Умови розвитку соціальної активності студента у ВНЗ

Низький ранг значимості властивий таким цінностям, як, непримиренність до недоліків у собі й інших, високі запити, чуйність, сміливість у відстоюванні своєї думки, своїх поглядів, ретельність, ефективність у справах.

Ведучі ранги в ієрархії інструментальних цінностей утворять чотири блоки цінностей - етичні цінності (вихованість, життєрадісність), цінності професійного самовизначення (відповідальність), індивідуальні цінності (незалежність), інтелектуальні цінності (освіченість).

На рівні нормативних ідеалів (на рівні переконань) для групи найбільш значимими є цінності досягнення, самостійність, безпека.

На рівні індивідуальних пріоритетів (конкретні вчинки) найбільш значимими є такі цінності, як самостійність, досягнення, гедонізм (насолода або почуттєве задоволення).

Найменшою значимістю на рівні нормативних ідеалів володіють такі цінності, як традиції, універсалізм, стимуляція (хвилювання і новизна). На рівні індивідуальних пріоритетів найменшою значимістю володіють такі цінності, як традиції, конформность, влада.

Методика «Ціннісні орієнтації» дозволила визначити спрямованість студентів 3-го курсу та студентів 5-го курсу. Ранжування за ступенем значущості життєвих цінностей дозволило виявити, що найбільш цінними для студентів є. Для студентів 3-го курсу: здоров’я, краса природи і мистецтво, наявність хороших і вірних друзів, матеріально забезпечене життя, свобода, отже, дані цінності є значущими для даної групи випробуваних. Другий ранговий рівень займають громадські та професійно значущі цінності: любов, суспільне визнання, активне діяльне життя, впевненість у собі, життєва мудрість, розвиток, продуктивне життя, пізнання. І, нарешті, на третьому рівні знаходяться розваги, щасливе сімейне життя, щастя інших, цікава робота, творчість. Така рангова розстановка термінальних цінностей студентів дозволяє говорити про те, що існує проблема в самореалізації особистості. Зокрема, є традиційним для юнацького віку висунення на перші місця цінностей, задіяних у міжособистісних стосунках та емоційно-чуттєвої сфері. Відмінності в ціннісних перевагах пояснюються індивідуальними особливостями респондентів, специфікою особистісного і соціального досвіду.

На думку респондентів, для досягнення поставленої мети людина повинна володіти наступними характеристиками: бути акуратним, вихованим, життєрадісним. Такі особистісні характеристики, як здатність діяти самостійно, рішуче, не відступати перед труднощами, готовність доводити почату справу до кінця, говорить про певні способи поведінки в даній групі випробуваних, що ведуть до реалізації відповідних термінальних цінностей. Отже, в роботі по формуванню соціально активної особистості студентів 3-го курсу необхідно орієнтуватися на наступні інструментальні цінності, такі як освіченість, відповідальність, самоконтроль, тверда воля, ефективність у справах. Ранги інших цінностей у всіх вибірках різні, що свідчить про несформованість уявлень про майбутню діяльності, необхідних для цього рис і властивостей, студенти-3-го курсу демонструють власну позицію.

Аналіз анкет самооцінки соціальної активності.

По аналізу другий методики, можна з впевненістю сказати, що активність студентів 3 курсу факультету правознавства проявляється в ініціативності, спрямованої на реалізацію соціальних цінностей, а також у відповідальності і незалежності.

Таблиця 2.3.

Як ми бачимо з таблиці 2.3., високий рівень соціальної активності мають 10 осіб, тобто 50% опитаних. Решта 15 осіб, тобто 50% володіють середнім рівнем соціальної активності. Низький рівень соціальної активності мають 5 осіб.

Результати анкетування у студентів 5-го курсу показують дещо іншу картину. У них на першому місці цікава робота, здоров’я, творчість, розвиток, суспільне визнання, щасливе сімейне життя. А все інше у них на другому місці. Така розстановка термінальних цінностей студентів дозволяє говорити про те, що проблема в самореалізації особистості на старших курсах зменшуються. Але такий позитивний результат не впливає на розвиток їх соціальної активності, тобто студенти 3-го курсу виявилися соціально активнішими, ніж студенти 5-го курсу.

Для виявлення життєвих устремлінь, які необхідні для побудови перспектив особистісного розвитку, ми скористалися методикою В. Мільмана «Діагностика мотиваційної структури особистості».

При аналізі даної методики для нас мали величезне значення показники, які характеризують робочу спрямованість особистості. Отримані результати дозволили нам зробити висновок про те, що «житейська» спрямованість особистості переважає над «робочою» спрямованістю. Цей факт служить підтвердженням того, що у більшості студентів експериментальної і контрольної груп яскраво виражений «житейський» мотиваційний профіль особистості, що становить у студентів 3-го курсу 75%, а у студентів 5-го курсу трохи менше 55%. 
Отже, одні з важливих показників соціальної активності, такі як «загальна активність», «творча активність», «соціальна корисність», не є стійкими для даних студентів. Студенти, які демонструють стійкість за даними показниками, знаходяться в обох курсах в меншості.

Проведений нами анкетування по вивченню соціальної активності показав недостатній рівень її сформованості у студентів вузу і дозволив керуватися необхідністю цілеспрямованого і послідовного її формування.

Дослідження свідчать про те, що студенти, в більшості своїй, не оцінюють себе як суб’єкта соціальної і пізнавальної діяльності, відзначено недостатнє володіння проектуванням соціально-значимої діяльності, нестабільність проявів професійної мотивації, відсутність творчого підходу до діяльності, слабо розвинене прагнення до самореалізації. Отже, у вищому навчальному закладі недостатньо уваги приділяється розвитку соціальної активності студентів. Виявлено низький рівень ефективності впливу суб’єктів управління на формування соціальної активності студентської молоді, що виражається в недостатній мірі реалізації стратегії державної молодіжної політики, слабкої інформованості або незацікавленості студентства в діяльності громадських об’єднань, в деструктивному впливі ЗМІ на самореалізацію і розвиток молодого покоління, в певних світоглядних та ціннісних розбіжностях між викладачами та молоддю.

Також ми отримали уявлення про проведення вільного часу студентів. Виявилося що більшості студентів вільного від навчання часу цілком достатньо (61%) Третьої частини всіх студентів часу дуже мало (31%) і трохи його не вистачає (7%). Велика частина студентів проводить свій вільний час в компанії друзів (82%).

Цікавий той, факт, що на факультеті є можливість займатися громадською діяльністю (73%). Деякі з них навіть беруть участь у цій роботі (43%), але сказати про те, що ця діяльність їх надихає і цікавить, не можна (32%).

Третина (35%) опитаних студентів ніколи не були обізнані про діяльність студентських організацій ВНЗ, 20% ставляться до них байдуже.

За результатами анкети ми зробили висновок, що деякі студенти не мають достатнього уявлення про діяльність студентських організацій. Вони розуміють, що діяльністю подібного роду повинні займатися самі, але частина схильні перекладати свою відповідальність на плечі інших.

Також ми виявили ступінь готовності студентів до прояву ініціативи в організації свого вільного часу. 20% студентів ніколи не проявляли активність у суспільному та дозвіллєвій діяльності факультету. Проте 30% з них хотіли б організувати студентську організацію на їх факультеті. 32% беруть участь у заходах вузу тільки в разі крайньої необхідності (традиційні вузівські заходи).

Таким чином, проаналізувавши та вивчивши деякі аспекти становлення громадської активності студентів, і провівши експериментальне дослідження, ми можемо прийти до висновку, що рівень громадської активності студентів п’ятого курсу не високий. А студенти 3-го курсу активно включаються в творчу діяльність, яка передбачає самостійність у виконанні завдань, висування власних ідей. Однак в суспільній активності студентів спостерігається високе прагнення до ініціативно-творчої діяльності, тобто до реалізації власних ідей, прояву творчості, аналізу діяльності, самореалізації та самокорекції.

Бути соціально-активним, брати участь в розроблюваних проектах - це значить мати можливість розвинути здібності, які є основою для виховання управлінського потенціалу. Дізнатися про те, як ризикувати, експериментувати, планувати майбутнє, отримувати допомогу інших людей і надавати допомогу самому, налагоджувати співпрацю, поєднувати вміння керувати і вміння підкорятися, вміння брати відповідальність на себе і вміння делегувати повноваження, вирішувати проблемні ситуації і конфлікти - все це приходить з досвідом і є невід’ємною частиною професійної культури студента. Участь в проектах, що поєднують теоретичні знання з практикою, дозволяє студентам проявити активну життєву позицію та придбати цей безцінний досвід, від якого багато в чому буде залежати успішність подальшої професійної кар’єри.

Розвиток соціальної активності студентів - це двосторонній процес, що включає в себе: засвоєння студентом соціального досвіду шляхом входження в виховне середовище вузу, систему його соціальних зв’язків і активне відтворення системи соціальних зв’язків студентом за рахунок його активної творчої діяльності.

Соціальна активність особистості представляє собою комплексне утворення, що складається з взаємозв’язаних структурних компонентів: мотиваційних, ціннісних; когнітивних, діяльнісно - творчих; аналітичних; критеріями яких, визначальними їх сформованість, є: соціальні знання, готовність до саморозвитку та освіті, ціннісні орієнтації, мотивація досягнення, рефлексія, емпатія, самооцінка, творчий потенціал.

Структурно-функціональна модель розвитку соціальної активності студентів у виховній системі вузу включає в себе два блоки: системний - взаємопов’язані підсистеми цілепокладання, змісту та результату, і функціональний (виховна, адаптаційна функції), а також взаємодія трьох систем: соціального середовища, системи професійної освіти і внутрішнього середовища розвитку особистості.

Ефективність розвитку соціальної активності студента у виховній системі вузу забезпечується сукупністю психолого-педагогічних умов: модернізація змісту і структури виховної системи ВНЗ як системи, спрямованої на розвиток соціальної активності студентів вузу; формування установки на самореалізацію студентів у процесі виховної діяльності; розвиток суб’єктної позиції і особистісного сенсу; підвищення рівня самосвідомості та відповідальності суб’єктів виховання, і механізмів, що обумовлюють успішність її розвитку: наслідування, гра, самостійна діяльність, рефлексія.

Таким чином, спираючись на теоретичні положення проблеми розвитку соціальної активності студентів як умови професійного становлення та досвід практичного її вирішення на прикладі освітнього процесу вузу, ми зробили висновок про те, що професійне становлення виступає як особистісна характеристика суб’єкта і служить фоном для розвитку соціальної активності особистості студента, причому студент виступає як суб’єкт пізнавальної та професійної діяльності.

Технологія розвитку соціальної активності студента у виховній системі вузу характеризується наявністю діагностично заданої мети (розвиток соціальної активності студента); послідовністю дій педагога і студентів, спрямованих на досягнення намічених результатів; обгрунтованим вибором засобів і методів взаємодії, форм організації виховного процесу та передбачає здійснення зворотних зв’язків з метою корекції і координації спільної діяльності педагога і студента. Технологія включає наступні етапи: адаптаційний, змістовний, інтеграційний, що забезпечує поступовість і систематичність її реалізації.