Перспективне планування на підприємстві

Перспективне планування на підприємстві

1. Роль і місце планування в різних економічних системах

2. Види перспективного планування на підприємстві

3. Завдання перспективного планування на підприємстві

1. Роль і місце планування в різних економічних системах.

Планування - одна з найважливіших функцій управління, яка спрямована на встановлення цілей діяльності підприємства та визначення шляхів досягнення поставлених цілей.

              За час дії командно-адміністративної системи планування воно здійснювалося «зверху вниз», тобто кожній ланці економіки встановлювалися відповідні планові завдання, при цьому визначалося, скільки і де отримувати необхідних ресурсів, що і в якій кількості випускати, кому і за якими цінами продавати готову продукцію. При цьому плани були обов'язковими для виконання, основним критерієм ефективності роботи підприємства було виконання встановлених показників. Для цього керівництвом підприємства використовувалися всілякі «способи»:

- Заниження планових завдань;

- Приписки;

- Нераціональне використання ресурсів і т.д.

Функції держави в плануванні зводилися до того, що підприємствам доводилися планові завдання, а підприємства в свою чергу тільки деталізували ці завдання і доводив їх до конкретних виробничих підрозділів. У цьому випадку підприємства не були зацікавлені в пошуку ресурсів підвищення ефективності діяльності.

При переході економіки до ринку змінюються методи її регулювання,а також змінюється спрямованість процесу планування («знизу вверх»).

              Функції держави і підприємства розділилися. Державні органи регулювання (Міністерство економіки, Міністерство фінансів, НБУ) переходять від адміністративних до економічних методів регулювання (податки, субсидії, дотації, пільги, інвестиції, цінні папери). Вони здійснюються на макрорівні, тобто стосуються всіх підприємств у цілому. При цьому командно-адміністративні методи залишаються в областях, не охоплених ринком, але залежних від нього: фундаментальна наука, освіта, культура, захистів національних інтересів, захист навколишнього середовища, боротьба з монополізмом.

У Законі України «Про підприємства в Україні» підприємства мають право самостійно вирішувати всі виробничо-господарські питання, а саме визначати номенклатуру продукції, шукати ринки сировини, встановлювати ціни на продукцію,однак при цьому вони несуть повну відповідальність за результати своєї діяльності. При цьому головну роль відіграють зовнішні фактори: стан ринку збуту, рівень цін на ринку, наявність постачальників сировини і т.д.

              Для визначення місця і ролі планування в умовах ринку необхідно розглянути підприємство як кібернетичну систему.

Економіка як господарська система є складною системою і має високий ступінь невизначеності, оскільки має велику кількість елементів і велику кількість зв'язків між ними, тобто

- Вона належить до класу великих і складних систем;

- Вона має особливість - наявність людини в кожному елементі системи.

Це означає, що як ефективність кожного елемента системи, так і вибір зв'язків між елементами з потенційно можливих не можуть бути реально визначені з єдиного центру.

Дані особливості господарської системи як системи з великим ступенем невизначеності, мають свої позитивні і негативні риси.

Головною позитивною рисою є необмежена можливість такої системи до виживання, тобто до перебудови зв'язків, переходу від однієї якості функціонування до іншого, тобто економіка є самостійно розвивається системою і може створювати не лише нові елементи, але і нові зв'язки між ними.

              Головна негативна риса - складність управління такою системою.

Відповідно до закону необхідної різноманітності Ембі ефективне управління системою можливе тільки в тому випадку, якщо різноманітність можливостей підсистеми, яка управляє, не менше розмаїття ситуацій в керованій системі. В іншому випадку керовану систему необхідно спростити, в т.ч. і шляхом простого зменшення елементів системи та можливих потенційних зв'язків між ними.

З кібернетичної точки зору планування можна визначити як управлінську дію, яка спрямована на обмеження діяльності системи в рамках обраної траєкторії руху. При цьому різноманітність керуючого органу має бути не менше розмаїття господарської системи, а в разі народного господарства в цілому це неможливо.

Тому командно-адміністративна система, яка базувалася на централізованому плануванні, намагалася обмежити як кількість елементів системи, так і кількість зв'язків між ними: обмежена номенклатура продукції, обмеження поставок по фондах, реалізація по фондах і т.д. Проте навіть таке спрощення показало неможливість керувати з єдиного центру. Тоді єдиним способом розвитку народного господарства в напрямку задоволення потреб населення з'явилося наявність автоматичного регулятора, який дозволяє настроювати систему з точки зору створення нових елементів і зв'язків між ними. Таким автоматичним регулятором з'явився ринок.

Однак ефективність такого регулювання може бути різною, тому існують поняття цивілізований ринок, стихійний ринок.

Стихійний ринок - малоефективний ринок, оскільки елементи системи втрачають дуже багато часу на пошуки зв'язків між собою, до того ж такі не завжди бувають ефективними і доцільними. Тому в країнах з розвиненою економікою існую механізми «регулювання» ринку або комплексного обслуговування ринку (ринкова інфраструктура): банки, біржі, аудиторські фірми, консалтингові, маркетингові, брокерські, страхові фірми. Тому розвинена ринкова інфраструктура підвищує ефективність системи в цілому, стабілізує її діяльність, знижує ступінь невизначеності при прийнятті господарських рішень. Елементом ринкової інфраструктури стає державне економічне регулювання, при цьому можна відзначити:

1 - регулювання ринку в різних країнах здійснюється неоднаково в залежності від історичного досвіду, від конкретної економічної ситуації, від структури економіки тощо;

2 - робиться спроба отримати оптимальне співвідношення між регулюванням діяльності первинних господарських ланок і свободою їх діяльності.

Тому можна сказати, що планування є невід'ємною частиною «регульованого" ринку і не суперечить принципам його функціонування. Однак воно істотно відрізняється від директивного планування своїм новим змістом.

Крім того, планування дозволяє підприємству бути підготовленим до можливих змін у зовнішньому середовищі, оскільки в плані крім завдання по випуску продукції визначаються можливості виходу зі складних ситуацій.

Планування дозволяє підприємству врахувати в комплексі вплив зовнішніх і внутрішніх факторів.

2. Види перспективного планування на підприємстві

Перспективне планування, залежно від періоду, який він охоплює, а також від методології, закладеної в плануванні, може бути середньостроковим, довгостроковим, стратегічним.

Середньострокові плани охоплюють, як правило, 2 - 5 років, які охоплюють період оновлення виробничого апарату та асортименту продукції. У середньострокових планах формуються завдання на передбачений період і, як правило, в них відображаються в розгорнутому вигляді функціональні стратегії,тобто напрями розвитку кожної сфери діяльності підприємства (виробнича, фінансова, маркетингова, наукова, управлінська).

              Залежно від методології розрізняють довгострокове і стратегічне планування.

Довгострокове планування засноване на методі екстраполяції, тобто використовуються показники минулих періодів і переносить тенденцію їх розвитку на майбутнє, як правило, з постановкою оптимістичних цілей,тобто що майбутнє буде краще минулого. При цьому результатами такого планування можуть бути:

1 - оптимістичні цілі не завжди сходяться з реальними результатами;

2 - на підприємстві, де результати виявилися вищими поставлених цілей, необхідно коригувати цілі в бік підвищення;

3 - на підприємстві, де результати виявилися нижчими поставлених цілей, слід здійснити перебудову виробництва з метою створення умов досягнення таких цілей, що не завжди можливо без істотних втрат.

                                                        Перспективи

Цілі                            Завдання                             Бюджети на поточний період

При подальшому розвитку економіки капіталістичних країн відбуваються швидкі і непередбачувані зміни зовнішнього середовища, тому ефективно використовувати метод довгострокового планування стало неможливим, і підприємства переходять до нової моделі стратегічного планування.

Стратегічне планування - набір дій по прийняттю рішень, які ведуть до розробки конкретних стратегій, які в свою чергу дозволяють підприємству досягти поставлених цілей. При цьому відсутня припущення,що майбутнє буде краще минулого і що майбутнє можна спрогнозувати методом екстраполяції.

Перспективи

Цілі

                                                        Стратегія

                                          Завдання

                                          Бюджети                                                                       Бюджети

                            (Поточні програми)                                           (стратегічні проекти)

Виконання                                                                       Виконання

за поточними бюджетам                             по стратегічним проектам

                            Оперативний контроль                                           Стратегічний контроль

Обсяг виробництва

                                                                                                  Цілі А (при кращому розвитку)

                                                                                                  Цілі

Цілі В (при найгіршому розвитку)

0                                                                                                  t (час)

Цілі

                                                                                    диверсифікація

Стратегія

                                                                                    конкурентні

                                                                                    можливості                             потенціал

підприємства

внутрішні резерви

0                                                                                                   t (час)

У стратегічному плануванні цілі встановлюються з урахуванням потенційних можливостей розвитку внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства, а також можливостей диверсифікації виробництва, оскільки розвиток економіки відбувається швидкими темпами,і зміни в зовнішньому середовищі носять глобальний і непередбачуваний характер. Такі процеси виникають в економіці капіталістичних країн в 60-ті роки ХХ століття і вимагають нових підходів у плануванні та нового змісту перспективного планування.

              Процес розробки стратегічних рішень проходить наступні етапи:

                            1 - аналіз перспектив розвитку;

2 - аналіз позицій у конкурентній боротьбі;

                            3 - вибір стратегії;

                            4 - аналіз шляхів диверсифікації;

                            5 - постановка цілей і задач.

              Фактори, що обмежують стратегічне планування:

                            1 - стратегічне планування не дає детальної картини майбутнього;

2 - стратегічне планування не може бути зведене до набору простих процедур. Воно являє собою образ мислення, який досягається в процесі теоретичної підготовки та практичної діяльності.

3 - для реалізації стратегічного планування необхідні великі зусилля управлінців;

4 - стратегічне планування збільшує ризик від прийняття помилкових рішень, особливо при розробці альтернатив;

5 - в стратегічному плануванні найбільш складним є не розробка стратегії, а її реалізація, тому що необхідно створити найперше всього команду з виконання стратегії.

3.Завдання перспективного планування на підприємстві

              До основних завдань перспективного планування можна віднести:

1) визначення напрямів і розмірів капіталовкладень та джерел їх формування;

2) впровадження технічних нововведень і прогресивних технологій;

3) диверсифікація виробництва та оновлення основних видів продукції;

              4) пошук форм отримання іноземних інвестицій;

5) вдосконалення кадрової політики;

                            6) удосконалення управління на підприємстві і т.д.

У результаті перспективного планування складається перспективний (стратегічний) план, який дозволяє визначити:

                            - Реальні можливості розвитку;

                            - Ресурсні обмеження розвитку;

- Кількісні і якісні наслідки розвитку, що є особливо важливим в умовах ринкової економіки.

Оскільки оцінка перспектив в умовах стихійного ринку досить невизначена, перспективне планування не може орієнтувати фірму на досягнення кількісних показників, тому, як правило, обмежуються розробкою найбільш важливих якісних показників,які надалі конкретизуються у відповідних проектах і програмах. Через такі програми здійснюється координація перспективних напрямків розвитку всіх підрозділів фірми з урахуванням їх потреб і ресурсів.

Загальна характеристика стратегії (стратегічного планування)

1. Поняття стратегії, її сутність та значення в діяльності підприємства

2.Види стратегій підприємства. Стратегічна піраміда

3. Основні етапи формування стратегії підприємства

1. Поняття стратегії, її сутність та значення в діяльності підприємства

              Стратегія (від грец. strategos - мистецтво генерала) - у військовому значенні це частина військового мистецтва, яка визначає загальний характер збройної боротьби з метою перемоги.