Автор работы: Пользователь скрыл имя, 07 Октября 2013 в 20:51, курсовая работа
Мета курсової роботи - розкрити метод комплексного впливу різних мистецтв на формування емоційно-ціннісного ставлення дітей до хореографії. Взаємодія різних видів мистецтв сприяє більш дієвому сприйняттю навчального матеріалу, що, своєю чергою, позитивно впливає на естетичний, творчий розвиток особистості та спрямовується на формування єдності духовної, емоційної, інтелектуальної й фізичної її сфер. Д. Бернадська обґрунтовує, що феномен синтезу мистецтв реалізується в єдиному художньому образі або системі образів, які об'єднані спільним задумом, стилем, виконанням, але створені за законами різних мистецтв. Кожне із мистецтв потенційно міститься в суміжному, а мова мистецтв загалом може розглядатися як єдина стихія загального художнього мислення.
Вступ……………………………………………………………………………..3
Розділ І. Хореографічне виховання як складова загальної освіти…….7
Історія виникнення хореографічного мистецтва………………….….7
Вплив функцій народного танцю на виховання особистості………11
Розділ ІІ. Методика викладання хореографічної роботи в початкових класах……………………………………………………………………………17
2.1 Шкільний курс хореографії в системі мистецьких дисциплін початкової освіти (Науково-тематичний план хореографічної робочим в початковій школі) ……………… ……………………………...........................17
2.2 Впровадження засобів творчої імпровізації в систему хореографічних знань початкової школи…………………………………………………….…..24
2.3 Танець, як формалізований спосіб передання внутрішнього стану особистості………………………………………………………………….…...31
Висновок…………………………………………………………………….…..37
Список використаної літератури…………………………………………….40
Незважаючи на це, більшість шкіл України залишають дану рекомендацію поза увагою, віддаючи перевагу традиційним видам мистецтва: музичному та образотворчому. Однак останнім часом намітилась позитивна тенденція: як дисципліну за вибором школи все частіше обирають хореографію. Зумовлено це тим, що мистецтво танцю чи не єдине, яке поєднує в собі фізичну і духовну культуру, що сприяє різнобічному розвитку людини. Так, культура танцю сприяє покращенню фізичного розвитку, зміцненню здоров'я, формуванню інтересу до рухової діяльності, задоволенню природної потреби у русі, профілактиці відхилень у фізичному розвитку — порушення постави, плоскостопості, ожиріння тощо.
Теоретики хореографічної педагогіки (Л.Богаткова, Л.Бондаренко, Н.Георгян, П.Коваль, Б.Стасько, А.Тараканова, А.Фомін, Ю.Хижняк та інші) підкреслюють, що залучення дитини до танцювального мистецтва важливе для її духовного розвитку, формування необхідних моральних якостей та розкриття творчого потенціалу. Духовна культура танцювального мистецтва в широкому плані спрямована на залучення до загальнолюдських культурних цінностей, а у вузькому — сприяє розвитку естетичного смаку та емоційних виявів, вихованню позитивних норм поведінки та спілкування, формуванню навичок психорегуляції. [24,с.24]
Проте в тих школах, які започаткували хореографію як урок, існує значна кількість проблем, пов'язаних з її викладанням. Одна з них — механічне перенесення методів і прийомів навчання танцювальних рухів з практики роботи самодіяльних дитячих колективів. Зумовлено це відсутністю навчальної літератури зі шкільного курсу хореографії, що підштовхує педагогів-практиків до адаптації матеріалу, призначеного для використання в позашкільних закладах, а це не завжди виправдано.
По-перше, основне завдання уроків ритміки і хореографії у школах полягає в активізації рухової діяльності учнів, залученні їх до краси мистецтва, розкритті творчої індивідуальності і виявленні здібностей до даного виду діяльності з подальшою рекомендацією займатися тим чи іншим видом хореографії в аматорських танцювальних колективах.
По-друге, заняття хореографічним мистецтвом суттєво впливає на формування особистості школяра. Так, ознайомлення з доступними формами українського народного танцю є частиною національного виховання дітей та молоді; бальна хореографія формує етику поведінки; вивчення деяких популярних рухів сучасного танцю (хіп-хоп, брейк, тектонік та інші) сприяє підвищенню статусу дитини у колективі однолітків.
По-третє, на шкільних уроках хореографії займаються всі діти класу, частина з яких не має спеціальних даних (погане чуття ритму, відсутність музично-рухової координації та інше), або не виявляє стійкого інтересу до даного виду діяльності. Тому форми і методи роботи на шкільному уроці мають кардинально відрізнятися від тих, що рекомендують автори методики роботи з дитячим хореографічним колективом.
Друга проблема, з якою стикаються педагоги-хореографи — це визначення змісту даної дисципліни. Аналіз мистецьких програм, рекомендованих для шкіл, показав, що їх автори дещо звужують змістову сторону навчально-виховного процесу на уроках ритміки та хореографії. Так, у розділі "Хореографія" варіативної програми "Мистецтво" (Л.Масол, Л.Бзовска та інші) сформульовані наступні завдання: формування вміння передавати за допомогою рухів настрій, емоції й почуття; оволодіння елементами народної пластики; залучення до імпровізації під музику. Ще одна програма "Мистецтво" (О.І. Долокова, Л.Ващенко, В.Іванова та інші) у розділі "Музика з елементами пластики" основною метою уроків хореографії визначає розвиток творчої уяви дитини. [16,с.26]
На наш погляд, завдання хореографічної роботи в системі початкової освіти можна значно розширити. Враховуючи гедоністичну, навчально-виховну, комунікативну та оздоровчу функції танцю, ми розробили та апробували програму хореографічної роботи з дітьми молодшого шкільного віку в загальноосвітніх школах.
Мета програми полягає у вихованні інтересу до танцювальної діяльності; формуванні початкових хореографічних умінь та навичок, засвоєнні нескладних танцювальних рухів та етюдів; розкритті та розвитку творчого потенціалу, виявленні та створенні умов для розвитку обдарованих дітей.
Хореографічна робота з дітьми молодшого шкільного віку за цією програмою розрахована на розв'язання наступних завдань:
ознайомити дітей з різними видами танцювального мистецтва (народний, історико-побутовий, бальний, класичний, сучасний) та доступною термінологією відповідного хореографічного напрямку;
— формувати навички виконання хореографічних рухів, які відповідають віковим особливостям та індивідуальним можливостям дітей, сприяти розвитку вміння вільно володіти своїм тілом і користуватися необхідними засобами рухової виразності (добирати до рухів відповідні пози, жести, міміку);
— вчити співвідносити рухи з характером музики, розвивати почуття ритму; розвивати силу та еластичність різних груп м'язів, здійснювати профілактику та корекцію окремих анатомо-фізіологічних відхилень;
— розвивати вміння орієнтуватись у просторі під час виконання різних видів музично-ритмічних рухів, самостійно перешиковуватись і виконувати композиційні малюнки ("хвилі", "завиток", "концентричні кола" та ін.);
— розвивати вміння емоційно переживати ігрову ситуацію в танці, знаходити індивідуальну пластику для розкриття музично-рухового образу, заохочувати до вільної імпровізації під час складання власних танцювальних форм, привертати увагу до краси власних рухів;
— залучати дітей до національної народної творчості, знайомити з композиційними різновидами українського танцю (хоровод, гопак, козачок, гуцулка);
— виховувати інтерес до танцювальної діяльності, розвивати естетичні почуття та художній смак, формувати навички культури поведінки та культури одягу, виховувати морально-вольові якості.
Зміст програми дає можливість ознайомити дітей з нескладними, доступними для сприймання та виконання елементами класичного, народно-сценічного, бального, історико-побутового танців, хореографічною термінологією; допомогти їм засвоїти сюжетно-тематичні, ігрові, характерні, тренінгові комбінації та етюдні форми. Такий комплексний підхід до змісту хореографічної роботи не тільки зробить заняття змістовними, різноплановими, цікавими, а й надасть можливість визначити здібності дітей для подальшого їхнього розвитку у самодіяльних колективах певного напрямку (бального, естрадного, сучасного, народного або класичного танцю).
Матеріал програми поділено на сім розділів, які відповідають завданням хореографічної роботи з дітьми молодшого шкільного віку. Дотримуючись їх змісту, педагоги можуть творчо підходити до проведення занять, керуючись загальними навчально-виховними завданнями. [13,с.51]
Перший розділ — "Ритмопластика" має на меті музично-руховий розвиток дітей. Його зміст становлять музично-ритмічні вправи, спрямовані на розвиток емоційного сприйняття музики та передачу ритмічного малюнка. Цей розділ також включає ознайомлення дітей з колективно-порядковими вправами та фігурним шикуванням.
Другий розділ — "Весела гімнастика "сприяє загальному фізичному розвитку дітей, підготовці тіла до виконання танцювальних вправ та профілактиці окремих анатомофізіологічних відхилень. У зміст включено партерні та коригуючі рухи, які спрямовані на розвиток гнучкості, сили окремих груп м'язів та еластичності зв'язок, виво-рітності тазостегнових суглобів, гомілки та стопи, почуття рівноваги.
Метою третього ("Танцювальна абетка"), четвертого ("Народні візерунки") та п 'ятого ("Танцювальний марафон") розділів є формування навичок виконання нескладних танцювальних рухів (побутові форми рухів, елементи класичного, народно-сценічного, бального, сучасного та історико-побутового танців), ознайомлення з термінологією, розвиток первинних основ культури сценічного руху (вміти тримати спину, знати правильне положення рук та ніг, передавати образну та ритмічну структуру руху).
Шостий розділ — 'Танцювальні
фантазії" передбачає розкриття
творчого потенціалу дітей, розвиток фантазії
та почуття художньо-
Сьомий розділ "Танцювальна ігротека" спрямований на засвоєння дітьми нескладних етюдних форм і танців сюжетного та образного характеру, побудованих на доступних для сприймання та виконання танцювальних рухах.
НАВЧАЛЬНО-ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН
хореографічної роботи в початковій школі
Назва розділу |
Теми |
Кількість годин | ||||||||||||||
1 клас |
2 клас |
3 клас |
4 клас | |||||||||||||
теорія |
практика |
теорія |
практика |
теорія |
практика |
теорія |
практика | |||||||||
Ритмопластика музично-ритмічні вправи, орієнтація у просторі) |
1."Музична скринька" (музично-ритмічні вправи). 2."Танцюваль-на мозаїка" (колективно-порядкові вправи) |
1
- |
4
2 |
-
- |
4
1 |
-
- |
2
- |
-
- |
1
- | |||||||
Весела гімнастика (елементи танцювальної партерної гімнастики, загальні та коригуючі фізичні вправи) |
1."Танцюємо сидячи" (танцювальна партерна гімнастика). 2."Гнучкі, сильні та витривалі" (загальні та коригуючі фізичні вправи) |
-
- |
2
4 |
-
- |
2
4 |
-
- |
4
2 |
-
- |
4
2
| |||||||
Танцювальна абетка (елементи класичного танцю) |
1."Країна Терпсихори" (пізнавальний матеріал з хореографічного мистецтва). 2."Крок до грації"
(елементарні вправи |
-
- |
-
- |
1
- |
-
1 |
1
- |
-
1 |
1
- |
-
2 | |||||||
Народні візерунки (елементи народно-сценічного танцю) |
1."Веселий чобіток" (елементарні знання про народний танок). 2."Українські візерунки" (елементи українського танцю, комбінації та етюдні форми). 3."Російські візерунки" (елементи російського танцю, комбінації та етюдні форми). 4."Білоруські візерунки" (елементи білоруського танцю, ком-бінації та етюди). |
1
-
-
- |
-
2
2
- |
1
-
-
-
|
2
2
2
- |
-
1
0,5
0,5 |
2
2
2
1 |
-
1
-
- |
-
4
2
1 | |||||||
Танцювальний марафон (рухи історико-побутового, дитячого бального та сучасного танців) |
1."Дозвольте запросити"
(рухи та етюдні форми 2."На дитячому танцполі" (ігрові форми дитячого парного танцю). 3."Шкільна дискотека" (елементи сучасних напрямків хореографії) |
-
-
- |
4
4
- |
-
-
- |
2
4
- |
-
-
1 |
1
4
2 |
-
-
1 |
-
4
4 | |||||||
Танцювальні фантазії (творча імпровізація |
1."Виразна пластика" (імітаційні рухи та етюди). 2. "Я і природа" (масова імпровізація на тему природи). 3."Розмовляємо без слів" (вправи на виразність жестів, поз і міміки та на передачу різного настрою). 4."Українські забави" (імпровізація на національному матеріалі) |
-
-
-
- |
1
1
1
2 |
-
-
-
- |
1
1
1
2 |
-
-
-
- |
0,5
0,5
-
1 |
-
-
-
1 |
-
-
-
1 | |||||||
Танцювальна ігротека (танці-ігри, етюдні форми, сюжетні танці) |
- |
4 |
- |
4 |
- |
6 |
- |
6 | ||||||||
Разом |
2 |
33 |
2 |
33 |
4 |
31 |
4 |
31 |
Зміст танців педагоги можуть вигадувати самостійно або спиратися на навчально-методичні посібники та репертуарні збірки танців для дітей молодшого віку (Л.Бондаренко, А.Бєлікова, Л'.Богаткова, О.Єрохіна, Т.Пуртова, Л.Роговік та інші). Головне, щоб тематика танців була доступною для сприймання та виконання дітьми, цікавою, оригінальною, мала виховний та пізнавальний аспект, передбачала наявність сюжетної лінії, яскравих хореографічних образів та акторсько-ігрових елементів.
2.2 Впровадження засобів творчої імпровізації в систему хореографічних
Танцювальна імпровізація — це нове, популярне явище хореографічної культури, яке допомагає творчо реалізуватися людям з різними фізичними і психологічними можливостями, розкриває індивідуальність кожної окремої особистості. Імпровізація — це танок вільної людини, який несе в собі внутрішнє розкріпачення, це танок радості та спонтанної гри простору, танок без меж, в якому не мають значення ні зріст, ні вага, ні комплекція, ні вік, ні фізичні навички. Такі характеристики дають підставу для активного застосування танцювальної імпровізації на уроках ритміки та хореографії в початковій школі. [14,с.36]
По-перше, тому, що саме гра, свобода простору, бажання задовольняти свої рухові потреби в контакті з іншими, які виражаються падіннями, кружлянням, стрибанням, катанням дітей по підлозі, характерні та природні для дітей 6—10 років.
По-друге, діти завжди виявляють бажання фантазувати, створювати нове і отримують від цього задоволення.
По-третє, уроки хореографії у школі мають на меті залучення кожної дитини до танцювального мистецтва, засвоєння нею певної системи музично-ритмічних рухів та доступних танцювальних форм, що може реалізуватися завдяки ознайомленню дітей з природною основою танцю через засоби творчої імпровізації.
Використання в практиці хореографічної роботи з дітьми 6—10 років синтезу танцювальних рухів та імпровізаційних вправ дало нам можливість визначити широкий спектр навчально-виховних завдань:
— розкриття творчого та фізичного потенціалу, позбавлення від скутості та невпевненості у собі;
— розвиток творчих здібностей, вмінь застосовувати знайомі технічні елементи у новому танцювальному контексті, вигадувати нові танцювальні пози і рухи, підпорядковуючись можливостям власного тіла;
— розвиток комунікативних здібностей, завдяки усвідомленню можливостей власного тіла та тіла партнера;
— розвиток гнучкості, музикально-рухової координації, чуття ритму, сили та еластичності різних груп м'язів;