Труднощі і бар'єри у спілкуванні як негативні чинники у міжособистісній взаємодії

План 

Вступ……………………………………………………………………….3

Розділ  I. Порушення, труднощі і бар’єри спілкування як негативні

чинники у міжособистісній взаємодії людей……………………………5

1.1. Сутність і природа комунікативних  девіацій, труднощів та 

бар’єрів…………………………………………………………………….5

1.2. Причини виникнення комунікативних бар’єрів і труднощів……12

1.3. Типологія бар’єрів та порушень у спілкуванні…………………..17

Розділ  II. Практичні засади подолання причин комунікативних

бар’єрів……………………………………………………………………27

2.1. Педагогічне дослідження особливостей  прояву комунікативних

бар’єрів  і причин їх виникнення у процесі  вивчення соціальної

педагогіки  студентами I курсу…………………………………………..27

2.2. Соціально-психологічний тренінг  подолання тривожності 

серед студентів як причини виникнення комунікативних бар’єрів…..31

2.3. Аналіз результатів проведеного дослідження…………………….38

Висновки…………………………………………………………………..42

Список  використаних джерел…………………………………………...44

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Актуальність теми: жодного  дня людина не може прожити без  спілкування, адже ми постійно знаходимося  серед людей. Кожного дня людина, яка приходить на роботу, незважаючи на те чи це керівник, чи звичайний працівник, обов’язково взаємодіє з іншими учасниками. Спілкування як взаємодія передбачає, що люди встановлюють контакт один з одним, обмінюються визначеною інформацією для того, щоб будувати спільну діяльність, співробітництво.

Проте у багатьох випадках людина стикається з тим, що її слова, думки, бажання неправильно сприймаються співрозмовником, інколи навіть складається  враження, що співрозмовник захищається  від нас, наших слів та переживань, свідомо будує якісь перешкоди, тобто не хоче нас сприймати. Разом з тим бувають також такі ситуації, коли те, що ми говоримо, передається швидко, відкрито, без будь-яких перешкод і досягається повне порозуміння. Від чого ж залежать комунікативні бар’єри, чому вони виникають?

Актуальність даної теми обумовлена тим, що обмін інформацією  пронизує всі соціальні ланки, якщо комунікації налагоджені погано, то рішення можуть бути помилковими, людина може неправильно розуміти співрозмовника, можуть виникнути проблеми в міжособових стосунках. Виходячи з цього, в залежності від того, як відбувається обмін інформацією, формується соціально-психологічний клімат.

Отже, для результативних комунікацій, для ефективного функціонування будь-якої соціальної ланки, необхідно вирішити проблему комунікативних бар’єрів.

Ступінь розробленості  даної проблеми досить високий. Проаналізувавши  зарубіжну i вітчизняну психологічну літературу, можна зробити висновок, що комунікативні  бар’єри вивчались переважно  у міжособистісному спілкуванні. Розкрито змістовий аспект поняття «комунікативний бар’єр» (Г.Андрєєва, Т. Базаров, В. Галигін, Л. Дмитрієва, Л. Новікова,  Б.Паригін, Н.Подимов, Л.Підлісна, Л. Шихірєв, Є. Цуканова та ін.), виокремлено і охарактеризовано типи психологічних та комунікативних бар’єрів (Г. Гібш, Б.Поршнєв, Б.Паригін, М.Форверг) та чинники їх виникнення (А.Аронсон, Г. Гібш, В. Бенніс, Є.Залюбовська, Б.Паригін, К.Роджерс, В. Столін, Г. Шепард, М.Форверг та ін.).

Об’єкт дослідження: комунікація як цілісний процес.

Предмет дослідження: порушення, труднощі і бар’єри спілкування як негативні чинники у міжособистісній взаємодії людей.

Мета дослідження: дослідити комунікативні бар’єри та причини їх виникнення серед майбутніх соціальних педагогів.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати труднощі  і бар’єри спілкування як негативні  чинники у міжособистісній взаємодії:  виявити сутність і природу  комунікативних девіацій, причини  їх виникнення та типологію.

2. Дослідити особливості  прояву комунікативних бар’єрів  і причин їх виникнення в  процесі вивчення соціальної  педагогіки студентами першого  курсу.

3. Розробити корекційно-розвивальну  тренінгову програму подолання  особистісної тривожності як  причини виникнення комунікативних  бар’єрів.

Практичне значення дослідження  полягає у розробці методичних рекомендацій щодо побудови успішного спілкування  шляхом усунення порушень та труднощів, які виникають у процесі міжособистісної  взаємодії.

 

 

Розділ I. Порушення, труднощі і бар’єри спілкування як негативні чинники у міжособистісній взаємодії людей.

1.1. Сутність і  природа комунікативних девіацій, труднощів та бар’єрів.

Будь-яка людська  діяльність (фізична, духовна, психічна, мовленнєва, тощо) є складним багатоетапним процесом, який супроводжується найрізноманітнішими відхиленнями від його «нормального» перебігу. Це стосується і процесу мовленнєвої комунікації.

Комунікативні девіації спричиняються порушенням правил (законів, постулатів тощо) мовленнєвого спілкування, тобто комунікативних кодексів, природа  яких не лише мовна, а й психо-соціо-культурна, точніше – когнітивна. Це зумовлено тим, що інтенція учасників комунікації втілена в діалозі, полілозі, тобто в реальному спілкуванні, яке підпорядковане психології міжособистісних зв’язків, залежить від соціальних чинників.

Комунікативні девіації – недосягнення адресантом комунікативної мети; відсутність взаєморозуміння  і згоди між учасниками спілкування.

Комунікативні девіації, когнітивні за своєю природою, виявляються в порушеннях передусім комунікативної семантики, прагматичних елементів інтеракції, стосуються законів мовлення, зокрема імплікацій та імплікатури дискурсу, співвідношення асерції й пресупозиції повідомлення, логіки викладу тощо. Інакше кажучи, якщо адресант вибрав не «той» тип іллокуції (наприклад, наказ тоді, коли слід було попросити) чи стратегії спілкування (наприклад, непрямі мовленнєві акти та, де потрібно було діяти прямо, («в лоб») тощо, то це його когнітивна помилка, девіація вибору, орієнтації в особі адресата , правил спілкування тощо. Тут йдеться не тільки про мову, скільки про комунікативну компетенцію учасників спілкування [9, с. 23].

Водночас успішне  спілкування великою мірою залежить від власне мовних чинників, тобто  засобів мовного коду. Насправді  важко уявити розкуте, душевне спілкування, якщо учасники комунікації погано володіють засобами мовного коду, певної ідіоетнічної мови. Мовні девіації – складові комунікативних девіацій, а володіння мовною компетенцією – умова успішності спілкування. Мовні девіації ґрунтуються на конфлікті між когнітивним і мовним, тобто гнучким, мінливим способом мислення і формалізованим, узуалізованим способом його вираження засобами ідіоетнічної мови.

Отже, девіації пов’язані  з комунікативною компетенцією, багато вчому визначаються специфікою лексичної  й граматичної семантики, а девіації, пов’язані з комунікативною компетенцією, - семантики комунікативної та прагматичними чинниками [9, с. 26].

Вплив комунікативних девіацій на розуміння і сприймання адресатом тексту, створеного мовцем, є не однаковим. Він може бути значним, оскільки стосується особи адресата, його ментального стану, культурного контексту в якому він живе, мовленнєвих звичок якими він послуговується і які засвоїв з дитинства, а може бути неістотним якщо йдеться про граматично неправильне висловлювання або стосується лише деяких ускладнень у плині комунікації. У такому разі для нормалізації кооперативного спілкування достатньо уточнити значення окремих слів, змінити тональність, перепитати тощо [14, с. 97].

У комунікативних девіаціях істотною є роль прагматики. Щодо цієї проблеми існує дві точки  зору. Згідно з першою прагматика виявляється  на мотиваційно-спонукальній стадії породження мовлення (вербалізації). Згідно з другою – прагматика діє не на якомусь  конкретному етапі породження мовлення, а є своєрідним «оператором», який функціонує на всіх етапах, визначаючи загальну тональність і формальну організацію всього процесу. Цей «оператор» поєднує в собі низку компонентів, найважливішими з яких є пресупозиційна ситуація, в якій перебуває мовець, мотив повідомлення як мета впливу на співбесідника, наявність у тих, хто спілкується, певного фонду спільних знань.

Окрім девіацій до комунікативних перешкод відносять комунікативні  труднощі та бар’єри. Труднощі у процесі спілкування належать до тимчасових або тривалих явищ, які перешкоджають реалізації цілей комунікативного процесу, створюють перепони для ефективної міжособистісної взаємодії, послаблюють чи переривають її. 
Труднощі у процесі спілкування розглядають крізь призму наукових, практичних інтересів різних галузей психології. Загальна психологія виявляє їх як характеристики психічних процесів, станів і властивостей людини, що не відповідають критеріям психологічно оптимального спілкування.    Психологічно оптимальне спілкування — процес, за якого реалізуються цілі учасників спілкування відповідно до мотивів, що зумовлюють цілі, та способів спілкування, які не викликають у партнерів почуття незадоволеності [18, с. 248].

Дослідження загальної психології проводять  як на типових для людей феноменах  спілкування, закономірностях і  механізмах його перебігу, так і  на тих, що не відповідають критеріям  норми. Психологічними причинами, що не сприяють досягненню цілі, викликають незадоволення результатом, є: нереальні  цілі; неадекватне оцінювання партнера, його здібностей та інтересів; неправильне  уявлення про свої можливості; використання жаргонів. 
      Вікова психологія вивчає труднощі спілкування у зв'язку з належністю його учасників до різних вікових груп. Несхожість їх життєвого досвіду позначається не лише на уявленнях про світ, його природу, суспільство, а й на конкретній поведінці індивідів у реальних ситуаціях життєдіяльності. Під час спілкування несхожість життєвого досвіду виявляється у неоднаковому рівні розвитку, у запасі і характері переживань, прояві пізнавальних процесів.  
   Педагогічна психологія пов'язує труднощі з авторитарним стилем спілкування. Кожній людині знайома ситуація, коли слова, які вона проговорює незрозумілі співбесіднику чи неправильно ним сприймаються. Може навіть скластися враження, що співрозмовник навмисно захищається від чужих слів, думок, переживань, ставлячи перепони на шляху спілкування. Дана ситуація наглядно демонструє одну з ключових проблем комунікативістики – проблему комунікативних бар’єрів. Під комунікативним бар’єром звичайно розуміється все те, що перешкоджає ефективній комунікації і блокує її. Ця проблема дуже важлива, оскільки невдала комунікація може закінчитися серйозними неприємностями для її учасників з тієї простої причини, що передана інформація була прийнята не повністю, у викривленому вигляді чи неприйнята взагалі [4, с. 2].

Одна з найбільших помилок полягає в тому, що люди думають, що достатньо виразити свою думку, щоб інші належним чином її сприйняли. В основі такої помилки лежить передбачення, згідно якому передане повідомлення досягає свого адресата без будь-яких змін. В дійсності часто виходить не так: одні говорять одне, а інші їх слухають і розуміють зовсім інше. Відбувається це тому, що всі повідомлення підлягають впливу багато численних перепон та шуму, які значно знижують результативність комунікації. Циркулювання інформації, налагодження і розвиток контактів, сприймання партнера по спілкуванню у процесі міжособистісної взаємодії наштовхуються на такі перепони. Найсуттєвішими є комунікативні бар'єри, що виникають на міжособистісному рівні: у повідомленні відправника, в обміні думками між відправником і одержувачем, у виборі носія інформації (електронна пошта, комп'ютер, офіційна мова тощо) [2, с. 12].

Комунікативні бар'єри (франц. barriere — перешкода) — психологічні перешкоди, що виникають на шляху отримання інформації.

Виникають вони на макро- і мікрорівнях. Макробар'єри  пов'язані з середовищем, у якому  відбуваються міжособистісна взаємодія, комунікативний процес. Проявляються вони в інформаційному перевантаженні (великий обсяг інформації знецінює її зміст), великій кількості носіїв інформації (газети, телебачення, конференції, звіти), використанні інформації (ексклюзивні  дані застосовують для впливу на інших, доступ до обмеженої, призначеної для  внутрішнього користування інформації розширює владні повноваження індивідів). 
     Мікробар'єри породжують особливості інтелекту учасників спілкування, неоднакове знання предмета розмови, різне володіння понятійним апаратом з певної галузі знань, відсутність єдиного розуміння ситуації спілкування, психологічні особливості партнерів, соціальні, політичні, професійні, релігійні відмінності у трактуванні інформації і ситуації взаємодії тощо. 
Психологічні особливості партнерів по спілкуванню можуть виявлятися, наприклад, як надзвичайна відвертість чи інтелігентність, інтуїтивне сприймання світу, напористість тощо [1, с. 183].

Врахувати всю  сукупність негативних факторів неможливо  – вони надто різноманітні. В  кожному виді людської діяльності –  в політиці, економіці, культурі і  т. д. – присутні власні бар’єри, обумовлені специфікою даних видів діяльності. Різні види та рівні комунікації (вербальна – невербальна, усна – письмова – електронна, міжособистісна – групова – масова і т. д.) також створюють свої специфічні бар’єри.

Дуже важливим у спілкуванні є перше враження. Звичайно, перше     враження це не завжди остаточний висновок про співрозмовника, але важливо, що із самого початку саме на його основі будується спілкування. У кожного із собою є багаж, що складається з уявлень і суджень про людей, про світ, про себе, зі спогадів, із планів, які треба здійснити в майбутньому і ще з багато чого іншого. Саме з цього багажу і виникає образ партнера. Тим

самим усе, що є в багажі, може певним чином відбитися в першому  враженні про іншу людину. Звичайно, багаж у кожного свій, і тому люди звертають увагу на різні риси і якості навколишніх, використовують різні риси своїх загальних представлень і свого досвіду й одержують різний результат. Питання про ефективність людського спілкування універсальне. Бар'єри спілкування можуть бути зв'язані з характерами людей, їх прагненнями, поглядами, мовними особливостями, з манерами спілкування. І причини багатьох конфліктів, взаємних розбіжностей і невдоволення людей як в особистій, так і в професійній сферах не в останню чергу криються саме в нерозумінні прийомів ефективного спілкування, у невмінні ними користатися [28, с. 132].