Управління ресурсним потенціалом підприємства на прикладі оцінки ефективності роботи ВАТ«БЛА»

Четвертою характеристикою  є взаємозв'язок і взаємодія його елементів. Вона являє собою якісний та кількісний взаємозв'язок, виражений мірою відповідності та співвідношення речових, особистих і нематеріальних факторів виробництва. Стає зрозумілим, що поліпшенням тільки одного елемента неможливо домогтися істотного зростання віддачі виробничого потенціалу. Найвища віддача потенціалу можлива тільки за одночасної модернізації всіх його елементів.

П'ятою характерною ознакою виробничого потенціалу можна назвати його здатність до сприйняття, в якості елементів, новітніх досягнень науково-технічного прогресу, здатність до розвитку шляхом безпосереднього і систематичного використання нових технологічних ідей. При цьому, виробництва з більш високою науково-технічної ємністю більш ефективні і мають більш широкі перспективи розвитку.

Шостою характерною особливістю виробничого потенціалу є гнучкість. Вона свідчить про можливості переорієнтації виробничої системи на випуск нової продукції, використання інших видів матеріалів і т.д., без докорінної зміни її матеріально-технічної бази. Вимога до підвищення гнучкості виробничого потенціалу особливо актуальна в умовах нестабільності ринкової обстановки, зростання коливань обсягу та структури попиту, різкого прискорення темпів науково-технічного прогресу в промисловому виробництві.

Сьомою відмінною характеристикою є класовий характер. Цим значною мірою визначаються його масштаби і структура. Так, цілі модернізації виробництва полягають у бажанні капіталу уникнути вирішення соціальних проблем, отримати новий стабільний джерело надприбутки, ефективний засіб тиску на робочий клас і знаряддя боротьби з профспілками.

Нарешті, слід відзначити ще останню характеристику виробничого потенціалу - його потужність. Вона являє собою кількісну оцінку продуктивної здібності потенціалу підприємства. Потужність потенціалу, будучи об'єктивно визначена, показує місце конкретного господарського підрозділу в галузевому та народногосподарському потенціалах. Вона служить важливою сполучною ланкою між виробничим потенціалом, науково-технічними та економічним потенціалом суспільства.

Всі характерні риси виробничого  потенціалу промислового підприємства можна класифікувати по ряду ознак: внутрішні кошти і особливості  структури, якісні характеристики, соціально-економічні відмінності. До структурних особливостей слід віднести цілісність, складність, взаємозамінність елементів, їх взаємозв'язок і взаємодію. Якісними характеристиками можна вважати здатність елементів  потенціалу до сприйняття досягнення науково-технічного прогресу, гнучкість  потужність виробничого потенціалу. Соціально-економічні відмінності  полягають в класовому характері  і здатності мати потужність.

Залежно від масштабів  господарської системи різняться  виробничі потенціали народного  господарства, галузі, регіону, підприємства (об'єднання).

На думку Анчишкіна  А.І., виробничий потенціал народного  господарства характеризують «виробничі ресурси, їх обсяг, структура, технічний  рівень і якість ...». При цьому  під виробничими ресурсами їм розумілися засоби виробництва, трудові ресурси, а також природні ресурси, залучені в економічний оборот.

У поданні Шевченка Д.К., Виробничий потенціал країни, республіки і будь-якого іншого регіону повинен включати: виробничий потенціал, сільськогосподарський потенціал, потенціал інших галузей, прирівняних до виробничої сфери, і будівельний потенціал.

З цього можна зробити  висновок про те, що виробничі потенціали різних рівнів господарювання відрізняються  один від одного розмірами відокремлення  ресурсів, які в свою чергу визначаються такими особливостями виробничих систем, як масштабність, характер замкнутості  й особливості діяльності. Від  цього залежить не тільки величина виробничого потенціалу, а й структура  його ресурсів, а також динамічність та рухливість останньої.

Так, народне господарство і промисловість є великомасштабними  господарськими системами з високим  ступенем замкнутості. Вони, особливо народне господарство, мають значної  відтворювальної здатністю щодо всіх елементів виробничого потенціалу. Тому структура ресурсів останніх включатиме в себе один набір матеріально-духовних елементів.

Підприємства і об'єднання  мають значно менший масштаб діяльності. Їх відтворювальна здатність обмежена відшкодуванням, оновленням і розширенням  основних фондів, а також відшкодуванням у встановлених межах робочої  сили (підготовка робочих кадрів, підвищення їх кваліфікації). У них значно нижче  можливості у здійсненні науково - технічних  розробок. Тому, структура ресурсів виробничого потенціалу цього рівня управління буде на багато простіше.

Виробничий потенціал  промислового підприємства характеризує собою ресурси, уособленні в рамках основного господарського ланки, тому він менше виробничого потенціалу галузі та народного господарства, і є його складовим елементом як частина цілого. Перераховані потенціали знаходяться в залежності один від одного, так, виробничий потенціал галузі визначається як сума виробничих потенціалів вхідних у неї підприємств об'єднань, а потенціал народного господарства - складанням потенціалів галузей.

Виробничий потенціал  може служити як характеристикою  самих великих систем, так і  дрібних, локальних. Але при цьому  виробничий потенціал будь-якої з  роз’єднаних підсистем не функціонує ізольовано, замкнуто. Спостерігається процес взаємопроникнення потенціалів, «обмін» їх окремими складовими.

 

2. Формування  ресурсного потенціалу підприємства

В загальному розуміння термін «система» (від грец. Sistema - ціле, що складається  з частин) означає безліч елементів, які вступають у взаємодію, залежать один від одного і представляють  певну цілісність, єдність. Згідно з цим економічну систему можна розглядати як упорядковану сукупність господарських зв’язків і відносин, які встановлюються в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання продукції та послуг.

Потенціал підприємства як економічну систему можна розглядати з різних точок зору, ґрунтуючись  на ресурсній концепції (як сукупність ресурсів і зв'язків між ними), функціональної (як сукупність функцій, які забезпечують реалізацію здібностей і можливостей), ресурсно-цільовий (як сукупність ресурсів і здібностей щодо досягнення певних результатів, цілей) та інших концепціях. В залежності від завдань, які ставить перед  собою дослідник, кожна з них  має право на існування через  свою відносність.

Якщо провести аналогію у  виділенні елементів потенціалу як відкритої економічної системи  з підприємством, то, згідно з такою  концепцією, потенціал описується такими системо-утворюючими характеристиками: зовнішнім оточенням - входом (постачальники ресурсів), виходом системи (клієнти), зв'язком із зовнішнім середовищем, зворотним зв'язком; внутрішньою структурою - сукупністю взаємозалежних ресурсів, що забезпечують за допомогою реалізації бізнес-процесів переробку входу у вихід і досягнення цілей системи (рис. 1.1).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.1. Потенціал підприємства як економічна система.

Характерними особливостями  розвитку потенціалу підприємства як економічної системи є:

• комплексність проблем і необхідність їх вивчення в єдності технічних, економічних, соціальних, психологічних, управлінських та інших аспектів;
• ускладнення розв'язуваних проблем і об'єктів;
• зростання кількості зв'язків між об'єктами;
• динамічність ситуацій, що змінюються;
• дефіцитність ресурсів;
• підвищення рівня стандартизації і автоматизації елементів виробничих і управлінських процесів;
• глобалізація конкуренції, виробництва, кооперації і т.д.;
• посилення ролі управлінського фактора та ін.;

Процес формування потенціалу підприємства є одним з напрямків  його економічної стратегії і  передбачає створення та організацію системи ресурсів, таким чином, щоб результат їх взаємодії був чинником успіху у досягненні стратегічних, тактичних і оперативних цілей діяльності підприємства. При цьому використовуються такі основні наукові підходи:

1. Системний підхід є  одним з основних в процесі  формування потенціалу підприємства. При його застосуванні на основі  маркетингових досліджень спочатку  формуються параметри виходу - товару  або послуги: що робити, з якими  показниками якості, з якими витратами,  для кого, в які терміни, за  якою ціною? Параметри виходу  повинні бути конкурентоспроможними.

Потім визначаються параметри  входу: які потрібні ресурси та інформація для реалізації внутрішніх бізнес-процесів? Потреба в ресурсах та інформації прогнозується після вивчення вимог  до організаційно-технічному потенціалу підприємства (рівня техніки, технології, організації виробництва, праці  та управління) та параметрів зовнішнього  середовища (політичної, економічної, технологічної, соціально-демографічної, культурного середовища країни та інфраструктури даного регіону ).

Зворотній комунікаційна  зв'язок між постачальниками (входом), клієнтами (виходом), зовнішнім оточенням  і потенціалом підприємства необхідний для адаптації потенціалу як системи  до зміни вимог клієнтів до продукції, параметрам ринку, появі організаційно-технічних  новинок.

2. Маркетинговий підхід  передбачає орієнтацію формування  можливостей підприємства на  споживача. Це означає, що формування  будь-якого елементу потенціалу  повинне ґрунтуватися на аналізі та прогнозуванні ринкових потреб, аналізі та прогнозуванні конкурентоспроможності і конкурентних переваг і т.д.

При застосуванні маркетингового підходу пріоритетами вибору критеріїв  формування потенціалу підприємства є: підвищення якості кінцевого результату реалізації потенціалу (виходу системи) відповідно до потреб споживачів; економія ресурсів у споживачів за рахунок підвищення якості всіх елементів потенціалу і, як наслідок, підвищення якості кінцевої продукції або послуги.

3. Функціональний підхід  передбачає пошук зовсім нових,  оригінальних технічних рішень  для задоволення існуючих або  потенційних потреб. Потреба в  цьому випадку розглядається як сукупність функцій, які потрібно виконати для її задоволення.

Після визначення функцій (наприклад, маркетингу, наукові дослідження, постачання, виробництво, фінансування і т.д.) визначається декілька альтернативних варіантів  формування потенціалу для їх виконання  і вибирається той з них, що забезпечує максимальну ефективність сукупних витрат. Застосування даного підходу, на відміну від орієнтації на «вчорашні» світові стандарти, дозволяє найбільш повно задовольняти нові потреби, з одного боку, і забезпечувати  стійке конкурентну перевагу, з іншого.

4. Відтворений підхід  орієнтований на постійне поновлення  виробництва продукції з меншою ресурсоємністю і вищою якістю порівняно з аналогічною продукцією на даному ринку для задоволення потреб клієнтів. Це означає, що основним елементом даного підходу є обов'язкове застосування бази порівняння в процесі планування відтвореного процесу.

5. Інноваційний підхід  орієнтований на активізацію  інноваційної діяльності, засобами  якої повинні бути фактори  виробництва та інвестиції.

6. Нормативний підхід  полягає у встановленні для  найважливіших елементів потенціалу  нормативів: якості та ресурсоємності продукції, завантаженості технічних об'єктів, ефективності використання ресурсного потенціалу.

7. Комплексний підхід  передбачає необхідність врахування  технічних, екологічних, економічних,  організаційних, соціальних, психологічних  та інших аспектів діяльності  підприємства. Якщо навіть один з аспектів залишити без уваги, то проблема не буде повністю вирішена.

8. Інтеграційний підхід  в процесі формування потенціалу  підприємства націлений на дослідження  посилення взаємозв'язків, об'єднання  і посилення взаємодії між  окремими його елементами.

9. Динамічний підхід пов'язаний  з необхідністю розгляду потенціалу  в діалектичному розвитку, у встановленні  причинно-наслідкових зв'язків і  співпідпорядкованості на основі  проводки ретроспективного аналізу  поведінки аналогічних систем  на деякому часовому відрізку.

10. Оптимізаційній підхід реалізується через визначення кількісних оцінок і встановлення залежності між окремими елементами потенціалу за допомогою економіко-математичних та статистичних методів обробки інформації.

11. Адміністративний підхід  передбачає регламентацію функцій,  прав, обов'язків, нормативів якості, витрат, пов'язаних з реалізацією  елементів потенціалу, в нормативних  актах за допомогою методів  примусу.

12. Поведінковий підхід  ґрунтується на підвищенні ефективності сукупного потенціалу за рахунок підвищення ефективності його кадрової складової.

13. Ситуаційний підхід  заснований на альтернативності досягнення цілей та забезпечення максимальної адаптації до умов конкретної ситуації в процесі формування потенціалу підприємства.

14. Структурний підхід  в процесі формуванні потенціалу  заснований на його структуризації  та визначенні значущості, пріоритетів  серед елементів потенціалу з  метою встановлення раціональності  співвідношення і підвищення  обґрунтованості розподілу ресурсів між ними.