Перспективне планування на підприємстві

                            - Можливість внесення оперативних змін залежно від змін потреб ринку;

Виробничо-інженерна стратегія розробляється з метою залучення виробничих підрозділів до формування рішень з проектування і модифікації продукції.

              Стратегія РПС особливо важлива для підприємств, які мають розгалужену внутрішньо фірмову спеціалізацію. При цьому враховуються економічні, географічні фактори, транспортні витрати, джерела сировини і ринки збуту, політична стабільність, регіональні пільги і т.д.

3. Склад і призначення фінансової стратегії підприємства

Фінансова стратегія передбачає формування та використання ресурсів для реалізації загальної стратегії підприємства. Вона дозволяє економічним службам підприємства створювати, зберігати і змінювати ресурси, а також визначати їх оптимальне використання для досягнення поставлених цілей. Можна виділити наступні елементи фінансової стратегії:

1) стратегія структури підприємництва;

                            2) стратегія накопичення і споживання;

                            3) стратегія заборгованості;

                            4) стратегія фінансування функціональних стратегій.

Стратегія структури підприємництва передбачає розробку основних принципів фінансової стратегії:

- Збільшення активів підприємства, у тому числі збільшення фінансових ресурсів та визначення їх структури;

- Основні напрямки розподілу прибутку. Особливу увагу при цьому надають визначення джерел фінансування, в тому числі можливості отримання коштів за рахунок зовнішніх факторів (кредити, позики і т.д.)

Стратегія накопичення і споживання визначає оптимальне співвідношення між засобами, що йдуть на розвиток виробництва (накопичення) і засобами, які збираються «з'їсти» на витрати працівників.

Стратегія заборгованості визначає можливі шляхи або способи одержання коштів та їх повернення, тобто у кого, на які%, на який період часу, в яких розмірах будуть займатися кошти.

Стратегія фінансування функціональних стратегій містить рішення по вкладеннях в соціальні програми, у поліпшення активів, у тому числі на нове виробництво, науково-дослідні роботи і т.д.

4. Необхідність розробки стратегії НДДКР

Стратегія НДДКР вирішує питання науково-технічної політики підприємства і повинна визначати і координувати рішення щодо створення нового продукту і впровадження прогресивних технологій, що є особливо актуальним в конкурентній боротьбі. Можна розглянути базові стратегії НДДКР:

1) оборонна - спрямована на збереження власних позицій на ринку і включає технологічні рішення, підтримують життєвий цикл продукту, а також створення схеми ведення коротко-або довгостроковій конкурентної боротьби.

2) наступальна - спрямована на розробку нових технологічних рішень для реалізації стратегії зростання;

3) оборонно-наступальна - їх можуть собі дозволити великі підприємства, які мають можливості розвитку декількох напрямів діяльності та переходу при необхідності від одного до іншого.

При розробці стратегії НДДКР важливо правильно розподілити кошти по структурним складовим: на експериментальну базу, на виведення продукту у виробництво (дослідні партії), на масове виробництво нового продукту. Крім того, слід визначити характер НДДКР: це будуть власні розробки (власними силами) або купівля ліцензій, патентів, ноу-хау.

Можна виділити наступні стратегічні напрями щодо НДДКР:

                            1) технологічне прогнозування і планування;

                            2) структура НДДКР;

3) управління НДДКР.

              Технологічне прогнозування - частина аналізу зовнішнього середовища, яка розглянута раніше і яка дає інформацію про нові відкриття в галузі, про тимчасові горизонтах в технологіях, про технологічні прориви і т.д.

Технологічний план будується на наступних положеннях:

                            1 - роль НДДКР в загальній схемі господарської діяльності;

2-розподіл ресурсів усередині сфери наукових досліджень на експериментальні роботи і технологічну підготовку виробництва.

Кошти, які закладаються на НДДКР, є індивідуальними для кожного підприємства і залежать від наступних факторів:

- Галузева приналежність (як правило, 1% від обсягів виробництва);

- Базова стратегія підприємства - стратегія зростання потребує значно більше витрат на НДДКР, ніж стратегія стабілізації, а при стратегії виживання ці витрати зводяться до мінімуму або не передбачаються взагалі;

- Фінансові ресурси, оскільки даний аспект діяльності відіграє провідну роль для підтримки конкурентоспроможності.

              При складанні плану НДДКР необхідно враховувати особливості:

- Ризикований характер вкладень (7-9% ідей доходять до масового виробництва);

- Технологічні прогнози, як правило, більш оптимістичні, ніж реальне життя;

- При проведенні НДДКР ресурси (в основному фінансові) надовго виводяться з обороту, що призводить, як правило, до конфлікту між НДДКР та ін.. напрямками діяльності.

5.Зміст і призначення соціальної стратегії підприємства

              Соціальна стратегія розробляється з метою забезпечення нормального відновлення робочої сили на підприємстві та створення гарного мікроклімату.

              Складові соціальної стратегії:

1) базова стратегія, яка полягає у комплексному розвитку соціальної сфери, а саме:

- Вдосконалення соціальної структури робочого колективу, тобто визначення основних напрямів дій не тільки по відношенню до всього колективу, а й до окремих соціальних груп;

- Поліпшення умов і охорони праці, підтримка здоров'я працівників. При цьому велике значення має специфіка виробництва (наявність ділянок з підвищеним травматизмом, професійні захворювання);

- Поліпшення житлово-побутових та соціокультурних умов роботи співробітників та їх сімей, тобто визначення основної мети і кошти на створення і вдосконалення соціальної інфраструктури підприємства.

2) цільові програми, які в рамках розробки та реалізації базових стратегій повинні вирішувати найбільш пріоритетні завдання соціального розвитку підприємства з виділенням цільового фінансування.

3) соціальна захищеність працівників підприємства - особливе значення має в умовах нецивілізованого ринку, підвищеної інфляції, зростання цін і т.д. У цьому випадку підприємство за рахунок коштів з прибутку може встановлювати компенсації працівникам, пенсіонерам, матерям-одиначкам, зменшувати вартість товарів і послуг, що реалізуються в рамках соціальної інфраструктури підприємства і т.д.

6. Місце і роль стратегії організаційних змін

Стратегія організаційних змін необхідна для створення оптимального балансу в системі «структура - стратегія - процес прийняття рішень».

Наприклад, стратегія зростання вимагає істотної перебудови оргструктури, однак будь-які організаційні зміни слід проводити після серйозного аналізу оргструктури, основним її критерієм є відповідність структури нової стратегії підприємства.

Наприклад, при стратегії стабілізації або виживання передбачається процес жорсткої централізації, тобто спрощення оргструктури, що дозволяє сучасно реагувати на зміни ринку.

Зміни в оргструктурі можна розділити на 3 типи:

- Істотні зміни, які стосуються корінний ломки оргструктури, тобто переходу від однієї структури управління до іншого;

- Перебудова, при якій відбуваються зміни в окремих підрозділах підприємства (налагодження структури);

- Незначні зміни, які стосуються змін функціональних обов'язків всередині окремих відділів і служб або зміна статусу окремих працівників підприємства.

              Однак при будь-яких змінах в оргструктурі необхідно отримати відповідь на наступні питання:

- Наскільки необхідна суттєва перебудова структури управління?

                            - Які конкретні організаційні зміни слід здійснити, щоб структура в найбільшій мірі відповідала нової стратегії?

Керівникам потрібно шукати будь-які можливості збереження сформованих зв'язків в колективі і використання їх для реалізації нової стратегії.

7. Призначення екологічної стратегії підприємства

Екологічна стратегія відрізняється від інших функціональних стратегій тим, що вона розробляється як стратегія узгодження з усіма іншими. Її призначення: перспективне і оперативне управління природоохоронною діяльністю з метою врахування проблем, які виникають з переходом на нові технології, на випуск нової продукції, використанням нового обладнання, зі збільшенням обсягів виробництва і т.д.

Тому при розробці базової стратегії підприємства в процесі вибору альтернатив слід в 1-у чергу враховувати заходи природоохоронної діяльності, оскільки вони, як правило, є дуже витратними.

Виділення природоохоронної діяльності в окрему сферу соціального розвитку пов'язане з сучасними жорсткими вимогами з боку місцевих держорганів, які пов'язані з великими штрафами. При цьому слід розглядати кілька елементів екологічної стратегії:

1 - екологічність технологічного процесу;

                            2 - екологічність продукції, що випускається;

                            3 - загальний стан екології в регіоні, де працює підприємство.

Реалізація стратегії та контроль

1. Склад стратегічного плану підприємства

2. Основні етапи процесу реалізації стратегії

3.Стратегічний контроль

1. Склад стратегічного плану підприємства

Реалізація стратегії напряму пов'язана зі складанням стратегічного плану, який є основою всіх інших планів підприємства, оскільки в ньому з одного боку враховуються всі можливості та загрози зовнішнього середовища, а з іншого боку - сили і слабкості самого підприємства.

Стратегічний план може мати таку структуру:

                            1 - місія і цілі підприємства;

2 - поточна діяльність і довгострокові завдання;

3 - стратегії підприємства (базова і альтернативи);

4 - функціональні стратегії;

                            5 - найважливіші проекти і програми;

                            6 - зовнішні операції;

7 - капіталовкладення і розподіл ресурсів;

8 - планування несподіванок (планування систем швидкого реагування).

              Додатковими матеріалами до стратегічного плану можуть бути:

                            - Інформація за обсягами продажів за групами продукції;

                            - Інформація про прибутки (збитки);

                            - Обсяг експорту;

- Зміни в наборі продуктів і їх частці на ринку;

                            - Програма щорічних капвкладень;

                            - Річні грошові потоки (фінансовий план);

                            - Баланс підприємства на кінець планового року;

                            - Заходи, що відображають політику поглинань, злиття, скорочень.