Аналіз результатів дослідження успішності дітей молодшого шкільного віку

Методика " Лабіринт"(виявлення міри розвитку аналітико-синтетичної діяльності). Учень із закритими очима обводить пальцем контур фігури досить складної геометричної конфігурації, вирізаної в картоні. Завдання полягає в тому, щоб уявивши собі цю фігуру, намалювати її потім на аркуші паперу. Оцінка якості виконаного малюнка залежить від кількості відтворених деталей і його загальної конфігурації.

Методика " Палички"(виявлення особливостей саморегуляції інтелектуальної діяльності). На аркуші паперу в лінійку учневі потрібно написати систему паличок і рисок між ними(I - II - III - I - II - III). Виконуючи завдання, учень повинен дотримуватися заданої послідовності паличок, при перенесенні не розривати групу паличок, писати палички через рядок. Найкращий результат оцінюється 10 балами.

Методика розвитку обсягу уваги;

Методика розвитку концентрації і стійкості уваги;

методика розвитку осмислення на основі слухового сприймання;

методика розвитку темпераменту;

методику розвитку логічного і механічного запам'ятовування;

методика розвитку довгострокової пам'яті;

методика "Графічний диктант";

методика вивчення переключення уваги;

методика "Незакінчені речення";

методика розвитку самооцінки.

На основі того, що школярі ставляться до учнів третьої групи (одночасне прояв ознак низької інтенсивності та низької ефективності навчальної діяльності) видно, що неуспішність може бути обумовлено такими причинами, як:

прогалинами в знаннях, уміннях і навичках з попереднього матеріалу;

зниженим інтересом до школи.

Тому в основі розвиваючої роботи з невстигаючими школярами був покладений корекційний комплекс, який передбачає низку навчально-виховних заходів, спрямованих на створення психологічної атмосфери, що сприяє зародженню у дітей інтересу до занять у школі.

Для учнів з низьким рівнем розвитку розумових здібностей даний комплекс передбачає формування прийомів аналізу та синтезу при вирішенні математичних завдань. З учнем відпрацьовується алгоритм, який представляє систему операцій, що застосовуються в процесі роботи над завданням. Він включає в себе наступні послідовні приписи:

Уважно прочитай завдання;

Виділи, що дано в задачі і про що в ній запитується;

Визнач ті величини, які потрібні для вирішення, але числових значень в задачі не мають;

Розклади складову завдання на ряд простих;

Запиши завдання вигляді схеми;

Склади за схемою математичний вираз;

Виріши його;

Зроби перевірку рішення задачі.

Навчання учнів за вказаною вище алгоритму передбачає формування в них понять "величина", "невідома величина", "числове значення величини", "складена задача" і "математичне вираз завдання".

Після визначення приналежності школярів третьої групи з їх батьками було проведено кілька індивідуальних бесід з метою організації контролю з метою контролю та допомоги школярам, більш повної реалізації наявних у неї здібностей, подолання зайвої сором'язливості. Для тренування уваги були використані, рекомендовані проводити в подальшому наступні вправи:

Сосчітиваніе літер в будь-якому довгому слові до і після його написання (з подальшою перевіркою по книзі);

Додаткові завдання на списування тексту з картки з подальшою самостійною перевіркою правильності виконання, виставлення собі оцінки;

Виготовлення школярами дидактичного матеріалу за завданням вчительки;

Контакт школярів з учителькою під час уроків за допомогою певних знаків з боку вчительки, що сигналізують учням, що вони відвернулися і слухають неуважно.

З невстигаючими школярами було проведено ряд коротких розмов щодо їх успіхів у навчанні, відносин з однокласниками і однолітками. Школярі охоче розповідали, що, на їхню думку, заважає їм вчитися краще, які у них є недоліки і які бажання.

У результаті проведеної з ними коригуючої роботи школярі стали з належною увагою ставитися до всіх видів завдань; пишуть майже без помилок, за домашні завдання отримують хороші оцінки, із задоволенням виконують всі доручення вчителя; стали більш відкриті у спілкуванні.

Таким чином, для успішного подолання причин неуспішності рекомендується:

1. Змінити характер ставлення  учнів до навчання, характером  їх навчальної роботи. Це ставлення  багато в чому залежить від  того, чи усвідомлюють учні особистісну  і суспільну значущість навчальної  роботи, чи розуміють вони крайню необхідність і важливість для самого учня і для суспільства активної, творчої, систематичної і наполегливої роботи.

Тому організація навчального процесу повинна бути та, щоб кожному учневі б зрозуміла особистісна і суспільна значущість його активної, творчої і наполегливої навчальної роботи і основним показником була б оцінка саме такої навчальної роботи учня.

2. Для того щоб інтенсифікувати  навчальну роботу кожного учня, недостатньо прямого впливу вчителя  на учня. Більш ефективним засобом є вплив на нього через учнівський колектив. А для цього потрібно, щоб учнівська група була справжнім колективом, референтним по відношенню до кожного його члена.

Тому навчальний процес повинен проводитися в органічній єдності колективних, фронтальних та індивідуальних форм навчальних занять при певному характері загальної колективної діяльності учнів.

3. Для того щоб своєчасно  виявляти будь відставання у  навчанні кожного учня і тут  же його заповнювати, поточний  контроль повинен мати всеохоплюючий  характер. Це означає, що контроль повинен проводитися по кожному елементу змісту навчальної програми і охоплювати одночасно всіх без винятку учнів. Для цього, очевидно, необхідно залучення самих учнів до проведення контролю і оцінки в фор взаємо - та самоконтролю, взаємо - та самооцінки під керівництвом вчителя.

4. Найважливішим чинником  по ефективності навчання є  суб'єктивний і усвідомлений характер  діяльно учня в навчальному  процесі. Учень повинен бути не  тільки об'єктом педагогічних  впливів вчителів, а й активним суб'єктом навчально-виховного процесу. Важливим засобом для цього є рольовий участь школярів у організації та проведенні всього навчального процесу.

5. Ефективність навчальної  роботи учнів залежить від  розвитку у них здатності до  навчання, здібності розумно і правильно вчитися. Для цього вони повинні оволодіти навчальними вміннями і навичками. Тому оволодіння навчальними уміннями і навичками повинно бути включено в навчальні програми вчителів по кожному предмету.

6. Ефективність навчальної  роботи учнів у кінцевому підсумку визначається характером їх особистої вихованості, їх моральними та соціальними якостями. Тому навчання повинно проводитися так, щоб воно в максимальній мірі сприяло вихованню кожного учня як високоморальної, творчо активної й соціально зрілої особистості.

Взаємовідносини між вчителями та учнями повинні бути засновані на оптимістичному відношенні вчителя до кожного учня: учитель повинен вірити в можливості і сили учня. Він повинен виявляти кращі і сильні сторони кожного учня і, спираючись на них, разом з учнем боротися з його слабкими якостями. Для того щоб боротися з недоліками того чи іншого учня, вчитель повинен шукати його гідності і створювати умови, щоб кожен учень домігся успіху в будь-якій області.

 

 

2.3. Профілактика неуспішності школярів

З метою профілактики неуспішності на різних етапах уроку потрібно акцентувати увагу учнів на певних особливостях навчання.

У процесі контролю за підготовленістю учнів потрібно спеціально контролювати засвоєння питань, що звичайно викликають в учнів найбільше утруднення; ретельно аналізувати й систематизувати помилки, які учні допускають в усних відповідях, письмових роботах, виявити типові для класу й зосередити увагу на їх усуненні; контролювати засвоєння матеріалу учнями, які пропустили попередні уроки. По закінченні теми або розділу узагальнити, підвести підсумки засвоєння школярами основних понять, законів, правил, умінь і навичок, виявити причини відставання.

Під час викладу нового матеріалу необхідно перевіряти в ході уроку ступінь розуміння учнями основних елементів викладеного матеріалу; стимулювати запитання з боку учнів, коли є утруднення в засвоєнні навчального матеріалу; застосовувати засоби підтримки інтересу до засвоєння знань; забезпечувати розмаїтість методів навчання, що дозволяють усім учням активно засвоювати матеріал.

В ході самостійної роботи учнів на уроці потрібно підбирати для самостійної роботи завдання з найбільш істотних, складних і важких розділів навчального матеріалу, прагнучи меншим числом вправ, але поданих у певній системі, досягти більшого ефекту; включати в зміст самостійної роботи вправи з усунення помилок, допущених у відповідях і в письмових роботах; інструктувати про порядок виконання роботи; стимулювати запитання до вчителя, коли є утруднення в самостійній роботі. Потрібно вміло надавати допомогу учням у роботі, всіляко розвивати їхню самостійність; навчати вмінню планувати роботу, виконуючи її в належному темпі, та здійснювати контроль.

В ході домашньої роботи забезпечити повторення пройденого матеріалу, концентруючи увагу на найбільш істотних елементах програми, що викликають звичайно найбільше утруднення. Систематично давати домашнє завдання – роботу над типовими помилками. Чітко інструктувати учнів про порядок виконання домашніх робіт, перевіряти ступінь розуміння цих інструкцій відсталими школярами. Погодити обсяг домашніх завдань з іншими вчителями класу, не припускаючи перевантаження, особливо відсталих учнів.

Для вдосконалення навчально-виховного процесу рекомендується використовувати таку систему заходів:

1. Профілактика типових  причин неуспішності, властивих  для певних вікових груп:

а) у початкових класах зосередити зусилля на всебічному розвитку в учнів навичок навчально-пізнавальної діяльності й працездатності;

б) включення в тематику педагогічних рад, засідань методичних рад, об’єднань питань, пов’язаних із попередженням неуспішності учнів.

2. Виявлення й облік  специфічних для школи причин  неуспішності у всіх класах, усунення й профілактика.

3. Широке ознайомлення  вчителів із типовими причинами  неуспішності, зі способами вивчення  учнів, заходами попередження й  подолання неуспішності, їх у  навчанні.

4. Забезпечення єдності  дій усього педагогічного колективу  щодо попередження неуспішності школярів і підвищення рівня їхньої вихованості, досягнення єдності у вихованні, встановлення міжпредметних зв’язків у навчанні, координація дій педагогів з учнями, активом, батьками і громадськістю за місцем мешкання дітей тощо.

6 Систематичне вивчення труднощів у роботі вчителів, усіляке поліпшення практики аналізу вчителями своєї діяльності та їхня наступна самоосвіта.

7. Включення в тематику  педагогічних рад, засідань методичних  об’єднань та інших заходів  для вирішення проблем, над якими працюватиме школа найближчими роками, питань, пов’язаних із попередженням неуспішності учнів.

8. Постійний контроль  над реалізацією системи заходів  для попередження епізодичної  й стійкої неуспішності; спеціальний  контроль над роботою з найбільш  «важкими» школярами, точний облік результатів цієї роботи.

9. Узагальнення передового  досвіду роботи з попередження  неуспішності та його широке  обговорення.

 

ВИСНОВКИ

 

Розглянувши і вивчивши теоретичну і практичну частину матеріалу цієї теми, можемо дійти висновку, що сьогодні ми маємо справу із зростанням неуспішності школярів.

Неуспішність - складне і багатогранне явище шкільної дійсності, яка потребує різнобічних підходів при її вивченні. У нашій роботі зроблена спроба розглянути неуспішність школярів, визначити причини неуспішності молодших школярів, а також виявити шляхи усунення причин неуспішності в дітей молодшого шкільного віку.

Неуспішність у цій системі поглядів трактується як невідповідність підготовки учнів обов'язковим вимогам школи в засвоєнні знань, розвитку умінь і навичок, формуванні досвіду творчої діяльності та вихованості пізнавальних відносин. Ми прагнули показати, що попередження неуспішності передбачає своєчасне виявлення й усунення всіх її елементів.

Нами виявлені наступні причини шкільної неуспішності молодших школярів: неготовність до навчання, яка виражається в трьох різних аспектах.

Перший аспект: особистісна готовність. Вона виражається у відношенні дитини до школи, до навчальної діяльності. Дитина повинна мати розвинену мотивацією і хорошою емоційною стійкістю. Другий аспект: інтелектуальна готовність дитини до школи. Він передбачає: диференційоване сприйняття; аналітичне мислення; раціональний підхід до дійсності; логічне запам'ятовування; інтерес до знань, до процесу їх отримання за рахунок додаткових зусиль; оволодіння на слух розмовною мовою і здатністю до розуміння і застосування символів; розвиток тонких рухів рук і зорово - рухових координацій.

І третє: соціально-психологічна готовність до шкільного навчання. Цей аспект передбачає:

– розвиток у дітей потреби в спілкуванні з іншими;

– уміння підкорятися інтересам і звичаям дитячої групи;