Експериментальне дослідження типів темпераменту у молодших школярів

Продуктивність всіх перелічених пізнавальних процесів може бути оцінена за їхніми продуктами та результатами, отриманими протягом певного відрізку часу. Продуктивність вища там, де за один і той самий час вдасться більше побачити, почути, запам'ятати, пригадати, уявити, вирішити. Не слід змішувати продуктивність із працездатністю. Людина, що володіє високопродуктивними (у вказаному значенні слова) пізнавальними процесами, зовсім не обов'язково мас підвищену працездатність, тобто уміння протягом тривалого часу підтримувати заданий темп роботи.

Збудливість, гальмівність та переключуваність характеризують швидкість виникнення, припинення або перемикання того або іншого пізнавального процесу з одного об'єкта на інший, переходу від однієї дії до іншої. Наприклад, одним людям потрібно більше часу, аніж іншим, для того, щоб включитися в розумову роботу або перемкнутися з роздуму над однією темою на іншу. Одна людина швидше запам'ятовує інформацію або пригадує її, аніж інша. Тут також потрібно мати на увазі, що вказані відмінності не визначають здібності людей.

Стосовно до предметної діяльності активність означає силу та амплітуду пов'язаних із нею рухів. Вони в активної людини інстинктивно більш широкі, аніж у менш активної. Наприклад, підвищена темпераментна активність у спорті породжує у спортсмена більш широкі та сильні рухи, включені до різних вправ, аніж у того, у кого ця властивість темпераменту виражена слабко. Більш активна людина мас більш розмашистий почерк, букви у неї більш високі, а відстань між ними більш значна, аніж у менш активного індивіда. Людині з підвищеною активністю важче дасться виконання слабких, точних, невеликих за амплітудою рухів, в той час як людині зі зниженою активністю буває складніше виконувати сильні та розмашисті рухи.

Темп роботи в предметній діяльності визначається числом операцій, дій, рухів, що виконуються за одиницю часу. Одна людина вважає за краще працювати у швидкому, інша - в повільному темпі.[20]

Від активності й темпу роботи залежить продуктивність дій, пов'язаних із рухами, якщо ніяких додаткових вимог, крім частоти та інтенсивності, до відповідних дій не висувається.

 У спілкуванні людей ці властивості темпераменту проявляються аналогічним чином, тільки в цьому випадку вони стосуються вербальної та невербальної взаємодії людини з людиною. У індивіда з підвищеною активністю мовлення міміка, жести, пантоміміка більш яскраво виражені, аніж у людини зі зниженою активністю. Більш активні люди мають, як правило, і сильніший голос. Темп їх мовлення, як і темп емоційно-експресивних рухів, досить високий.

Значно розрізнюється стиль спілкування у сильно та слабко збудливих людей. Перші реагують швидше, легше входять у контакт, краще пристосовуються в спілкуванні, аніж другі. Індивіди, які гальмуються, легше припиняють спілкування, менш балакучі, аніж ті, чиї гальмівні реакції уповільнені. Ці останні нерідко відрізняються тим. що багато розмовляють, не відпускають співрозмовника і створюють враження набридливих. Вони ледве переключаються в спілкуванні з однієї теми на іншу, з однієї людини на іншу. "Продуктивність" їхнього спілкування, тобто здатність повідомити та сприйняти інформацію за одиницю часу, також більша, аніж у людей протилежного типу - малоактивних і таких, що мають невисокий темп.[36; 38]

Властивості типу нервової системи, які відображаються у темпераменті, позначаються на динамічній характеристиці виявлення здібностей.

Кожній людині притаманні загальні здібності, які виявляються в усіх видах діяльності (розумові здібності, пам'ять, увага) і спеціальні (музичний слух, творча уява тощо). Для успішної життєдіяльності важливе оптимальне поєднання загальних і спеціальних здібностей. Маючи певну залежність від природи, вони є набутими феноменами. Визначальними для їх розвитку є умови життя, взаємини людини з оточуючим середовищем.

До внутрішніх факторів, які зумовлюють індивідуальні відмінності в розумових здібностях, належать особливості співвідношення двох сигнальних систем. Російський фізіолог Іван Павлов зазначав, що люди розрізняються характером свого мислення, переважанням або поєднанням певних ознак і властивостей діяльності (конкретність, логічність, образність та ін.) За індивідуальними особливостями вищої нервової діяльності він виділяв кілька типів людей:

• мислительний тип, в якого переважає друга сигнальна система;
• художній тип, в якого переважає перша сигнальна система;
• середній тип, в якого обидві системи співвідносяться в діяльності приблизно однаково.

Ці “спеціальні людські” типи зумовлюють певну спрямованість розумової активності, помітно позначаються на специфіці її саморегуляції.

У процесі навчання і виховання, під впливом конкретних умов життя і в зв'язку з особливостями вищої нервової діяльності людини формуються позитивні або негативні індивідуальні риси та якості пізнавальних процесів, почуттів, волі, спрямованості особистості, її характеру. Вони позначаються на успіхах у навчанні, поведінці особистості в колективі.

Тому в процесі навчання і виховання треба зважати на індивідуальні особливості емоційно-вольової сфери учнів, тактовно, але постійно і неухильно, долати негативні вияви їх почуттів і поведінки.

В даний час наука має у своєму розпорядженні достатню кількість фактів, щоб дати повну психологічну характеристику всіх типів темпераменту по визначеній стрункій програмі. Однак для складання психологічної характеристик традиційних 4 типів звичайно виділяють наступні основні властивості темпераменту:

Сензитивність визначається тим, яка найменша сила зовнішніх впливів, необхідна для виникнення якої-небудь психічної реакції людини, і яка швидкість виникнення цієї реакції.

Реактивність характеризується ступенем мимовільності реакцій на зовнішні або внутрішні впливів однакової сили.

 Активність свідчить про те, наскільки інтенсивно (енергійно людина впливає на зовнішній світ і переборює перешкоди в досягненні цілей (наполегливість, цілеспрямованість, зосередження уваги).

Співвідношення реактивності й активності визначає, від чого в більшому ступені заздрості діяльність людини: від випадкових зовнішніх або внутрішніх обставин, настрої, випадкові події) або від цілей, намірів, переконань.

Пластичність і ригідність свідчать, наскільки легко і гнучко пристосовується людина до зовнішніх впливів (пластичність).

Екстраверсія, інтраверсія визначає, від чого переважно залежать реакції і діяльність людини - від зовнішніх вражень, що виникають у даний момент (екстраверт), або від образів, представлень і думок, зв'язаних з минулим і майбутнім (інтроверт).[10; 14]

Сангвінічний тип темпераменту характеризується високою лабільністю. Умовні рефлекси (як позитивні, так і гальмівні) утворюються легко і вирізняються точністю та міцністю. Сангвініки можуть легко збуджуватись, а також легко гальмувати свої бажання. Діяльність сангвініка характеризується продуктивністю, коли йому цікаво, коли він знаходить щось нове для себе. Якщо стає нецікаво, він починає нудьгувати і полишає розпочату справу, не доводячи її до кінця.[8; 12]

Сангвінік дуже рухливий, легко пристосовується до нових умов життя, швидко знаходить контакт у стосунках з людьми, вирізняється товариськістю, вільно та розкуто почуває себе в новому оточенні. За спрямованістю він яскравий екстраверт. У колі своїх друзів завжди веселий та життєрадісний. Настрій у нього здебільшого оптимістичний.

Для сангвініка характерна підвищена реактивність, він голосно сміється та бурхливо сердиться. Почуття виникають дуже легко і також легко змінюються, може легко контролювати свої емоції відповідно до вимог середовища.

Надзвичайно легке та швидке утворення нових нервових зв'язків, легка їх перебудова сприяє тому, що сангвінік швидко схоплює все нове, легко переключає увагу, засвоює нові навички. У нього гнучкий розум, добре розвинуте почуття гумору.[16]

Риси сангвінічного темпераменту по-різному проявляються залежно від спрямованості діяльності людини: за відсутності серйозних інтересів у житті сангвініки бувають легковажними та поверховими.[32]

Для холеричного темпераменту характерна циклічність у діяльності та поведінці. Холерик може цілком віддатися справі, завзято працюючи, енергійно переборюючи труднощі на шляху досягнення мети, і раптом усе лишити. Непостійність його настрою та циклічність поведінки пояснюються неврівноваженістю вищої нервової діяльності та виявляються в переважанні збудження над гальмуванням. Тому інтенсивна діяльність підкірки не завжди достатньо регулюється корою. Це яскраво простежується під час виникнення складних обставин, коли люди цього типу не можуть знайти правильного рішення, та під час сильного емоційного збудження.

Характерним для холеричного типу є те, що позитивні рефлекси у 
нього виробляються дуже легко й залишаються надовго, а 
гальмівні рефлекси виробляються з труднощами. Складне про 
тікання збудження та гальмівного процесу в холерика може 
призводити до зриву нервової системи з боку гальмування. 
         Тому холеричний тип, який є підвищено збудливим та не 
стриманим, може виявлятися в житті в різних варіантах. Люди 
з серйозними, позитивними інтересами проявляють себе в 
ініціативних, енергійних та принципових справах. Якщо ж 
таких інтересів немає, холерик виявляється в афективних 
переживаннях, роздратованості та нестриманості.[33]

Холерик характеризується підвищеною збудливістю та емоційною реактивністю. Він буває нетерплячим, запальним та різким у стосунках, прямолінійним. Його вольові дії дуже поривчасті, якщо йому цікаво, він здатний до високої концентрації уваги, але виявляє недостатню здатність до переключення уваги. За спрямованістю холерик екстраверт, любить бути в центрі уваги, але в спілкуванні незлагідний, любить, щоб усе було, як він того хоче, непоступливий. Має організаторські здібності. У нього жива міміка, виразна жестикуляція, часто швидкий темп мовлення.[8]

Флегматик -- спокійний, завжди врівноважений, наполегливий і завзятий трудівник життя. Його реакції оптимально пристосовані до сили умовних подразників, а тому флегматики адекватно реагують на впливи зовнішнього середовища: якщо слабкі подразники, то й реакція слабка, якщо сильні -- то сильна. Але властива їм інертність не дає змоги швидко реагувати на швидкі зміни середовища.

Умовні рефлекси у флегматиків утворюються повільніше, але виявляються досить стійкими. Вони вміють контролювати, затримувати та регулювати безумовні рефлекси та емоції. Тому у своїй поведінці, рухах, розмові вони повільні та спокійні. Міміка дуже бідна, голос тихий та невиразний.

Флегматики точно дотримуються виробленого розпорядку життя, і тому ніщо не може відвернути їх від основної праці. Вони працюють зосереджено, наполегливо, вирізняються посидючістю, стійкістю уваги. Але переключення уваги в них дещо уповільнене.[30]

За спрямованістю флегматик інтроверт, тому важко схопиться з людьми, не має потреби в нових знайомствах. Разом з тим йому властиві товариськість, рівне ставлення до інших людей, він рідко "виходить із себе", не схильний до афектів.

Почуття у флегматиків виникають повільніше, ніж у сангвініків та холериків, але характеризуються силою, тривалістю і водночас стриманістю у зовнішніх проявах, слабкою експресивністю.[14]

Меланхолічному типові темпераменту властива слабкість як збудливого, так і гальмівного процесів. Тому умовні рефлекси в меланхоліків нестійкі і від зміни оточення легко гальмуються. У них особливо послаблене внутрішнє гальмування, звідси -- низька комплексна реактивність, легке відволікання уваги, нетривале зосередження на об'єктах діяльності.

За спрямованістю меланхолік інтроверт, тому він важко переживає зміну життєвого оточення, потрапляючи в нові умови життя, дуже розгублюється. Він буває надмірно сором'язливим, замкненим, боязким та нерішучим. Не любить нових знайомств і галасливих компаній.

Меланхолік дуже вразлива людина, схильна до астенічних емоцій. Почуття його вирізняються повільністю перебігу, стійкістю та слабкою експресивністю. Це люди з чутливою натурою.

Меланхоліку потрібне спокійне, звичайне оточення, де він може успішно працювати і впорається з будь-якими завданнями. [27]

Описані типи темпераменту у чистому вигляді рідко трапляються в житті. У більшості людей поєднуються риси різних темпераментів, тому важко віднести ту чи іншу людину до певного типу темпераменту. Насправді типів темпераменту (як і типів нервової системи) існує більше, ніж чотири. У тих випадках, коли в людини виявляються риси різних темпераментів, слід говорити про змішаний тип темпераменту.[36]

Як ми вже говорили, риси темпераменту вроджені, спадково зумовлені, як і властивості нервової системи, що складають їх фізіологічну основу. Проте особливості прояву кожного типу темпераменту змінюються з віком.

Вікові зміни темпераменту перебувають у прямій залежності від дозрівання та розвитку організму дитини, її психіки. Чим менша дитина, тим яскравіше можна побачити ознаки слабкості нервової системи, що характеризує високу чутливість. Вікова слабкість нервової системи зумовлює в дитинстві яскравість сприймання, дитячу вразливість, імпульсивність.