Теоретические основы формирования основ национального самосознания у детей дошкольного возраста

Сьогодні для дошкільних закладів нашої держави видано низку програм, підготовлених як науковими колективами, так і окремими авторами. Розглянемо і проаналізуємо, як реалізуються в чинних програмах принципи народності, регіональності, краєзнавства в ознайомленні дітей з рідним краєм, історією та сьогоденням національної культури.

Базовий компонент вимагає  від дитини певного рівня національної освітченності, тобто компетентності, передбачає навчання дітей різних видів  української народознавчої діяльності вже з раннього віку з тим, щоб до кінця дошкільного віку дитина засвоїла відповідні знання, вміння і навички, необхідні їй для свідомого громадянства.

Основні завдання національної системи дошкільної освіти:

• створити належні умови  для реалізації дитиною свого  природного потенціалу (фізичного, психологічного, соціального);

• формувати механізми саморозвитку дошкільника (реалістичну самооцінку, самоконтроль та саморегуляцію поведінки, совість як внутрішню етичну інстанцію, децентрацію як подолання егоїзму, елементарний світогляд, індивідуальний досвід, найпростіші форми життєвої перспективи); розширення свідомості дитини, сприяння її свідомому існуванню;
• розвивати базові якості особистості;
• навчати дошкільника жити у злагоді з довкіллям та із самим собою, адекватно реагувати на події, оптимістично ставитися до життя, довіряти людському оточенню, відчувати себе захищеним ним, орієнтуватися в ньому;

• підтримувати дитячу субкультуру, збагачувати дитячі види діяльності, сприяти вільному й конструктивному  розгортанню дошкільниками свого  особистого буття;

• створювати культурне  середовище, сприяти становленню  в дитини базису особистої культури, залучати до світу національної та світової культури;

• виробляти оптимістичну гіпотезу розвитку кожної конкретної дитини, визначати «зону її найближчого розвитку»;

• оснащувати дошкільника  навичками практичного життя, навчати  пристосовуватися до нових умов, виробляти  гнучкість поведінки, виховувати творче ставлення до дійсності; вправляти  в умінні виявляти волю, впливати нею  на імпульсивні бажання;

• враховувати особистий досвід дошкільників, історію його життя, вікові та індивідуальні особливості;

• забезпечувати гармонійний  та різнобічний розвиток дошкільника, формувати у нього ціннісне ставлення  до Природи, Культури, Людей, Самого Себе.

Розв'язання наведених вище завдань потребує уточнення таких основних понять, як:

1. Розвиток особистості  набуття дошкільником протягом  дитинства дедалі якіснішої визначеності; наявність прогресивних змін  в його прагненні задовольнити  основні потреби, реалізувати  свої здібності, відстояти права, здійснити вибори, прийняти власні рішення й відповісти за їх наслідки, вчинити по совісті – тобто, в умінні відповідально самовизначитися.

2. Виховання особистості  – збагачення моральної свідомості  й поведінки  дошкільника; його  залучення до світу вироблених людством цінностей; формування ціннісних основ ставлення до навколишнього світу та самого себе; закладання фонду його «хочу» (потреб, прагнень, намірів, мрій, інтересів, ідеалів, життєвих планів, мотивів, цілей).

3. Навчання особистості – спрямування  педагогічної діяльності на розвиток у дошкільника пізнавальної активності, творчого ставлення до дійсності; розумовий розвиток дитини: формування вміння виділяти проблему, аналізувати її, встановлювати зв'язок причин і наслідків, знаходити адекватні засоби її розв'язання, приймати конструктивні рішення, обґрунтовувати й відстоювати їх, переносити набуті знання у нові умови; закладання фонду  дитячого „можу” (здібностей, знань, умінь, навичок, кмітливості, допитливості).

4. Освіта особистості – забезпечення збалансованого розвитку в дошкільника фондів його „хочу” і „можу”; узгодженість у його житті трьох основних тенденцій - до самореалізації, саморозвитку та самозбереження; сформованість базису особистісної культури; визначеність морально-духовного обличчя, сформованість життєвої компетентності як домірності дошкільника власній природі та вимогам сучасного життя.

Отже, розвиток самосвідомості у дошкільному віці – копітка, тривала і технологічно складна  робота. Вона важлива не менш, ніж  уміння читати та лічити, оскільки особистісна орієнтована модель дошкільної освіти висуває найвищі вимоги саме до сформованості у дитини механізмів самосвідомості ідентифікації, диференціації, узагальнення, децентрації, рефлексії, совісті. А саме вони часто лишаються поза увагою вихователів і батьків.

Національна ідентифікація  усвідомлення людиною належності до свого етносу, нації, своєї близькості, спорідненості з нею.

В кожній із сфер змістовного  блоку Базового компоненту дошкільної освіти в Україні передбачені завдання саме для формування основ у дошкільників національної самосвідомості.

На сьогоднішній день педагоги дошкільних навчальних закладів використовують декілька альтернативних програм навчання і виховання  дітей (програма „Зернятко” для дітей  раннього віку, програми навчання і виховання дітей „Дитина”, „Малятко”, „Українське дошкілля”, „Дитина в дошкільні роки”), в яких визначається рівень знань, умінь і навичок, що мають сформувати у дітей національну самосвідомість. Але, нажаль, навіть в цих програмах приділено недостатньо уваги саме цьому розділу.

Аналізуючи зміст чиннодіючих  програм, можемо зробити висновок, що у старшому дошкільному віці дітей  ознайомлюють із предметами побуту, вжитку, українським фольклором, символами, звичаями і традиціями українців, тощо.

Так у програмі „Дитина” у розділі «Чарівні фарби і  талановиті пальчики» передбачається ознайомлення дітей з картинами  українських художників класиків, і  сучасників, народним декоративним мистецтвом, залучення дітей до активної продуктивної діяльності. Так, за програмою діти повинні вміти ліпити декоративні тарілки, таці, миски, глечики, кухлики, куманці, підсвічники, обереги (у вигляді птахів, звірів, коней) з наступним розфарбовуванням.

В методичних рекомендаціях  до програми „Дитина” розміщено окремий розділ: «Народознавство в роботі з дошкільниками», де зазначено, що роботу з народознавчим матеріалом передбачено в різних розділах програми, мета цієї роботи ознайомити дошкільників з духовним надбанням народу, доручення їх до культурної спадщини, виховання любові до свого краю, поваги до рідної мови. Цю відповідальну роботу необхідно розпочинати з раннього віку, бо серед щедрого багатства духовних скарбів нашого народу не важко віднайти те, що зацікавить і найменшу дитину: малі фольклорні форми, елементи народної медицини, національної кухні, одягу та інше.

Набути перших навичок  продуктивної творчої діяльності допоможе малюкам гурткова робота. Автори програми «Дитина» пропонують організувати з  старшими дошкільниками гуртки за інтересами: флоромозаїка, аплікація із соломки, художні поплітки, вишивання, витинанки.

Як бачимо, нині діюча  програма передбачає завдання практичного  ознайомлення дітей з українським  народознавством, національної культури, засобами народної творчості.

Провідними методами формування національної самосвідомості є спостереження, демонстрація, розглядання наочності, бесіда, організації свят і розваг, сюжетно-рольових, рухливих, дидактичних ігор, ігор з іграшками, картинками, предметами, та слухання, вивчення і аналіз художніх творів, фольклору, тощо. Разом із тим в методиках мало розроблено рекомендацій щодо застосування системи роботи по формуванню національної самосвідомості у старших дошкільників.

Зміст ознайомлення дітей  дошкільного віку з українськими національними традиціями викладено у тематичній програмі «Народознавство», «Мій рідний край, моя земля: Українське народознавство у дошкільному закладі». Програма побудована за регіональним принципом ознайомлення дітей з рідним краєм та принципом тематичного розміщення матеріалу. Програма охоплює такі теми: „Україно моя, Батьківщина моя”, „Символи України”, „Родовід”, „Родинне деревце”, „Побут України”, „Національні традиції та свята”, „Мова рідна, слово рідне”, „Народні ігри”, „Народна метеорологія”, „Українське національне мистецтво”, „Народно-декоративне мистецтво та промисли”, „Рідна природа”.

У межах кожної теми подаються: довідковий матеріал для вихователя, тематичний словник для роботи з  дітьми та орієнтовна тематика занять.

У дошкільному закладі  матеріали з українського народознавства використовуються на заняттях з ознайомлення дітей з явищами навколишнього світу, рідної природи, з художньої літератури, образотворчої діяльності, на музичних заняттях. Ці заняття можуть бути різних типів. Фронтальні заняття проводяться з усією групою. Групові заняття (об'єднують не більше 10-15 дітей) проводять з кожною підгрупою окремо. Це можуть бути екскурсії, екскурсії-огляди, мандрівки, спостереження, ігри. Індивідуально-групові заняття об'єднують від п'яти до восьми дітей. Це розігрування малих жанрів фольклору, заучування забавлянок, віршів, лічилок, скоромовок, прислів'їв.

Індивідуальні заняття  проводять з однією дитиною (або 3-4 дітей) для закріплення або  корекції набутих знань, умінь, навичок.

Заняття народознавчого циклу мають комбінований характер. Упродовж заняття вихователь використовує різноманітні методи навчання: розглядання виробів та бесіда про них, загадки, приказки, вірші, пісні, ігри, картини, художні твори, технічні засоби (диски, діафільми, діапроектори). Вони можуть бути також комплексними, коли на одному занятті розв'язуються програмні завдання з різних розділів: рідний край, образотворча діяльність, розвиток мовлення, музика, художня література.

Оскільки окреме місце  в ознайомленні дітей старшого дошкільного  віку належить заняттям, то їм слід приділяти  значну увагу. Усі заняття підбираються відповідно до тематичного проекту, над реалізацією якого працює група дітей. Мета кожного заняття  залежить від завдань етапу, на якому вона застосовується. Отже, потрібно дотримуватись певним етапам навчання дітей: мотиваційного, інформаційного та репродуктивного.

Під час тематичного  циклу на мотиваційному етапі (при  діагностиці знань дітей по даній  темі) використовуються заняття, які допомагають дізнатися про рівень наявних знань у дітей.

Виявивши рівень знань  дітей, визначаються, які заняття  доцільно використовувати на інформаційному етапі. Ефективними на цьому етапі  є навчально-виховна діяльність на ознайомлення, демонстрації і розгляду наочності, побудовані на ігрових моментах, художньому слові. Мета цих занять практично ознайомити дітей з українським національним побутом, звичаями, національними традиціями рідної землі, прилучити дітей до народної скарбниці мудрості, виховати свідомого громадянина своєї держави. На даному етапі необхідно ознайомити дітей зі змістом різних дійств і обрядів українського народу, творчих, розвиваючих, народних ігор, які допоможуть розширити знання дітей з української національної культури.

Під час репродуктивного  етапу, закріплюючи знання дітей, доречно  використовувати такі заняття, які  будуть різносторонньо вправляти дітей  в багаторазовому повторенні вивченого  матеріалу, та реалізації цього багажу знань в практичній діяльності. Активізація і самореалізація знань дітей з національного виховання відображається під час проведення підсумкових занять, театральних дійств, розваг, свят, драматизації українських національних казок, обрядів. активно залучати їх до співпраці, організовувати виставки робіт «разом з батьками», до виготовлення атрибутів, наочності, костюмів до різних заходів.

Ознайомлення дітей  з традиційними народними святами  можна здійснювати як шляхом безпосередньої участі дошкільників у яскравих театралізованих  дійствах, так і через гру, читання художніх творів, перегляд ілюстрацій, вистав, через бесіду, розповідь.

Батьки можуть стати  активними учасниками обрядових  дійств, свят, фольклорних фестивалів, інших національно-культурних заходів. Потрібно задоволення інтересів  і потреб. Дитина повинна розуміти корисність  і доцільність своєї діяльності, бачити її результати.

Крім занять у дошкільному  навчальному закладі існують  й інші форми організованого навчання, а саме: організоване навчання дітей  у повсякденному житті, організаційні види занять за вибором дітей, де вони самі обирають як вид діяльності так і матеріал з яким працюють, дидактичні і рухливі ігри, екскурсії, спостереження, розваги, святкові ранки і вечори, які діють через:

– емоційне та емоційно-предметне  спілкування з дорослими, яке збагачує дитину новими враженнями, формує перші уявлення про найближче оточення;

предметна діяльність, яка  істотно впливає на розвиток усіх пізнавальних процесів, сприяє формуванню цілей та мотивів поведінки, засвоєнню  початкових знань про предмети та дії з ними;

– гра, в якій динамічно  розвивається соціальна, пізнавальна  активність дошкільника, засвоюються  різні способи дій, знання про  властивості й ознаки предметів, зв'язки між предметами та явищами, набуваються соціальні навички  міжособистісних стосунків, розвивається творча уява;

– продуктивні види діяльності (малювання, ліплення, конструювання), які дають багатий матеріал для  розвитку конструктивного мислення, уяви, художніх здібностей, уміння ставити  мету і досягати її, обирати засоби здійснення задуму;

– праця як чинник розвитку наполегливості, суспільної спрямованості  особистості, почуття власної гідності та обов'язку, уміння аналізувати корисність своєї роботи;