Управління ресурсним потенціалом підприємства на прикладі оцінки ефективності роботи ВАТ«БЛА»

 

КУРСОВА РОБОТА

НА ТЕМУ:

«Управління ресурсним потенціалом  підприємства на прикладі оцінки ефективності роботи ВАТ«БЛА»»

 

Зміст

Вступ                                                                                                                              3

Розділ 1. Теоретичні основи управління ресурсним потенціалом підприємства                                                                                                         5

1. Ресурсний потенціал підприємства: сутність, структура, особливості                                                                                             5
2. Формування ресурсного потенціалу підприємства                   12
3. Засоби підвищення потенціалу підприємства                                  18

Розділ 2. Загальна оцінка виробничої діяльності підприємства ТОВ«БЛА» 25

1. Коротка характеристика підприємства ТОВ «БЛА» . Виявлення слабких и сильних сторін (SWOT-аналіз)                                   25
2. Існуюча модель росту потенціалу на ТОВ «БЛА»                     30

Розділ 3. Напрямки удосконалення управління ресурсним потенціалом     37

1. Мотивація як джерело потенціалу підприємства                            37
2. Синергетична модель підприємства                                                 39

Розділ 4.Основи охорони праці на підприємств                                              47

Висновок                                                                                                             52

Список використаних джерел                                                                           59 

Вступ

Ринкові умови діяльності підприємств потребують прийняття  оптимальних управлінських рішень щодо визначення обсягів виробництва, обрання цільових ринків реалізації продукції, забезпечення прибуткової  діяльності та стабільного фінансового  стану підприємства, що передбачає оптимальне поєднання та ефективне  використання всіх ресурсів підприємства. У сучасних умовах механізм управління ресурсним потенціалом підприємств  не повністю відповідає завданням підвищення ефективності їхньої роботи, отримання  високих остаточних результатів, подальшого розвитку.

Особливої актуальності ця проблема набуває через обмеженість  самих ресурсів, що зумовлює необхідність постійного пошуку шляхів повнішого  їхнього використання.

Ресурсний потенціал підприємства – це сукупність взаємопов'язаних ресурсів, які використовуються для виробництва  продукції. Величина цього потенціалу визначається обсягом окремих видів  ресурсів (земельних, матеріальних і  трудових), які перебувають у розпорядженні  підприємства.

Предметом дослідження є  ресурсний потенціал досліджуваного підприємства та способи удосконалення  цього потенціалу.

Об'єктом є господарська діяльність товариства з обмеженою  відповідальністю «БЛА».

Метою даної курсової роботи є побудова нових засобів підвищення потенціалу підприємства «БЛА». Модель повинна бути оптимальною для впровадження в сучасних економічних умовах. А також вказати мотивацію праці як джерело потенціалу підприємства.

Для досягнення поставленої  мети необхідно вирішити наступні завдання: вивчити теоретичні питання по управлінню потенціалом підприємства, а також  розглянути основні шляхи вдосконалення  управління потенціалом в діяльності підприємства.

 Методологічною основою  вивчення ресурсного потенціалу є системний підхід. Саме в його умовах забезпечується реалізація принципів організації кожного елемента, що входить у систему. Він є однією з найважливіших сторін діалектичного методу дослідження, однією з форм конкретизації принципів діалектики, насамперед принципу взаємозв'язку явищ.

Представлена робота складається  із чотирьох частин. У першій розглянуті теоретичні питання сутності потенціалу підприємства. У другому розділі представлена коротка характеристика та SWOT – аналіз ТОВ «БЛА». В третьому розділі зазначенні методи покращення потенціалу ТОВ «БЛА». А в останньому розділі описана оцінка стану охорони праці на підприємстві в цілому і в його структурних підрозділах.

Інформаційно-методологічна  база досліджень — фінансово-статистичні  щорічні документи ТОВ «БЛА» за 2008-2010 р.

Практична цінність отриманих  результатів дослідження полягає  в тому, що отримані результати, дозволяють ефективно прогнозувати подальший  розвиток діяльності ТОВ «БЛА» .

 

 

Розділ 1.  Теоретичні основи управління ресурсним потенціалом підприємства

1. Ресурсний потенціал підприємства: сутність, структура, особливості

З філологічної точки зору слово «потенціал» походить від  латинського potential - можливість, потужність. Виходячи з цілей і місії діяльності, під потенціалом підприємства в  широкому сенсі слова розуміють  сукупність ресурсів (трудових, матеріальних, нематеріальних, фінансових та ін), що є в розпорядженні, і здатність  його співробітників та менеджерів до використання ресурсів з метою створення  товарів і послуг та отримання  доходу, достатнього для продовження  діяльності.

У науковій літературі немає  однозначної думки і щодо структури  ресурсного потенціалу. На мій погляд, доцільно виокремлювати в складі ресурсного потенціалу матеріальні, нематеріальні, трудові, інноваційні, фінансові ресурси (потенціали) підприємства, а також методи управління та організації ефективного використання ресурсів підприємства (управлінський потенціал).

Матеріальні ресурси –  це ресурси в натурально-речовій  формі, які використовуються у виробничій (господарській) діяльності підприємства. До їхнього складу входять основні фонди та частка обігових фондів. Основні фонди – це матеріально-речові цінності підприємства, які використовуються як засоби праці. Частина обігових фондів входить до складу матеріальних ресурсів: малоцінні та швидкозношувані предмети, пакувальні матеріали, паливо, електроенергія та ін.

Нематеріальні ресурси – об'єкти промислової та інтелектуальної власності, здатні приносити користь тривалий час: гудвіл, ноу-хау, бази знань, бази даних, патент, винаходи тощо.

Трудові ресурси (трудовий чи кадровий потенціал) підприємства –  сукупність зайнятих на підприємстві за основною та допоміжною діяльністю. Саме трудовий потенціал приводить в дію всі інші складники ресурсного потенціалу підприємства. Він може бути описаний з різних позицій залежно від кількісних і якісних характеристик. Це дає змогу здійснювати оцінку кадрового потенціалу у вартісних категоріях, яка особливо актуальна для власника підприємства. Така оцінка допомагає отримати реальне уявлення про те, наскільки здібності працівників перевищують витрати на їх залучення, навчання та розвиток.

Фінансові ресурси (фінансовий потенціал) – сукупність грошових коштів та надходжень, які є в розпорядженні підприємства для виконання фінансових зобов'язань, здійснення витрат на відтворення підприємства та стимулювання працівників.

Фінансові ресурси дуже важливі як вихідний вид ресурсів для створення та діяльності підприємства, забезпечують процес виробництва, є неодмінною умовою неперервності процесу виробництва. В умовах ринку, навіть маючи достатню наявність на підприємстві основних фондів та кадрів, підприємство іноді не здатне функціонувати, оскільки не має необхідної суми готівкових грошових коштів (фінансових ресурсів).

Фінансовий потенціал  має особливе значення для підприємства, особливо в умовах його розвитку. К. Уолш, зазначає, що "…зростання для  компанії схоже на ліки для пацієнта: приносять користь лише до певної міри, але, коли перебрати міру, стають небезпечними, якщо не фатальними. Тому необхідно збалансувати прибутки, активи та зростання".

 За своєю суттю фінансовий  потенціал визначається не просто  сукупністю фінансових ресурсів  і можливостей підприємства, а  їхньою органічною єдністю. Обсяги  фінансового потенціалу відображають  фінансову міць або здатність  окремого суб'єкта брати участь  у створенні матеріальних благ  і наданні послуг. Вони характеризуються  тією сукупністю засобів, джерел, запасів або фінансових можливостей,  якими володіє підприємство і  які можуть бути використані  для реалізації конкретних цілей  і завдань. При цьому глибинні  тенденції функціонування й розвитку  фінансового потенціалу невіддільні  від критеріїв економічної доцільності  й ефективності.

В умовах інноваційного розвитку економіки країни особливу увагу приділяють дослідженню ролі та змісту інноваційного потенціалу підприємства. Український центр економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова інноваційний потенціал досліджує за такими аспектами: кадрове забезпечення підприємства; рівень освіти персоналу підприємства; фінансування наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності; кількість і структура наукових і науково-технічних робіт;патентування винаходів; рівень інноваційної активності підприємства;динаміка виробництва інноваційної продукції; частка інноваційної продукції у загальних обсягах виробництва.

 В. Гончаров та Є.  Іванова визначають інноваційний потенціал підприємства як органічне поєднання ресурсів, спроможностей та можливостей підприємства в інноваційній діяльності.

На думку В. Герасимчука, визначення управлінського (інтелектуального) потенціалу охоплює оцінку таких основних характеристик: сприйняття нових ідей; готовність критикувати; бачення перспективи; рівень інтелекту; цілеспрямованість та наміри; управлінське мислення.

Деякі автори розглядають  структуру потенціалу підприємства як сукупність об'єктних і суб'єктних складових. Об'єктні складові ресурсного потенціалу пов'язані з матеріально-речовою формою потенціалу підприємства, суб'єктні – зі суспільною формою прояву, тобто вони не споживаються, а виступають як передумова, як загальноекономічний, загальногосподарський чинник раціонального використання об'єктних складових.

До об'єктних складових відносять виробничий, інноваційний, фінансовий, інформаційний, інфраструктурний, кадровий потенціал. До суб'єктних – науково-технічний, управлінський, організаційний, маркетинговий, кадровий, логістичний потенціали.

Розглядаючи склад ресурсного потенціалу щодо функціональних напрямів формування та використання, розрізняють потенціали маркетинговий (здатність маркетингової системи підприємства забезпечити його постійну конкурентоспроможність); виробничий (здатність виробничої системи забезпечити випуск продукції в обсязі, що відповідає потенціалу попиту); фінансовий (здатність фінансової служби забезпечити основні ланки ланцюга "збут-виробництво-закупівлі" фінансовими ресурсами за принципом найбільш ефективного їхнього розподілу); організаційний (здатність менеджменту створити ефективну систему взаємодії між усіма елементами потенціалу).

Більшість дослідників виокремлює в складі ресурсного потенціалу підприємства виробничий потенціал. На думку О.В. Коренкова, останній охоплює такі складові: технічний потенціал, технологічний потенціал, фінансовий потенціал, трудовий потенціал. Вважаємо, що технічний та технологічний потенціали є складовими потенціалу нижчого рівня, ніж трудовий або фінансовий. Тобто технічний та технологічний потенціали цілком входять до складу виробничого потенціалу і тільки через нього "накладаються" на інші види потенціалів. Водночас, трудовий потенціал є окремим видом потенціалу, хоча й має вагомий вплив на виробничий потенціал.

Для кращого розуміння  поняття «ресурсний потенціал» варто виділити певні риси, сукупність яких притаманних тільки для нього. Перша з них - цілісність. Вона означає, що всі елементи потенціалу служать спільній меті що стоїть перед системою. Цілісність потенціалу забезпечується реалізацією в процесі управління наступних принципів: спільності та єдності цільової функції для виробничого потенціалу і кожного його елемента, спільності критеріїв ефективності функціонування і розвитку елементів та самого потенціалу в цілому.

Другою відмітною рисою  потенціалу є поліструктурність. Вона проявляється в наявності декількох складових елементів, кожен з яких представляє собою сукупність окремих частин. Наприклад, виробничий потенціал підприємства включає в себе основні виробничі фонди, які серед інших елементів містять робочі машини й устаткування, в свою чергу, основне технологічне обладнання. А останнє включає в себе металорізальні верстати, що містять токарні верстати і т.д. Крім того, в системі існують зворотні матеріально-речові та інформаційні зв'язки між елементами потенціалу.

В якості третьої характерної  особливості виробничого потенціалу слід зазначити взаємозамінність, альтернативність його елементів. Але її не слід розуміти чисто механічно, хоча в її основі і лежать технічні та технологічні особливості виробництва (наприклад, заміщення живої праці машинною). Тому в якості однієї з форм взаємозамінності елементів виробничого потенціалу слід розглядати збереження виробничих ресурсів внаслідок застосування нового обладнання, технології, енергії, інформаційних ресурсів і методів організації управління і виробництва. При цьому ступінь альтернативності не постійний і залежить від економічної ситуації, рівня розвитку виробничого потенціалу, особливостей господарської системи.

Також важливо зрозуміти, що теоретично елементи можуть заміщати один одного необмежено, але існує  межа взаємозамінності. Крім того, це процес періодичний за своїми кількісними характеристиками і за часом. У цілому завдяки цій характеристиці елементи потенціалу мають здатність досягати збалансованої рівноваги елементів.