Труднощі і бар'єри у спілкуванні як негативні чинники у міжособистісній взаємодії

 

Вправа 7. «Розповіси про себе».

Мета: розвиток комунікативних здібностей, перевірка ступеня згуртованості  групи і довіри між студентами.

Кожному учасникові групи пропонується розповісти про  себе те, що він сам захоче (без  обмежень у тематиці і часі).

 

Вправа 8. Релаксаційний  комплекс «Бійка».

Мета: зняття напруження та тривоги.

Розслабити м’язи  нижньої частини обличчя і  рук. «Ви з другом посварилися. От-от почнеться бійка. Глибоко вдихніть, міцно-преміцно стисніть щелепи. Пальці рук зафіксуйте в кулаках, до болю вдавіть пальці в долоні. Затамуйте  подих на кілька секунд. Задумайтеся: а може не варто битися? Видихніть і розслабтеся. Ура! Неприємності позаду!»

Вправа  9. «Хочу. Мушу. Вирішую»

Мета: навчитися контактувати із собою, усвідомити чим людина керується в житті.

Інструкція: «Напишіть 3 або більше речень, які б починалися із слів «Я хочу…» (3 хв.), тепер «Я мушу…» (3 хв.) та «Я повинен…»(3 хв.). А тепер напишіть, які рішення ви приймаєте «тут і зараз”»(3 хв.)

Рефлексія: Яка з частин вам давалася легше, а яка тяжче?Проаналізувавши написані речення ви можете усвідомити, чим керуєтесь у власному житті і що для вас є справді важливим.

Вправа 10 . «Ми творимо»

Мета: продемонструвати неповторність кожної людини.

Тренер: Кожен з вас бере аркуш паперу і чітко виконує за мою інструкцію:

1) складіть  аркуш паперу вдвічі, і ще раз  так само;

2) відірвіть  правий верхній кут;

3) складіть  ще раз вдвічі і відірвіть  ще раз правий верхній кут;

4) складіть  ще раз вдвічі і відірвіть  ще раз правий верхній кут.

Рефлексія: у кожного з вас  вийшов особливий, неповторний паперовий  візерунок, він не схожий на жоден  інший. Так само і кожен з вас  – неповторна та унікальна особистість. Ви маєте свої достоїнства та маленькі недоліки, однак саме це і надає  вам того, що відрізняє вас від  інших. Тому не потрібно боятися того, що ви не такі як інші – за це вас  і люблять!

Вправа  11. «Подолаємо тривожність» .

Мета: формування впевненості у подоланні  хвилювання.

Ведучий говорить: «Тривожність заважає нам впевнено і спокійно йти по житті. Вона може стати причиною багатьох невдач. Давайте просто зараз спробуємо провести бій із тривожністю. Нехай кожен продума й запише шляхи подолання тривожності. Потім ми усі разом складемо план подолання тривожності і запишемо його на дошці. Таким чином у кожного з нас буде під рукою наш загальний досвід успішного подолання тривожності». Шляхи подолання записуються на дошці.

Прощання.  «Усмішка по колу»

Кожен учасник  по колу говорить іншому учаснику щось приємне і дарує йому усмішку. Усі учасники тренінгу стають у коло і кладуть руку одна на одну. Тренер висловлює подяку за і пропонує іншим зробити те ж саме. Після того як усі бажаючі висловились, усі разом, піднімаючи руки, говорять: «Дякую».

 

 

2.3. Аналіз результатів  проведеного дослідження.

До корекційної програми тренінгу були залучені ті студенти, у яких згідно із результатами попереднього дослідження було виявлено підвищену тривожність. Причому враховувалися результати і тестування і проективної методики, і на основі їх співставлення було виявлено студентів, яким необхідна корекція.

Тобто корекцію було здійснено у двадцяти трьох студентів першого курсу спеціальності «соціальна педагогіка». Заняття тривало 1 годину 20 хвилин і проводилося за відповідною схемою:

1. Ознайомлення учасників  із темою тренінгу;

2. Вправа для розминки;

3. Корекційний блок вправ;

4. Прощання.

На початку тренінгу студентів було ознайомлено із тим, що таке тренінг та повідомлено його тему. Наступним кроком було ознайомлення учнів із правилами роботи в тренінговій групі.

Знайомство, що полягало у виготовленні бейджиків, представленні себе та своїх, відмінних від всіх рис, пройшло у позитивному тоні, учасникам подобалося розказувати про себе. Проте, деяким з них робити це було важко, тому необхідно було підтримувати їх у бажанні щось розказати про себе.

  Під час висловлювань своїх очікувань від тренінгу багато учасників говорили про те, що хочуть дізнатися щось нове, поспілкуватися, корисно провести час. Тобто, спостерігалося те, що серед висловлених очікувань не було очікувань щодо усунення тривожності. Це можна пояснити тим, що учасники по-перше, не хочуть говорити про свої проблеми на загал, довіритися, по-друге, жоден з них ще ніколи не брав участі у тренінгу, тому вони не знають чого можна від нього очікувати.

Наступним йде блок корекційних  ігор і перша з них «П'ять добрих слів». У її виконанні виникали такі труднощі, як те, що деяким учасникам було важко охарактеризувати своїх одногрупників, але при зачитуванні труднощів у відгадуванні за написаними рисами труднощів не виникало. Це свідчить про те, що кожен з них писав щиро, це допомогло їм при відгадуванні. Під час рефлексії учасники висловлювались, що їм було приємно прочитати про себе те, що написали інші і не сподівалися на такі гарні характеристики.

Вправа «Сильні і слабкі сторонни» показала те, що для більшості учасників, особливо хлопців, легше було писати свої негативні риси, ніж позитивні, що є дуже характерним для тривожних людей, у яких занижена самооцінка. Цікаво те, що всі учасники хотіли позбутися такої риси як лінь. Серед інших названих були: невпевненість, неприязнь до світу, образливість, хвилювання.

Вправа «Жестові етюди»  допомогла  учасникам краще пізнати та навчитися  розуміти один одного. Було помітно, що студенти дещо соромилися бути щирими та безпосередніми у своїх діях, але згодом обстановка набула невимушеного, дружнього характеру.

Особливу увагу хотілося б звернути на такі дві вправи, як «Примірювання  ролей» та «Мистецтво компліменту». Ці вправи допомогли учасникам спробувати себе у новій, незвичній для них  ролі, відчути ті емоції, які раніше їх тривожили, а ті умови, в які  їх поставив тренер дали можливість виробити стиль поведінки впевненої у  собі людини.

Важливим елементом даного тренінгу була гра «Подолаємо тривожність», де учасники повинні були запропонувати свої шляхи подолання тривожності, а поті, спільно з тренером, який допомагає учасникам проаналізувати запропоновані шляхи, скласти перелік стратегій подолання тривожності.

Ось запропоновані учасниками стратегії:

1.Репетиція: самому програвати складну тривожну ситуацію і відпрацьовувати способи поведінки;

2. Зміна негативних  думок на позитивні:

1) звернення  до своїх прав: « невдаха» - «Я маю право на помилку»;

2) звернення  до позитивного досвіду: «Я нерішучий» - «Є ситуації, у яких мені вдається швидко приймати рішення»;

3) заміна прикметників: «Я негарна» - «У мене приємна посмішка»;

3. Обрати собі  героя для наслідування;

4. Контролювати  голос і жести через тренування  перед дзеркалом;

5. Згадати  щось приємне, ситуацію повного  спокою;

6. Опиратися  в діяльності на те, що виходить  найкраще;

7. Забути про  минулі невдачі;

8. Налаштувати  себе на позитивний результат.  Сказати собі: «Я можу, я досягну свого!».

Після цього учасники висловлювали свої думки, що їм сподобалося найбільше, а що найменше. Більшість із них  говорили про те, що їм сподобалося  складати стратегії подолання тривожності, негативних думок учасники висловлювати не хотіли.

Остання вправа, суть якої полягала у  висловлюванні подяк за все, в  чому допомогли один одному під час  тренінгу, дала можливість висловити  свої почуття кожному із учасників. Багато з них дякували за те, що змогли відкритися, довіритися, стати ближчими між собою.Завершення даного тренінгу було позитивним, учасники висловлювали своє бажання ще взяти участь у таких заняттях.

По закінченню тренінгової роботи було проведене повторне діагностування з метою виявлення позитивних змін в учасників корекційної  програми. Результати діагностики ступеня вираження тривожності (методика Ч.Спілбергера) дорівнюють – 30 %  високого рівня, низького – 27,3% порівняно з помірною, котра стала 28,7 % що свідчить про зниження високого рівня тривожності учасників тренінгу майже на 10 % від попереднього результату. Таким чином, можна зробити висновок, що корекційно-розвивальна тренінгова робота сприяла позитивним зрушенням щодо подолання особистісної тривожності студентів як причини прояву комунікативних бар’єрів у спілкуванні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки 

Проблема порушення  міжособистісного спілкування –  це двостороннє ускладнення спілкування  та відносин, психологічна сторона  якого зумовлена такими рисами особистості  як егоїзм, підозри, авторитарність, нещирість  почуттів тощо. Існує низка перешкод у встановленні комунікативних зв’язків з оточенням.

Одним із них є комунікативний бар’єр – перешкода ефективному спілкуванню, психологічна перепона різного походження, яку реципієнт установлює на шляху небажаної, втомлюючої або небезпечної інформації. Комунікативні бар’єри з’являються під впливом зовнішніх факторів з боку об’єкта або ситуації взаємодії. Спілкування може відбуватися «різними мовами» через різницю культурно зумовлених норм спілкування, при взаємодії представників різних культур, різної вікової категорії тощо. Можуть відігравати роль і такі фактори як відсутність зворотнього зв’язку при комунікативному контакті, помилки у розумінні смислу, неувага до підтексту.

Існує безліч класифікацій комунікативних бар’єрів. За однією з них бар’єри  у спілкуванні бувають: термінологічні, соціальні, психологічні, естетичні, фізичні. Інша класифікація пропонує такі види: бар’єр взаєморозуміння, семантичний  бар’єр розуміння, стилістичний бар’єр розуміння, логічний бар’єр розуміння, бар’єр авторитету тощо.

Педагогічне дослідження  особливостей прояву комунікативних бар’єрів і причин їх виникнення в процесі  вивчення соціальної педагогіки студентами першого курсу дало підстави зробити  висновок про те, що однією з вагомих  причин є підвищений рівень тривожності  та низька самооцінка у студентів. Результати були отримані на основі проведених діагностичних  методик Ч. Спілбергера (методика вимірювання  рівня тривожності) та Т. В. Дембо, С. Я. Рубінштейна (методика вимірювання  самооцінки). У зв’язку з цим  було розроблено та проведено корекційно-розвивальну тренінгову програму, метою якої є зниження у студентів рівня особистісної тривожності як спосіб подолання однієї з причин комунікативних бар’єрів у спілкуванні.

Робота з подолання  тривожності здійснювалася на 3-х  взаємопов’язаних та взаємовпливаючих рівнях:

1. навчання прийомам  і методам оволодіння своїми  хвилюваннями, підвищеною тривожністю;

2. розширення  функціональних та операціональних  можливостей, формування необхідних  навичок, умінь, знань та іншого, що веде до підвищення результативності  діяльності, створенню «запасу міцності»;

3. перебудова  самооцінки і мотивації.

До корекційної програми тренінгу були залучені ті студенти, у яких згідно із результатами попереднього дослідження  було виявлено підвищену тривожність.

Повторне діагностування наявної  проблеми після проведеного соціально-психологічного тренінгу свідчить про зниження високого рівня тривожності учасників тренінгу майже на 10 % від попереднього результату. На підставі цього можна констатувати, що корекційно-розвивальна тренінгова робота сприяла позитивним зрушенням щодо подолання особистісної тривожності студентів як причини прояву комунікативних бар’єрів у спілкуванні.

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

1. Альбуханова-Славская  К. А. Стратегии жизни. –  М., 1991.

2. Андреева Г. М. Социальная  психология. Учебник для высших  учебных заведений. – М. Асспект  Пресс, 1998.

3. Бодалев А. А. Личность  и общение. – М.: Педагогика, 1983.

4. Бодалев А. А. Изучение  взрослого человека – важная  задача акмеологической науки.  – М., 1996.

5. Болсун С. В. Бар’єри  в педагогічному спілкуванні//Завуч,  квітень,10 – 2009.

6. Василик М. А. Основы теории коммуникации. – М., 2007.

7. Головаха Е. И., Панина  Н. В. Психология человеческого  взаимопонимания. – К.: Политиздат, 1989.

8. Донцов А. И. Психология  коллектива. – М., 1984.

9. Дунець Л. М. Психологія спілкування: Навчальний посібник для студентів спеціальностей «Соціальна педагогіка» та «Практична психологія». – Хмельницький: ТУП, 2003.

10. Жариков Е. С. Психология  управления. – М., 2002.

11. Заброцький М. М., Максименко  С. Д. Комунікативна компетентність  учителя: сутність і шляхи формування. – К., 2000.

12. Зеркин Д. П. Основы  конфликтологии. Ростов-на-Дону: Феникс, 1998.

13. Зимняя И. А. Психология. – М., 1991.

14. Кабаченко Т. С. Психология  управления: Учебное пособие. –  М.: Педагогическое общество России, 2000.

15. Калинич І. Психологія  ділового спілкування. – Ужгород:  Мистецька лінія,  1999.

16. Крижанская Ю. С.  Грамматика общения. – М., 1998.

17. Куницына В. Н., Коцаринова Н. В. Межличностное общение. – СПб.: Питер, 2003.

18. Лабунская В. А. Психология  затрудненного общения: Теория. Методы. Диагностика. Коррекция. – М., 2001.

19. Ломов Б. Ф. Общение  и социальная регуляция поведения  индивида. – М., 1976.

20. Лук’ян Я. А. Бар’єри спілкування. Конфлікти. Стрес. – М., 2002.