Формування сприятливого соціально-психологічного клімату в фінансової організації

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 23 Мая 2013 в 01:53, курсовая работа

Краткое описание

Суспільство, як відомо, представляє собою складну, багаторівневу, цілісну й динамічно розвиваючу систему. Невід'ємним атрибутом будь-якої системи, економічної, технічної, соціальної - є управління, яке забезпечує її збереження і розвиток, упорядкування структури, взаємодія з навколишнім середовищем і досягнення цілей системи. У міру розвитку виробництва та наукових досліджень у галузі соціології та психології управління, соціології організації, соціальної

Содержание

ВСТУП …………………………………………………………………………..4
РОЗДІЛ 1: ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВЗАЄМОДІЇ
1.1. Соціально-психологічний клімат: поняття, види та структура …….8
1.2. Особливості соціально-психологічного клімату у фінансовій організації ………………………………………………………………………..22
1.2.1 Функції фінансового управління ………………………………...29
1.2.2. Завдання фінансового управління ………………………………31
1.2.3. Особливості взаємовідносин у фінансовій організації ……….34
1.3 Чинники формування соціально-психологічного клімату у фінансовій організації ………………………………………………………………………..37
1.3.1. Взаємодія керівника і підлеглого ……………………………….37
1.3.2. Стиль управління у вітчизняних та зарубіжних дослідженнях 40
1.3.3. Лідерство в сучасному управлінні організаціями …………….48
1.3.4. Вплив особливостей особи керівника на психологічний клімат в організації ………………………………………………………………………..55
Висновки до розділу 1 ……………………………………………………..63
РОЗДІЛ 2: ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО КЛІМАТУ В ФІНАНСОВІЙ ОРГАНІЗАЦІЇ
2.1. Мета, методика та організація дослідження ……………………….65
2.2. Аналіз результатів дослідження …………………………………….71
Висновок до розділу 1 ……………………………………………………..77
ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………..79
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ …………………………………..82
ДОДАТКИ ……………………………………………………………………….89

Прикрепленные файлы: 1 файл

КУРСОВА З ПСИХОЛ.1.docx

— 174.99 Кб (Скачать документ)

- складає розпис доходів  і видатків міського бюджету,  забезпечує його виконання, готує  пропозиції щодо внесення змін  до розпису у межах річних  бюджетних призначень та в  межах одного головного розпорядника  коштів міського бюджету;

- здійснює в установленому  порядку організацію та управління  виконанням міського бюджету  та бюджетів районів у місті,  координує, в межах своєї компетенції,  діяльність учасників бюджетного  процесу з питань планування  та виконання бюджету;

- проводить моніторинг  змін, що вносяться до міського  бюджету;

- розглядає звіти про  виконання міського бюджету та  бюджетів районів у місті та  інші фінансові звіти, подані  територіальними органами Державного  казначейства України;

- інформує міську раду  та виконком міської ради про  стан виконання міського бюджету  за кожний звітний період і  подає річні та квартальні  звіти про виконання міського  бюджету на розгляд виконкому  міської ради та міській раді;

- розглядає звернення  та готує пропозиції про виділення  коштів із резервного фонду; 

- проводить разом з  органами державної податкової  служби аналіз стану надходження  доходів до бюджету міста, готує  пропозиції про доцільність надання  пільг зі сплати податків і  зборів до бюджету міста;

- проводить на базі  статистичної і фінансової звітності,  прогнозних розрахунків аналіз  економічного і фінансового стану  галузей економіки території  міста, готує пропозиції щодо  визначення додаткових джерел  фінансових ресурсів;

- бере участь у формуванні  та реалізації інвестиційних  програм; 

- перевіряє правильність  складання та затвердження кошторисів  доходів і видатків бюджетних  установ та закладів, які фінансуються  з міського бюджету;

- бере участь у розробленні  пропозицій з удосконалення структури  міської ради та її виконавчих  органів, граничної чисельності  працівників, фонду оплати їх  праці, витрат на утримання  міської ради та її виконавчих  органів;

- розглядає у межах  своєї компетенції звернення  громадян, підприємств, установ і  організацій;

- готує та подає міській  раді офіційні висновки про  перевиконання чи недовиконання  дохідної частини міського бюджету  для прийняття рішення про  внесення змін до показників  міського бюджету;

- здійснює інші функції,  пов’язані з виконанням покладених  на нього завдань міською радою,  Головним фінансовим управлінням  Дніпропетровської обласної державної  адміністрації та Міністерством  фінансів України, в порядку,  визначеному чинним законодавством;

- здійснює контроль за  відповідністю бюджетному законодавству  України показників затверджених  бюджетів, бюджетного розпису та  кошторисів бюджетних установ,  що фінансуються з міського  бюджету та бюджетів районів  у місті.

 

1.2.3. Особливості взаємовідносин у фінансовій організації

 

Уся діяльність в організації  має свою специфіку, як за своїм характером, так і по взаємодії співробітників. Аналіз наукової літератури дозволяє визначити професійне спілкування  співробітників як процес соціально-психологічної  регуляції спільної діяльності співробітників засобами комунікативної і психологічної  взаємодії один з одним.

Спілкування співробітників цієї структури має свою специфіку. Її характеризують:

- вираженість субординаційних  стосунків "влади-підпорядкування", що приводять в спілкуванні  до нерівноправ'я, асиметрії позицій начальника і підлеглого;

- підвищена регламентована  і нормативна визначеність форми  спілкування співробітників, що  задається наказами;

- збільшений діапазон, різноманітність  і неоднорідність умов, ситуацій  і завдань спілкування від  довірчого спілкування у позаробочий час до строго офіційного при віддачі розпоряджень; висока стійкість і замкнутість кола спілкування, велика інтенсивність взаємодії з одними і тими ж особами.

Взаємовідносини співробітників - це система реальних зв'язків, що виникають і розвиваються в процесі спільної діяльності і виражаються у формі безпосереднього або опосередкованого спілкування. У основі взаємовідносин лежать:

- спільна діяльність співробітників, спрямована на досягнення одних цілей;

- взаємовплив співробітників один на одного;

Провідна роль в організації  діяльності належить керівникові управління.

Структурними елементами взаємовідносин є: пізнавальні знання, необхідні керівникові для того, щоб він міг визначити своє відношення до підлеглих; емоційно-оцінні почуття і безпосередньо емоційні переживання керівника, є реакцією на дію того або іншого підлеглого; мотиваційні елементи виконують роль спонукачів до певних реакцій в системі взаємодії з підлеглими; виконавські елементи - навички і уміння спілкуватися, здійснювати ефективний вплив на підлеглих.

Встановленню ділових  стосунків також сприяє облік  стильових особливостей роботи керівника. Єдиноначальність не виключає, коли потрібна, колективність в роботі, використання думок і рад своїх підлеглих. У сучасних умовах, коли обов'язки і відповідальність керівників по управлінню організацією різко зросли, їм часто буде не лише важко, але і неможливо одним впоратися з усіма питаннями управління.

Це привело керівника  до розширення повноважень заступників, розумно поєднувати принцип єдиноначальності з колегіальністю, використати при  ухваленні рішень цінні ідеї, пропозиції, які можуть бути висловлені керівниками  підрозділів, рівного як і самими підлеглими.

Створенню психологічно сприятливого клімату в колективі сприяє об'єктивна  оцінка керівника своїх підрозділів  як своєї роботи і місця в колективі, так і колег-підлеглих. Це багато в чому залежить від уміння керівника  і відповідних начальників своєчасно  побачити недоліки в їх роботі, аргументованості і глибини критичних зауважень, прямоти і доброзичливості критики [21].

Бар'єром на шляху ефективної взаємодії керівника з підлеглими можуть виступати не лише труднощі комунікативного порядку, але і  неадекватно вибрані засоби організації  спільної діяльності. Такими можуть бути:

- невірно складена ієрархія  цілей діяльності по виконанню  завдань;

- нераціональний розподіл  функцій між виконавцями;

- погано організований  контроль за досягненням проміжних  цілей;

- відсутність гнучкого  реагування на зміну ситуації  спільної діяльності шляхом висунення  нових завдань, вказівки нових  засобів для їх вирішення;

- невідповідності стилю  управління цілям і змісту  спільної діяльності.

Культура взаємовідносин співробітників - це міра засвоєння  і реалізації в їх практичній поведінці, повсякденному спілкуванні, політичних, правових, моральних, естетичних і інших  вимог суспільства.

Процес формування взаємовідносин відбувається відповідно до вимог загальних принципів, що дістали назву кодексів. Основними з них є: чесність, етичність, відповідальність, бажання досягати результатів, здатність до роботи в команді, висока якість роботи, ефективність.

Рівень взаємовідносин залежить багато в чому від співробітників, які, з одного боку, є керівниками, а значить повинні правильно  організовувати взаємовідносини зі своїми підлеглими, з іншого боку, підлеглими, тобто повинні правильно будувати свої взаємовідносини з начальниками-керівниками  своїх підрозділів.

Дотримання принципів  у взаємовідносинах співробітників фоpмиpует принциповість керівника. Увесь колектив, кожен окремо взятий співробітник, має бути переконаний, що керівник організації, разом з  особистими інтересами ставить і  загальні інтереси, інтереси співробітників. Якщо він справедливий, не допускає послаблень у вимогах до окремо взятих співробітників, рівний і рівний в  спілкуванні з ними, виключає спроби лестощів, підлабузництва, то і співробітники  почувають себе упевнено і надійно  в колективі.

У основі регулювання взаємовідносин у будь-якому організованому колективі  лежать не лише мораль, моральність, традиції, що склалися, і звичаї. В якості pегулятоpа  взаємовідносин виступають також закони, статути, кодекси організації, накази керівників.

 

 

1.3. Чинники формування  соціально-психологічного клімату  у фінансовій організації.

 

1.3.1. Взаємодія керівника і підлеглого

 

Керівник є особа, що направляє, координує і контролює діяльність виконавців. Останні повинні в обов'язковому порядку йому підкорятися і у рамках, визначених повноваженнями, виконувати усі його вимоги.

Сам керівник може брати  на себе функції виконавця лише для  того, щоб глибше розібратися в  специфіці роботи і приймати більш  обгрунтовані рішення.

Результатом його зусиль є  певним чином згрупована, спрямована і скоординована робота інших  людей. Цей результат закріплюється  в документах і до подальшої поточної діяльності відношення не має.

Керівник є персоніфікованим втіленням організації, і до її цілей  і проблем він повинен відноситися  як і до своїх власних.

Функції керівника потрібні для того, щоб, по-перше, забезпечити  систему комунікації, по-друге, забезпечити  підтримку основної діяльності організації  і, по-третє, сформулювати мету організації [1].

Відповідно до сучасних уявлень  суть роботи керівника зводиться  до виконання ряду функцій, серед  яких виділяють наступні [2]:

1) Стратегічну, таку, що полягає в постановці цілей організації, розробці стратегії і плануванні. У звичайних умовах вона вважається головною.

2) Інноваційну, тісно пов'язану з попередньою. В процесі її реалізації керівник створює умови для організаційних перетворень, консультує підлеглих.

3) Адміністративну, таку, що об'єднує цілий ряд підфункцій :

- контрольну (оцінку результатів діяльності, проведення її необхідного коригування);

- організаційну (розподіли повноважень, завдань, ресурсів і так далі).

Поява цієї функції обумовлена зростаючою роллю людського чинника  в житті організації [31].

Таким чином, функції керівника  пов'язані з усією тією роботою, від якої залежить життєздатність і  стійкість організації. Вони виступають основною мірою оцінки керівником індивідуальних якостей, які покликані сприяти  успішному здійсненню їм усіх своїх  соціальних ролей і напрямів діяльності. Як правило, чим більшою мірою  ці якості відповідають виконаним функціям, тим ефективніше керівництво [3].

Усі члени організації, окрім  першої особи, є підлеглими старшого за посадою.

Керівник і підлеглі формально  однаково включені в організацію  як засіб її діяльності. В той  же час керівник має право встановлювати  підлеглим норми поведінки, віддавати  розпорядження, домагатися їх реалізації, контролювати результати.

Таким чином, підлеглі наслідують готові норми, а для керівника  норми є багато в чому результатом  його діяльності.

Підлеглі зобов'язані  сумлінно виконувати доручення, мають  право критикувати керівника  при необхідності і в установленому  порядку оскаржити його дії [47].

Фігура підлеглого характеризується: службовою залежністю від керівника, вузьким діапазоном виконуваних  функцій, тісним зв'язком з первинним  трудовим колективом і переважанням особових форм взаємодії при виконанні  службових обов'язків, значною схильністю впливу з боку осіб, що мають більш  високу посаду і авторитет.

На відношення підлеглих  до своїх обов'язків впливають: зміст  і умови праці, характер завдання, організація роботи, необхідність проявляти  ініціативу, творчий підхід [54].

Розглянемо класифікацію особливостей взаємодії керівника  з підлеглими, в якій можна виділити:

- безпосередніх підлеглих, з якими той контактує без посередників;

- прямих підлеглих, які хоча і знаходяться у сфері його юрисдикції, але безпосередньо йому не підкоряються.

З точки зору характеру  діяльності можна говорити про три  категорії підлеглих [4]:

- штатні заступники, що курирують певну сферу діяльності, є порадниками і консультантами керівника, близькими йому по рангу, і вільними від поточних справ. Необхідність в них виникає у разі великого об'єму роботи загального характеру;

- заступники, що одночасно очолюють низові підрозділи. Таке положення підвищує їх престиж в очах своїх підлеглих і створює противагу штатним заступникам;

- "чисті" виконавці.

З точки зору виконуваних  функцій підлеглі діляться на:

- що займаються основною діяльністю, профільною для цієї організації;

- що займаються допоміжною діяльністю, яка забезпечує здійснення основною;

- що займаються діяльністю по обслуговуванню усього персоналу в цілому або керівників( їх апарат).

Таким чином, керівник - це особа, що займається координуванням і контролем діяльності підлеглих. А діяльність підлеглих полягає у виконанні доручень керівника. Тому керівник і підлеглі знаходяться в постійній взаємодії один з одним [39].

Информация о работе Формування сприятливого соціально-психологічного клімату в фінансової організації