навчити учнів порівнювати
число і вираз, два вирази;
розпочати формування уявлень
дітей про тотожні перетворення математичних
виразів.
Яка ж система вправ
використовується при підготовці до введення
першого найпростішого математичного
виразу «сума»? –1) визначення чисельності
скінченних множин за допомогою лічби;
2) порівняння чисельностей двох скінченних
множин предметів; 3) утворення наступного
і попереднього числа із двох доданків;
4) розв'язування прикладів на додавання
і віднімання чи множення і ділення відповідно;
5) порівняння чисел; 6) засвоєння відповідної
термінології та символіки; 7) розв'язування
простих задач тощо.
Коли і як відбувається
знайомство молодших школярів із першим
найпростішим числовим виразом? – при вивченні додавання і
віднімання у межах десяти. Це обумовлено
тим, що теоретичною основою випадків
віднімання виду 9-6 є віднімання числа
від суми, тобто 9-6=(6+3)-6. Отже, виникає необхідність
обізнаності учнів з математичними виразами.
Як ми вже зазначали, першими найпростішими
математичними виразами з точки зору математики
фактично є числа 1, 2, 3. Крім того, уже при
вивченні числа 2 діти знайомляться з математичними
виразами - сума 1+1, різниця 2-1. Разом з тим,
складаючи таблиці додавання і віднімання
з переходом через десяток, учні використовують
знаки “+” (плюс) і “-“ (мінус).лише як
коротке позначення слів “додати” чи
“відняти”, вживаючи замість терміна
“вираз” слово “приклад”.
У подальшій роботі з формування
уявлень дітей про дії додавання і віднімання
поступово вводяться назви компонентів
і результатів дій додавання і віднімання,
назви знаків дій “плюс”, “мінус” і термін
“вираз”. Спочатку ці терміни використовуються
лише у мові вчителя, а потім поступово
входять до активного словника школярів.
З цією метою у підручнику є вправи виду:
1) прочитай спочатку вирази на додавання,
а потім вирази на віднімання, наприклад:
8+2, 16-7 тощо; 2) складіть і запишіть два вирази
на віднімання, а потім на додавання, наприклад:
7-2, 6+7 тощо; 3) випишіть парами рівні між
собою вирази, наприклад: 10+7=9+8, 12-7=14-9 тощо.
Вчитель не повинен забувати про те, що
у разі нерозуміння учнями вказаних формулювань,
слід термін вираз замінити словом приклад.
Коли школярі ознайомилися з дужками,
то у них підсвідомо формується інше значення
знаків дій: знак “+” (плюс) позначає у
виразі (7+3)+5 суму чисел 7 і 3, а знак “мінус”
у виразі (12-2)-3 – різницю чисел 12 і 2. Таким
чином, вся проведена робота готує дітей
до введення перших найпростіших числових
виразів: сума і різниця.
Як же ознайомлювати
школярів з найпростішими числовими виразами?–всі найпростіші математичні
вирази (сума, різниця, добуток, частка)
вводяться майже однаково. Відмінність
полягає лише в тому, що при введенні першого
числового виразу “сума” діти спочатку
знайомляться з цим терміном як результатом
дії додавання, а лише через 2-3 уроки термін
“сума” вводиться для позначення математичного
виразу. При ознайомленні з різницею, добутком
і часткою терміни “різниця”, “добуток”
і “частка” зразу ж вводяться як для позначення
результату арифметичних дій, так і для
позначення математичного виразу. Виходячи
із цього, можна зробити висновок про те,
що ТМО ознайомлення дітей з найпростішими
виразами аналогічні.
Для того, щоб формувати
у дітей уявлення про найпростіші математичні
вирази (сума, різниця, добуток і частка) та створювати належні умови
для засвоєння відповідної термінології
використовується така система вправ:
завдання, в яких потрібно
записати відповідний математичний вираз,
наприклад: запишіть суму чисел “5” і
“2”;
вправи на обчислення числових
значень вказаних математичних виразів,
наприклад: обчисліть, чому дорівнює різниця
чисел “7” і “3”;
завдання на читання відповідних
виразів та обчислення їхніх числових
значень, наприклад: прочитайте запис
3·2 і знайдіть його числове значення;
замініть дане число сумою (різницею,
добутком, часткою) двох чисел, наприклад:
замініть число 144 добутком двох однакових
співмножників;
вправи на порівняння двох чисел,
числа і виразу або двох виразів, наприклад:
27*23, 34*30+5, 40+7*40+5 тощо.
Як же ознайомити
учнів зі складеними виразами? – аналіз методичної літератури
та діючих підручників з математики для
І-ІУ класів дозволяє твердити, що спочатку
слід провести необхідну підготовчу роботу.
Її сутність полягає в тому, що формування
уявлень про складені вирази розпочинається
вже при вивченні табличних випадків додавання
і віднімання. Так, неявно перші складені
вирази з'являються вже тоді, коли діти,
складаючи таблиці додавання та віднімання,
використовують прийоми прилічування
чи відлічування по одному або прилічування
чи відлічування групами, наприклад: 7+2=7+1+1=8+1=9,
13-5=13–3-2=10-2=8. Школярі при виконанні таких
вправ міркують так: 2 це 1 і 1, щоб до 7 додати
2, необхідно до 7 додати 1, а до одержаного
результату додати ще 1. Отже, розглядаючи
такі складені вирази, діти не читають
їх як складені, але знайомляться із тотожнім
перетворенням математичних виразів та
з порядком виконання дій у виразах без
дужок.
Як же ознайомити
учнів із виразами, що містять змінну? – підготовчою роботою до ознайомлення
учнів із виразами, що містять змінну,
є наступне: 1) виконання вправ із віконцями,
наприклад: □+2=7, □-5=3, 9-□=4 тощо; 2) ознайомлення
з новими буквами латинського алфавіту,
причому спочатку вводяться букви, які
пишуться і читаються в українській і
латинській мовах однаково, (наприклад:
а, к, м тощо), потім, які пишуться однаково
в обох мовах, але читаються по-різному
(наприклад: в, с, р тощо), і нарешті, які
пишуться і читаються по-різному; 3) розв'язування
вправ на знаходження невідомих компонентів
арифметичних дій, наприклад: х+7=9, с-7=12,
15-у=8 тощо; 4) розв'язування задач з пропущеними
числами.
30.М-ка
вивчення рівнянь, нерівностей що
містять змінну
теоретичною основою прийому
розв'язування рівнянь у початкових класах
є знання учнями залежностей між компонентами
та результатами арифметичних дій і правил
знаходження невідомих компонентів цих
дій.
Рівняння розглядаються рівняння
з однією змінною, які можна поділити на
дві групи: 1) найпростіші рівняння, до
яких відносять рівняння на знаходження
невідомого доданка, зменшуваного, від’ємника,
множника, діленого чи дільника, наприклад:
2+х=7, х-5=12, 12-х=7, 5●х=45, х:5=9, 48:х=6 тощо; 2) складені
рівняння, до яких відносять рівняння,
одержані із найпростіших, наприклад:
(9+х):12=132 тощо.
Яка система вправ 1) найпростіші
рівняння на знаходження невідомого доданка,
зменшуваного, від’ємника, множника, діленого
і дільника; 2) розв’язування рівнянь виду
х+5=9+3, в яких права частина являє собою
вираз; 3) розв'язування рівнянь виду х-24:8=7,
в яких ліва частина містить вираз, до
якого не входить невідоме; 4) рівняння
найскладнішої структури, наприклад: (у-7):8=12,
в яких ліва частина містить вираз, до
якого входить невідоме; 5) розв'язування
текстових задач з допомогою складання
рівнянь.
Всі найпростіші рівняння вводяться
за одним і тим самим планом. Покажемо
це на прикладі рівняння на знаходження
невідомого доданка. Безпосередньо на
уроці, на якому будемо ознайомлювати
учнів з цим рівнянням слід повторити
назви компонентів дії додавання і правило
знаходження невідомого доданка. Для введення
рівняння цього виду корисно розглянути
таку задачу: “У клітці було кілька чорних
кролів і 5 білих кролів. Всього у клітці
було 9 кролів. Скільки чорних кролів було
у клітці?”. Ознайомивши учнів із задачею
проводимо наступну бесіду: чи відомо,
скільки чорних кролів було у клітці? –
ні, лише сказано, що кілька. Оскільки це
невідомо, то як зображатимемо цю кількість?
- віконцем. Скільки білих кролів було
у клітці? – 5. Більше чи менше разом було
чорних і білих кролів у клітці? - більше.
Якщо всіх кролів було більше, то якою
дією слід знаходити загальну кількість
кролів у клітці? – додавання. Як це записати?
- +5. Що означає цей запис? – загальну
кількість кролів у клітці. А скільки ж
всього кролів було у клітці? – 9. Що позначає
запис +5? – загальну кількість кролів
у клітці. Що позначає число 9? – загальну
кількість кролів у клітці. Що можна сказати
про ці кількості? - вони однакові. Який
знак можна поставити між ними? – знак
“=”. Який запис одержимо? - +5=9. У математиці
невідомі числа прийнято позначати буквами
латинського алфавіту, а тому замість
віконця поставимо букву х і одержимо
запис х+5=9. У математиці такі записи називають
рівняннями. Рівняння розв’язують. Розв’язати
рівняння - це означає знайти таке невідоме
число, підстановка якого у рівняння робить
числову рівність правильною. Як називаються
числа при додаванні? – перший доданок,
другий доданок, сума. Що нам невідомо?
- перший доданок. Як знайти невідомий
перший доданок? – від суми відняти відомий
другий доданок. Отже, маємо: х=9–5. х=4. Ми
записали розв’язання рівняння. У математиці
розв’язання рівняння потрібно перевіряти.
Для цього замість букви х слід підставити
знайдене число, знайти значення лівої
частини і порівняти з правою частиною:
4+5=9. 9=9.
Поступово вводяться інші види
найпростіших рівнянь на знаходження
невідомих компонентів інших дій і складені
рівняння різноманітних структур.
Покажемо, як можна ознайомити
учнів з рівняннями складнішої структури
на прикладі такого рівняння: х+5=8+4. Робота
з учнями проводиться так: що невідомо
у цьому рівнянні? – доданок. Чи можна
зразу відшукати його? – ні. Чому його
не можна знайти одразу? - бо слід знайти
значення суми у правій частині. Чому дорівнює
ця сума? – 12. Як запишеться тоді рівняння?
- х +5=12. Чи можна тепер знайти невідоме?
– так, х=12–5. х=7. Як визначити, чи правильно
розв’язано рівняння? – зробити перевірку:
7+5=12, 9+3=12, 12=12. При розв’язуванні рівнянь
виду х–21:3=7, в яких один із компонентів
лівої частини є виразом, робота проводиться
так: що невідомо у рівнянні? - зменшуване.
Чи можна його зразу знайти? – ні, бо у
лівій частині є вираз. Що будемо спочатку
робити при розв’язуванні цього рівняння?
– шукати значення виразу 21:3. Якого вигляду
набуде рівняння? - х–7=7. Після цього слід
запропонувати окремим учням продовжити
роботу самостійно, а решта дітей працюватиме
під керівництвом вчителя.
рівняння найскладнішої структури
слід вводити в готовому вигляді, а потім
вчити дітей його читати і розв’язувати
або перше рівняння найскладнішої
структури повинне з’явитися на очах
у дітей в результаті розв’язування складеної
задачі.
Після ознайомлення учнів із
першим рівнянням такої структури розпочинається
робота з формування умінь їх правильно
читати та розв'язувати. Щоб правильно
прочитати рівняння (х–12):3=25, потрібно
з’ясувати, яка дія буде виконуватися
останньою і як називаються компоненти
цієї дії. Робити це слід так: яка дія виконуватиметься
останньою? – ділення. Як називаються
числа при діленні? – ділене, дільник,
частка. Як прочитати ліву частину рівняння?
- частка різниці невідомого числа і числа
12 та числа 3. Як прочитати все рівняння?
- частка різниці невідомого числа і числа
12 та числа 3 дорівнює 25.
Після введення першого такого
рівняння розпочинаємо роботу з формуванням
уміння розв’язувати такі рівняння. Програма
не вимагає, щоб всі учні вміли розв’язувати
рівняння такої структури. Їх лише треба
ознайомити з такими рівняннями, які діти
розв’язують під керівництвом вчителя.
Але сильніші учні повинні розв’язувати
такі рівняння самостійно. Для формування
уміння навчати учнів розв'язувати рівняння
найскладнішої структури пропонуємо студентам
виконати завдання № 16 для самостійної
роботи.
Для того, щоб учні усвідомили
сутність поняття “розв’язати рівняння”
(розв’язати рівняння – це означає знайти
таке число, при підстановці якого у дане
рівняння одержуємо правильну рівність),
“перевірка рівняння” та не орієнтувалися
лише на правило знаходження невідомого
компонента дії, використовують спосіб
підбору, бо він зразу ж орієнтує учнів
на усвідомлений та математично правильний
підхід до розв’язання рівняння.
Поняття рівняння тісно пов'язане
з поняттям виразу, змінної, рівності.
З рівняннями діти ознайомлюються у 3 класі.
Відповідна підготовча робота розпочинається
з 1 класу. Вона передбачає виконання вправ
з "віконцями" та знаходження невідомого
компонента арифметичних дій на основі
зв'язків між компонентами та результатами
арифметичних дій. Як же ознайомити
учнів із виразами, що містять змінну?
– підготовчою роботою до ознайомлення
учнів із виразами, що містять змінну,
є наступне: 1) виконання вправ із віконцями,
наприклад: □+2=7, □-5=3, 9-□=4 тощо; 2) ознайомлення
з новими буквами латинського алфавіту,
причому спочатку вводяться букви, які
пишуться і читаються в українській і
латинській мовах однаково, (наприклад:
а, к, м тощо), потім, які пишуться однаково
в обох мовах, але читаються по-різному
(наприклад: в, с, р тощо), і нарешті, які
пишуться і читаються по-різному; 3) розв'язування
вправ на знаходження невідомих компонентів
арифметичних дій, наприклад: х+7=9, с-7=12,
15-у=8 тощо; 4) розв'язування задач з пропущеними
числами.
31.М-ка
розв’язування задач на подвійне
зведення до одиниці та ускладнених
задач на знаходження четвертого
пропорційного
Фабула
цих задач описує сит. що характеризуються
величинами що зв’язані пропорційною
залежністю. В задачах на скл прав 3 дано
по 2 значення кожної з 2 величин і 1 знач
3-ї величини, а вимога знайти 2е відповідне
значення 3-ї величини за умови, що 4а величина
стала. (за 5 днів 6 машин витягували 24000
м дроту. С-ки м дроту витягли 16 таких машин
за 20 днів?) –щоб знай ти с-ки м дроту витягнули
16 машин за 20 днів…. Відбулося подвійне
пряме зведення до 1, тобто до 1 звед кожну
з 2 величин, для яких в умові дано значення.
При подвійному прямому зведенні до 1 розвяз
задач на скл прав 3 склад з 4 дій, де 1і2
дії : на рівні частини, а 3і4 дії – однакові
*.
На знаходж 4 пропорційного. Ці задачі
ще називають на просте правило 3. тому
що в тексті задачі дано 3 числові значення,
з яких 2 числа –це значення 1 величини,
а 3-є –значення 2ї величини. Про 3 величину
в задачах цього типу часто нічого не задається.
Шляхом логічних міркувань встановлюють
зв'язок шуканої величини з відповідним
знач даної величини та із сталою величиною.
Пошук такого зв’язку полегшується за
допомогою скороченого запису тексту
задачі в таблиці, а спосіб розв’язування
задачі залежить від шляху міркування.
Є 3 способи розв’язування цих задач: 1)
пряме зведення до 1; 2)оберненого або непрямого
звед… 3) спосіб відношень
32.М-ка
ознайомлення учнів з геометричними
фігурами та їх найпростішими
властивостями
Крива і пряма лінії. Формування поняття про пряму
і криву лінії можна почати показом спочатку
обвислого, а потім натягнутого тонкого
шнура. Учням варто запропонувати зігнути
аркуш паперу довільної форми і в будь-якому
напрямі. Розправивши цей аркуш, вони побачать,
що на ньому утворилася пряма лінія. Тут
можна сказати, що пряма лінія нескінченна,
а бачимо ми лише її частину.