Вплив темпераменту на розвиток спілкування дошкільників

Якщо  “б” - до меланхолічного типу.

Якщо  “в” - до сангвінічного типу.

Якщо  “г” - до холеричного типу.

3.2. Методичні рекомендації вихователям. Індивідуальний підхід у навчально-виховному процесі до дітей різних типів темпераменту

Темперамент дитини - один із найважливіших  орієнтирів у здійсненні індивідуального  підходу в її вихованні. Київський  психолог В. У. Кузьменко, зазначає, що “Індивідуальний підхід у вихованні - це варіативне використання педагогом цілісної системи засобів, форм, методів та прийомів виховної роботи з урахуванням комплексу індивідуальних відмінностей дітей” [9. с. 10]. На думку дослідниці, успішне здійснення індивідуального підходу у вихованні залежить від таких передумов:

- поєднання індивідуально-диференційованого  підходу до дитини із вихованням  дитячого колективу;

-   опора на позитивне у  характері та особистості вихованця; 

- спрямованість педагогічної роботи на подолання негативних проявів;

- визначення причин формування  індивідуальних відмінностей;

-  єдність вимог до дитини  з боку дорослих;

-  системність у здійсненні  індивідуального підходу, єдність  та послідовність його етапів, що утворюють неперервний цикл.

            Змістом окремого циклу в індивідуальному підході є послідовність десяти етапів:

1.   Попереднє виявлену індивідуальних  особливостей розвитку.

2. Аналіз отриманої інформації  з метою встановлення позитивних  та проблемних аспектів розвитку дитини, причин їх виникнення.

3. Фіксація результату діагностування  у щоденниках спостережень, психологічних  паспортах дітей та психологічному  «портреті» дитячої групи.

4. Систематизація, узагальнення та  аналіз  результатів вивчення індивідуальних особливостей розвитку дитини.

5.  Визначення першорядних та  другорядних індивідуальних завдань  роботи з дітьми та їхніми  родинами.

6.   Вибір адекватних методів  і прийомів, форм та засобів  виховної роботи.

7.   Визначення варіативного  навчального змісту.

8.  Створення та комплектація  варіативного предметно-ігрового  середовища розвитку дитини.

9.  Практичне здійснення індивідуального  підходу в навчально-виховному  процесі.

10.  Прогнозування стратегії  і тактики навчання та виховання.

Тип темпераменту - одна з найважливіших умов походження індивідуально-своєрідних рис характеру. Від властивостей темпераменту залежать динамічні  особливості характеру. Вони можуть сприяти або протидіяти розвитку певних якостей особистості.

Сангвініки серед нас - це  душа колективу.  Холерики -  рушійна сила.  
Флегматики - наша совість.  Меланхоліки - мозковий центр.   

При роботі з дошкільниками використовуються різні тактики врахування властивостей їх темпераменту і вікових особливостей                 (Т. Чиркова).

Перша тактика орієнтована на створення умов, необхідних для нормального розвитку дитини. Для однієї дитини важливо забезпечити постійний контакт з ровесниками, інтенсивне спілкування з ними; для іншої - передбачити ігри на самоті, моменти усамітнення. Ця тактика особливо ефективна на ранніх етапах розвитку, зокрема, у немовлячому віці.

Друга тактика передбачає формування у  дитини рис вдачі, що компенсують  негативні особливості властивостей темпераменту. Її реалізація вимагає досить тривалого періоду часу, терплячості та наполегливості дорослого. Для меланхоліка та флегматика їх повільність компенсується більш тривалою та ретельною підготовкою до роботи, більшою посидючістю.

Третій  варіант в роботі вихователя передбачає посилення позитивних і послаблення  негативних сторін у повелінні дитини. Дітей слід навчати користуватися своїми перевагами, залежними від типу темпераменту.

Педагог зобов'язаний спрямовувати діяльність дітей так, щоб сприяти формуванню позитивних рис і запобігати появі  негативних. У сангвініка слід формувати стійкі уподобання та інтереси, не допускати поверхового, недбалого виконання ним завдання, вимагати від нього доводити почату справу до кінця, стимулювати позитивне ставлення до достоїнств інших, уміння зважати на їхню думку, вчити бути уважним до товаришів, надійним у стосунках з ними, дбати, щоб нові знайомства не витісняли старих.

У вихованні дітей-флегматиків головне - формувати трудові навички, стежити, щоб вони завжди були зайняті, залучати до діяльності в колективі, вчити за допомогою ігор і занять пришвидшувати темп дій, заохочувати найменші прояви рухливості, спритності. Завдяки цьому їхня млявість не перетвориться на лінощі, урівноваженість почуттів - на слабкість.

Енергію холерика слід спрямовувати на корисні справи, ставити перед ним складні завдання, допомагаючи осмислювати їх. Важливо обережно застосовувати все, що збуджує нервову систему, розвивати і зміцнювати процес гальмування шляхом організації розміреної діяльності, домагатися стриманої поведінки, створювати можливості для реалізації потреби в руховому навантаженні.

У вихованні меланхоліків слід враховувати їхню вразливу нервову систему, швидку втомлюваність, слабкість нервових процесів, допомагати подолати сором'язливість, нерішучість, невпевненість у своїх силах, оскільки це може стати причиною слабкого характеру. Виявляючи до них чуйність і доброзичливість, потрібно розвивати активність, уміння переборювати несміливість, труднощі, підтримувати позитивні емоції.

Особливої уваги вихователя потребують дві  групи дітей: повільні і рухливі. Діти з уповільненою поведінкою постійно перебувають у невиграшних для себе ситуаціях. Їх намагання робити щось швидше приводять до розпаду діяльності, коли дитина стає взагалі не здатною до її виконання. Такі діти можуть бути, дуже чутливими до зауважень дорослих, в них виникає підвищена мотивація їх уникнення. Вони глибоко переживають свою уповільненість, стають замкненими, неконтактними [11; с. 287].

Надмірно  рухливі діти випереджають одноліток  у більшості справ, причому не завжди при збереженні якості виконання. Причиною такого явища є зниження здатності до самоконтролю, зумовлене швидкою втратою інтересу до роботи та спілкування. Таких дітей варто залучати до допомоги іншим, у тому числі, повільним дітям, стежачи при цьому щоб допомагаючий не виявляв зверхності, нетерплячості, зарозумілості.  Спільне виконання доручень з дітьми, які вміють аргументовано оцінювати роботу ровесників, сприяє розвитку в них навичок самоконтролю, більш критичного ставлення до результатів роботи.

Для ефективного виховання дітей потрібно враховувати їхні властивості темпераменту та вікові особливості і дотримуватися таких вимог:

1) забезпечення умов для нормального  розвитку дитини.

2) формування у дитини рис  характеру, що нівелюють негативні  особливості її темпераменту.

3) посилення позитивних і послаблення  негативних проявів у поведінці  дитини.

Педагог може впливати на певні властивості  темпераменту дітей у знайомих і  цікавих для них видах діяльності та під час спілкування.  Дорослим важливо враховувати індивідуальні психологічні особливості саморегуляції діяльності і поведінки дітей. Одні діти прагнуть нових вражень, які посилюють стимуляцію, інші - уникають їх; одні або люблять  музичні іграшки або відмовляються від них, задоволено включаються в рухливі ігри або  надають перевагу спокійним, вільно і з задоволенням спілкуються із однолітками і дорослими або усамітнюються.

Завдання вихователя - об'єктивно  оцінити рівень саморегуляції дитини, виокремити її позитивні сторони, заохочуючи їх прояви. Ускладнення діяльності сприяє усвідомленню дитиною позитивних сторін своєї саморегуляції, допомагає сформувати довільну саморегуляцію, а завдяки їй - переборювати недоліки, розвивати позитивні властивості свого темпераменту.

  3.3. Методичні рекомендації батькам

   Батькам буде набагато простіше зрозуміти свою дитину, направити, розрахувати його навантаження, зацікавити, розвинути його кращі якості, пробачити, якщо вони зможуть  визначити, до якого типу темпераменту ближче всього стоїть їх дитина. Зазвичай в характері людини переважають ознаки одного з типів темпераменту, вони поєднуються з проявами інших і створюють свій, індивідуальний стиль поведінки, визначають реакцію на навколишню дійсність.  
Холерик. Щоденні проблеми:

 - часто він настільки захоплений черговий своєю ідеєю, що просто не чує ваших вказівок;

- завдання кидається  виконувати, не дослухавши до  кінця, все робить швидко, але  недбало, не помічаючи неточностей і помилок;

- з працею  йде на компроміс, буває запальний  і агресивний не в міру;  
- надмірна самостійність, схильність до ризику і схильність до необдуманих вчинків може призвести до неприємних пригод;

- холерик дуже  товариський, але легко може  посваритися з усім колективом  відразу і з кожним окремо . У дитячому садку, коли авторитет  дорослих сильний, холерик, що постійно отримує зауваження від вихователів, легко може стати знедоленою в дитячому колективі;

- проблеми зі  спілкуванням у підлітковому  віці часто призводять до істеричних  реакцій, погроз, суїциду. На щастя,  ці загрози рідко виконуються.  
Помилки    батьків:

         Жорсткий контроль, обмеження активності, гнівні вимоги стежити за собою призводять тільки до нервозності і втрати контакту з дитиною.  
Рекомендації батькам. Заняття і захоплення. Головне - повернути шалену енергію холерика в потрібне русло - рекомендується займатися рухливими видами спорту - це дасть вихід прагненню до лідерства, тренування навчать контролювати свої рухи, розраховувати сили. Холерику необхідно багато життєвого простору, частіше бувайте з ним на природі та не забувайте про те, що, наданий сам собі, безстрашний холерик може запросто потрапити в неприємну пригоду. Для зміцнення гальмівних процесів займайтеся з ним конструюванням, малюванням, ручною працею, рукоділлям. Намагайтеся не дратуватися, якщо він відволікається, і всіляко заохочуйте будь-який прояв старанності і терпіння.            

              Спілкування. Особливо важливо навчити дитину-холерика налагоджувати відносини в колективі - ви ж не можете бути поруч з ним постійно. Спонукайте дитину аналізувати свою поведінку, розбирайте з нею конфліктні ситуації, обговорюйте книги та фільми, промовляйте варіанти вірного поведінки.

              Самоконтролю допоможе елементарний рахунок про себе і дихальна гімнастика. Покажіть йому спосіб виходу накопичених емоцій - хай б'є спортивну грушу, кидає в куток подушку: усе краще, ніж зривати гнів на людях. Дайте йому роль лідера у групі і у вас буде гарний шанс, граючи на самолюбство лідера, привчити його бути більш терплячим і уважним.  
Дитина-холерик любить читати про героїчні подвиги та пригоди - захоплюється витримкою, терпінням і далекоглядністю своїх улюблених персонажів. Купуйте книги, де герої перемагають саме за рахунок сили волі й уміння ладнати з оточуючими людьми. Ні в якому разі не соромте його при всіх, не ставте в приклад "гарного хлопчика Васю", це викличе тільки злість.  

             Як правильно виховувати дитину-холерика?

1. Основним підходом  у вихованні дитини-холерика є  принцип, який умовно можна  назвати "Жодної хвилини спокою": підтримуйте і направляйте енергію дитини на корисні справи.

2. Ізолюйте дитину  від того, що занадто збуджує нервову систему.

3. Контролюйте  бурхливі прояви холериків, у  цьому допомагають спокійні ігри, вибір цікавого хобі.

4. Особливу увагу  приділяйте вихованню посидючості.

5. Строго та  послідовно контролюйте вчинки  та дії дитини.

6. Вперто привчайте  малюка доводити до кінця розпочату  справу.

7. У зв'язку  з підвищеною чутливістю поводитися  з холериками слід м'яко, тому  що різкість може порушити  стосунки між дитиною і батьками.

8. Не використовуйте  фізичну силу при впливі на  дитину, зауваження робіть строго, але спокійно.

9. Холерика не  варто вмовляти, він краще реагує  на спокійну, тактовну вимогу.

10. Виховуйте  наполегливість і стриманість,  уміння володіти собою, варто гасити будь-яку агресивність дитяти у зародку.

11. Окрему увагу  приділяйте навчанню ввічливості,  тактовності. 

12. Вашому малюку  важливо знати, що до його  слів прислухаються. 

            Сангвінік.  Щоденні проблеми:

 - якщо ви доручили йому нудну і одноманітну роботу, він легко " забуде "про неї і займеться чимось більш цікавим;  
- якщо ж все-таки займеться вашим дорученням, то кине справу, як тільки йому запропонують щось ще більш  привабливе;  
- не всі його численні друзі будуть відповідати звичному для вас колу людей.  
Помилки батьків:

       Сангвінік легко спілкується, життєрадісний і швидко схоплює навчальний матеріал, і батьки часто не звертають уваги на те, що дитина поверхова, перестають його контролювати і придивлятися до її внутрішнього світу. Звичний дружелюбний і веселий тон підлітка може приховати його внутрішні переживання та проблеми від близьких людей. Недбалість у навчанні, невміння доводити справу до кінця, неуважність до дрібниць сильно позначаються на успішності, а в майбутньому - і на успіхи в роботі.  
          Рекомендації батькам. Заняття і захоплення. Сангвініками необхідний рухливий спосіб життя, але в спорті вони не будуть сильно прагнути до результату. Конструктори, пазли, рукоділля, конструювання моделей та інші ігри, які вимагають уваги і ретельності, допоможуть розвинути зібраність і акуратність. З сангвініками можна бути вимогливими, але не слід перегинати при цьому  палку.  Не варто підтримувати сангвініка в його прагненні до частої зміни діяльності. Дуже важливо заохочувати наполегливість таких дітей, старанність і цілеспрямованість і поступово підвищувати планку вимог, домагаючись стійкості та   результативності. І хваліть його, радійте його успіхам, дивуйтеся результатам і розповідайте, як цікаво буде потім, коли він ще більше просунеться у своїх заняттях.  
         Спілкування. Обговорюйте з дитиною його відносини з однолітками та близькими людьми, спонукайте замислитися про те, що в його поведінці може образити або порадувати оточуючих. Вибачте йому мінливість - це не порок, а особливість темпераменту, допоможіть підкоригувати свій характер, і він виросте надійним, стійким до стресів, товариською і успішною людиною.