Розробка системи управління якістю виробництва світлотехнічної продукції

Струм, споживаний електровимірювальними  приладами, підключеними паралельно лампам, не повинні перевищувати 3 % від номінального значення струму ламп, а падіння  напруги в послідовно включених  електровимірювальних приладах не повинно  перевищувати 2 % від значення напруги  лампи.

Електровимірювальні прилади  повинні мати межі вимірювань, які  забезпечують відлік вимірюваної величини у другій половині шкали.

3.2.2 Загальні вимоги  проведення випробувань

В повітрі приміщення не повинно бути пилу або інших речовин, які могли б вплинути на точність випробувань.

Наявність виробничих вібрацій в приміщенні не допускається.

Випробуванням піддають світильники, повністю зібрані з усіма елементами, які забезпечують їх нормальну роботу, з джерелами світла найбільшої потужності, вказаній в маркуванні, якщо в методиці випробувань нема інших вказівок.

Допускається:

- проведення випробувань  без елементів світильника (відбивачі,  екрануючи решітки, розсіювачі  та ін.), які не можуть вплинути  на результати випробувань, при  цьому перелік таких елементів  світильників для освітлення  суспільних, виробничих будівель  та для зовнішнього освітлення  повинен бути вказаний в стандартах  або технічних умовах на окремі  типи або групи світильників;

- проведення прийомо-здаточних  випробувань світильників без  елементів електричної схеми,  які наділені електричними з’єднувачами  або клемними колодками, які  не встановлюються в світильник  при його транспортуванні та  зберіганні. Ці елементи випробовують  окремо, методи контролю вказуються  в технічній документації.

Світильник під час  випробувань повинен бути нерухомим, якщо в методиці випробувань немає  інших вказівок.

3.2.3 Перевірка  відповідності деталей світильника  вимогам технічної документації

Перевірку відповідності  деталей й складальних одиниць  світильника вимогам технічної  документації, а також відповідності  габаритних приєднувальних й установочних розмірів світильника кресленням проводять  шляхом порівняння з кресленнями  та за допомогою вимірювального інструменту, який забезпечує точність, якої вимагають  креслення.

3.2.4 Перевірка  якості декоративних покриттів  і захисту світильника від  корозії

Металеві й неметалеві неорганічні покриття елементів  світильників випробовують згідно з  ГОСТ 9.302-88. Під час прийомо-здаточних  випробувань 
 перевіряють наявність та зовнішній вид покриттів.

Сліди корозії на відрізних  кромках і пробиваємих отворах  деталей світильників, виготовлених із попередньо пофарбованої стальної стрічки з металопласту, а також  жовтуватий наліт, який видаляється  під час протирки бавовняною тканиною, не враховуються при оцінці результатів  випробувань.

Елементи світильників, які  мають лакофарбові покриття, в  залежності від умов експлуатації випробовують по ГОСТ 9.401-79, ГОСТ 9.404-81. Під час прийомо-здаточних  випробувань перевіряють наявність  і зовнішній огляд покриттів. Результати випробувань вважають позитивними, якщо є відсутніми тріщини, відшаровування, здуття та інші механічні зруйнування  лакофарбових покриттів.

Міцність зчеплення лакофарбових покриттів з осиновим матеріалом перевіряється методом нанесення  решітки. Випробовуваний зразок встановлюється в горизонтальному положенні  й стальним стрижнем за допомогою  металевого шаблону на покритті наносяться 5 паралельних надрізів, потім ще 5 паралельних надрізів, перпендикулярно  попереднім, глибиною до основного  матеріалу і довжиною близько 50 мм; в місцях пересічення надрізів утворюється  решітка. Відстань між надрізами  на покриттях товщиною до 60 мкм повинно  бути 1 мм, понад 60 мкм - 2 мм.

Поверхня покриття в місцях надрізів легко протирається сухим  пальцем.

Результат випробувань вважається позитивним, якщо покриття між надрізами, поза решіткою, не відшаровується, а  всередині решітки відшаровується не більше чотирьох квадратиків покриття й під відшарованим покриттям  відсутні сліди корозії.

Допускається перевіряти міцність зчеплення лакофарбових покриттів  з основним матеріалом на пластинах  – супутниках, пофарбованих одночасно  з деталями світильника по тій  же технології нанесення покриттів.

3.2.5 Перевірка  правильності збірки

Перевірку правильності збірки електромонтажної схеми проводять  включенням світильника в мережу з номінальною напругою, вказаною в маркуванні світильника, до повного  запалення всіх ламп або в мережу з безпечною напругою, при цьому  повинна бути встановлена наявність  струму в ланцюзі.

Для світильників загального освітлення жилих й загальних  приміщень з числом ламп накалювання  більш трьох перевірку правильності збірки електромонтажної схеми проводять  для всіх ймовірних варіантів  включення ламп окремо.

У світильників з незалежним пускорегулюючими апаратами або  незалежними імпульсними запалюючими  пристроями перевірку правильності збірки електромонтажної схеми під  час прийомо-здаточних випробувань  проводять без підключення цих  елементів.

Допускається проводити  перевірку правильності збірки електромонтажної схеми світильників з люмінесцентними  лампами тільки на панелі, якщо на ній  повністю зібрана електрична схема  світильника (за виключенням розетки  штепсельного розняття).

3.2.6 Перевірка  комплектності

Перевірку комплектності  проводять шляхом звірення з вимогами технічної документації.

3.2.7 Перевірка  електротехнічних вимог

Вимоги до захисних з’єднань світильників перевіряють зовнішнім  оглядом.

Опір між захисним затискачем та найвіддаленішою від нього, доступною  для доторкання, металевою неструмовідомою  частиною світильника, яка може виявитися  під напругою, визначають вимірюванням падіння напруги при пропусканні  через них постійного або перемінного  струму від джерела з напругою холостого ходу не більш, ніж 6 В. Потужність установки повинна бути не менш, ніж 70 В·А.

Значення струму І повинно  дорівнювати (10±1) А.

Опір R, Ом, визначають як частку від ділення падіння напруги  на струм.

Вимірювання опору ізоляції світильника проводять без ламп і стартерів. Вимикачі світильника, якщо вони є, повинні знаходитися  у ввімкненому стані. У світильника  з люмінесцентними лампами електричний  ланцюг в містах розриву повинен  бути замкнений за допомогою спеціальних  пристроїв.

Під час випробувань ізоляційних  втулок, пристрої для захисту від  напружень і скручування, скоб затискачів та інших деталей, які служать  для кріплення дротів, дріт (шнур, кабель) покривають металевою фольгою  або заміняють штирем того ж діаметру.

Опір ізоляції вимірюють  мегомметром постійного струму напругою

100 В для ланцюгів з  робочою напругою до 42 В і напругою  не менш, ніж

500 В, для ланцюгів з  робочою напругою, яка перевищує  42 В. Відлік показань, визначаючих  опір ізоляції, проводять по закінченню 1 хв після подання напруги.  Під час прийомо-здаточних випробувань  відлік допускається проводити  безпосередньо після встановлення  показань приладу.

Випробування проводять  від джерела синусоїдального  струму частоти 50 Гц і потужністю не менш, ніж 0,5 кВ·А. Випробовувана напруга  плавно, на протязі не більш, ніж 20 с, піднімають від нуля до величини, що вимагається, підтримують на протязі 1 хв, а потім плавно, на протязі  не більш, ніж 10 с, знижують до нуля.

Допускається під час  прийомо-здаточних випробувань прикласти  випробувальну напругу на протязі 1 с при підвищенні його на 25 %.

Результати випробувань  вважають задовільними, якщо не сталося  перекриття або пробою ізоляції світильника.

Струми поверхневого розряду, які не викликають падіння напруги, не враховуються при оцінці результатів  випробувань.

Вимір шляху витоку та повітряних зазорів проводять за допомогою  вимірювального інструменту .

Металеві деталі, які закривають частини, що знаходяться під напругою, повинні підлягати діянню зусилля (30±1) Н за допомогою стандартного випробуваного пальцю по ГОСТ 14254-80 (але з жорстко затиснутими  шарнірами). У світильників, споряджених приладною виделкою, виміри проводять при підключенні до неї відповідної штепсельної розетки. Під час виміру шляхів витоку через щілини або отвори у зовнішніх частинах ізоляційного матеріалу, металева фольга повинна мати контакт з доступними для доторкання металевими частинами. Фольгу вдавлюють в кути і аналогічні місця, за виключенням отворів, стандартним випробувальним щупом. При цьому шляхи витоку та електричні зазори не повинні ставати меншими за величини, які вказані в даному стандарті і в стандартах або технічних умовах на окремі типи або групи світильників.

3.2.8 Методи світлотехнічних  випробувань

Світлотехнічні випробування світильників проводять при температурі  повітря (25±5) ºС, причому під час  виміру коливання температури не повинні перевищувати ±2 ºС, решта  вологості повітря від 45 до 80 %, атмосферний  тиск від 84 до 107 кПа.

Вимір світлового потоку проводять  у фотометричному шарі .

Фотометричний шар повинен  відповідати вимогам ГОСТ 17616-82 з  наступними доповненнями:

- діаметр шару повинен  перевищувати максимальний розмір  світної поверхні світильника  не менш, ніж у 4 рази, а для  світильника з люмінесцентними  лампами – не менш, ніж у  2 рази;

- екран, який закриває  фізичний приймач потужності  випромінювання, повинен знаходитись  під час виміру світильників  з лампами накалювання та розрядними  лампами високого тиску на  відстані, яка дорівнює одній  третій частині радіусу внутрішньої  поверхні світломірного шару, при  зміненні світильників з люмінесцентними  лампами – на відстані, яка  дорівнює половині радіусу шару.

Розміри екрану повинні бути такими, щоб висота тіні від екрану до стінки шару при ввімкненому світильнику  або лампі була вдвічі більша діаметру вимірювального вікна.

Світильник з люмінесцентними  лампами повинен бути розташований в шарі таким чином, щоб його головна  подовжна площина була паралельною  площині вимірювального вікна.

Напільний світильник повинен  бути розташований в шарі так, щоб  його світна частина знаходилась  в центрі шару.

Фотометр повинен мати універсальне кріплення для світильників різноманітної конструкції.

Центр приймача випромінювання повинен знаходитись на прямій, яка  проходить через світловий центр  світильника. Робоча поверхня фізичного  приймача потужності випромінювання повинна  бути перпендикулярною цій прямій.

 

3.2.9 Перевірка  під’єднання світильників до  мережі

Перевірка неможливості доторкання окремої проволоки будь-якої жили приєднувального дроту (шнура, кабелю), яка випадково вислизнула з приєднувального контактного затискача, з доступними для доторкання металевими частинами світильника проводиться поступовим звільненням з кожної жили приєднувального дроту однієї елементарної проволоки довжиною (8±0,5) мм та вигинанням її без різких перегинів у всіх можливих напрямках. При цьому дріт повинен бути введений в контактний затискач до самої ізоляції. Результат випробування вважається позитивним, якщо проволока не доторкнулась доступних до доторкання металевих частин світильника.

3.2.10 Перевірка  вимог до конструкції

Перевірка вимог до конструкції, внутрішньому монтажу та приєднанню світильників до мережі, для яких в  даному стандарті встановлені спеціальні методи випробувань, проводять зовнішнім  оглядом за допомогою вимірювального інструменту, пробним монтажем або  демонтажем.

Перевірку висоти лампи по відношенню до зрізу відбивача або  розсіювача проводять на світильнику, укомплектованому лампами максимальної потужності, вказаній в маркуванні світильника, та який має максимальні  габаритні розміри.

Перевірку проводять за допомогою  вимірювального інструменту або  за допомогою пристрою, який представляє  собою рівну поверхню з розмірами, які перевищують не менш, ніж на 10 мм, розміри зрізу розсіювача або  відбивача, при цьому колба лампи  не повинна перешкоджати зіткненню  пристрою зі зрізом відбивача або  розсіювача по всьому периметру.

Перевірку додаткових захисних покриттів та захисних муфт проводять  зовнішнім оглядом, а надійність їх закріплення перевіряють вручну.

Перевірку маси світильника  проводять зважуванням світильника  на вагах з похибкою не більш, ніж 0,5 %.

Світильник випробовують без ламп, якщо нема спеціального застереження в стандартах або технічних умовах на окремі типи або групи світильників. Результати перевірки вважають задовільними, якщо маса світильника не перевищує  вказану в технічній документації на конкретні типи або групи світильників.