Вплив темпераменту на розвиток спілкування дошкільників

 

1.3.1. Невербальна комунікація

Комунікаційний процес реалізується за допомогою певних засобів - знакових систем. За критерієм знакових систем можна виділити невербальне та вербальне спілкування.

     Невербальне спілкування відбувається неусвідомлено, мимовільно. Невербальні засоби передання інформації людина освоює раніше, ніж вербальні.

       Одним з важливих параметрів, що характеризують невербальну комунікацію, е міжособистісний простір - дистанція, яка неусвідомлено встановлюється в процесі безпосереднього спілкування між дітьми. Чим тісніші стосунки між дітьми, тим менша просторова дистанція між ними в процесі спілкування. “Найближче” спілкуються близькі знайомі, родичі. Міжособистісний простір впливає на візуальний контакт. Найінформативніший елемент зовнішнього вигляду людини - обличчя. Фіксація погляду на іншому означає не тільки зацікавленість, а й зосередженість. З того, як люди дивляться один на одного, можна з'ясувати, які між ними стосунки. Погляд може регулювати розмову.

Під час спілкування інформативну функцію виконують експресивні реакції. До них належать: міміка, пантоміміка, жести, інтонація голосу. Вони характеризують інтенсивність вияву переживань дитини. Емоційні переживання дитини можна визначити з її пантоміміки: жестів, пози, рухів. Вони допомагають дитині, яка говорить, зосередити увагу співрозмовника, виразити своє емоційне ставлення до інформації, яку вона передає. Набір жестів, котрі застосовує людина у спілкуванні, дуже різноманітний. Загальні з них такі:

1) комунікативні жести - замінюють мовлення у спілкуванні й можуть уживатися самостійно: привітання та прощання; погрози, привертання уваги, запрошення, заборони; стверджувальні, запитувальиі, заперечувальні, подячні; брутальні й дратівні;

2) підкреслюючи жести - супроводжують мовлення людини й посилюють мовний контекст;

3) модальні жести - виразні рухи, що означають оцінку, ставлення до ситуації. До них належать жести невпевненості, страждання, роздумів, зосередженості, розпачу, відрази, здивування, незадоволення.

 

1. 3. 2. Вербальна комунікація

 Вербальна комунікація  має діалоговий характер і являє собою постійні комунікативні акти. У процесі спілкування мовлення виконує також інформативну функцію.

Мовлення с засобом емоційного впливу, який стимулює або гальмує дію певного члена групи. Емоційно-позитивний вплив та емоційно-негативний вплив регулюють спільні дії партнерів. Це сприяє кращому розумінню ситуативних цілей, що поліпшує ефективність групової діяльності.

Акт вербальної комунікації - це діалог, що складається з промовляння та слухання. Результати досліджень показують, що достатніми навичками вміння слухати володіє небагато людей. І. Атватер вказує на те, що слухати дуже важко. Слухання - активний процес, що вимагає уваги.

У діалозі  нас частіше цікавить те, чи зрозумів нас інший, ніж те, чи зрозуміли  ми його. Це деформує процес спілкування. Найкращий метод уникнути цього - нерефлексивне слухання. Сутність його полягає у невтручанні в мову співрозмовника. Нерефлексивне слухання доцільно застосовувати в таких ситуаціях:

1.  коли співрозмовник висловлює своє ставлення до якоїсь події; 

2. у напружених ситуаціях,  коли співрозмовник прагне обговорити наболілі питання, коли він відчуває себе скривдженим або вирішує важливу проблему;

3. коли співрозмовникові важко  викладати свої проблеми;

4. коли треба стримати емоції  в бесіді з людиною, яка обіймає високу посаду.

Рефлексивне слухання полягає в налагодженні зворотного зв'язку із співрозмовником для того, щоб проконтролювати точність сприймання інформації. Виділяється чотири види рефлексивних відповідей, які використовуються під час бесіди: з'ясування, перефразування, відображення почуттів та резюмування.

З'ясування — це звернення до співрозмовника за уточненнями. Воно проводиться з допомогою “відкритих” і “закритих” запитань. “Закриті” запитання вимагають відповіді типу  “так” чи  “ні”. “Відкриті” змушують дати розгорнуту або уточнюючу відповідь.

Мета перефразування - власне формулювання почутої інформації, особливо коли інформація здається нам зрозумілою. Власне формулювання почутого підсилює адекватність змісту бесіди.

Відображення  почуттів акцентує увагу на емоційному стані співрозмовника, його ставленні до змісту бесіди.

Резюмування є сенс застосовувати під час тривалих бесід, його функція - підбити підсумки бесіди або поєднати окремі її фрагменти в єдиний змістовий контекст.

 

1. 4.  Роль спілкування з дорослими у розвитку дитини

Розвиток дитини дуже сильно  залежить від спілкування з дорослими, яке впливає не тільки на психічний, а й на фізичний розвиток дитини. Від того  як цей вплив здійснюється, які емоції випромінюють дорослі під час спілкування з дитиною,  і залежить розвиток дитини. В разі недостатнього спілкування з дитиною виникають проблеми у розвитку індивіда. У ході спілкування формується так званий продукт спілкування - освіти як матеріального так і духовного характеру. Серед основних продуктів спілкування виділяють:  загальний результат, взаємини, виборчі прихильності, а також  образ  самого себе.

 Розвиток дитини  розуміється Виготським як процес  присвоєння дітьми суспільно-історичного  досвіду,  накопиченого попередніми  поколіннями. Засвоєння цього досвіду можливе при спілкуванні зі старшими людьми.

Якщо узагальнити вплив  спілкування на загальний психічний  розвиток дитини, то можна сказати, що: спілкування прискорює хід розвитку дітей; спілкування дозволяє подолати несприятливу ситуацію; спілкування ж дозволяє виправити дефекти, що виникли у дітей при неправильному вихованні.

Для  дітей молодшого віку дорослий є багатим джерелом різноманітних впливів. При збагаченні досвіду дитини дорослий спочатку знайомить його з чимось, а потім нерідко ставлять завдання перед ним оволодіти якимось новим — навичкою. Дорослий здійснює підкріплення зусиль дитини, їх підтримку та корекцію. Дитина в контактах з дорослими спостерігає його діяльність і черпає в ній зразки для наслідування.

Виділяють декілька типів засобів спілкування, за допомогою яких діти взаємодіють  з дорослими: 
- експресивно-мімічні: виникають в онтогенезі першими і служать одночасно проявом емоційних станів дитини і активними жестами, які адресовані навколишнім;   
-   предметно-дієві: виникають пізніше (до 3-х років) і мають також знакову функцію, без якої не можливе взаєморозуміння між людьми;  
-    мовні операції: дозволяють вийти за межі приватної ситуації і налагодити більш широку взаємодію.

 

1.5.  Спілкування з  дорослими в період дитинства і раннього дитинства

Відразу після народження у дитини відсутнє спілкування з дорослими: вона не відповідає на їхні звернення  і сама ні до кого не адресується. Але  вже після 2-го місяця життя вона вступає у взаємодію яку можна  вважати спілкуванням: дитина починає розвивати особливу активність, об'єктом якої є дорослий. Ця активність проявляється у формі: уваги та інтересу дитини до дорослого; емоційних проявів у дитини  до дорослого; ініціативних   дій, спрямованих на привернення уваги дорослого; чутливості дитини до ставлення в оцінці дорослого.

Спілкування з дорослими у немовлят грає пускову роль в розвитку реагування на важливі подразники: немовля починає  реагувати на голос дорослого  раніше, ніж на інші першосигнальні подразники. Потім, заміну розвитку здатності до зосереджуваня, у дитини з'являється так званий комплекс пожвавлення, що поєднує в собі зачатки емоційного ставлення дитини до оточуючих, їх мови, хапальної реакції. Мати не тільки задовольняє потреби дитини в кисні, подразників в ссанні, а й впливає на розвиток активної відповідної діяльності.

 Виділимо основні параметри спілкування у дітей цього віку:

1)  форма спілкування:  ситуативно-особистісна; ситуативно-ділова (1-3 роки); 
2)  зміст потреби у спілкуванні: доброзичлива  увага дорослого; потреба в доброзичливій увазі та співробітництві (1-3роки); 
3)  провідний мотив спілкування: особистісний - дорослий як ласкавий доброзичливець; центральний об'єкт пізнання і діяльності;   неіндивідуалізоване джерело активності, ласки й уваги, незв'язане з діями дитини;

4)  ділової: дорослий  як партнер по грі, зразок  для наслідування і експерт  з оцінки умінь та знань (1-3 роки); 
5)    значення даної форми спілкування в загальному розвитку дитини: загальна неспецифічна активація, формування перцептивних дій, підготовка до оволодіння хапанням; розвиток предметної діяльності, підготовка до оволодіння мовою (1-3 роки);

Основними досягненнями дитини в  ранньому періоді є: оволодіння тілом  і мовою, а також розвиток предметної діяльності. Дитина починає входити в світ соціальних відносин. Зростаючий інтерес дитини до предметів, їх властивостей і дій з ними,  спонукає дитину постійно звертатися до дорослих. Але звернутися до них вона може тільки опанувавши мовним спілкуванням.

Самоідентичність - почуття сталості власного “Я”, а також те, наскільки людина приймає і цінує себе. Її формування починається в перші місяці життя. У дитини формується  “гордість за свої досягнення”.

 

1. 6. Спілкування з дорослими  в дошкільному віці

 Без постійної підтримки  дорослого розвиток спілкування  дошкільника уповільнюється, що  призводить до різноманітних  психологічних порушень і труднощів.  Цей період характеризується  як час оволодіння соціальними  просторовими людськими відносинами  через спілкування з дорослими,  ігровими та реальними відносинами з однолітками. Нормальний розвиток спілкування дошкільника має виразний позитивний вплив на прискорення загального розвитку дітей. Створення атмосфери доброзичливості, відвертості, емоціональної піднесеності, радості у спілкуванні дошкільника з дорослим залежить від змісту контактів, адекватного рівню комунікативного розвитку дитини.

С. В. Корницька пропонує три програми взаємодії дорослого з дитиною, відповідно до віку останньої.

І програма: ласка дорослого, що виражає його доброзичливу увагу до дитини, посмішка, дотик і поглажування, гойдання. Дорослий бере дитину на руки, на коліна, супроводжує дії ласкавими ніжними словами, що містять схвалення дитини. Цією програмою найбільш задоволені немовлята.

ІІ програма: спілкування, опосередковане іграшкою або набором іграшок. Спільна дія дорослого і дитини щодо іграшок із забезпеченням ініціативності малюка. Для дітей раннього віку.

ІІІ програма: вербальне спілкування. Дорослий розмовляє з дитиною, декламує вірші, проговорює прозові тексти, уважно дивлячись на дитину. Для дітей дошкільного віку (3–6 р.), забезпечує найкращий емоційний настрій та найвищу активність дітей у взаємодії.

Головне прагнення дитини в дошкільному віці - прагнення  до оволодіння тілом, психічними функціями та соціальними способами взаємодіями з іншими. Дитина вчитися прийнятим позитивним формам спілкування. У неї бурхливо розвивається мова. Для дошкільнят властива складніша потреба у спілкуванні - у співпраці, повазі і співпереживанні.

Параметри спілкування:

1) форма спілкування:  поза ситуативно-пізнавальна (до 4-5 років); внеситуативно-особистісна(5-6років). 
2)  зміст потреби у спілкуванні: потребу в увазі, співпраці і повазі (4-5 років); потреба в доброзичливій увазі, співпраці, повазі дорослого при провідній ролі,  прагнення до співпереживання і взаєморозуміння (5-6 років).

3)   провідний  мотив спілкування: пізнавальний: дорослий як ерудит, джерело пізнання, партнер з обговорення причин  та зв'язків; (4 - 5 років); особистісне:  дорослий як цілісна особистість, що володіє знаннями, умінням і нормами (5-6 років). 
4)   значення  спілкування в загальному розвитку дитини: первинне проникнення у позачуттєву суть явищ, розвиток наочних форм мислення; прилучення до моральних і етичних цінностей суспільства, перехід до дискурсивної мислення (5-6 років).

 

Висновки про  модель оптимального спілкування дошкільника  з дорослим:

- найважливіше значення  у виникненні і розвитку у  дітей спілкування мають впливи  дорослого, випереджуюча ініціатива  якого підносить діяльність дитини на вищий рівень;

- нормальний розвиток  спілкування дошкільника прискорює  хід його загального розвитку;

- оптимізація дорослим  спілкування дошкільника забезпечує  усунення причин інших труднощів  психічного розвитку;

- загальною умовою  оптимізації спілкування з дошкільником є створення дорослим атмосфери доброзичливості, відвертості, емоційної піднесеності, радості;

Особливості розвитку спілкування дорослого і дитини у дошкільному віці: дорослий повинен контролювати хід розвитку спілкування дошкільника, встановлюючи випередження чи відставання розвитку його комунікативних потреб і підбираючи адекватну програму спілкування з дитиною.