Вплив темпераменту на розвиток спілкування дошкільників

 

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Глухівський національний педагогічний університет 

імені Олександра Довженка

кафедра дитячої  психології

 

 

КУРСОВИЙ РОБОТА

з дитячої психології   на тему:

 Вплив темпераменту  на розвиток спілкування дошкільників

 

 

 

 

 

                   Студентки  І курсу 3815-Д групи                              

напряму підготовки дошкільної і початкової освіти

                                    спеціальності   дошкільна початкова освіта            

       Щербини Олени Іванівни                                          

                                                  Керівник   __________________________________                                                                     

                                                  ___________________________________________

 

                                                  Національна шкала                                                    

                                                  Кількість балів                Оцінка: ЕСТS                  

 

 

 

 

 

                                                       Члени комісії                                                            

                  _________   _________________

                                                                                _________   __________________

 

 

 

м. Суми - 2013 рік

 

 

ПЛАН

 

Вступ

Розділ І. Науково-теоретичні засади темпераменту та його властивості. Темперамент  дітей дошкільного віку

1.1 Поняття про темперамент. Наукові вчення про типи темпераменту

1.2 Основні властивості темпераменту 

1.3. Психологічні особливості дітей  різних типів темпераменту

1.3.1. Психологічні характеристики  дітей сангвінічного темпераменту.  

1.3.2.Психологічні характеристики  дітей флегматичного темпераменту.

1.3.3. Психологічні характеристики  дітей холеричного темпераменту.  

1.3.4. Психологічні характеристики  дітей меланхолічного темпераменту.

Розділ ІІ. Теоретико-психодогічні основи спілкування дітей дошкільного віку.

1.1. Спілкування як комунікація

1.2. Спілкування і діяльність. Загальна характеристика процесу спілкування

1.3. Функції спілкування

1.3.1. Невербальна  комунікація

1.3.2. Вербальна комунікація

1.4.  Роль спілкування з дорослими у розвитку дитини

1.5.  Спілкування з дорослими в період дитинства і раннього дитинства

1.6. Спілкування з дорослими в дошкільному віці

1.7. Особливості спілкування дітей дошкільного віку з однолітками

1.7.1.Порівняння спілкування дитини з дорослим та з ровесником     

1.7.2. Відмінності  у спілкуванні  хлопчиків і дівчат дошкільного віку

1.7.3.Особлтвості спілкування дошкільників з різним типом темпераменту

2.2. Вплив спілкування з ровесником на психічний розвиток дошкільника

Розділ ІІІ. Експериментальна частина

3.1. Опис експерименту

3.2. Методичні рекомендації вихователям. Індивідуальний підхід у навчально-виховному процесі до дітей різних типів темпераменту

3.3. Методичні рекомендації батькам

Висновки

Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Дошкільне дитинство  – короткий період ствердження особистості. Дитина отримує початкові знання про навколишній світ, у неї починає формуватися певне відношення до людей, до праці, виробляються навички і звички спілкування з дорослими та дітьми, правильної поведінки, складається характер. Зв'язок особливостей індивідуальної поведінки та  діяльності дитини з властивостями нервової системи досліджувався у працях Г.С. Дикопольської, О.О. Копитова, А.О. Коротаєва, Є.О. Климова та С.І. Маствіліскер.

Сукупність індивідуальних особливостей, які характеризують динаміку та емоційну сторони поведінки людини, її діяльності та спілкування -  називають  темпераментом. Саме від нього залежить активність дитини, швидкість або повільність сприйняття, характер реагування на події, адаптованість, доброзичливість або агресивність, замкненість або контактність, посидючість або рухливість. Психофізіологічний аналіз структури темпераменту дає змогу, за В.Д. Небиліциним, виділити три головні його компоненти, які виявляються в загальній активності індивіда, його моториці та емоційності. Загальна активність індивіда полягає в тенденції особистості до самовираження, оволодіння та перетворення зовнішньої діяльності.

Зважаючи на актуальність даної проблеми, темою курсової роботи обрано питання: “ Вплив темпераменту на розвиток спілкування дошкільників ”.

Предмет дослідження - врахування психологічних основ різних типів темпераменту на розвиток спілкування дошкільників.

Об'єкт - діти дошкільного віку (5 року життя) з різними типами темпераменту.

Мета дослідження - розглянути психологічні основи різних  типів темпераменту на розвиток спілкування дошкільників.

Гіпотеза - врахування прояву різних видів темпераменту на розвиток спілкування дошкільників  дає можливість створити такі умови для спілкування, навчання, ігрової та трудової діяльності, які забезпечать оптимальний вплив типу темпераменту дошкільників на процес спілкування та засвоєння знань.

Завдання курсової роботи:

1.  Розглянути поняття темпераменту та його основні властивості;

2.  Розглянути особливості дітей різних типів темпераменту;

3. Розглянути прояв властивостей різних видів темпераменту на розвиток спілкування дітей дошкільного віку;

4. Надати методичні рекомендації щодо роботи з дітьми різних типів темпераменту батькам та педагогам.

 

 

РОЗДІЛ І.  Науково-теоретичні засади темпераменту та його властивості. Темперамент дітей дошкільного віку

 

1.1 Поняття про темперамент. Наукові  вчення про типи темпераменту

 Індивідуальні якості особистості  виявляються незалежно від віку  без особливих змін. На деяких  вікових етапах розвитку людини вікові та індивідуальні особливості важко диференціювати. Імпульсивність, нестриманість, вразливість підлітків, якщо не зважати на обставини, в яких вони виявляються, легко витлумачити як прояв індивідуальних рис і вікових особливостей.  [1;с.   432]. 

Індивідуальні особливості особистості найяскравіше виявляються в темпераменті, характері  та здібностях, у пізнавальній, емоційно-вольовій діяльності, потребах та інтересах. Особливості  їх прояву залежать від виховання  дитини. Індивідуальні риси характеру  яскраво виявляються вже в дошкільному віці.

У навчально-виховній роботі особливо важливим є індивідуальний підхід до дітей. А. Макаренко рекомендував вихователям  завжди пам'ятати, що люди - дуже різноманітний  матеріал для виховання і неможливо  намагатися втиснути його в загальні для всіх рамки.

Темперамент - характеризує динамічний бік психічних реакцій людини - їх темп, швидкість, ритм, інтенсивність. На однакові за змістом і метою  дії подразника кожна людина реагує по-різному, індивідуально. Отже, темперамент можна визначити як індивідуальну особливість людини, що виявляється в її збудливості, емоційній вразливості, врівноваженості та швидкості перебігу психічної діяльності.

Індивідуальні особливості реагування на різноманітні обставини дали підстави поділити людей на кілька груп або типів темпераменту. Вчення про темперамент започатковане славнозвісним давньогрецьким лікарем і філософом Гіппократом. Гіппократ вважав, що життєдіяльність організму визначається співвідношенням між кров'ю, жовчю та слизом.  На основі цього погляду сформувалося вчення про чотири типи темпераменту: сангвінічний, флегматичний, холеричний, меланхолічний.

І. Павлов, розглядаючи проблему темпераменту, писав, що геніальний спостерігач людини - Гіппократ - у класифікації темпераментів підійшов до істини найближче [5; с. 322].

Німецький філософ-ідеаліст І. Кант, поділяючи  погляди на темперамент представників  гуморальної теорії, уперше дав своєрідну  психологічну характеристику темпераментів.  Але   Т. Кант у своєму розумінні  темпераменту плутав його риси з характером. Вітчизняний вчений, лікар і педагог П. Лесгафт пояснював темперамент особливостями кровообігу, які залежать від діаметра отвору та товщини й гнучкості стінок судин.

Німецький психіатр Е. Кречмер обстоював  залежність психічного складу особистості від будови тіла. Він запропонував власну класифікацію типів конституції і вважав, що кожному з них властивий певний темперамент.

 Виділені Павловим  властивості нервових процесів  утворять визначені системи, комбінації, що на його думку, утворять так називаний тип нервової системи, або тип вищої нервової діяльності. Він складається з характерної для окремих індивідів сукупності основних властивостей нервової системи - сили, урівноваженості і рухливості процесів, розрізняючи сильні і слабкі типи. [6, с. 82]. Виділені Павловим типи нервової системи по основних характеристиках відповідають 4 класичним типам темпераменту:

1. Сильний,  урівноважений, рухливий - сангвінік;

2. Сильний, урівноважений,  інертний - флегматик;

3. Сильний, неврівноважений тип з перевагою порушення - холерик;

4. Слабкий тип - меланхолік [6, с. 84].

 Типи нервової системи,  встановлені в дослідженнях на  тварин Павлов запропонував поширити  і на людей.

 

1.2 Основні властивості  темпераменту

 Розрізняють такі основні властивості темпераменту, як сенситивність, реактивність, пластичність, ригідність, резистентність, екстравертність та інтровертність [16; с. 194].

Сенситивність - міра чутливості до явищ дійсності, що стосуються особистості. Незадоволення потреб, конфлікти, соціальні події в одних людей викликають яскраві реакції, страждання, а інші ставляться до них спокійно, байдуже. Сенситивність - порівняно стійка особливість особистості, в якій виражається тип нервової системи людини і яка відіграє свою роль у здібностях людини до різних видів діяльності.

Реактивність - це особливості реакції особистості на подразники, що виявляються в темпі, силі та формі відповіді, а найяскравіше - в емоційній вразливості, і відображуються на ставленні особистості до навколишньої дійсності та до самої себе.

Пластичність виявляється у швидкому пристосуванні до обставин, що змінюються. Завдяки пластичності певні сторони психічної діяльності перебудовуються або компенсуються завдяки пластичності вищої нервової діяльності.

Ригідність - особливість, протилежна пластичності, складність або нездатність перебудовуватися при виконанні завдань, якщо цього потребують обставини.

Резистентність - міра здатності опиратися негативним або несприятливим обставинам. Досить яскраво ця особливість виявляється у стресових ситуаціях, при значному напруженні в діяльності.

Екстравертність та інтровертність - спрямованість реакцій та діяльності особистості назовні, на інших або на саму себе, на свої внутрішні стани, переживання, уявлення. Екстравертованим типам властиві сила і рухливість нервових процесів і у зв'язку з ними імпульсивність, гнучкість поведінки, ініціативність. В інтровертованого типу переважають слабкість та інертність нервових процесів, замкнутість, схильність до самоаналізу, а тому йому властиві ускладнення соціальної адаптації.

 

1. 3 Психологічні особливості дітей  різних типів темпераменту

Чітко вираженого типу темпераменту не існує. Він відображається на характері, волі, мисленні, пізнавальній діяльності дитини. Кожний тип темпераменту має свої переваги та недоліки. Для правильної організації виховання, боротьби з недоліками і поліпшення спілкування дитини, необхідно знати, до якого типу темпераменту вона належить. Кожному темпераменту відповідає певний тип нервової системи.  [10; с. 378].

Для визначення типу нервової системи  послуговуються такими показниками:

1)  сила збудження - пізнавальна, розумова активність, схильність до нового, невідомого, складного; загостреність процесів сприймання і мислення; вміння швидко переходити від однієї діяльності до іншої, робити перерви в роботі, точно висловлювати думку;

2)  сила гальмування - здатність зосереджуватися; протидіяти стороннім подразникам; робити перерви в роботі; точно висловлювати думку;

3)  рухливість нервових процесів - здатність до переключення з однієї справи на іншу; діяти у незвичних умовах; швидкість розумових дій; готовність до розумового напруження;

4)   урівноваженість - рівномірне, відносно легке виконання роботи; спокій.

 

1. 3.1. Психологічні характеристики  дітей сангвінічного темпераменту.  

Сангвініки енергійні, активні, життєрадісні, комунікабельні, поступливі, швидко схоплюють  нове і цікаве, легко переносять невдачі. Вони без проблем пристосовуються  до нових умов, вступають у контакти з іншими дітьми, знаходять товаришів у будь-якій ситуації. При цьому можуть і керувати, і підкорятися, швидко освоюються в дитячому садку, легко знаходять спільну мову з дітьми і відразу почувають себе, як удома. Їм притаманне голосне, швидке, чітке й емоційно виразне, врівноважене мовлення.