Умови розвитку соціальної активності студента у ВНЗ

Відбуваються зміни в житті суспільства та системі освіти позначили проблему пошуку шляхів та умов підвищення громадської активності особистості студента в процесі навчання у вузі. Особливе місце у виховній роботі зі студентами традиційно займала позиція формування і розвитку їх активності шляхом включення в різні види позанавчальної творчої, трудової, пізнавальної діяльності. Тільки беручи участь у різних вузівських заходах, або перебуваючи в студентському активі, або громадській організації студент зможе реалізуватися під час навчання у вузі. Залучення студентів до організації та проведення культурно-дозвіллєвої діяльності на факультеті з перших місяців навчання у вузі сприяє успішному становленню громадської активності студентів.

Можна з упевненістю сказати, що в Харківському національному університеті внутрішніх справ створені оптимальні умови і вироблена правильна стратегія розвитку громадської активності студентів, для успішного формування суспільно активної особистості. А формування громадської активності та ініціативи студентів, формування організаторських та управлінських умінь і навичок, сприяє розвитку творчого потенціалу студентів та їх професійному зростанню.

Характер, спрямованість, цілі становлення студентів як активних суб’єктів суспільних відносин, як фахівців, в значній мірі впливають на якісні характеристики перспектив розвитку нашого суспільства. Перетворення соціуму буде успішним, якщо воно забезпечується активним, творчим включенням молодого покоління в процес створення матеріальних і духовних благ.

2.2. Педагогічні умови розвитку соціальної активності студента

У сучасному освітньому просторі виникла необхідність в підготовці професійно компетентних, соціально активних і конкурентоспроможних фахівців, готових забезпечити суспільству стійкий, безпечний і успішний розвиток, так як суспільство ставить перед людиною все більше складних завдань на самовизначення і самореалізацію, з якими під силу впоратися тільки лише вільній, самостійній, соціально активній особистості.

У Концепції модернізації української освіти говориться про те, що суспільству потрібні освічені, моральні, заповзятливі люди, які можуть самостійно приймати відповідальні рішення в ситуації вибору, прогнозуючи їхні можливі наслідки, способи до співпраці, відрізняються мобільністю, динамізмом, конструктивністю, володіють розвиненим відчуттям відповідальності за долю країни.

У зв’язку з цим все більшого значення набуває соціальна активність особистості, яка проявляється в різній суспільно-значущій діяльності, така особистість свідомо орієнтована на вирішення завдань, що стоять перед суспільством, класом, соціальною групою.

Таким чином, велику роль в житті суспільства відіграє студентська молодь, так як вона являє собою ту соціальну групу, яка несе в собі величезні потенційні можливості майбутнього.

Студентська молодь як соціальна група є різновидом групи «молодь». Звідси випливає, що для неї притаманні всі характеристики молоді, а також свої специфічні риси: діяльність, пов’язана з навчанням у ВНЗ, найбільш освічений прошарок молоді, резерв поповнення працівників розумової праці, складова частина інтелігенції, неоднорідність соціального походження та матеріального становища, певна групова самосвідомість, спільність інтересів і особлива субкультура.

Формування соціальної активності студентської молоді має здійснюватися з урахуванням, з одного боку, особливостей мінливого ​​соціального і освітнього середовища, з іншого - специфіки цієї соціально-демографічної групи, її внутрішньої диференціації, місця і ролі в суспільстві, а також необхідності дозволу сформованого протиріччя між потребами молоді в становленні її як соціального суб’єкта і можливостями їх реалізації.

Факторами, що сприяють формуванню соціальної активності студентської молоді, є: прагнення молоді до самореалізації, ефективна державна молодіжна політика, а також цікаві та авторитетні для молоді люди. Найбільш перешкоджають формуванню соціальної активності: невіра в суспільні ідеали і байдужість суспільства, старших вікових груп до проблем молоді, недовіру органам влади і індиферентність самої студентської молоді.

Головним критерієм ефективності управління формуванням соціальної активності студентської молоді є високий рівень всіх видів її активності і високий ступінь узгодженості інтересів з інтересами інших соціальних суб’єктів. При цьому критеріями високого рівня видів соціальної активності виступають:

• для пізнавальної активності - визнання знань та навичок, їх здобуття, яскраво виражена потреба в знаннях;
• для трудової активності - важливість самого процесу праці та цікавої творчої роботи, систематичний прояв ініціативи в трудовій діяльності;
• для суспільно-політичної активності - наявність власних політичних переконань, участь в діяльності громадських об’єднань, обізнаність про соціальні проблеми суспільства і зацікавленість у їх вирішенні.

Проблема формування соціальної активності особистості має досить тривалу історію свого усвідомлення і розробки в аспекті суспільної, культурної та педагогічної значущості. Вирішальною умовою формування соціальної активності особистості виступає цілеспрямована суспільно корисна діяльність молодої людини, її готовність до подібного роду поведінки, бажання і вміння діяти, проявляючи відповідальність, ініціативу, самостійність.

Серед суб’єктів формування соціальної активності студентської молоді можна виділити: держава, громадські об’єднання, засоби масової інформації, викладачів. Кожен суб’єкт здійснює формування соціальної активності студентської молоді в рамках своїх функцій і реалізує взаємопов’язаний комплекс заходів, спрямований на формування активної усвідомленої діяльності.

Процес формування повинний здійснюватися поетапно:

I етап - розробка загальної програми розвитку студентського самоврядування при активній консультативній допомозі викладачів-наставників і з урахуванням ініціативних пропозицій студентів-активістів, які зарекомендували себе в якості лідерів, у процесі участі у виховних заходах.

II етап - мотиваційно-тренінговий етап: відбувається робота з формування організаторської компетентності студентського активу. Паралельно проводиться спеціальна робота по стимулюванню мотивації участі студентської молоді у позанавчальній діяльності.

III етап - формування структури органів  студентського самоврядування та розподілу повноважень логічно випливає з двох попередніх і полягає в організації демократичних процедур вибору справжнього студентського лідера.

Формування соціальної активності в педагогічному аспекті, на думку М.Колесникової, розуміється як створення системи педагогічних ситуацій в рамках процесу навчання і виховання, які включають в себе певні цілі, оптимальні форми та методи, що передбачає створення певних організаційно-педагогічних умов:

1. У результаті планування і цілепокладання свого розвитку шляхом порівняння соціально-професійних очікувань і досягнень у процесі професійного становлення з урахуванням ініціативності та відповідальності відбувається формування суб’єктної позиції студента і розвиток його соціальної активності.

2. Організація професійної діяльності студентів на основі врахування сутнісних характеристик феномена соціальної активності у студентському середовищі. Професійна діяльність студентів здійснюється паралельно з освітнім процесом на безперервній основі і передбачає постійний контакт студентів, викладачів і фахівців-практиків.

3. Участь студентів вузу в соціально-проектній діяльності. Соціальне проектування набуває все більшого поширення у професійній підготовці фахівців, зайнятих у сферах роботи з людьми (педагоги, психологи, менеджери, державні і муніципальні службовці). Метод проектів і його різновид - метод соціального проектування мають великий потенціал в основному в підготовці фахівців у соціально-педагогічній сфері. Його сутність полягає в тому, що:

• студент повинен теоретично осмислити проектоване явище і визначити практичну спрямованість дій по зміні даного явища;
• студент у ході роботи над проектом опановує методологією і технологією виконання конкретної специфічної діяльності, алгоритм якої він вибудовує і пропонує реалізувати для перетворення соціального явища;
• студент отримує можливість самостійно визначити і реалізувати конкретні дії по досягненню цілей і завдань проекту;
• студент отримує можливість взяти на себе роль суб’єкта соціально-проектної діяльності (розробника, лідера, організатора, виконавця);
• студент опиняється в ситуації актуалізації та мотивування власної соціальної активності, що трансформується в властивість особистості.

Для підвищення соціальної активності студентської молоді експерти з соціальної педагогіки рекомендують наступне:

1) стимулювання інтересу, демонстрація  значущості і цінності знань (30,2%);

2) допомога у працевлаштуванні, надання робочих місць і пільгових  умов (41,1%);

3) залучення до участі в громадських  об’єднаннях і різних політичних заходах (46,9%).

Менше число рекомендацій експертів направлено на застосування заходів адміністративного характеру, забезпечення доступності освіти (20%); формування трудових навичок у процесі навчання (25%); інформування студентів про можливості участі в суспільно-політичній діяльності (26,5%).

Ми вважаємо, що процес формування соціальної активності особистості студента університету буде здійснюватися з більшою ефективністю, якщо:

• актуалізовані ситуації відповідальної поведінки студентської молоді;
• здійснено соціально-рольове збагачення індивідуальної життєдіяльності особистості;
• посилена емпатична спрямованість освітнього процесу.

Основними проблемами управління формуванням соціальної активності студентської молоді в даний час є: відсутність необхідних економічних, соціальних, соціокультурних, правових та організаційних умов, неефективність діяльності суб’єктів управління, слабка інформованість студентів про можливості самореалізації та участі в житті суспільства.

Також найбільш перешкоджають формуванню соціальній активності наступні причини: невіра в суспільні ідеали і байдужість суспільства старших вікових груп до проблем молоді, недовіра органам влади і індиферентність самої студентської молоді. А «друзі, однолітки, однокурсники» і «сім’я, родичі», слабо впливають на соціальну активність студентської молоді.

Тому, особливо важливо для розвитку соціальної активності студентів, включення їх в суспільно значиму діяльність і перехід від методів впливу до методів співпраці та методам саморозвитку, спонукає їх самоосвітню активність, що включають студентів в самовиховання. При цьому студенти повинні освоювати різні форми соціокультурної діяльності, а потім реалізувати відомі їм форми, вносити інновації, розробляти нові форми соціальної активності. 
Ефективному розвитку соціальної активності сприяє залучення студентів у бесіди і організація диспутів. Також адміністрація вузу повинна підтримувати студентів, які самостійно створюють соціальні проекти.

Колективне доброзичливе обговорення результатів індивідуально виконаних робіт стимулює формування у студентів адекватної самооцінки і активізує потребу в соціальному розвитку. Виникненню і закріпленню позитивних емоцій щодо соціально значущої діяльності сприяє загальний морально-психологічний клімат у колективі, обгрунтування викладачем необхідності для соціального розвитку виконуваних доручень та усвідомлення студентами їх особистої значущості.

Технологія розвитку соціальної активності студентів у виховному середовищі вузу включає 3 етапи: адаптаційний, змістовний, інтеграційний. Кожен етап розвитку соціальної активності представлений масовими, груповими та індивідуальними формами діяльності, це важливо, так як в процесі діяльності необхідно розвивати як уміння роботи в колективі, так і індивідуальну технологію діяльності кожного студента.

Реалізація технології розвитку соціальної активності студентів у виховній системі вузу включає: активізацію науково-дослідницької, методичної, практичної соціально-орієнтованої діяльності студентів; переведення студента в позицію суб’єкта соціально орієнтованої діяльності; підвищення рівня сформованості умінь, що відповідають різним компонентам соціальної активності і професійно значущих якостей студентів; самореалізацію студентів в соціально орієнтованій діяльності.

Розвитку емпатійності, відповідальності та самостійності сприяють заході, спрямовані на реалізацію соціально значимої діяльності: збір грошей, речей та консервів з метою благодійної акції на допомогу малозабезпеченим сім’ям, дітям-сиротам, пропаганда здорового способу життя, оформлення стендів про боротьбу зі СНІДом та шкідливими звичками і ін Розвитку творчого потенціалу та рефлексії сприяють участь у всередині вузівських заходах, постановка тематичних вечорів. Розвитку ініціативи, фантазії, активності студента сприяють режисерські ігри. Взагалі у розвитку соціальної активності студента велику роль відіграють ділові ігри.