Труднощі і бар'єри у спілкуванні як негативні чинники у міжособистісній взаємодії

Результати діагностики  ступеня вираження тривожності (методика Ч.Спілбергера) [Додаток 1] засвідчують досить великий відсоток осіб з високою навчальною тривожністю – 49,1% й низькою – 27,3% порівняно з помірною, котра складає 23,6%, що свідчить про наявність бар’єрів у значної кількості студентів у спілкуванні у процесі вивчення соціальної педагогіки. Високий рівень тривожності розвивається як негативна реакція на можливу «загрозу» завищеній самооцінці  порівняно з реальними успіхами, а також може свідчити про виникнення бар’єрів у спілкуванні, викликані розбіжностями між мотивами й діяльністю, рівнем домагань та реальними досягненнями. Значні відсоткові показники низького рівня тривожності можуть свідчити про прояв комунікативних бар’єрів, пов’язаних з недостатністю мотивації процесу навчання, а також з несприятливою соціально-психологічною ситуацією спілкування. Також дуже низька тривожність у показниках тесту може бути результатом активного витіснення особистістю високої тривоги з метою показати себе з кращого боку. Результати дослідження показали, що найбільшу психічну напругу (скутість, непевність у собі) студенти відчувають у контактах „викладач – студент” (діалог) – 25% і „студент – студенти” (виступ перед аудиторією з теми повідомлення, відповіді на запитання) – 22%. Тільки 14,7% з усіх досліджуваних у першому випадку і 20,6% – у другому почувають себе впевнено й вільно в цих ситуаціях. З метою вияву суб’єктивної представленості у свідомості студентів певних труднощів у спілкуванні, а також установлення можливих причин, якими студенти пояснювали свій незадовільний психічний стан на заняттях, було проведене опитування студентів, за яким вони повинні були назвати труднощі, які, на їх думку, є найбільш значущими у процесі спілкування на занятті. В результаті опитування був отриманий список труднощів у спілкуванні, який складається з 31 пункту. Виключивши з цього списку труднощі, що зустрічалися тільки один раз, був складений список з 15 пунктів, запропонований потім студентам у вигляді анкети з проханням оцінити за п’ятибальною шкалою наявність цих труднощів у себе.

Результати порівняння усереднених оцінок досліджуваних  кожної ситуації свідчать про те, що основними причинами, якими вони пояснюють свою скутість, напругу  на заняттях, є відсутність мовних знань, невміння застосовувати свої знання в спілкуванні, незручність  перед викладачем як головним оцінювачем їхніх знань, умінь і здібностей, що виявляються в навчанні. Найбільш типовим чинником психічної напруги у студентів-першокурсників у процесі мовної взаємодії, є побоювання помилок і невдач. «Відсутність мовних знань» насправді, як зазначають самі викладачі, не має достатніх підстав принаймні для більшості студентів, які вказали на цю причину, оскільки  у сприятливих умовах вони можуть успішно розв’язати запропоновані комунікативні завдання, що вимагають основного мовного «багажу» (лексико-граматичних знань).

Ґрунтуючись на результатах вимірювання рівня  ситуативної тривожності як показника  наявності комунікативних бар’єрів, ми припустили, що значні відхилення від  рівня помірної тривожності (тобто  як високий, так і низький рівні) є ознаками наявності комунікативних бар’єрів, зумовлених можливою «загрозою» низької самооцінки, а також несприятливою соціально-психологічною ситуацією спілкування. На цій підставі ми визначили наступні емпіричні корелянти виокремлених типів комунікативних бар’єрів:

• залежність показників самооцінки і даних рівня навчальної     тривожності;
• розбіжність між рівнем домагань та даними рівня навчальної тривожності;
• залежність між рівнем тривожності й академічною успішністю.

Результати виміру самооцінки, отримані за допомогою  методики Т.В.Дембо – С.Я.Рубінштейн [Додаток 2], показали, що у переважної більшості студентів самооцінка не досить висока. Це видно зі співвідношення 23 до 17 (де 23 – кількість студентів, які мають низьку самооцінку, і 17 – високу). Результати кореляції показників тривожності й рівня адекватності самооцінки виявили достовірний зв’язок між цими двома критеріями й дозволили зробити висновок, що низька самооцінка може викликати підвищення рівня тривожності як свідчення виникнення комунікативного бар’єра. Виявлені особливості прояву та чинники дали підстави для з’ясування психолого-педагогічних умов подолання комунікативних бар’єрів при вивченні соціальної педагогіки:

1. Створення сприятливого психологічного клімату в студентській групі (акцентування викладача на моментах успіхів, досягнень в оволодінні студентами соціальною педагогікою, створення ситуацій спілкування, у яких студент переконується в тому, що його успіхи є проявом його здібностей).

2. Коригувальний вплив на неадекватний рівень домагань і самооцінку (підвищення навчальної мотивації шляхом втягнення студентів у колективну творчу діяльність, структурна організація групової мети й співвіднесення її з особистими завданнями).

3. Формування навичок спілкування за допомогою активізації резервних можливостей особистості й використання соціального досвіду студентів (організація колективної діяльності, у ході якої члени груп мають можливість визначити свої комунікативні здібності й опанувати технікою спілкування).

Спираючись на результати констатуючого експерименту, можна зробити висновок, що більшість  студентів першого курсу мають  труднощі у спілкуванні, пов’язані  з підвищеним рівнем тривожності  та заниженою самооцінкою. У зв’язку  з цим вбачаємо доцільність проведення корекційно-розвивальної програми подолання  тривожності у формі соціально-психологічного тренінгу.

 

2.2. Соціально-психологічний  тренінг подолання тривожності серед студентів як  метод попередження комунікативних бар’єрів.

Мета формуючого експерименту – зниження у студентів  рівня особистісної тривожності  як спосіб подолання однієї з причин комунікативних бар’єрів у спілкуванні.

Робота з подолання  тривожності здійснювалася на 3-х  взаємопов’язаних та взаємовпливаючих рівнях:

1. навчання прийомам  і методам оволодіння своїми  хвилюваннями, підвищеною тривожністю;

2. розширення  функціональних та операціональних  можливостей, формування необхідних  навичок, умінь, знань та іншого, що веде до підвищення результативності  діяльності, створенню «запасу міцності»;

3. перебудова  самооцінки і мотивації.

Зміст соціально-психологічного тренінгу [29, с. 31].

Вступне слово ведучого: повідомлення теми тренінгу, його мети.

Представлення правил роботи в тренінговій  групі.

Знайомство: ведучий пропонує учасникам зробити собі бейджики, після чого кожен учасник по колу називає своє ім'я і розказує про себе про свої особливі звички, якості, вміння, вподобання, які відрізняють його від інших.

Вправа 1. «Австралійський дощ».

Мета: активізувати учасників тренінгу, підтримати позитивну атмосферу в групі.

Учасники  стають у коло й повторюють за тренером рухи, якими зображають як іде дощ:

· подув вітерець: учасники труть долонями;

· почав накрапати  дощ: клацають пальцями;

· дощ перейшов у град : доторкаються кілька разів до ніг;

· спалахнула блискавка: широко розривають долоні;

· вдарив грім: плескають у долоні;

· все закінчилось, і на небі з'явилася веселка: піднімають руки догори.

Ведучий пропонує учасникам тренінгу висловити свої очікування від занять.

Вправа 2. «П'ять добрих слів»

Мета: підвищення самооцінки, самопізнання себе через інших.

Обладнання: аркуші паперу, олівці.

Інструкція: « Кожен із вас має обвести свою руку на аркуші паперу й на намальованій долоні написати своє ім'я. Потім ви передаєте свій аркуш сусідові праворуч, а самі одержуєте малюнок від сусіда ліворуч. В одному з «пальчиків», отриманого чужого малюнка, ви пишете якусь привабливу на ваш погляд, рису її власника ( наприклад: «Ти дуже добрий», «Мені подобаються твої вірші» тощо). Наступний робить запис на іншому «пальчику», аж поки аркуш не повертається до власника».

Коли всі написи зроблені, ведучий  збирає малюнки й зачитує «компліменти», а група повинна здогадатися, кому вони призначаються.

Наприкінці  вправи учасники забирають аркуші зі своїми долоньками.

Рефлексія

- Які почуття  в тебе виникли, коли ти читав  написи на своїй «руці»?

- Чи всі  твої достоїнства, про які написали  інші, тобі відомі?

Бесіда  «Про повагу до себе».

Для того, щоб наше життя стало кращим, сповнене яскравих вражень, ми повинні  любити себе: схвалювати хороші вчинки і бути самим собою. Намагайтеся  якомога менше критикувати себе.

Критика замикає той спосіб думок, якого  ми намагаємося позбутися. Тільки розуміння  себе дає змогу вирватися з  цього замкнутого кола. Коли ми говоримо про любов до себе, то у жодному  разі така любов не вважається егоїстичною  чи самолюбством. Любити себе це насамперед, поважати себе, відчувати себе особистістю.Не заперечуйте самі і не давайте іншим заперечувати вашу досконалість.Минуле змінити не можна, але ви завжди можете створити собі хороше майбутнє. Ми живемо тут і зараз для того, щоб подолати свою обмеженість, щоб захоплюватись своєю незвичайністю. Не забувайте, що у вашому серці достатньо любові, щоб вилікувати планету. Але спочатку вилікуйте себе.Шануйте в собі хороші риси  і це може різко змінити ваше життя. Можливо згодом ви навчитеся любити в собі навіть ті риси, які раніше вас не влаштовували. Можливо, з цього розпочнеться новий етап у вашому житті. Перша умова будь-якого самовдосконалення: прийняти себе таким, яким ти є насправді, полюбити себе з усіма своїми перевагами і вадами, врешті-решт бути собою. Лише за такого ставлення до себе має сенс ця робота, інакше для чого вдосконалювати те, чого не любиш? Любити себе означає бути вимогливим до себе.

Вправа 3. «Сильні і слабкі сторони».

Мета: сприяти самопізнанню особливостей характеру, своїх сильних і слабких  сторін, формувати уміння виробляти  бажані риси характеру, виховувати бажання  до самовдосконалення.

Обладнання: аркуші паперу.

Тренер роздає аркуші паперу і ручки. Учасники ділять аркуш вертикальною лінією навпіл і у лівій верхній  частині ставлять знак «+», а у правій  «-». Під знаком «+» перелічують ті риси особистості, якими вони пишаються, те, що їм подобається в собі і що вони цінують у людях. Під знаком «-» зазначають те, що їм не подобається в собі і людях. Бажано, щоб записів у лівій та правій частинах було порівну.

Тоді всі зачитують свої записи вголос, обмінюються враженнями. Запитання для обговорення:

• які позитивні риси особистості учасників групи тобі сподобались? Чи є такі у тебе?
• яких рис ти хотів би набути, а яких  позбутися?

Вправа 4. «Жестові етюди».

Мета: навчити кращого розуміння  учасників групи передачі своїх  думок, почуттів і дій жестами, тренування спостережливості, розвиток фантазії.

Насамперед керівник групи пояснює  студентам, що жест – це важливий знак спілкування. Він допомагає точніше  зрозуміти промовця. Кожен учасник  групи одержує завдання передати жестами, без допомоги міміки і мови певну ситуацію. Так один учасник  групи показує жестами закінчену  ситуацію, включаючи в неї інших  членів групи (наприклад, відкриває  кран. Миє руки, набирає воду в  долоні і передає по колу, закриває кран, отримує залишки води з іншого кінця, струшує руки), інші учасники групи показують свої ситуації.

Вправа 5. «Примірювання ролей».

Мета: вироблення стилю поведінки  впевненої у собі людини.

Кожен учасник групи примірює по дві ролі: невпевненої і впевненої  у собі людини. В одній із запропонованих ситуацій, що задають учасникам:

• Друг продовжує розмовляти, а ви хочете піти. Ви кажете…
• Продавець розмовляє з приятелькою, а вам потрібно зробити покупку. Ви кажете…
• Ваше замовлення виконай з дефектами. Ви звертаєтесь до майстра…
• Ви хочете виправити оцінку. Звертаєтесь до викладача…
• Ваш сусід забруднив чорнилом ваше сидіння. Ви підходите і кажете…
• Ваш товариш поставив вас у незручне становище перед чужими людьми. Ви заявляєте йому…
• Люди, що сидять позаду вас у кінотеатрі, заважають вам голосною розмовою. Ви звертаєтесь до них…

Вправа 6. «Мистецтво компліменту».

Мета: підвищення самооцінки учасників  групи. Комплімент – люб’язне зауваження на чиюсь адресу, похвала. Але це не лестощі й не глузування. Найчастіше люди роблять компліменти один одному, зважаючи на зовнішність, ділові якості, риси характеру тощо. Робіть компліменти  щиро, не забувайте про теплу інтонацію  та привітливий погляд. Говорімо один одному компліменти! Почати можна так:

• Як вам вдається…
• Я раніше не знав, що ви…
• У тебе…
• Я чув…
• Видно, що ти…
• Ти завжди…
• Я любуюся тобою щоразу, коли ти…
• Із задоволенням повчилася б у тебе…
• Я б хотів так як ти…