Умови розвитку соціальної активності студента у ВНЗ

Нами було висунуто припущення, що соціальна активність студентів прямо залежить від їх активності у сфері дозвілля і формується під впливом дозвіллєвої діяльності. Для обгрунтування ролі дозвіллєвої діяльності в соціальній активності студентів вузу нами було проведено дослідження. Вибірка дослідження склала 30 осіб у віці від 19 до 22 років. Участь в анкетуванні взяли студенти факультету правознавства. Згідно з результатами даного опитування більшість студентів (33,8%) вважають за краще вільний час присвячувати розвагам, що може бути обумовлено віком студентів, а також необхідністю емоційної розрядки після занять. На другому місці у студентів навчання (24%), потім пасивний відпочинок (20,5%). Найменший відсоток студенти у вільний час віддають роботі (8,5%) та хобі. Однак показники у різних груп все-таки мають свої відмінності. Так, студенти факультету правознавства багато часу приділяють читанню книг, журналів, проводять час біля телевізора чи комп’ютера.

Визначення ступеня активності у вільний час дозволило нам з’ясувати розуміння соціальної активності самими студентами. Більшість з них (52%) під соціальною активністю розуміють «участь у громадському житті університету, в тому числі у різних заходах». Частина студентів (25%) вказують також участь безпосередньо в культурному житті вузу. Таким чином, абсолютна більшість опитаних студентів підкреслюють діяльнісний характер даного явища. Студенти факультету правознавства крім участі в різних заходах відзначили активне проведення дозвілля, бажання спілкуватися з людьми і володіння такими якостями, як креативність, мобільність, стійкість. Молоді люди даного факультету розуміють соціальну активність і як «відношення студента до участі в групі, колективі, серед однолітків».

Усвідомлюючи сутність поняття соціальна активність, лише 15,5% всіх опитаних вважають себе соціально активними. Більшість студентів (49%) не задумувалися над цим, досить велика кількість (35,5%) відповіли, що не є активними. Близько половини студентів, які вважають себе соціально активними, займаються в якихось гуртках і секціях. Незважаючи на те, що соціально активними студентами себе називають досить невелика кількість опитаних, близько 35% вважають себе здатними вплинути на життя університету. 30% респондентів не вірять в свої сили і здібності.

Ми спробували з’ясувати, що може стимулювати самих студентів на участь в якомусь громадському заході, а також порівняти, чим керуються студенти при організації дозвіллєвої діяльності, які чинники впливають на вибір ними дозвілля.

Найбільше значення для студентів, готових брати участь у громадських заходах, має можливість проявити себе, самореалізуватися (24%). Також значущим стимулом виступає можливість розширення соціальних зв’язків (24%), можна відзначити, що і серед факторів дозвілля велика група респондентів виділяє суб’єктів відпочинку, ці факти підтверджують, що студенти надають великого значення тому, з ким їм доведеться спілкуватися. Дані мотиви є основоположними елементами прояву соціальної активності. Таким чином, ми бачимо, що студенти, до кінця не усвідомлюючи, прагнуть до соціальної активності у подібних її проявах.

Матеріальну винагороду як стимул участі в громадських заходах відзначили 20,5% опитаних. У цьому простежується бажання отримати заохочення, вселяє в студентів впевненість у своїх силах і доводить те, що займаючись улюбленою діяльністю можна отримувати матеріальні блага. 12,5% студентів факультету правознавства вказали, що на участь у громадському заході їх можуть стимулювати поблажки в навчанні - автоматична здача іспиту або заліку. Таким чином, прояв активності в сфері дозвілля у них пов’язано з самим навчальним процесом.

Не потребує доведення той факт, що молодь сама повинна проявляти ініціативу в організації свого дозвілля та раціонального використання вільного часу. У ході дослідження з’ясувалося, що 15,5% студентів кардинально б змінили своє дозвілля, 71% - трохи б змінили свій звичний відпочинок і лише 13,5% нічого не хочуть змінювати. Це говорить про те, що в цілому у молодих людей немає повної задоволеності своїм дозвіллям.

Згідно з отриманими даними 32,5% студентів у ​​вільний час віддають перевагу кафе та клубам, у порівнянні з такими закладами як, наприклад, театри. В кінотеатрах зазвичай відпочиває 28,8% опитаних. Даний вид дозвілля відрізняється легкістю сприйняття, відносною доступністю, орієнтацією на різні смаки. 22% респондентів відвідують нічні клуби (бари). У даних закладах вони отримують більший виплеск емоцій, вступають у нові відносини, розширюють коло спілкування. Спортивні комплекси відвідують лише 9,5% досліджуваних. Активні, здорові форми дозвілля відходять на другий план, поступаючись місцем розважальним і не вимагає великих фізичних зусиль.

Велике значення має і питання про організацію дозвілля. 75% респондентів самостійно займаються вирішенням даної проблеми, причому приділяють цьому велику частину свого вільного часу. Решта 25% вважають за краще, щоб за них думали інші, лише вибираючи із запропонованих варіантів.

Представляє інтерес, якого роду заходів студентам не вистачає в суспільному і культурному житті університету. Більшість опитаних (40%) відзначили, що їм бракує розважальних заходів та науково-пізнавальних заходів (36,5%). Найменше студентам потрібно спортивних заходів (9%). Студенти (17,5%) вказали на брак творчих конкурсів. Це вказує на те, що студенти потребують можливості проявити себе і реалізуватися, адже творча сфера найбільш підходить для цього.

Для узагальнення результатів анкетування та виявлення взаємозв’язку дозвіллєвої діяльності та соціальної активності ми виділили з усіх опитаних групу соціально активних студентів за їх власним твердженням (15,5%). Соціальна активність цих студентів підтверджується тим, що вони відчувають себе здатними вплинути і впливають на суспільне і культурне життя вузу, прагнуть брати участь у соціально значущих заходах. Вивчивши особливості дозвілля опитаних, ми прийшли до висновку, що 50% студентів, відвідують гуртки та театри і 3/4 з них спортивні комплекси. Тут хочеться відзначити, що інша половина студентів, які не відвідують секції у вузі, основною причиною відзначають відсутність їх зацікавленості або недолік часу, тобто потенціал у студентів закладений, але не дістав умов для його реалізації. Отже, організоване і структуроване дозвілля є важливою умовою, яка впливає на соціальну активність студентів. Тут не можна не відзначити і протилежну тенденцію, яка полягає в тому, що студенти, які віддають перевагу проводити вільний час в кафе, барах, нічних клубах і не прагнуть організовувати своє дозвілля, не є соціально активними, проявляють байдужість не лише до суспільного і культурного життя вузу, але й до самореалізації себе в дозвіллєвій діяльності. Неорганізовані, виключно розважальні і не несуть користі суспільству форми дозвілля тягнуть за собою бездіяльність, пасивність і незацікавленість студентів в житті вузу.

Таким чином, результати дослідження свідчать про те, що сфера дозвілля має величезне значення в житті студентів та в їх соціальній активності. Мова йде про саморозвиток, збагачення етичної та духовної сфери. Ми переконалися, що, на думку студентів, соціальна активність найбільш яскраво проявляється в дозвіллєвій діяльності. Однак тут величезне значення має те, як саме студенти проводять своє дозвілля. Адже, як показало дослідження, соціально активних студентів одиниці, але у багатьох студентів спостерігається бажання проявляти себе. Для того щоб студенти були соціально активні необхідно організовувати дозвіллєву діяльність, сприятливо впливає на соціальну активність студентів вузу. Неорганізовані форми дозвілля повинні бути під контролем, їх має бути менше. Дозвілля необхідно організовувати, для того, щоб молодь не йшла в сторону від активної ролі в житті вузу, а прагнула в його стінах реалізувати свій потенціал і перетворити себе і навколишню дійсність.

З метою виявлення актуального рівня соціальної активності студентів вузу нами був організований і проведений констатуючий експеримент із застосуванням методик «Ціннісні орієнтації» М. Рокича, «Діагностика мотиваційної структури особистості» В. А. Мільмана і «Опитувальник для виявлення соціального самоконтролю» Г. Никифорова, В. Васильєва та С.Фірсова. Рівень розвитку соціальної активності оцінювався по відповідям тестування. Базою дослідження стали: студенти 3-го та 5-го курсу Харківського національного університету внутрішніх справ. В експерименті взяло участь 30 осіб.

На основі оцінки отриманих результатів було визначено рівень розвитку соціальної активності студентів. Так, 25% студентів, мають ініціативний рівень розвитку соціальної активності. Переважна більшість студентів (96%) вважають участь у заходах, конференціях, мітингах, спортивних змаганнях цікавим і корисним, що допомагає відчути себе впевненіше в спілкуванні з людьми і відпрацювати професійні навички організації та управління, але, не дивлячись на це тільки 40% з них активно в них беруть участь.

З упевненістю можна сказати, що студенти вважають себе цілком динамічними й активними людьми більше 70%. У деяких студентів є певні риси характеру керівника (40%), вони енергійні та діяльні. Нас також цікавило, чи може, на думку студентів, соціальна активність допомогти їм у подальшій професійній і творчій самореалізації. Найпопулярнішим відповіддю 67% студентів було: «Так. Допоможе знайти цікаву високооплачувану роботу». 
Причиною зниження соціальної активності до п’ятого курсу, ми вважаємо, є те що, самосвідомість студентів вузів більшою мірою орієнтована на соціальну сферу та умови прийняття себе студенти в основному пов’язують з досягненнями у навчанні, професійною діяльністю і задоволенням в особистісному самовираженні. Неприйняття у студентів здебільшого пов’язано з відкиданням своєї індивідуальної неповторності, незадоволеністю емоційно-особистісного прояву в спілкуванні. Протягом навчання від першого до останнього курсу, таким чином, виявляється тенденція прийняття студентами соціально-цінних якостей і зниження власної значущості.

Важливим показником, який корелює з почуттям відповідальності і впливає на соціальне мислення, є задоволеність життям. Цей показник інтегративно відображає ступінь психологічної комфортності і соціально-психологічну адаптованість особистості. Індекс життєвої задоволеністю тісно пов’язаний з рівнем тривожності, активністю, домаганням особистості, характеристиками морального потенціалу, що виражаються в почутті обов’язку та особистої відповідальності за долі інших людей і перспективу розвитку життя. Результати дослідження показали, що більшість студентів виражають життєву задоволеність і тільки 16,7% учнів не задоволені своїм життям.

Проведення методики «Ціннісні орієнтації» М. Рокича дозволило нам зафіксувати отримані результати.

Після проведення методики «Ціннісні орієнтації» М. Рокича результати згруповані в розрахунковій таблиці 2.1.

У системі термінальних цінностей випробуваних (див. Таблицю 2.1.) найбільш високий ранг значимості займають здоров’я, любов, щасливе сімейне життя, матеріально забезпечена життя, впевненість у собі, активне діяльне життя. Такі цінності, як краса природи і мистецтва, щастя інших, творчість, розваги, пізнання, суспільне визнання займають в ієрархії цінностей останні місця.

Таблиця 2.1. Групова ієрархія термінальних цінностей випробуваних

Ведучі ранги в загальній системі цінностей-мети в основному займають індивідуальні цінності (здоров’я, матеріально забезпечена життя, активне діяльне життя, впевненість у собі), а також конкретні життєві цінності. У нижній частині ієрархії, досліджуваної нами групи розташувалися пасивні цінності (краса природи і мистецтва, пізнання), цінності міжособистісного відношення (щастя інших), абстрактні цінності (творчість, пізнання), індивідуальні цінності (розваги).

Отже, найбільш значимі в системі термінальних цінностей цінності особистого життя: здоров’я (як стандартна, розповсюджена цінність, що передається з покоління в покоління), любов, щасливе сімейне життя, а також цінності індивідуалізації: матеріально забезпечене життя, впевненість у собі, активне діяльне життя.

Ведучі ранги в ієрархії інструментальних цінностей належать наступним цінностям: освіченість, вихованість, відповідальність, життєрадісність, незалежність, чесність (див. Таблицю 2.2.).

Таблиця 2.2. Групова ієрархія інструментальних цінностей випробуваних