із продовженням формування інтересів  та мотивів поведінки, що відповідно детерміновано соціальним оточенням, передусім типовими взаєминами з  батьками, однолітками і вчителями. Здатність дитини співпереживати, перейматися  чужим горем – це високе почуття, яке ми називаємо «емпатія». Якщо дитина схильна до емпатійних переживань, допомагає комусь, поживає за когось, то у разі досягнення тією особою, котрій дитина допомагала – вона відчуватиме  велику радість, почуватиметься щасливою.

Встановлено, що здатність  до прояву емпатії зростає за умови  разючої подібності людей між  собою, а також у набутті життєвого  досвіду. Проведене нами дослідження  рівня емпатії у дітей молодшого  шкільного віку показало, що рівень сформованості емпатійних тенденцій  у дітей із ЗПР, які навчаються у 1-х класах скоріше низький ніж  високий. Це негативне явище спостерігається  не тільки у школі, яку ми обрали для дослідження, а й в інших  навчальних закладах, в яких проводились  подібні дослідження. Отож нами представлена програма розвитку емпатії у дітей  молодшого шкільного віку ізЗПР.

Основний  зміст програми. Розвивальна програма розвитку емпатії у дітей молодшого шкільного віку із ЗПР будувалась з урахуванням досвіду, нагромадженого в загально методичних (В.С.Мухіної, Ч.А.Ізмайлова, Р.М.Рахматуліної, О.В.Хухлаєвої, М.І.Чістякової та ін.) і психологічних (А.І.Копитіна, Г.А.Бреслава, Г.Л.Лендера, Н.М.Погосової та ін.).

Загальна  характеристика. Розвивальна програма розвитку емпатії у дітей молодшого шкільного віку із ЗПР будується на засадах розуміння, емпатії зі сторони експериментатора. Вона допомагає зняти емоційну напругу, виразити своє «Я».

Необхідною умовою розуміння  дітьми молодшого шкільного віку із ЗПР своїх емоційних станів (радість, жаль, смуток, гнів, образу і  т.п.), необхідно навчити їх розпізнавати, називати, порівнювати і бачити емоції не тільки в собі але й у інших. Тобто у них слід виробити почуття  емпатії. Емпатією називають здатність  до розуміння і співпереживання  емоцій інших людей.

Емпатія – вміння спільно  радіти успіху, засмучуватись невдачі, відчувати підтримку, відчувати, що є група людей, близьких тобі за духом  і діями. Ми припускаємо, що саме запропоновані  нижче заняття створять умови, в  яких кожна дитина може говорити за допомогою засобів мистецтва  і художньої діяльності про найпотаємніше, про найважливіше. При цьому спеціальна підготовка, талант і художня цінність роботи значення не мають.

Важливим є безпосередньо  процес творчості, а також особливості  внутрішнього світу дитини. Незаперечним є той факт, що більшість дітей  молодшого шкільного віку5 хв люблять малювати. Саме малюнок для них є не мистецтвом, а мовою. Дітям, не зважаючи на жодні обставини, легше не вербально виразити як внутрішні відчуття, так і ситуації. Тому вік від 5 до 10-11 років називають «золотим віком» дитячого малюнка. Навіть у старшому віці , не дивлячись на розвиток усного мовлення, процес малювання також допомагає саморозкриттю особистості. В структурі кожного заняття є дві основні частини. Одна – невербальна, творча, неструктурована. Друга частина – вербальна, апперцептивна і формально більш структурована, кожна дитина інтерпретує намальований об’єкт, описує виникнувші в ній асоціації.

Мета програми: розвиток емоційно-почуттєвої сфери дітей молодшого шкільного віку із ЗПР, ознайомлення їх з поняттям «емпатія» та її формами; навчити їх правильно діяти при виникненні ситуацій, які потребують підтримки, співчуття, допомоги; розвивати навички правильного поводження у таких ситуаціях.

Завдання  програми: 1) дати поняття про розділення емоцій на позитивні і негативні; 2) допомогти дитині відреагувати на присутні негативні емоції (страх, огиду, гнів і т.п.), що перешкоджають розвитку емпатії у її повноцінному особистісному розвитку; 3) сприяти збагаченню емоційної сфери дитини; 4) здатність до творчої самореалізації; 5) збагачувати репертуар соціальних навичок; 6) допомогти усвідомити, що співпереживання, розуміння, гуманність являються важливими компонентами людських взаємовідносин, і що їх потрібно розвивати; 7) учити довіряти собі і іншим людям.

Заняття проводилися в  експериментальній групі, яка складалася з 5 осіб, які навчаються у 1-му класі, 1-2 рази на тиждень. Тривалість занять від 20 до 40 хвилин, в залежності від  бажання та працездатності дітей.

Таблиця 2.1.

Напрями розвитку емпатії у дітей молодшого  шкільного віку із ЗПР

Отже, така ситуація стала  поштовхом до розроблення та впровадження програми розвитку емпатії у дітей  молодшого шкільного віку із ЗПР. Після програми, було повторно проведено  дві методики. Отримані результати свідчать про ефективність програми, оскільки було виявлено, що кількість  осіб з низькою та дуже низькою  емпатійністю зменшилася.

2.3 Аналіз результатів  дослідження емпатії у дітей  молодшого шкільного віку із  ЗПР

Нами було проведено дослідження  рівня емпатії учнів двох класів віком 7-9 років. В дослідженні брало участь 12 осіб, віком 7-9 років. Дослідження проводилось у два етапи. Досліджуваних, які навчаються у 1-х класах, ми поділили на дві групи – експериментальну (1-А) і контрольну (1-Б) по 6 учнів у кожній. Оскільки метою дослідження було визначення рівня сформованості емпатії у дітей молодшого шкільного віку із ЗПР, перш за все ми визначили рівень самооцінки досліджуваних за допомогою методики «Мій портрет у променях сонця» [див. Додаток А]. Формуванню самоповаги молодшого школяра із ЗПР сприяє залучення його батьками до обговорення різних сімейних проблем та планів, повага до його думок та бажань. Безконтрольність, байдужість до дитини, ігнорування її особистості та зневага гідності призводить до формування низької самооцінки. Вседозволеність, захвалювання – сприяють появи зазнайства. Отож, досліджуваним контрольної та експериментальної груп було запропоновано аркуш паперу, на якому було зображено сонце з десятьма промінчиками. Досліджуваним потрібно було в центрі сонечка написати своє ім’я, а на променях – хороші і нехороші якості, було наголошено на тому, що якщо не вистачає промінчиків – їх можна домалювати. Отож, більшість досліджуваних експериментальної групи (40%) написали по дві позитивні доброчинності та по чотири (40%), що свідчить про дуже низький рівень та низький рівні самооцінки, яка змушує особу ніяковіти, почуватись невпевнено, і некомфортно. Особи з низьким рівнем самооцінки неадекватно реагують на критику. Вони все сприймають на свій рахунок. Всі люди роблять помилки. Коли розбираєш помилку з адекватною особою, вона все розуміє, розмова ведеться конструктивна. Дитина з низькою самооцінкою сприймає розбір ситуації як образу, душевну травму, свідоцтво своєї неповноцінності. Низька та дуже низька самооцінка заважає їй відокремити себе від ситуації, від своєї помилки. При дуже низькій або низькій самооцінці у людини існує комплекс неповноцінності. Вона невпевнена в собі, несмілива, пасивна. Такі люди відрізняються надмірною вимогливістю до себе і ще більшою вимогливістю до інших. Вони нудні, у себе та інших бачать тільки недоліки. Така сама ситуація і в контрольній групі. 8% досліджуваних експериментальної групи написали по шість позитивних якості, що свідчить про середній рівень самооцінки = адекватній самооцінці. У контрольній групі – 4% осіб з середнім рівнем самооцінки. Взагалі, особи з середнім рівнем самооцінки правильно реагують на зауваження батьків, вчителів, оточуючих, правильно (реально) зіставляє свої можливості і здібності, певною мірою критично ставиться до себе, ставить перед собою реальні завдання, вміє прогнозувати адекватне відношення оточуючих до результатів своєї діяльності. Взагалі, поведінка осіб з середнім рівнем самооцінки неконфліктна, а в ситуації конфлікту вони поводять себе конструктивно. Внутрішніх конфліктів майже немає. Існує також невеликий відсоток (12%) осіб у експериментальній групі з високим рівнем самооцінки, оскільки вони обрали по вісім позитивних якості. При високій самооцінці у людини виникає неправильна уява про себе, ідеалізований образ своєї особистості. Вона переоцінює свої можливості, орієнтована на успіх, ігнорує невдачі. Сприйняття реальності у неї часто емоційне, невдачу або неуспіх вона розцінює як наслідок чиїхось помилок або обставин, які склались несприятливо. Справедливу критику на свою адресу сприймає як причепливість. Така людина конфліктна, схильна до завишення образу конфліктної ситуації, в конфлікті поводить себе активно, роблячи ставку на перемогу. Схожа ситуація у досліджуваних контрольної групи. В цій групі осіб з високим рівнем самооцінки 16%. Отож, рівень самооцінки в обох групах до експерименту приблизно однаковий. Слід також зазначити, що жоден досліджуваний експериментальної і контрольної груп не написав жодної нехорошої якості.

Наступним нашим кроком було проведення тесту «Незакінчені речення» [див. Додаток Б]. Метою проведення даного тесту було визначення рівня емпатії учнів молодшого шкільного віку, а також з метою визначення рівня розуміння та усвідомлення таких важливих понять, як «справедливість», «співчуття», «чесність». Доказом її валідності може бути співпадання експериментальних даних з характеристиками, отриманими у процесі бесіди від учителів, а також із результатами інших методик та спостережень за учнями. Досліджуваним обох груп (експериментальній і контрольній) було запропоновано доповнити незакінчені речення на бланку так, щоб вони, по можливості, точно виражали їхні справжні почуття. Це було запропоновано зробити з кожним реченням, і якомога швидше, правдивіше. Якщо у досліджуваних виникали проблеми з відповіддю, вони могли пропустити це речення, і повернутись до нього пізніше. Також досліджуваним було наголошено на тому, що неправильних відповідей не буває. Отож, отримані результати свідчать про те, що більшість досліджуваних експериментальної групи (48%) мають низький рівень емпатії. Особи з низьким рівнем емпатії відчувають значні труднощі у спілкуванні як з однолітками, так і дорослими (батьками, вчителями, старшими). Вони відчувають себе незручно у великій компанії, у класі і т.п. У більшості випадків вони виявляють нездатність до розуміння вчинків інших людей, вважають їхніми незрозумілими і безглуздими. Вони віддають перевагу заняттям конкретною справою на самоті, що заважає успішній соціалізації. Особи з низьким рівнем емпатії полюбляють точні формулювання і раціональні рішення. В них, зазвичай, мало друзів, а ті, що є, цінуються за успішність та розум, ніж за чутливість і чуйність. Молодші школярі із ЗПР мають тонку душу, і інтуїтивно відчувають ставлення до себе, а тому відповідають тією ж монетою. В контрольній групі відсоток осіб з низьким рівнем емпатійності (52%). Значний відсоток (32%) в експериментальній групі осіб з середнім (або нормальним) рівнем емпатійності. Досліджувані з середнім рівнем емпатійності є чутливими до потреб і проблем оточуючих, великодушні, здатні прощати образи. Вони спокійно переносять критику на свою адресу з боку дорослих, намагаються не конфліктувати, поважають та прислухаються до інших, врівноважені. В контрольній групі цей відсоток становить 28%. Також в обох групах (контрольній і експериментальній) є особи з високим рівнем емпатії – 20%.

Особи з високим рівнем емпатії чутливі до потреб і проблем  оточуючих, великодушні, схильні до «всепрощення». Зазвичай, молодші школярі  з високим рівнем емпатії мають  здатність до читання людських облич, вміють бачити настрій та емоції інших  людей. Вони товариські, чутливі, мають  здатність швидко встановлювати  контакти з оточуючими та знаходити  з ними спільну мову. Отримані результати даної методики свідчать про те, що у досліджуваних експериментальної  та контрольної груп мають приблизно  однаковий рівень емпатії. Слід також  зазначити, що у досліджуваних обох груп слабко розвинений категорійний апарат, який характеризує емпатії.