Формування у молодших школярів уміння застосовувати природничі знання у нових навчальних ситуаціях

 

Розглянемо фрагмент уроку на тему "Лісостеп і степ. Рослини і тварини степів", який ілюструє самостійне розв’язання учнями пізнавальних завдань, у процесі формування уявлення про зону степів України.

 

Користуючись картою природних зон України та на основі поданого опису зони мішаних лісів, самостійно охарактеризуйте зону степів:

 

Зона мішаних лісів	Зона степів
Розташована на півночі України.
Літо тепле і дощове.
Зима не морозна і не сніжна.
Опадів випадає багато.
Ростуть дерева, кущі і трав’янисті рослини.
Живуть великі, середні і дрібні за розмірами тварини.
Добувають торф, кам’яне вугілля, граніт.

 

Фрагмент уроку на тему: "Корисні копалини рідного краю"

 

Для закріплення знань учнів по цій темі вчитель запропонував учням визначити назви корисних копалин за їх властивостями і довести правильність своєї відповіді:

 

а) тверда крихка речовина, бурого кольору, складається з решток рослин, легша за воду, горить тьмяним полум’ям;

 

б) тверда міцна речовина чорного кольору, складається з решток рослин, важча за воду, горить яскравим полум’ям.

 

Під час виконання завдання слід уважно порівняти подані властивості. Як ви будете міркувати? (Проаналізувавши вказані властивості, можна сказати, що корисні копалини мають подібні й відмінні властивості. Подібні властивості: твердість, складаються із решток рослин, горючі. Ми знаємо, що такими властивостями володіють вугілля й торф. В першому випадку вказані такі відмінні ознаки: бурий колір, легше за воду, тьмяно горить. Ці ознаки характерні для торфу. В другому випадку відмінні ознаки - чорний колір, важче за воду, яскраво горить. Це - кам’яне вугілля.

 

Наведені фрагменти уроків свідчать, що в процесі керівництва виконанням учнями пізнавального завдання вчитель лише вказав провідний розумовий прийом, а результату школярі досягали самостійно.

 

Таким чином, в експериментальних класах формування у молодших школярів уміння застосовувати природничі знання в новій навчальній ситуації здійснювалось за допомогою комплексу пізнавальних завдань. Роль учителя при цьому полягала у керівництві пошуковою діяльністю учнів, для якої є характерним зростання рівня самостійності школярів. Зокрема, якщо під час першого (підготовчого) періоду переважала аналітична діяльність вчителя, спрямована на визначення пізнавальних труднощів, розчленування проблеми на декілька складових запитань, що дало змогу поетапно, крок за кроком керувати пошуковою діяльністю учнів, то під час самостійного - заключного періоду - необхідність у такій співпраці була зменшена до мінімуму. Вчитель зосереджував увагу школярів на меті завдання, на виборі необхідних операцій і пропонував самостійно досягнути результату, коректуючи їхні дії.

 

2.3 Вплив експериментальної методики на оволодіння молодшими школярами умінням застосовувати природничі знання у нових навчальних ситуаціях

 

Головним завданням експериментального дослідження було перевірити ефективність пропонованої технології формування у молодших школярів уміння застосовувати природничі знання у нових навчальних ситуаціях. Ми ставили за мету порівняти результати роботи експериментальних і контрольних класів, які мали відмінності в організації навчального процесу.

 

У процесі експериментального дослідження ми проводили контрольні опитування учнів наприкінці навчання в 3 класі і в 4 класі. Їх метою було визначити в учнів експериментальних та контрольних класів рівні сформованості пошукових умінь, що входять до складу узагальненого вміння застосовувати знання у нових навчальних ситуаціях, і тим самим встановити, як впливає сукупність визначених нами дидактичних умов на ефективність формування у молодших школярів уміння застосовувати природничі знання у нових навчальних ситуаціях.

 

Контрольні опитування проводилися у формі письмових контрольних робіт на уроках, що відповідають змістові підсумкових тематичних робіт із природознавства. Отримані результати показали динаміку просування учнів по рівнях сформованості умінь застосовувати природничі знання у нових навчальних ситуаціях.

 

Змістову основу контрольних завдань становив програмовий матеріал із природознавства у 3-4 класах. Процесуальний аспект контрольних завдань передбачав певний ступінь сформованості у молодших школярів пошукових умінь, що входять до складу узагальненого вміння застосовувати знання у нових навчальних ситуаціях. Мотиваційний аспект передбачав сформованість стійкого позитивного ставлення до навчально-пізнавальної діяльності.

 

Основними критеріями оцінювання результатів виконання контрольних завдань, як і в констатуючому експерименті, були якість виконання завдань учнями (правильність і повнота відповіді) та рівень самостійності переносу знань школярами.

 

Наприкінці навчання у 3 класі, тобто в кінці першого року експериментального навчання, ми провели контрольне опитування учнів експериментальних і контрольних класів (див. додаток В). Його метою було з’ясувати, чи відбулися зміни у рівнях сформованості пошукових умінь учнів у порівнянні з початком навчального року (див. рис.2.1). Аналіз результатів виконання учнями контрольних завдань подано в таблиці 2.1

 

Таблиця 2.1. Результати виконання учнями завдань наприкінці першого року експериментального навчання (3 клас) (у%)

 

Рівень   Уміння	Високий рівень					Достатній рівень					Середній рівень				Низький рівень
	ЕК	КК	ЕК		КК		ЕК	КК		ЕК		КК
Уміння порівнювати	20,8	15,2	43,9		40,4		26,1	35,5		10,8		7,3
Уміння класифікувати	22,6	14,8	43,4		38,7		23,4	36,7		7,9		12,5
Уміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки	19,6	15,3	41,4		37,9		26,4	35,5		13,1		10,8
Уміння використовувати аналогію	20,9	12,7	40,6		36,2		28,9	31,8		9,7		19,2
Уміння доводити істинність судження	22,9	12,4	39,3		43,1		27,3	35,4		8,7		10,9

 

Дані таблиці 2.1 свідчать, що в учнів експериментальних класів зріс рівень сформованості пошукових умінь порівняно з учнями контрольних класів.

 

На основі даних таблиці 2.1 ми обчислили середній бал кожного учня і визначили рівні сформованості уміння застосовувати природничі знання у нових навчальних ситуаціях в учнів 3 класів наприкінці першого етапу формувального експерименту. Співвідношення кількості учнів із відповідними рівнями сформованості даного уміння покажемо за допомогою діаграми (див. рис.2.2).

 

 

Рис.2.2 Співвідношення рівнів сформованості уміння застосовувати природничі знання у нових навчальних ситуаціях в учнів наприкінці першого року експериментального навчання

 

Зіставивши результати опитування, проведеного перед початком формувального експерименту (див. рис.2.1), та результати контрольного опитування наприкінці першого року експериментального навчання (див. рис.2.2) ми побачили, що в експериментальних класах на 11,7% збільшилась кількість учнів із високим рівнем сформованості уміння застосовувати природничі знання у нових навчальних ситуаціях та на 3,3% - із достатнім рівнем. Кількість учнів із середнім та низьким рівнями зменшилась на 8,8% і на 6,6% відповідно. У контрольних класах теж відбулись зміни, але вони незначні. Зокрема, кількість учнів, що мають високий рівень сформованості уміння застосовувати природничі знання у нових навчальних ситуаціях зросла на 4,9%; достатній рівень - на 3,8%. Кількість учнів із середнім рівнем зменшилась на 6,5%, а з низьким рівнем - на 1,8%.

 

Повторне контрольне опитування учнів експериментальних і контрольних класів ми провели наприкінці навчання в 4 класі, тобто наприкінці експериментального навчання (див. додаток Г). Аналіз результатів виконання учнями контрольних завдань подано в таблиці 2.2

 

Таблиця 2.2. Результати виконання учнями завдань наприкінці першого року експериментального навчання (4 клас) (у%)

 

Рівень   Уміння	Високий рівень					Достатній рівень					Середній рівень				Низький рівень
	ЕК	КК	ЕК		КК		ЕК	КК		ЕК		КК
Уміння порівнювати	26,2	14,9	44,2		42,5		23,4	29,8		7,3		11,7
Уміння класифікувати	25,8	15,1	43,1		41,4		24,2	31,0		7,1		12,3
Уміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки	24,7	15,4	41,9		42,8		21,7	30,9		10,8		11,8
Уміння використовувати аналогію	23,7	14,9	42,3		43,1		22,6	33,8		8,4		11,2
Уміння доводити істинність судження	25,1	13,4	43,8		41,5		22,9	33,2		8,2		11,9

 

Дані таблиці 2.2 свідчать, що в учнів експериментальних класів вищий рівень сформованості пошукових умінь порівняно з учнями контрольних класів.

 

Використовуючи дані таблиці 2.2, ми обчислили середній бал кожного учня і визначили рівні сформованості уміння застосовувати природничі знання у нових навчальних ситуаціях в учнів 4 класів наприкінці формувального експерименту. Співвідношення кількості учнів із відповідними рівнями сформованості досліджуваного уміння покажемо за допомогою діаграми (див. рис.2.3).

 

 

Рис.2.3 Співвідношення рівнів сформованості уміння застосовувати природничі знання у нових навчальних ситуаціях в учнів наприкінці експериментального навчання

 

Аналіз даних діаграми свідчить, що показники наприкінці експериментального навчання в експериментальних класах на всіх рівнях кращі, ніж у контрольних класах. Зокрема, якщо у контрольних класах високого рівня сформованості уміння застосовувати природничі знання у нових навчальних ситуаціях досягли 14,7% учнів, то в експериментальних класах цей показник становить 25,1% учнів. Крім того, кількість учнів, які потребують безпосередньої допомоги вчителя в процесі розв’язання пізнавальних завдань, тобто тих, що мають середній рівень сформованості досліджуваного уміння, в експериментальних класах становить 23% учнів, а в контрольних класах - 31,7% учнів. Позитивним є також той факт, що в експериментальних класах кількість учнів із низьким рівнем сформованості уміння застосовувати природничі знання у нових навчальних ситуаціях усього 8,4%, а в контрольних класах - 11,8%.

 

Отримані дані підтверджують той факт, що в процесі формувального експерименту учні експериментальних класів більш успішно оволоділи узагальненим способом дій на перенос знань у нові навчальні ситуації, тобто вміння застосовувати природничі знання на практиці у них сформоване на вищому рівні. Крім того, аналіз результатів виконання учнями пізнавальних завдань свідчить ще й про те, що спеціальне цілеспрямоване навчання сприяє накопиченню досвіду самостійного виконання учнями пізнавальних завдань на перенос знань у нові навчальні ситуації, тобто для застосування знань на практиці.

 

Таким чином, отриманий кінцевий результат однозначно підтвердив гіпотезу, висловлену нами на початку експериментального дослідження, що ефективність процесу формування у молодших школярів уміння застосовувати природничі знання у нових навчальних ситуаціях підвищується, якщо врахувати педагогічні умови його реалізації.

 

Висновки до розділу 2

 

1. За експериментальною методикою процес вивчення природознавства у 3-4 класах та реалізація завдань формування у молодших школярів уміння застосовувати природничі знання у нових навчальних ситуаціях здійснювалися шляхом організації чуттєвого сприймання учнями навчального матеріалу, здійснення керівництва розумовою діяльністю учнів, цілеспрямованого використання у навчальному процесі комплексу пізнавальних завдань, побудованого на основі алгоритмізованих прийомів розумової діяльності, та реалізації міжпредметних зв’язків.

 

Засвоєння пошукових умінь, що входять у структуру досліджуваного узагальненого уміння, здійснювалося шляхом включення в навчальний процес комплексу пізнавальних завдань, типологія яких була визначена нами відповідно до структури досліджуваного узагальненого уміння застосовувати знання у нових навчальних ситуаціях.

 

2. Комплекс пізнавальних завдань був розроблений на основі поєднання змістового, процесуального та мотиваційного компонентів навчання. Він дозволяв враховувати змістовий аспект навчального матеріалу і спеціальне ускладнення процесу виконання пізнавальних завдань в рамках кожного типу.

 

3. Встановлено, що ефективність використання комплексу пізнавальних завдань залежить від цілеспрямованого педагогічного керівництва, яке в нашому дослідженні втілилося в методиці поетапного формування у молодших школярів уміння застосовувати природничі знання у нових навчальних ситуаціях. Сутність розробленої методики полягала в тому, що, регулюючи змістову та операційну складність завдань, вчитель послідовно пропонував учням пізнавальні завдання. Залежно від рівня накопичення в учнів досвіду самостійного виконання пізнавальних завдань здійснювався перехід від підготовчого етапу формування уміння застосовувати знання у нових навчальних ситуаціях до частково-самостійного і далі - до самостійного розв’язання пізнавальних завдань на перенос знань у нову навчальну ситуацію.

 

4. Кількісний та якісний аналіз результатів дослідження засвідчив, що включення у навчальний процес комплексу пізнавальних завдань, при поетапному керівництві їх виконанням, значно підвищує ефективність оволодіння молодшими школярами умінням застосовувати природничі знання в новій навчальній ситуації, тим самим створюється основа для подальшого розвитку творчих здібностей учнів.

 

Висновки

 

Одним із аспектів проблеми розвитку творчих здібностей учнів є питання формування у молодших школярів уміння застосовувати природничі знання у нових навчальних ситуаціях, вивченню якого і було присвячене наше теоретико-експериментальне дослідження.

 

Проведене дослідження дає підстави зробити такі висновки:

 

1. Вивчення психолого-педагогічної літератури свідчить, що в самостійну область досліджень проблема формування в учнів уміння застосовувати знання в новій навчальній ситуації виділилась в 70-і роки ХХ століття. Цьому сприяли наукові пошуки шляхів розвитку творчих здібностей школярів, а саме розробка ідей проблемного навчання. У цей період уміння застосовувати знання в новій навчальній ситуації розглядалось як одна з умов активізації діяльності учнів у процесі навчання і не прослідковувався її зв’язок із розумовим розвитком та з розвитком творчих здібностей особистості.