Удосконалення механизму антикризового управлиння КП НКВ "Искра"

КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА БАКАЛАВРА

на тему: «УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ КП НВК «ІСКРА»

 

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

 

 

 

Кваліфікаційна робота бакалавра: 68 c., 4 табл., 23 джерела.

Предметом даної роботи є механізм антикризового управління  КП НВК «Іскра».

Мета роботи: визначити  механізми антикризового управління , що діють на підприємстві.

Методи дослідження: описовий, аналітичний, статистичний, порівняльний, розрахунковий.

Результати та новизна  полягають у вивченні та узагальненні сучасного рівня проблеми.

Отримані результати допоможуть економістам та менеджерам вдосконалити механізм антикризового  управління підприємства.

 

 

АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ, ЕФЕКТИВНІСТЬ, ФІНАНСОВА СТІЙКІСТЬ, АНТИКРИЗОВІ МЕХАНІЗМИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

 

 

Завдання на кваліфікаційну роботу бакалавра…..………………………..………….2

Реферат………………………………………………………..………………………...4

Вступ………………………………………………………………………………….....6

Розділ 1 Теоретичні питання та сучасна  практика управління підприємством  в умовах кризи……………………………………………………………………………9

1.1 Циклічність економічних процесів та сутність кризових явищ………………………….…………………………………………………..……...9

1.2 Антикризове управління, як специфічна  форма менеджменту підприємств……………………………………………………………………………14

1.3 Розвиток інституційних основ  антикризового управління……………...28

Розділ 2 Формування механізму  антикризового управління на підприємстві КП НВК «Іскра»…………………………………………………………………………...35

2.1 Організаційно-економічна характеристика та аналіз економічного стану КП НВК «Іскра»……………………………………………………………………….35

2.2 Аналіз системи антикризового управління КП НВК «Іскра…………….48

2.3 Методичні рекомендації щодо  антикризового управління КП  НВК «Іскра»…………………………………………………………………………………51

Висновки………………………………………………………...……………………..60

Перелік посилань…………………………………………………………..………….64

Додатки…………………………………………………………………………..…….66

 

                                                 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

У процесі трансформації  економіки в будь-якій державі  відбуваються докорінні зміни як у зовнішньому, так і внутрішньому середовищі функціонування господарюючих суб’єктів. Для цього періоду характерні спад обсягів виробництва, зниження фінансової стійкості більшості підприємств, зростання кількості банкрутств. Для України характерними рисами нестабільної економіки є нестабільність податкової системи, політична нестабільність, невизначеність, недостатня кваліфікація менеджерів підприємств. Тому в наш час для економіки України залишається актуальним питання запобігання банкрутству підприємств.

 В останні роки в Україні стали приділяти більше уваги спеціалізованій підготовці антикризових керівників, що здатні виводити підприємство з кризи з найменшими втратами. Їхня професійна підготовка орієнтована на кризові ситуації.

Актуальність теми випускової роботи визначена тим, що охоплює аспекти, які поки що недостатньо досліджені вітчизняними фахівцями, а також спеціалістами зарубіжжя. Отже, є реальна можливість розглянути і дослідити інститут антикризового управління та його дію в сучасних ринкових умовах як в Україні, так і  в інших державах.

В жорстких умовах ринку, коли успіх підприємницької діяльності в значній мірі визначається ступенем готовності його менеджменту до криз, будь-яке управління підприємством повинно бути антикризовим та враховувати вірогідність та загрозу кризових ситуацій, ступінь попередження яких залежить від зовнішніх та внутрішніх факторів. Здатність будь-якої організації адаптуватись до змін як зовнішніх, так і внутрішніх - гарантія не тільки його виживання, але й розвитку.

Термін «антикризове управління»  виник порівняно  недавно. Проте вже здобув своє визнання і отримав розповсюдження як в науковій, так і в практичній сфері. На сьогодні це один з найбільш активно використовуваних видів менеджменту, і потрібних, внаслідок теперішнього стану більшості підприємств України та інших країн. 

Як показала практика, програма антикризових заходів, у випадку її успішного практичного застосування здатна ретельно допомогти підприємствам, які  знаходяться на межі банкрутства.

Об’єктом дослідження в роботі виступає КП НВК «Іскра». Предметом дослідження є  механізм антикризового управління на КП НВК «Іскра».

Для досягнення поставленої  мети в роботі необхідно вирішити наступні  завдання:

- розглянути сутність кризових явищ;

- визначити економічні причини криз та форми її прояву;

- охарактеризувати правові та управлінські методи антикризового управління фінансовою діяльністю підприємства;

- здійснити організаційно-економічну характеристика підприємства  КП НВК «Іскра»;

- продіагностувати фінансовий  стан підприємства КП НВК «Іскра»;

- запропонувати шляхи оздоровлення фінансового стану підприємства КП НВК «Іскра»;

- розглянути шляхи вдосконалення механізму оцінки майна підприємства;

- розглянути зарубіжний досвід відновлення платоспроможності підприємств та  можливості його застосування в Україні.

Методи дослідження в даній випусковій роботі спираються на використання  загальнонаукових методів дослідження процесів і явищ, їх взаємозв’язку та розвитку. Із загальнонаукових методів застосовано: індукції та дедукції, аналізу й синтезу.

Мета випускової роботи обумовлена актуальністю вивчення теретичних питаньуправління підприємством в умовах кризи, розробки напрямів удосконалення механізму антикризового управління. В процесі виконання цієї роботи була розглянута та проаналізована велика кількість теоретичних матеріалів вітчизняних та зарубіжних авторів, таких як: Ананченко А. Е.,  Е.М Коротков, Бєляєв А. А., Афонін А. С., Нестерчук В. П., Василенко В. О., Лігоненко Л. О., Пушкарь А. І., Слюсаренко О. А., Проскура О. Ю.,  в яких розкривається сутність антикризового управління, фактори, що призводять до кризових ситуацій, методи подолання скрутного фінансового становища та напрями підвищення ефективної діяльності інституту банкрутства в Україні, а також його недопущення; висвітлення проблем антикризового управління при загрозі банкрутства. Практично закріплено ці питання на прикладі КП НВК «Іскра».

Інформаційна база дослідження  при підготовці випускової роботи складається, насамперед, з законодавчих актів, які стосуються врегулювання питання антикризового управління та банкрутства на державному рівні,  література видань останніх років відомих вітчизняних та зарубіжних вчених-фінансистів, економістів та аналітиків, а також інші матеріали офіційних видань.

Структура роботи - робота складається зі вступу, основної частини, в якій послідовно в двох розділах, розкриті питання теоретичних засад антикризового управління,  механізму антикризового управління при загрозі банкрутства на прикладі КП НВК «Іскра», практичного значення отриманих результатів, напрямків підвищення ефективності антикризового управління, висновків, списку використаної літератури і додатків.

 

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ  ТА СУЧАСНА ПРАКТИКА УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ  В УМОВАХ КРИЗИ

 

 

1. Циклічність економічних процесів та сутність кризових явищ

 

 

Для того щоб правильно визначити ситуацію, яка склалася на підприємстві, необхідно вміти визначати на якому етапі циклу знаходиться криза на підприємстві. Це необхідно знати для того щоб застосувати відповідні до даного етапу заходи.

 Після опублікування робіт  Кейнса західна економічна думка не тільки визнала циклічність суспільного відтворення і поглибила дослідження форм, структур і причин циклів, але і посилено і небезуспішно шукає шляхів і методів нейтралізації негативних наслідків впливу циклічності на соціально-економічний розвиток суспільства. Відбулося зближення позицій у поглядах прихильників різних підходів до циклічності.

По-перше, циклічність визнається як багатомірне явище, ряд її форм носить загальносвітовий характер. Більше того, у своєрідних формах циклічність існувала й в умовах директивно-планової економіки. По-друге, циклічність у цілому, в тому числі і її найбільш руйнівна фаза - економічна криза визнається не тільки і не стільки як суспільне «зло», а швидше як своєрідна форма забезпечення поступального розвитку економіки в умовах ринкових відносин. Колишнє економічної активності оцінюються в якості однієї з умов поновлення і росту. По-третє, характерна риса - рух відбувається не по колу, а по спіралі. Тому циклічність визнається формою прогресивного розвитку суспільства. По-четверте, необхідно поглиблювати об’єктивні знання про цикли, їхні причини і знаходити ефективні методи і засоби для згладжування їхніх негативних наслідків [6].

Однак є й інша точка зору: цикли і кризи - результат особливостей внутрішнього розвитку кожної країни.

Кризи бувають регулярні (циклічні) чи періодичні, котрі повторюються з визначеною закономірністю, і нерегулярні. Регулярні кризи надвиробництва дають початок новому циклу, у ході якого економіка послідовно проходить чотири фази, і підготовляє базу для наступної кризи. Вони характеризуються тим, що охоплюють усі сфери економіки, досягаючи великої глибини і тривалості. До нерегулярних економічних криз відносять проміжні, часткові, галузеві і структурні. Проміжна криза не дає початку новому циклу, а перериває на визначений час плин фази чи підйому пожвавлення. Він менш глибокий і менш тривалий у порівнянні з періодичним і, як правило, носять локальний характер. Подібні кризи мали місце в капіталістичних країнах у 1924 і 1927 pp. А в 1953-1954 і 1960-1961 pp. такі кризи охопили тільки США і Канаду.

Часткова криза відрізняється  від проміжної тим, що вона охоплює  не всю економіку, а яку-небудь сферу  суспільного відтворення. Характерним  прикладом є банківська криза в Німеччині 1932 року [6].

Галузева криза охоплює  одну з галузей народного господарства. Приводом для цього можуть послужити різноманітні причини. У тому числі: диспропорції в розвитку галузі, структурна перебудова, надвиробництво. Такі кризи бувають національними і міжнародними. До останньої відноситься криза світового судноплавства в 1958-1962 pp. і криза в текстильній промисловості 1977 року [6].

Структурна криза є  порушенням закону пропорційного розвитку суспільного виробництва. Це виявляється  в серйозних диспропорціях між  галузями, з одного боку, і випуском найважливіших видів продукції в натуральному вираженні, необхідних для збалансованого розвитку, з іншої. У 1970-і роки економіку Заходу паралізували енергетична, сировинна і продовольча кризи.

Перед настанням чергової періодичної кризи виробництво досягає найбільш високого рівня, за яким уже ховається надвиробництво.

Класичний цикл суспільного  відтворення складається з чотирьох фаз.

Перша фаза - криза (спад). Відбувається скорочення обсягу виробництва і ділової активності, падіння цін, затоварення, росте безробіття і різко збільшується кількість банкрутств. При цьому слід зазначити, що існують розходження в ступені негативного впливу економічних криз на окремі галузі. У галузях, що поставляють предмети повсякденного попиту, виробництво скорочується в порівняно менших масштабах. У той же час при несприятливій економічній ситуації споживачі можуть ледве чи не цілком припинити закупівлі устаткування чи побутової техніки в чеканні кращих часів. Відповідно падіння виробництва в металургії, важкому машинобудуванні, галузях, що зайняті виробництвом холодильників, автомобілів і т.п., буває, як правило, більшим, ніж у легкій і харчовій промисловості. Маються розходження в реакції на кризу монополій і немонополізованих секторів економіки. Якщо у високомонополізованих галузях у період кризи ціни майже не знижуються при різкому скороченні обсягів виробництва, то в галузях з низькою концентрацією капіталу відбувається значне падіння цін при відносно невеликому зниженні обсягів випуску продукції. Інакше кажучи, монополії, спираючись на свою економічну владу, з набагато меншими втратами можуть пережити кризу.

Друга фаза - депресія (стагнація). Вона являє собою фазу (більш-менш тривалу - від півроку до трьох років) пристосування господарського життя до нових умов і потреб, тобто фазу знаходження нової рівноваги. Для неї характерна непевність, безладні дії. Довіра підприємця до кон’юнктури відновлюється важко, він оглядається, не ризикуючи вкладати значні кошти в бізнес, хоча ціни й умови господарювання стабілізуються. Ця фаза характеризується в багатьох випадках падінням норми відсотка.