Виховання морально-естетичних почуттів молодших школярів засобами української народної казки

Відповідно до діючих санітарно-гігієнічних норм, в навчальних кабінетах площа на одного учня складає 1,4–1,65 м² (залежно від профілю лабораторії), кабінет української мови та літератури має довжину 9 м, ширину – 6,2 м, висоту приміщення  3,2 м,  його загальна площа складає 55,8 м², в ньому одночасно можуть навчатись 33–39 осіб. 

До постійної експозиції відповідно до спеціалізації кабінету належать: державна символіка; інструкція з безпеки праці та пожежної безпеки, правила роботи в кабінеті; портрети видатних письменників.

Особлива увага в  загальноосвітніх навчальних закладах приділяється освітленню навчальних приміщень. Орієнтація вікон кабінету початкового  навчання відповідає вимогам ДБН  В.2.2–3–97 (на північ), що створює найбільш високий рівень природного освітлення. Вікна обладнані сонцезахисними засобами (штори із тканини з достатніми світлопропускними можливостями – попліну). При відсутності прямого попадання сонячного променя на робочі місця учнів штори знаходяться в міжвіконних простінках і не закривають вікна. Ламбрекени не сягають нижче верхньої частини віконної рами.  Для забезпечення оптимального природного освітлення у кабінеті  миють вікна не менше 2–х разів протягом навчального року. Природне освітлення рівномірне і не створює блиску. Коефіцієнт природного освітлення (КПО) в навчальному приміщенні дорівнює 2,5% на робочих місцях 3–го ряду парт (1 м від внутрішньої стіни). Рівномірність освітлення на робочому місці (відношення мінімального рівня освітлення до максимального) складає 0,3. Достатність і рівномірність освітлення оцінюють за світловим коефіцієнтом (СК) (відношення загальної площі вікон до площі підлоги). Форма вікон – прямокутна, що є найбільш раціональною, їх висота складає 2,5 м. Ширина простінків між вікнами становить 0,5 м, висота підвіконня – 0,8 м, СК 1:5.

В навчальному кабінеті розміщені невисокі кімнатні квіти. Колір поверхні стелі, стін, меблів обрано відповідно жовтий, зелений  та бежевий (матових пастельних тонів). Стеля, верхні частини стін, віконні  рами та двері пофарбовані у білий колір, коефіцієнт відбиття якого складає 0,8; класна дошка має матову поверхню, пофарбовану в темно-зелений колір з коефіцієнтом відбиття 0,1. Всі полімерні матеріали, які використані при ремонті кабінету, а також оздоблення, настил підлоги, мають позитивний висновок державної санітарно-гігієнічної експертизи. Відношення яскравості дорівнює  для: «зошит–парта» – 4:1, «класна дошка – зошит» – 1:5, «вікно – зошит» – 7:1, «класна дошка – вікно» – 1:12., що є допустимими.

Загальне штучне освітлення становить 1000 лк, при цьому забезпечується високий рівень зорових функцій і загальної працездатності учнів.  Освітлення  є не тільки достатнім, а й рівномірним. Рівень штучного освітлення навчального приміщення відповідає ДБН В 2.5–28–2006, ДБН В.2.2–3–97. Штучне освітлення кабінету забезпечено люмінесцентними лампами типу ЛН (люмінесцентні лампи натурального кольору) з відповідною арматурою, яка дає розсіяне світло, є безпечною та надійною. Люмінесцентні світильники дають розсіяне світло, вони розміщені в 2 ряди паралельно до лінії вікон на відстані 1,7 м від зовнішньої і внутрішньої стін, 1,2 м – від класної дошки, 1,6 м – від задньої стіни. Відстань між рядами світильників складає 2,8 м. Питома потужність люмінесцентного освітлення становить 28 Вт/ м². Співвідношення між світловими потоками від вікна і штучного освітлення становить 2:1, що є оптимальним. Світильники миють 1 раз на три місяці, вікна – 1 раз у півріччя.

Освітленість приміщення знижується на 50–70 %, якщо вікна забруднені. Тому за санітарно-гігієнічними вимогами зовнішню сторону вікон  миють 3–4 рази на рік, а внутрішню поверхню – 1–2 рази на місяць. Рівень освітлення вимірюється люксметром.

Оптимальний мікроклімат  і якість повітряного середовища в навчальних приміщеннях благотворно впливають на зміцнення здоров’я учнів, підвищення їх працездатності, ефективності навчання й виховання. Температура повітря восени та взимку у кабінеті складає  19–21⁰ С. Відносна вологість повітря у шкільному приміщенні не перевищує 60 %. Швидкість руху повітря відповідно до гігієнічних нормативів дорівнює  0,2–0,4 м/с. Вміст вуглекислоти в повітрі кабінету не перевищує 0,1 %  (в атмосферному повітрі він становить 0,03 %). Збільшення вуглекислоти в повітрі навчальних приміщень у 3–5 разів не впливає шкідливо на організм, але при цьому підвищується температура повітря, збільшується кількість мікроорганізмів, у т. ч. патогенних, зростає запиленість повітря. Тому вміст вуглекислоти в повітрі навчальних приміщень розглядається як один із показників зміни середовища. Чистота повітря в навчальних приміщеннях забезпечується їх провітрюванням під час перерв між уроками.  

Кабінет початкового  навчання провітрюють на перервах. Фрамугами і кватирками користуються протягом всього року. До початку занять і після їх закінчення здійснюють наскрізне провітрювання навчальних приміщень. Тривалість наскрізного провітрювання визначається погодними умовами згідно з табл. 3.1.

Таблиця 3.1.

Тривалість  провітрювання приміщень (хв.)

У теплі дні проводять  заняття при відкритих фрамугах та кватирках.

Навчальний кабінет  обладнано з урахуванням правил техніки безпеки. Кожний учитель їх дотримується, виконуючи свої функціональні обов’язки. Меблі та інше навчальне обладнання кабінету розміщені відповідно до санітарно-гігієнічних норм, які передбачають урахування відстані парт від класної дошки (3 м – мінімальна), між рядами парт, між вікнами та рядом парт біля них (коли занадто близько – діти взимку застуджуються); стелажі, полки, портрети, технічні засоби навчання укріплені та встановлені так, щоб було зручно ними користуватись і щоб вони не загрожували життю та здоров’ю учнів. Кут зору між площиною класної дошки та лінією погляду учнів дорівнює  90°, а для учнів, які сидять за першими партами  – 35°.

Основні вимоги до гігієни  праці трансформувались по відношенню до вчителя й учнів як основних суб’єктів навчально-виховного процесу, тобто їхньої розумової праці на уроці. Унаслідок довгої або напруженої роботи в організмі з’являється об’єктивний стан стомлення, зниження працездатності. Багато в чому динаміка працездатності дитини визначається віком і властивостями її нервової системи. У молодших школярів розумове стомлення настає досить швидко, тому навчальне навантаження для них обмежується у школі та вдома. У підлітків період оптимальної працездатності повної компенсації подовжується, у старшокласників – стабілізується та наближається до норм праці дорослої дитини.

Серед зовнішніх факторів, що сприяють поліпшенню розумової працездатності суб'єктів навчально-виховного процесу, є вимоги до їх посадки за столом чи партою. Висота стільця підібрана такою, щоб ноги спирались повною стопою на підлогу, утворюючи в тазостегновому й колінному суглобах прямі або трохи тупі кути. Стегна на 2/3–3/4 довжини знаходяться на сидінні. Під час роботи стілець засувають на 3–5 см за кришку столу. Під час читання й писання учні приймають найбільш доцільну позу з легким нахилом уперед. Під час слухання пояснення вчителя можлива «задня» поза, коли учень сидить, відкинувшись на спинку стільця.

Правильна посадка учнів (відкинувшись на спинку стільця), умови  для роботи органів зору, кровообігу, дихання, травлення запобігають ранньому стомленню, сприяють збереженню правильної постави. Вчителям слід стежити за робочою поставою учнів, щоб запобігти викривленню хребта, дефектів зору.

Інтенсивність розумової  праці вчителя й учнів значною мірою залежить від їхнього емоційного стану. Позитивні емоції сприятливо впливають на працю, негативні – навпаки.

Гігієна праці передбачає раціональне чергування розумової  та фізичної діяльності. Установлено, що легка м’язова робота стимулює розумову діяльність, а інтенсивна – погіршує її. Тому під час 10–хвилинних перерв, що влаштовуються через кожні 45 (35) хвилин роботи, роблять кілька легких фізичних вправ, що підвищує розумову працездатність. На уроках математики обов’язково проводять фізкультхвилинку, музичну паузу тощо.

Шум сильно впливає на дітей. Зміна функціонального стану  слухового та інших аналізаторів спостерігається у дітей під  впливом «шкільного» шуму, рівень інтенсивності якого в основних приміщеннях школи коливається від 40 до 110 дБ. У кабінеті початкового навчання рівень інтенсивності шуму в середньому становить 50–80 дБ, під час перерв може сягати 95 дБ.

Шум, який не перевищує 40 дБ, не викликає негативних змін у функціональному  стані нервової системи. Зміни стають помітними при впливі шуму, рівень якого становить 55–60 дБ. Згідно з даними досліджень, розв'язання математичних задач потребує при шумові гучністю 50 дБ на 15–55 %, 60 дБ – на 81 –100 % більше часу, ніж до дії шуму . Послаблення уваги школярів в умовах впливу шуму вказаної гучності сягає 16 %. Зниження рівнів «шкільного» шуму і його несприятливого впливу на здоров’я учнів досягається завдяки низці комплексних заходів: будівельних, технічних і організаційних.

Так, ширина «зеленої зони»  з боку вулиці становить 6 м, що є достатньою  для зменшення поширення шуму.

Допустимі значення шуму в кабінеті  встановлені у відповідності  з санітарними нормами ДСН 3.3.6.037–99 (50 ДбА).

Гігієнічним стандартам, спрямованим на збереження зору і  слуху учнів та вчителів,  відповідають розміри навчального приміщення: довжина (розмір від дошки до протилежної стінки) та глибина класних кімнат. Довжина досліджуваного кабінету забезпечує учням з нормальною гостротою зору і слуху, які сидять на останніх партах, чітке сприймання мови вчителя і ясне бачення того, що написане на дошці. За першими і другими партами (столами) у будь-якому ряді відводяться місця для учнів з послабленим слухом, оскільки мовлення сприймається від 2 до 4 м, а шепіт – від 0,5 до 1 м. Відновити функціональний стан слухового аналізатора і попередити зрушення в інших фізіологічних системах організму підлітка допомагають невеликі перерви   (10–15 хв.)

Електрообладнання, яким доводиться користуватися працівникам  школи, являє собою потенційну небезпеку. Нещасні випадки з працівниками, які користуються електроприладами у школі, пов’язані з ударом електричним струмом при порушенні вимог електробезпеки.

Тяжкість ураження електричним  струмом залежить від цілого ряду чинників: значення сили струму; електричного опору тіла людини і тривалості протікання через нього струму; роду і частоти струму (змінний, постійний); індивідуальних особливостей людини та умов оточуючого середовища. Основним фактором, що зумовлює ступінь ураження людини, є сила струму. Поріг відчуття струму залежить від стану нервової системи та фізичного розвитку людини. Найнебезпечнішими є шляхи струму: рука – ноги, рука – рука, особливо при проходженні струму через мозок, серце, легені.

Тому у кабінеті початкового  навчання вчителя та учні виконують  загальні вимоги електробезпеки. Перед включенням електроприладу візуально перевіряють електрошнур, електропроводку та корпус на наявність механічних порушень. Електроприлади надійно заземлені згідно з правилами улаштування приладу. Вчителі чітко слідкують за тим, щоб ніхто не працював з електроприладами вологими руками, вони не залишають електроприлади без нагляду на довгий час, після закінчення роботи перевіряють, чи всі прилади вимкнені. При виявленні або виникненні несправності, задимленості роботу негайно припиняють, вимикають пристрій та повідомляють  директора школи.

Користувачі не можуть виконувати будь-які ремонтні роботи самостійно. Ремонтні роботи в електроприладах  та електроустановках здійснюють кваліфіковані  працівники, які мають ІV групу  допуску з електробезпеки, яким виданий відповідний наряд для цього виду робіт. Ці роботи виконуються з повним знеструмленням мережі.

До користування електрообладнанням школи допущені особи з числа  персоналу школи, які пройшли  навчання та атестацію з питань Правил користування електроенергією, Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, Правил пожежної безпеки, Правил надання першої допомоги потерпілим. Навчання та атестацію на ІІ-ІІІ групу допуску з електробезпеки організовує комісія, яка призначена наказом директора школи. Інструктаж персоналу на І групу допуску з електробезпеки організовує та проводить відповідальний за електрогосподарство школи. Реєстрація перевірки знань з електробезпеки відбувається у журналі протоколів.

Рятування життя людини, ураженої струмом, у багатьох випадках залежить від швидкості і правильності дій осіб, що здійснюють допомогу. Передусім потрібно якнайшвидше звільнити потерпілого від дії електричного струму. Якщо неможливо відключити електричне обладнання від мережі, потрібно відразу приступити до звільнення потерпілого від струмопровідних частин, не торкаючись при цьому до потерпілого.

Заходи долікарської допомоги після звільнення потерпілого  залежать від його стану, її потрібно надавати негайно, по можливості на місці  події, одночасно викликавши медичну допомогу. Якщо потерпілий не знепритомнів, потрібно забезпечити йому на деякий час спокій, не дозволяючи рухатись до прибуття лікаря. Якщо потерпілий дихає рідко і судорожно, але прослуховується пульс, потрібно негайно зробити йому штучне дихання. При відсутності дихання, розширенні зіниць і посинінні шкіри потрібно робити штучне дихання і непрямий масаж серця. Надавати допомогу необхідно постійно до прибуття лікаря, оскільки є багато випадків, коли штучне дихання і масаж серця повертали потерпілих до життя.

Швидку медичну допомогу слід викликати за телефоном 103.

Весь персонал навчального  закладу під час прийняття  на роботу і за місцем праці проходить  протипожежний інструктаж і перевірку  знань з питань пожежної безпеки  не рідше одного разу на рік за затвердженою програмою.

У навчальному кабінеті початкового навчання розміщені  лише необхідні для забезпечення навчально-виховного процесу (навчальних та позаурочних занять) меблі, прилади, моделі, речі, приладдя тощо (у шафах, на стелажах або на стаціонарно встановлених стояках).

Електромережі, електроприлади та іншу електроапаратуру експлуатують тільки у технічно справному стані, враховуючи рекомендації підприємств-виробників.

У разі виявлення пошкоджень електромереж, вимикачів, розеток, інших  електроприладів їх негайно знеструмлюють  та вживають заходів щодо приведення їх до пожежобезпечного стану.