Формування готовності до професійноїдіяльності майбутніх фахівців правоохоронних органів україни

Аналіз проявів професійної  готовності показав, що оптимальні результати можна досягти лише за умови сформованості  всіх компонентів і особливо відносин між ними, які можуть бути як взаємодіючими, так і протидіючими.

Таким чином, досліджуючи  змістовне визначення терміна «готовність до професійної діяльності майбутніх фахівців правоохоронних органів» ми встановлюємо, що це відповідність особистості певному рівню компетентності, тобто здатність на професійному рівні застосовувати отриманні знання, вміння та навички на практиці та спроможність їх швидко і якісно здійснювати. Використання та врахування елементів готовності при підборі кадрів до правоохоронної діяльності забезпечить якісну та ефективну роботу правоохоронних органів.

З’ясуємо, яким чином або  на основі яких параметрів визначається готовність до професійної діяльності.

В. Марігодов виділяє такі компоненти в змісті і структурі готовності майбутніх фахівців до професійної діяльності:

Потребово-мотиваційний компонент, який проявляється в мотивації, потребах, спонуканнях суб’єкта до професійної діяльності, в наявності тісного зв’язку між системою професійного впливу, що здійснюється, і усвідомленням його мотивів.

Комунікативно-організаційний компонент, який полягає у виявленні комунікативних і організаторських здібностей особистості в діяльності, орієнтації особистості на спільну діяльність, організацію діяльності як оптимальної взаємодії з іншими людьми, готовності приймати управлінські рішення.

Пізнавальний компонент, який являє собою професійні знання особистості.

Морально-орієнтований компонент, який вияввляється в моральній зрілості та психологічній готовності особистості до професійної діяльності [123, с. 130–147].

Російський науковець  В. Сластьонін виділяє наступні компоненти професійної готовності фахівця до діяльності: психологічна готовність – сформованість певного ступеня спрямованості на професійну діяльність; практична готовність – наявність сформованих на прогнозованому рівні професійних умінь і навичок; науково-методична готовність – передбачає володіння повним обсягом суспільно-політичних, психолого-педагогічних і спеціальних знань, необхідних для професійної діяльності; фізична готовність – відповідність стану здоров’я та фізичного розвитку вимогам професійної діяльності і професійної працездатності; психофізіологічна готовність – наявність відповідних передумов для професійної діяльності й оволодіння певною спеціальністю професійно значущих рис особистості [186].

Загалом усі компоненти готовності знаходяться в тісному взаємозв’язку, взаємодії та взаємозалежності.

Аналізуючи різні дослідження, можна констатувати той факт, що готовність до діяльності складається  з трьох блоків:

1) сенсорна організація  індивіда – показники, що відповідають  біофізіологічним характеристикам  суб’єкта діяльності;

2) показники, що відповідають  різноманітним умовам виконання  трудової діяльності;

3) набір психічних властивостей, станів і процесів (психологічний  рівень).

У свою чергу  В. Моляко виділяє три рівні готовності до професійної діяльності: рівень непрофесійної, передпрофесійної і професійної підготовки. Рівень професійної підготовки поділяється на власне професійний (виконання діяльності з фаховою підготовкою) і професійної майстерності (у випадку подальшого накопичення суб’єктом досвіду роботи, що виконується з високою якістю) [137]. Також В. Моляко, у своїх працях надає класифікацію рівнів готовності: високий – самостійність у постановці і розв’язанні нових задач, адекватність оцінки і самооцінки професійно важливих якостей, здатність до ефективного вирішення завдань в умовах дефіциту часу і т.д.; середній – середній рівень вияву наведених якостей; низький – невміння самостійно ставити і розв’язувати складні задачі, неадекватна оцінка і самооцінка професійно важливих особливостей тощо [137].

Ми вважаємо за доцільне, у змісті готовності майбутніх фахівців правоохоронних органів до професійної діяльності, виділити лише три компоненти, але які за своєю суттю є більш широкими, а саме:

Фізична готовність – це відповідність стану здоров’я, фізичної підготовки специфіці обраної спеціальності.

Розумова готовність –  це володіння необхідним теоретичним  матеріалом, практичними навичками  для виконання того чи іншого завдання в рамках обраної професії.

Психологічна готовність – це здатність нормально реагувати  на ситуації, що виникають у процесі  трудової діяльності; вміння знаходити  вирішення тих чи інших проблем; комунікативні здібності.

Отже, готовність працівників  до правоохоронної діяльності – це складний та багатоплановий процес, який виявляється як потенційна якість особистості, що забезпечується сукупністю необхідних елементів: знання, вміння, навички, мотивація, індивідуально-типологічні особливості  та властивості (компетентність) і спроможність їх застосовувати та використовувати  у процесі професійної діяльності. У більшості випадків готовність до професії залежить від внутрішньої  установки особистості та її мотиваційної спрямованості на справи.

Висновки до розділу  І

У розділі на основі виявлено стан розроблення досліджуваної  проблеми у педагогічній літературі та схарактеризовано понятійно-термінологічний  апарат дослідження.

На основі аналізу психолого-педагогічної літератури виокремлено низку напрямів, за якими розв’язується проблема формування готовності до професійної  діяльності: сутність, зміст, структура  готовності до професійної діяльності; психологічна готовність фахівців; морально-психологічна готовність; готовність майбутніх правоохоронців до професійної діяльності.

Як засвідчили дослідження  багатьох учених, окремі загальнодидактичні тенденції щодо визначення змісту освіти не склали цілісної теорії і не стали  обґрунтованою науковою підставою  для вирішення завдань навчання, виховання, розвитку та готовності фахівців правоохоронних органів до майбутньої професійної діяльності.

Учені наголошують на необхідності вдосконалення системи підготовки спеціалістів правоохоронних органів, що повинно відбуватися безперервно  і динамічно, оскільки розвиток науки  й суспільства постійно вимагає  від вищої школи вирішення  нових, більш складних завдань, створення  відповідних педагогічних умов професійної  підготовки.

Сутність підготовки правоохоронців на сучасному етапі розвитку освіти полягає в оволодінні курсантами освітньо-кваліфікаційними характеристиками певної спеціальності відповідного рівня. На наш погляд, результатом  такого процесу у вищих навчальних закладах повинна бути сформована на достатньому і високому рівнях готовність до професійної діяльності.

Аналіз теоретичних наукових доробок щодо поняття професійної  готовності дозволив стверджувати, що готовність розглядається педагогами та психологами як стан, як якість особистості, як комплекс здібностей, як синтез певних особистісних якостей, як системне особистісне утворення. Відтак, готовність до професійної діяльності розглядається вченими як складне соціальне, психологічне та педагогічне явище, яке складається з комплексу індивідуально-психологічних якостей особистості і системи професійних знань, умінь, навичок, які забезпечують успішність реалізації професійних функцій. Крім того, готовність до професійної діяльності передбачає утворення таких необхідних відносин, установок, професіоналізму, властивостей і якостей особистості, які забезпечують можливість майбутньому спеціалісту свідомо і добросовісно, зі знанням справи виконувати свої професійні функції.

Готовність майбутніх  правоохоронців до професійної діяльності розглядається в кількох предметних аспектах, а саме:

• професійно-психологічна підготовка фахівців правоохоронних органів України;
• готовність майбутніх спеціалістів правоохоронної галузі до управлінської діяльності;
• педагогічне управління професійною підготовкою спеціалістів правоохоронних органів;
• шляхи вдосконалення професійної підготовки майбутніх працівників правоохоронних органів;
• педагогічні умови формування готовності до професійної діяльності в майбутніх фахівців правоохоронних органів;
• використання інноваційних інформаційно-комунікативних технологій навчання в системі підготовки до професійної діяльності фахівців правоохоронних органів України.

Охарактеризовано широке коло понять, що визначають сутнісну основу дослідження, основоположними з  яких є: «діяльність», «навчальна діяльність», «професійна діяльність», «готовність», «готовність до професійної діяльності», «готовність до професійної діяльності майбутніх фахівців правоохоронних органів». Аналіз численних розвідок дозволив дати визначення провідних  понять дослідження – готовність до професійної діяльності і готовність до професійної діяльності майбутніх  фахівців правоохоронних органів. професійна готовність або готовність до професійної  діяльності. Готовність до професійної  діяльності розглядається нами як інтегральне  утворення на основі потреб і здатностей, що характеризується соціально нормативним  рівнем перетворення суспільних відносин у професійній сфері діяльності в систему функцій суб’єкта цієї діяльності та визначає її результативність. А готовність до професійної діяльності майбутніх фахівців правоохоронних органів – це складний та багатоплановий процес, який виявляється як потенційна якість особистості, що забезпечується сукупністю необхідних елементів: знання, вміння, навички, мотивація, індивідуально-типологічні  особливості та властивості (компетентність) і спроможність їх застосовувати  та використовувати у процесі  професійної діяльності.

РOЗДIЛ II

ПРАКТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ УКРАЇНИ

2.1. Зміст формування готовності до професійної діяльності майбутніх фахівців правоохоронних органів України

Сучасна соціально-економічна ситуація, а також рівень правової культури частини населення, вимагає удосконалення професійно-педагогічної підготовки майбутніх працівників правоохоронних органів.

Ґрунтуючись на філософських та методологічних аспектах системного підходу до розгляду явищ і процесів дійсності (В. Афанасєв, В. Беспалько, І. Блауберг, Н. Кузьміна, Н. Скаткін, Е. Юдін), ми розглядаємо формування готовності майбутнього правоохоронця до роботи як систему, що функціонує і розвивається у тісному взаємозв’язку її компонентів і підпорядковується визначеним меті та завданням.

Цільова програма створюється  на засадах синтезу, інтеграції всіх дисциплін. Зокрема, на наш погляд, в  основу професійно-педагогічної підготовки правоохоронців має бути закладено  вивчення гуманітарних та соціально-економічних  дисциплін. Вони становлять її «ядро». Провідне місце належить тут соціології та психології, а також курсам інтегрованих знань філософського і культурологічного  змісту, основ професійної етики  та естетики, політології та ін. Інші підкомпоненти змісту освіти (галузеві), які визначаються профілем спеціальної  підготовки, покликані закласти базу для професійної готовності курсантів  до правоохоронної діяльності. Сюди відносяться  предмети циклу природної та наукової підготовки, що враховують специфіку  майбутньої професійної діяльності і забезпечують окремі аспекти професійної  готовності майбутніх фахівців правоохоронних органів до роботи

Серед дисциплін цього  циклу слід виділити такі, як «Юридична  деонтологія», «Теорія держави і права», «Адміністративне право», «Цивільне та сімейне право» та «Цивільний процес», «Кримінальне право» та «Кримінальний процес».

Крім того, для подальшої  систематизації і поглиблення знань  особливостей роботи з специфічними контингентами, а також удосконалення  моральних якостей курсантів, які  безпосередньо впливають на виконання  функцій та завдань правоохоронця  у соціально-правовій діяльності з  населенням, введені предмети циклу  професійної та практичної підготовки. Це, зокрема, «Професійна етика», «Кримінологія», «Судові та правоохоронні органи України». Їхня взаємодія з іншими дисциплінами є органічною і вкрай  перспективною для удосконалення  професійної підготовки курсантів.

Другий компонент −  варіативний, складають предмети, що поглиблюють та доповнюють «ядро» та галузі. Це «Введення в посаду слідчого», «Основи демократії», «Європейське право». В їх завдання входить знайомлення  курсантів із майбутньою професією, станом прав людини в сучасних європейських цивілізованих державах, правові  засади захисту дітей та молоді як однієї з умов розбудови демократичної  України та ін. Домінуючим в конструюванні  організації змісту як навчальних, так і факультативних дисциплін  слід вважати принцип діалектичного  зв’язку, що знаходить відображення і у міжпредметних зв’язках, які  пронизують не лише зміст, але й методи та засоби навчання.