Вплив темпераменту на розвиток спілкування дошкільників

1.7.  Особливості  спілкування дітей дошкільного  віку з однолітками

У дошкільному віці в життя дитини міцно і вже назавжди входять інші діти - однолітки. Між дошкільнятами розгортається складна і часом драматична картина відносин. Вони дружать, спілкуються між собою, сваряться, миряться, ображаються, ревнують, допомагають один одному, а іноді роблять дрібні капості. Всі ці відносини гостро переживаються і несуть масу різноманітних емоцій. Спілкування для дітей дошкільників це  спільна діяльність на протязі всього дошкільного періоду. Емоційна напруженість і конфліктність у сфері дитячих відносин значно вища, ніж у сфері спілкування з дорослими. Досвід перших відносин з однолітками є тим фундаментом, на якому будується подальший розвиток особистості дитини.

  Спілкування  молодших дошкільнят не схоже  на їхнє спілкування з дорослими:  вони по-іншому розмовляють, дивляться  один на одного, інакше поводяться, у них надзвичайно яскрава емоційна насиченість спілкування. Вони не можуть розмовляти спокійно - кричать, верещать, регочуть, носяться, лякають один одного і при цьому захлинаються від захвату. Підвищена емоційність і розкутість істотно відрізняє контакти малюків від їх взаємодії з дорослими. У спілкуванні однолітків спостерігається в 10 разів більше яскравих експресивно-мімічних проявів, що виражають найрізноманітніші емоційні стани: від лютого обурення до бурхливої радості, від ніжності і співчуття до  бійки.  
У немовляти серед різноманітних контактів з ровесниками часто виникають безпосередні емоційні, які відбивають широкий спектр переживань: задоволення від нових вражень, що доставляються іншою дитиною, зараження загальними веселощами, побоювання і досада від необережних рухів. Інтерес дітей один до одного спонукає до пізнавальних контактів, до вивчення іншого. До 12 міс. вперше складаються ділові контакти у формі спільних предметно-практичних та ігрових дій. Тут закладається основа подальшого повноцінного спілкування з однолітками. Формування такої потреби починається з 3 міс. з появи орієнтовною активності на однолітка. У 5 міс. у дитини з’являються яскраві емоції при сприйнятті партнера в складі комплексу пожвавлення. У другому півріччі першого року життя складаються складні форми поведінки, виступаючи як наступні етапи розвитку потреби у спілкуванні з ровесниками. 
Діти роздивляються один одного, чіпають обличчя, одяг, іноді навіть пробують на смак - беруть в рот пальчики іншого. Немовлята прагнуть на ділі вивчити зацікавивший їх об’єкт. Вони ведуть себе з однолітками як з цікавою іграшкою. У той же час вони адресують їм ті ж дії, що і дорослому: посміхаються, пропонують іграшку. Спілкування в повному сенсі ще відсутній, закладаються лише його передумови.

         У віці від 1 року до 1,5 років зміст контактів з однолітками залишається таким же, як і у немовлят. У ровесника малюка приваблюють насамперед об’єктивні якості: зовнішність, поведінку. Тому спільні дії малюків дуже рідкісні і швидко розпадаються. Діти не можуть узгодити свої бажання і не враховують стани один одного.

            У 1,5 року відбувається перелом у відносинах з ровесниками. Розвиваються ініціативні дії з метою зацікавити собою ровесника. Одночасно розвивається чутливість до ставлення  товаришів. 
          До 2 років складається перша форма спілкування з однолітками-емоційно-практична: дитина чекає від однолітка співучасті у своїх витівках, забавах і прагне до самовираження. Спілкування зводиться до біганини, веселих криків, забавних рухів і відрізняється розкутістю і безпосередністю. Дітей приваблює сам процес спільних дій: спорудження будівель, втікання. Мотиви такого спілкування полягають в зосередженості дітей на самовиявлення. Їх спільні дії поверхневі, спілкування з товаришами зводиться до окремих епізодів, а для встановлення контактів широко використовують всі дії, якими оволоділи в спілкуванні з дорослими - жести, пози, міміку. 

На  4-му році  життя  всебільше місце в спілкуванні  займає мова. 
         У віці з 4 до 6 років у дошкільнят спостерігається ситуативно-ділова форма спілкування з ровесниками. І потреба спілкування з однолітками висувається на одне з перших місць. Ця зміна пов’язана з тим, що бурхливо розвиваються сюжетно-рольова гра та інші види діяльності, набуваючи колективний характер. Дошкільнята намагаються налагодити ділове співробітництво, узгодити свої дії для досягнення мети, що і складає головний зміст потреби в  спілкуванні. Прагнення діяти спільно настільки сильно виражено, що діти йдуть на компроміс, поступаючись один одному іграшку, найбільш привабливу роль в грі. У дітей яскраво проявляється схильність до конкуренції, змагання за роль, непримиренність в оцінці товаришів.

           На 5-му році життя діти постійно запитують про успіхи товаришів, вимагають визнати власні досягнення, помічають невдачі інших дітей і намагаються приховати свої промахи. Дошкільник прагне привернути увагу до себе. Дитина не виділяє інтересів, бажань товариша, не розуміє мотивів його поведінки, але виявляє пильний інтерес до всього, що робить одноліток. Таким чином, зміст потреби в спілкуванні становить прагнення до визнання і поваги. Контакти характеризуються яскравою емоційністю. Діти використовують різноманітні засоби спілкування, і незважаючи на те, що вони багато говорять, мова залишається як і раніше  ситуативною. 
             Внеситуативно-ділова форма спілкування спостерігається у невеликого числа дітей 6-7 років. Основна потреба в спілкуванні полягає в прагненні до співпраці з товаришами, яке набуває внеситуативного характеру. Змінюється провідний мотив спілкування, складається стійкий образ однолітка. Виникає прихильність, дружба. відбувається становлення суб’єктивного ставлення до інших дітей, тобто вміння бачити в них рівну собі особистість, враховувати їхні інтереси, готовність допомагати. Особливості спілкування з однолітками яскраво проявляються в темах розмов. Те, про що говорять дошкільнята, дозволяє простежити, що цінують вони в однолітках і за рахунок чого самостверджуються в його очах.

             Ще одна важлива особливість контактів дітей полягає в нестандартності їх поведінки й у відсутності будь-яких правил і пристойності. Якщо в спілкуванні з дорослим навіть найменші діти дотримуються певних норм поведінки, то при взаємодії з однолітками малюки використовують найнесподіваніші і непередбачувані звуки і рухи. Вони стрибають, беруть химерні пози, кривляються, передражнюють один одного, тріщать, квакають і гавкають, придумують неймовірні звуки, слова, небилиці.

Якщо всі  діти дошкільного віку при першій можливості знову і знову кривляються і передражнюють один одного, значить, їм це для чогось потрібно?  Що ж дає дошкільнятам таке дивне спілкування?

 Подібна  свобода, нерегламентованість спілкування  дошкільнят дозволяє дитині проявити свою ініціативу і оригінальність, свій самобутній початок. Дуже важливо, що інші діти швидко і з задоволенням підхоплюють ініціативу дитини, множать її і повертають у перетвореному вигляді.  Однакові і незвичайні дії приносять малюкам упевненість в собі і яскраві, радісні емоції.  У таких контактах маленькі діти переживають ні з чим не порівнянне відчуття своєї спорідненості з іншими. Через цю спільність діти пробують і стверджують себе. Якщо дорослий несе для дитини культурно-нормовані зразки поведінки, то одноліток створює умови для індивідуальних, ненормованих, вільних проявів.

              У молодшому дошкільному віці дитина чекає від однолітка співучасті у своїх забавах і жадає самовираження. Їй необхідно і достатньо, щоб одноліток приєднувався до її пустощів, підтримав і підсилив загальні веселощі. Кожен учасник такого спілкування переймається тим, щоб привернути до себе увагу й одержати емоційний відгук партнера. Спілкування малюків цілком залежить від конкретної обстановки, в якій відбувається взаємодія, і від того, що робить інша дитина і що у неї в руках.

              Введення привабливого предмета в ситуацію спілкування дітей може зруйнувати їх взаємодію: вони переключають увагу з однолітка на предмет або ж б´ються через нього. Біда в тому, що грати разом в іграшки малюки ще не вміють. Їх спілкування поки не пов´язане з предметами і з грою. Нова цікава іграшка для малюка більш притягальний предмет, ніж його ровесник. Тому предмет як би закриває собою іншу дитину, увагу малюка притягається до іграшки, а одноліток сприймається як перешкода. Трирічні діти байдужі до успіхів однолітка і до його оцінки з боку дорослого. Їм набагато важливіше підтримка та визнання дорослого, ніж іншої дитини. Малюк як би не помічає дій і станів свого однолітка. Він погано запам’ятовує його ім´я і навіть зовнішній вигляд. Йому все одно, з ким возитися і носитися, важливо, щоб партнер був такий же, діяв і переживав те ж саме.  Це виражається у радості і захваті, з якими малюк наслідує рухам і звукам однолітків, у його прагненні бути поруч з ними. Вони відчувають свою схожість, свою приналежність до загального роду. Таке спілкування з іншими допомагає маленькій людині краще виділити і усвідомити самого себе. Повторюючи одні і ті ж рухи і звуки, діти відображають один одного, стають своєрідними дзеркалами, в яких можна побачити самого себе.

            Виходить, що, незважаючи на свою “розгнузданість” і, здавалося б, безглуздість, таке емоційне спілкування навіть дуже корисне. Звичайно, якщо подібні забави і витівки переважають у спілкуванні 5-6-річних дітей, це вже ненормально. Але в 2-4 роки не можна позбавляти дитину радості безпосередньої емоційної взаємодії з ровесниками.

            У 3-4 роки спілкування з однолітками приносить в основному радісні емоції. А от пізніше виникають більш складні і не завжди райдужні стосунки.

1. 7. 1. Порівняння спілкування  дитини з дорослим та з ровесником

          У системі взаємовідносин дитини з оточуючими можна виділити дві лінії: дитина-дорослий, дитина-дитина.

           Дорослий - носій зразків, норм, правил, прийнятих у суспільстві, його позиція характеризується словами: “старший, знаючий, авторитетний, вмілий”.

           На думку  М.І.Лісіної, спілкування дитини з дорослим та з ровесником - різновиди єдиної комунікативної діяльності. Ці різновиди об'єднує предмет діяльності - інша людина, партнер дитини по спілкуванню, а також - продукт, яким виступає самопізнання й самооцінка через пізнання й оцінку партнера (і партнером) [119, с. 19].

 Водночас дослідники спілкування між ровесниками у дошкільному віці А. Г. Рузська, Л. М. Царєгородцева, Л. Н. Галігузова, Н. І. Ганошенко, О. О. Смірнова, Д. Б. Годовікова, Н. Н. Авдєєва підкреслюють специфічну роль у загальному психічному розвитку дитини її спілкування з однолітками порівняно із спілкуванням з дорослими. Контакти з однолітками відзначаються невимушеним і розкутим характером, яскравим емоційним забарвленням. Водночас ці контакти значно поступаються сфері спілкування з дорослими своєю змістовністю та глибиною особистісних відносин. На думку колективу психологів під керівництвом А. Г. Рузської, у спілкуванні з ровесником створюються умови, що забезпечують дитині самопізнання й самооцінку у тих видах діяльності, що відбуваються спільно з ровесником. Спілкування з рівним за статусом партнером створює сприятливі умови вільного виявлення творчих потенцій дитини в умовах відсутності обмежуючих настанов та контролю дорослих. Спілкування з ровесником стимулює розвиток ініціативності дошкільників [119, с. 200].

 У товаристві ровесників відбувається взаємовплив, а у спілкуванні з дорослим останній підпорядковує собі дитину, яка виступає виконавцем        (К. Вокслер). Дошкільники рідше виявляють альтруїстичну поведінку щодо дорослого, менш агресивні та менш наполегливі у спробах спілкуватись з ним; а вимоги та протидію частіше адресують ровесникам (Р. Краснор, Б. Л. Вайтинг). Дослідження Є. В. Субботського свідчать, що ровесник сприяє формуванню критичного ставлення.

           Спілкування з дорослим виступає важливим, але недостатнім фактором повноцінного, гармонійного розвитку особистості дошкільника. На його основі повинні розвиватись взаємовідносини дитини з ровесниками, які є необхідною умовою її готовності до шкільного навчання.

1. 7. 2. Відмінності  у спілкуванні   хлопчиків і дівчат дошкільного віку

Комунікативні риси і  стиль спілкування хлопчиків  і дівчат не цілком однакові. Хлопчики будь-якого віку більш схильні, ніж дівчатка до спілкування. З раннього віку вони активніше вступають у контакт з іншими дітьми, затівають ігри. Почуття приналежності до групи однолітків і спілкування з ними для хлопчиків значно важливіше, ніж для дівчат. Однак відмінності між статями на рівні спілкування не тільки кількісні, скільки якісні. Зміст спільної діяльності, власний успіх у ній важить для хлопчиків більше, ніж наявність індивідуальних симпатій до інших учасників гри.

Спілкування дівчаток виглядає пасивнішим, зате дружнішим і більш вибірковим. На відміну від хлопчиків дівчата  вступають у контакт і спілкуються  з тими, хто їм подобається, зміст  спільної діяльності для них порівняно  другорядний.

        З раннього віку хлопчики тяжіють до більш екстенсивного, а дівчатка – до інтенсивного спілкування. Хлопчики частіше грають великими групами, а дівчатка по-двоє, то-троє. Щоб полегшити свої комунікативні труднощі діти використовують цілий ряд специфічних хитрощів, стратегічних прийомів. Постійно заклопотані собою і уявляючи, що інші поділяють їхню заклопотаність, діти  діють у розрахунку на “деяку уявну аудиторію”. Дитяче спілкування часто напружене, неприродне і має подвійний план.

1.7.3. Особливості  спілкування дошкільників з різним типом темпераменту

            Холерик.  Цей темперамент - один з найяскравіших темпераментів дитини, що приносить батькам постійні клопоти.

            Характерологічні риси:

позитивні : висока активність, енергійність, швидко усвідомлює обстановку, товариськість, рішучість, збуджена переконлива мова.

негативні : невитриманість, запальність, агресивність. нестійка поведінка, різкість у відносинах, конфліктність,циклічність у роботі, у переживаннях, настроях.

           Малюк з таким типом нервової системи - непосидючий, пустотливий. Він галасливий, нестриманий, метушливий, неслухняний, запальний, забіякуватий. Це невгамовний бешкетник і забіяка, що постійно влаштовує скандали і сварки. При спілкуванні мова холерика уривчаста, швидка, із проковтуванням окремих слів, однак дуже виразна та емоційна.