Експериментальне дослідження типів темпераменту у молодших школярів

Рекомендації: працьовитим флегматикам доцільно порекомендувати тренувати свій соціальний інтелект ( розуміння людей, спостережливість за емоційним станом інших людей, встановлення контактів). В окремих випадках завдяки скромності в них не завжди адекватна самооцінка, яку в цьому разі слід підвищувати.

Холерик

(сильний, неврівноважений, рухливий):

• Підвищена активність.
• Енергійність, нестриманість, нетерплячість.
• Запальність, гарячковість, збудженість та неврівноваженість поведінки.
• Швидке включення в нову роботу і швидке переключення з однієї роботи на іншу.
• Швидка пристосованість до нових обставин.
• Непосидючість, швидкість рухів і мовлення, загальна моторна рухливість.
• Виразність міміки і пантоміміки,виразність молення.
• Помірна недовірливість і навіюваність.
• Циклічність у діяльності, тобто перехід від інтенсивної діяльності до різкого спаду.
• Схильність до агресії при поразках.
• Велика сила волі, активність, динамічність.
• Терпіння слабке.
• Значне переоцінювання своїх здібностей.
• Ставлення до нового - позитивне, ставлення до критики - збуджене, агресивне.
• Швидке засвоєння і перебудова навичок.

Рекомендації: з їхньою яскраво вираженою схильністю до лідерства бажано забезпечувати позитивність стосунків з оточуючими, не "з'ясовувати стосунків" у моменти конфліктів, а аналізувати проблеми згодом у спокійній обстановці, контролювати власні прагнення тиснути на інших, підкоряти їх собі, спрямовувати зусилля на власне естетичне виховання.

Меланхолік

(слабкий тип):

• Швидка втомлюваність, в'ялість, мала активність.
• Пригніченість та розгубленість при невдачі.
• Повільна зміна почуттів і настрою.
• Невпевненість у собі.
• Уповільненість рухів та мовлення.
• Підвищена чутливість.
• Сильний страх у небезпечній ситуації.
• Болісне реагування на раптове ускладнення обставин, ситуацій.
• Погіршення діяльності при подразниках.
• Болісна реакція на несправедливість.
• Висока точність і скрупульозність у діяльності.
• Глибокі й довготривалі емоційні переживання.
• Настрій нестійкий, з перевагою песимізму.
• Терпіння дуже слабке.
• Соціальна вразливість.
• Адаптація важка.
• Часте недооцінювання своїх здібностей.
• Велика навіюваність і недовірливість.

Рекомендації: меланхолікам з їхньою вдумливістю і підвищеною сентизивністю не потрібно поспішати включатися у види діяльності і спілкування, в яких є жорстка субординація. Їм також потрібно контролювати і рефлексувати своє ставлення до інших, формувати установку на успіхи в роботі, а для цього визначити термін виконання певних етапів роботи і навіть їхніх елементів. Для розвитку контактності та комунікабельності бажано не уникати громадських доручень, які дають можливість вступати в різноманітні взаємовідносини з іншими людьми, брати участь у різних зборах і заходах.

2.3 Рекомендаії вчителю щодо роботи з дітьми з різними типами темпераменту

Особливості типу темпераменту починають проявлятися вже з раннього дитинства.Урахування індивідуальних особливостей молодших школярів у навчанні та вихованні - це не пристосовування мети і змісту навчання і виховання до окремого учня, а пристосовування прийомів, методів і форм педагогічного впливу до індивідуальних їх особливостей з метою забезпечення запрограмованого рівня розвитку особистості. Індивідуальний підхід створює найсприятливіші можливості для розвитку пізнавальних можливостей, активності, схильності і обдаровань кожного учня. Такого підходу потребують насамперед діти, які виявляють неадекватну поведінку, обмежені, нерозвинені здібності, мають чітко виражені відхилення в розвитку. Завдання вчителів та вихователів полягаг в тому, шоб зважати на ці особливості та виробляти в дітей уміння володіти своїм темпераментом.[9]

Оскільки в дітей сангвінічного темпераменту легко утворюються та залишаються стійкими тимчасові зв'язки, вони легко засвоюють новий матеріал, майже "хапають на льоту". Але внаслідок того, шо вони дуже рухливі і їхня увага відволікається від основної справи, до них слід застосовувати заходи, які б виховували посидючість та зосередженість. Потрібно постійно підтримувати інтерес сангвініків до розпочатої справи, інакше вони почнуть нудьгувати, стануть млявими або, навпаки, шукатимуть сторонні збудники та розважатимуться.

Працюючи з холериками, слід ураховувати, що вони легко концентрують свою увагу на тому чи іншому об'єкті, але не можуть її швидко переключати, позаяк процеси гальмування в них уповільнені. Вчителям слід так організовувати діяльність учнів, щоб полегшити успішне переключення уваги та виховувати уміння її переключати.

Холерики також схильні до порушення дисципліни на уроках, тому шо частіше бувають підвищено збудливими, схиль ними до афективних реакцій. їх треба захопити цікавими справами і давати якісь доручення. Навички та звички в холерика утворюються легко, але змінити їх буває дуже і дуже важко. Тому перехід від звичних дій до інших, нових, має здійснюватися поступово. Неврівноважені діти (якими є холерики) потребують більше часу для утворення нового динамічного стереотипу -- тому до них не можна використовувати грубих, категоричних заборон, а спрямовувати на іншу діяльність поступово.

У дітей флегматичного та меланхолічного темпераментів тимчасові зв'язки утворюються повільніше внаслідок недостатньої рухливості кіркових процесів. Тому їм потрібно давати більше часу на засвоєння та опанування навчального матеріалу. Інертність нервових процесів, недостатня рухливість флегматиків призводить до того, шо вони повільно переключають увагу. Працюючи з ними, слід добирати завдання, які сприяють виробленню більшої швидкості реагування та моторної рухливості. Динамічні стереотипи у флегматиків утворюються повільніше, ніж у сангвініків, а тому їх треба поступово переключати з однієї звичної дії на іншу.

Діти меланхолічного темпераменту потребують особливої уваги внаслідок своєї вразливості, швидкої втомлюваності організму. їм необхідні спокійне, сприятливе оточення та продуманий режим впливу, який передбачає поступовий перехід від звичних умов життя до іншої діяльності та обставин. Слабкість нервових процесів цих учнів вимагає чутливого та обережного ставлення, продуманих методів педагогічного впливу. Меланхолікам в процесі навчання не можуть переносити великих та сильних переживань. Вони дуже втомлюються на уроках. [9; 15]

Тому в учителя повинен бути індивідуальний підхід до кожного учня (до кожного типу темпераменту), щоб сприяти формуванню позитивних якостей особистості. Це буде дуже корисно впливати на навчання кожної дитини.  Щодо проблем виховання  то, виховуючи дитину, не можна ставити завдання переробити темперамент, але за будь-якого темпераменту можна виховати всі необхідні позитивні якості особистості та її поведінки.

Усі типи темпераменту мають свої позитивні та негативні сторони. Так, позитивні якості холерика -- активність, пристрасність, енергійність; сангвініка -- рухливість, емоційність, чуйність; флегматика -- витримка, спокій; меланхоліка -- глибина та стійкість почуттів, емоційна чутливість. Разом з тим холерики можуть бути нестриманими, різкими, афективними; сангвініки -- недостатньо зосередженими, легковажними та поверховими; флегматики -- млявими, байдужими, меланхоліки -- сором'язливими, замкнутими. А тому завдання  педагогів полягає в тому, щоб виявити особливості прояву  темпераменту дитини та, спираючись на його позитивні  сторони, намагатися перебороти негативні прояви. Наприклад, виховання може привчити холерика до стриманості у вияві  своїх почуттів, яка йому не властива, а меланхолік може стати  більш сміливим та рішучим у вчинках. [9; 13]

Прикладом того, як учитель має враховувати певні риси  темпераменту в процесі роботи з дітьми різного темпераменту  може бути дослідження В.С.Мерліна. Автор спостерігав двох учнів початкової школи з різним темпераментом та однаково позитивним ставленням до навчання. Він дав такі характеристики учням:

Учень I: Рухи мляві, слабкі та невиразні, на уроках спокійний, не кричить. Сидить завжди в одному й тому самому положенні, постійно шось тримає та крутить у руках. Коли його викликають, то повільно виходить до дошки. Відповідає голосно, але повільно. Якщо перервати відповідь, хлопчик соромиться, голос його стає глухим та тихим -- такий стан залишається надовго. Настрій коливається між пригніченим та спокійно-веселим. У цього хлопчика меланхолічний темперамент.

Учень II: Рухи швидкі та жваві. Під час уроку постійно змінює позу, безперервно розмовляє з іншими учнями. Дуже активний. На будь-яке запитання вчителя піднімає руку та відповідає, не турбуючись, правильно чи неправильно. Говорить голосно, швидко. На перервах ніколи не сидить на місці, бігає по коридорах, бореться з хлопцями. Переважає веселий,  життєрадісний, але швидкомінливий настрій. Характерні дуже виразні та сильні емоційні реакції. Нестриманий та непосидючий. Це хлопчик холеричного темпераменту.

Для обох учнів негативна оцінка є сильним збудником, тому що обидва активно позитивно ставляться до навчання. Однак сильна нервова система учня Ш. перемагає ці стимули і відповідає збудженням, а тому негативна оцінка може його стимулювати. Учень I, навпаки, проявляє пригніченість, зниження працездатності після поганої оцінки. Така різна реакція учнів потребує різних педагогічних прийомів. Так, негативну оцінку щодо I треба застосовувати обережно, пом'якшуючи я негативну дію. І навпаки, стосовно Ш. можна використати негативну оцінку настільки, наскільки цього потребує підвищення його успішності.[5; 23]

Правильне виховання -- в контексті проблем темперамент має полягати в тому, щоб у процесі формування особистості закріплювати позитивні та гальмувати негативні якості темпераменту, характерні для конкретного індивіда.[8]

Висновки

У даній курсовій роботі основна мета полягала у теоретичному аналізі та експериментальному дослідженні особливостей типів темпераменту в учнів загальноосвітньої школи.

Предметом  курсової роботи були особливості типів темпераменту, а об'єктом - молодші школярі.  В цій роботі ми дали загальну психологічну характеристику поняттю темперамент, розкрили історію його розвитку, розглянули типи темпераменту, дали фізіологічну та психологічну характеристику, а також відмітили такі пункти як темперамент та особистість, його вплив  на професію, характер, темперамент та індивідуальний стиль діяльності. Детально знайомились теоретично з психологічними особливостями темпераменту у молодших школярів. Експериментально досліджували особливості прояву психологічних властивостей темпераменту у молодших школярів,  індивідуальні відмінності, діагностичну цінність методик дослідження типів темпераменту. Отримані результати дали змогу зробити деякі теоретичні і практичні висновки стосовно особливостей психологічних типів темпераменту у молодших школярів.

Взагалі, існує десятки, сотні, а може і більше визначень темперамента, тому що  кожний класик пропонує своє визначення поняття „темпераменту”.

Темперамент - це сукупність властивостей, що характеризують динамічні особливості перебігу психічних процесів і поведінки людини. їхню силу, швидкість, виникнення, припинення та зміну.[38]

Виокремлюють два найважливіші аспекти темперамента: активність і емоційність. Активність характеризує ступінь швидкості, енергійності чи повільності, млявості індивіда у його діях і вчинках, а емоційність - особливості перебігу його емоційних переживань: позитивні чи негативні і їх модальність: радість, сум, гнів тощо.

Вчення про динамічні аспекти поведінки людини сформувалося в працях Гіппократа, який стверджував, що тіло людини містить 4 елементи - гумори, соки: кров (тепло), слиз (холод), чорну жовч (вологість) і жовту жовч (сухість). Поєднанням цих соків  він пояснював усі особливості людського організму і його захворювання. Переважання в „красисі” однієї з рідин визначає тип поведінки людини. На основі цього вчений виділив 4 основні типи поведінки: холеричний, сангвінічний, флегматичний і меланхолійний.

    Термін «темперамент» запровадив давньоримський лікар Клавдій Гален. На відміну від Гіппократа він вважав, що типів темперамента існує значно більше. Гіппократова гуморальна або рідинна теорія темперамента існувала тривалий час, хоч і не давала правильного пояснення фізіологічних основ властивостей темпераменту людини. Пізніше в психології було зроблено ще кілька спроб розкрити сутність темпераменту, автори яких намагалися визначити його фізіологічні показники  на основі морфологічних особливостей людської голови.

У вітчизняній психології найбільш поширеною є теорія І. П. Павлова, яка пов'язує типи темперамента з діяльністю центральної нервової системи. Виокремлюючи в центральній нервовій системі основні властивості нервових процесів - силу, рухливість і врівноваженість, він виділив способи їх поєднання у вигляді 4 типів вищої нервової діяльності . Першому типу (сильний, неврівноважений) відповідає холеричний темперамент, другому (сильний, врівноважений, рухливий) - сангвінічний, третьому (сильний врівноважений, інертний) - флегматичний , четвертому (слабкий) - меланхолійний.

Подальші дослідження, проведені Б. Тепловим і В. Небилициним, показали, що структура основних властивостей нервової системи є значно складнішою, і існує більша кількість їх поєднань. Крім того, встановлено, що кожна властивість темперамента залежить не від однієї, а від кількох властивостей нервової системи, і кожна властивість нервової системи виявляється не в одному, а у всіх типах темперамента.

Тип темперамента є відносно стійким і мало змінюється під впливом середовища і виховання, але зазнає певних змін у процесі онтогенезу. Проте виділені Павловим типи є найбільш узагальненими і найчастіше використовуються при характеристиці індивідуальності. Відомо, що типи не визначають інших властивостей особистості (характер, здібності), але впливають на їх динамічні прояви. На його основі формується індивідуальний стиль діяльності людини - сукупність варіантів діяльності, які є найбільш прийнятними для людини певного темперамента. Проте існують професії, які висувають суворі вимоги до темперамента, тому при професійному відборі кандидатів обирають тих, чий темперамент відповідає поставленим вимогам.