Вплив темпераменту на розвиток спілкування дошкільників

         Як правильно виховувати дитину-сангвініка

1. Основним підходом  у вихованні дитини-сангвініка є принцип, який умовно можна назвати "довіряй, але перевіряй". Милий малюк-сангвінік завжди обіцяє, але далеко не завжди виконує обіцяне, тому треба проконтролювати, чи виконав він свою обіцянку.

2. Контролювати  вчинки та дії. 

3. Виховуючи  дитину із сангвінічним темпераментом, варто формувати в неї стійкі прихильності, інтереси.

4. Привчати доводити  розпочату справу до кінця. 

5. Звертати особливу  увагу на якість діяльності, не  допускати поверхневого і недбалого  виконання завдань. 

6. Хвалити заслужено, тому що є схильність до зазнайства.

7. Переймайте  в спілкуванні із сангвініком  дух легкості, веселощів і гумору, це йому сподобається.

8. Пам'ятайте, що  життєрадісність, товариськість  і оптимізм сангвініка здатні  обернутися зворотним боком медалі  і стати джерелом і його легкодумства, і мінливості.

          Меланхолік.  Щоденні  проблеми:

-  меланхоліки боязкі, замкнуті і нерішучі;

-  все нове засвоюється ними з працею, але такі діти весь час відволікаються і швидко втомлюються;

-  меланхолік дуже важко звикає до нових обставин і тому не любить ходити в садок.

         Помилки батьків:

- часто батьки наказують своїм дітям, дозволяють собі неприпустимі категоричні звернення до дітей і дають  негативні оцінки їх вчинкам;

- з представниками даного типу темпераменту треба обговорювати побачене і почуте, акцентуючи увагу на позитивних моментах;

-  їм не можна наказувати;

-  неприпустимі категоричні звернення і негативні оцінки;

-  дитину меланхоліка важко вкласти спати;

-  надмірна суворість  і різке зростання вимог до таких дітей ще більше гальмують і знижують їхню дієздатність;

- діти-меланхоліки швидко  втомлюються від одноманітної  роботи, необхідно чергувати види  їхньої діяльності.

          Рекомендації батькам. Заняття і захоплення.

Знання меланхолікові даються важко, через недостатню активність уваги маля постійно відволікається на сторонні предмети і не може зосередитися на головному. Будь-яка діяльність для меланхоліка - робота, від якої він миттєво втомлюється. У цих дітей часто змінюється настрій, вони малоініціативні, важко вступають у контакт із однолітками, рухи невпевнені, бідні й часто метушливі, мова тиха, але інтонація виразна. Такий малюк дуже довго готується до сну, погано засинає, важко прокидається, важко переходить від одного виду діяльності до іншого. Загалом, енергія у них б'є ключем, а значить, батькам потрібно не упустити момент і направити її в потрібне русло. Але при цьому необхідно розвивати в дитині посидючість, терпіння. Ідеальний варіант із заняттями спортом. Коли малюк виплесне свій заряд емоцій та енергії в спортивній секції, з ним можна буде позайматися.

            Спілкування. Дитину меланхоліка дуже легко образити і, що важливо, він пам'ятає образи. Тому, спілкуючись з ним, треба стимулювати його розповіді про свої почуття і проблеми. Треба постійно заохочувати будь-які починання та ініціативу у дитини меланхоліка. Якщо і критикувати, то дуже м'яко інакше це може призвести до закритості дитини від оточуючих, навіть батьків. Дітей-меланхоліків потрібно частіше заохочувати не лише оцінкою, але і словами: "відмінно", "розумниця", "молодець". Важливо формувати в них упевненість у своїх силах і знаннях.

         Як правильно виховувати дитину - меланхоліка

1. Основним підходом  у вихованні дитини-меланхоліка  є принцип, який умовно можна назвати "не нашкодь".

2. У спілкуванні  з таким малям і у виховних  впливах зважайте на вразливість  його психіки - не підвищуйте  голос і не тисніть на нього,  своє невдоволення виражайте  рівним упевненим голосом, не  обзивайте його.

3. Пам'ятайте, що дитина-меланхолік має потребу в особливій увазі, теплих відносинах, у допомозі. Будьте з такою дитиною лагідними.

4. Частіше хваліть  його й не скупіться на прояв  щирих слів. У вашого малюка  особлива інтуїція, і йому життєво  необхідно відчувати, що його  люблять.

5. Заохочуйте  його навіть за незначні успіхи  і досягнення.

6. Не пропускайте  нагоди показати своєму вразливому  чаду, що ви дуже цінуєте найменший  прояв його турботи. 

7. Ніколи не  робіть своєму малюку зауваження  на людях - це провокує розвиток  серйозних комплексів.

8. У спілкуванні  зі своєю дитиною частіше використовуйте  тактильний контакт: торкайтеся  до нього, гладьте по голові.

9. Не забувайте  про швидку стомлюваність, зумовлену  слабкістю нервових процесів - не  перевантажуйте його розвиваючими завданнями, у процесі виконання домашньої роботи робіть паузи. Пам'ятайте про те, що навіть ігри стомлюють дитя і можуть призвести до стресу.

10. Стресовою  для дитини-меланхоліка є будь-яка  ситуація чи змагання, тому  намагайтеся  їх уникати. 

11. Не вимагайте від меланхоліка того, що для нього нездійсненне. Націлюйте його на посильні заняття й допомагайте їх вчасно виконати, уникаючи перевтоми.

12. Уникайте  в спілкуванні з дитиною наказів,  тому що вони тільки сповільнюють  її діяльність.

13. Розвивайте  самостійність, даючи дитині посильні доручення. При кожному прояві самостійності заохочуйте свого малюка, підбадьорюйте теплим словом.

14. Проявляйте  терпіння в розвитку активності, сміливості.

15. Стимулюйте  маля до прояву ініціативи.

16. Розвивайте  товариськість свого малюка.

17. Не лякайте  й не залякуйте свого малюка. Дитині-меланхоліку протипоказані  страшні історії, тривожні фільми  та передачі.

18. Допомагайте  позбутися страху, для цього обговорюйте  з дитиною його почуття. За  страхи не висміюйте. 

19. При виборі навчального закладу пам'ятайте, що для меланхоліка найбільше підходить рівна робота, яка потребує посидючості і терпіння. Його не обтяжує навіть монотонна робота.

20. У звичній  обстановці, у дружному колективі  він успішно виконує доручену  справу, учиться.

           Флегматик.  Щоденні проблеми:  
- поки він буде вмиватися, снідати і акуратно зав'язувати шарфик, дзвінок на урок  вже  давно продзвенить;

- якщо він  все ж встигне до початку,  дзвінок на перерву продзвенить  раніше, ніж він гарно напише в зошиті "Класна  робота";

- спробуйте  без узгодження замінити звичний  сніданок на що-небудь новеньке, і ви ризикуєте нарватися на  великий  скандал;  
- маленький флегматик здатний змусити вас тиждень читати одну й ту ж казку на ніч, не дозволяючи змінити в ній жодного слова;

- хитрий лінивець  може навмисне ще повільніше  рухатися, щоб замучений очікуванням  батько вийшов з себе і швиденько  зробив усе сам;

 - пропонуючи синочку або донечці вибрати нову ручку для школи, готуйтеся до того, що він перегляне весь асортимент, і все одно ви зробите вибір за нього .  
         Помилки батьків:

- не намагайтеся  прискорити процес зборів або  виконання завдання криками та  скандалами. Набагато простіше просто почати раніше;

- не варто  наполегливо намагатися нав'язати корисне з вашої точки зору заняття, якщо він чинить опір;

- не насміхаєтеся, не називайте його ледарем,  матрацом та іншими "ласкавими"  прізвиськами;  
- наберіться терпіння і не поспішайте зробити все за нього. Інакше він взагалі перестане що-небудь робити сам. 

         Рекомендації   батькам. Заняття і захоплення. Флегматик досить відповідальний і ґрунтовний, щоб виконати доручену справу. Щоправда, час від часу термосіть не в міру повільного флегматика, щоб він остаточно не заснув. Розповідайте йому цікаві новини з навколишнього світу, розвивайте творче мислення малюванням, музикою, шахами. Його можуть зацікавити ті види спорту, які не вимагають швидкої  реакції.  
          Спілкування. Вкрай важливо навчити його розуміти почуття і емоції інших людей. Розбирайте з ним мотиви вчинків його однолітків, рідних або улюблених героїв. Обговорюючи, намагайтеся, щоб більше говорив він, а не ви, допоможіть йому сформувати власну думку і захищати її, інакше він буде вести себе стереотипно, підлаштовуючись під поведінку оточуючих і запозичуючи їх точку   зору. Якщо вчасно не показати флегматику, що існують люди з іншими поглядами на життя, він буде домагатися, щоб оточуючі методично дотримувалися всіх тих правил, які встановив для себе він сам.  Тому часто в інших людей більше проблем з флегматиком, ніж у флегматика з ними. Допоможіть йому навчитися розуміти і приймати погляди, відмінні  від  його  власних.

         Як правильно виховувати дитину - флегматика

1. Основним підходом  у вихованні дитини-флегматика  є принцип, який умовно можна назвати "непоспіх". Пам'ятайте, що таке маля не може працювати в умовах дефіциту часу, йому потрібний індивідуальний темп, його не можна підганяти, він сам розрахує свій час і зробить справу. Не вимагайте від свого малюка космічних швидкостей.

2. Вчіть дитину  раціонально розподіляти час. 

3. Не тисніть  на свою дитину, тому що під  тиском з боку дорослих вона  лише стає ще більш незграбною  і пасивною.

4. Не називайте  дитину "копушею", особливо при  інших людях. 

5. Пам'ятайте, що  діти-флегматики мають велику  потребу у схваленні. 

6. При вихованні малорухливого флегматика важливо розвивати інтерес до рухів, грати з ним в ігри, де необхідна швидкість рухів, точність, спритність, і заохочувати, коли він виконує будь-які правила гри.

7. У повільних  флегматиків необхідно намагатися  поступово виробляти здатність швидше перемикатися з одного виду діяльності на інший. Навчайте перемикати увагу при виконанні різних доручень.

8. Намагайтеся  розвивати допитливість малюка (читайте  з ним цікаві пізнавальні книги,  дивіться науково-пізнавальні фільми, відвідуйте музеї, обговорюйте отриману інформацію).

9. Стимулюйте  маля до прояву ініціативи.

10. Навчайте  дитину повніше виказувати свої  емоції та почуття: якщо їй  сумно, не забороняйте плакати,  якщо вона радіє, дозволяйте  радіти в повну міру та ін.

11. Залучайте дитину до спільної діяльності (як у дитячому, так і дорослому колективі).

12. Прищеплюйте  дитині навички спілкування. 

           Висновки про особливості поведінки і спілкування  дітей з різними типами темпераменту:

- представники одного  типу темпераменту мають між собою більше спільного,

ніж діти різних типів.

- знання характерних  особливостей поведінки дітей  залежно від типу їх темпераменту  важливо для педагогів, щоб  побудувати індивідуальний підхід  до кожного малюка, забезпечити  для його розвитку відповідні психогігієнічні умови;

- у характеристиці  кожного типу темпераменту дітей  слід розкрити конкретні поведінкові  прояви таких властивостей, як  сензитивність, активність, реактивність, пластичність-ригідність, екстравертованість-інтравертованість,  темп реакцій.

 Успішне здійснення  індивідуального підходу у вихованні  залежить від наступних передумов: поєднання індивідуально-диференційованого підходу до дитини із вихованням дитячого колективу; опора на позитивне у характері та особистості вихованця; спрямованість педагогічної роботи на подолання наявних у нього негативних проявів; визначення причин формування індивідуальних відмінностей; єдність вимог до дитини з боку дорослих; системність у здійсненні індивідуального підходу, єдність та послідовність його етапів, що утворюють неперервний цикл.

         Висновки про індивідуальний підхід до виховання та спілкування з дітьми, які мають  різний тип темпераменту:

- темперамент дитини - один із найважливіших орієнтирів  у здійсненні індивідуального  підходу в її вихованні;

- сутністю індивідуального  підходу у вихованні виступає  варіативне використання педагогом  цілісної системи виховної роботи  з врахуванням індивідуальності  дитини;

- успішне здійснення  індивідуального підходу у вихованні  передбачає багатокомпонентну та водночас єдину систему розробки та реалізації індивідуальних виховних програм;

- для дітей кожного  типу темпераменту актуальними  є певні виховні задачі;

- індивідуального підходу  вимагають діти з різною мірою  їх фізичної активності - рухливості;

- тактики врахування  типів темпераменту дітей полягають,  як у створенні сприятливих  зовнішніх умов, так і в озброєнні  дітей вміннями саморегуляції.

 Висновок про роль спілкування у психічному розвитку дошкільника:

- дошкільний вік є  періодом початкового фактичного утворення особистості;

- спілкування виступає  найважливішим фактором психічного  і особистісного розвитку дошкільника; 

- труднощі психічного  розвитку дошкільника пов’язані,  як правило, із неадекватно  побудованим спілкуванням між  дитиною і близькими дорослими;

• характер психологічних проблем у дошкільному віці виявляється як несприятливі тенденції у поведінці дитини, або необґрунтована стурбованість батьків щодо дитини через незнання ними норм її розвитку.

           Висновки

Темперамент відбиває динамічні аспекти перебігу психічних процесів і поведінки людини, переважно уродженого характеру, тобто властивості особистості мало піддаються змінам під впливом умов життя. Однак це не означає, що властивості темпераменту не змінюються взагалі.