Організація праці та заробітної плати на підприємстві

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КАФЕДРА МЕНЕДЖМЕНТУ  ЗЕД

 

 

 

 

 

Комплексна курсова робота

з менеджменту

 

за темою: Організація праці та заробітної плати на підприємстві

 

 

 

Виконав курсант

 гр. М09-1

Сементух Юрій Володимирович

 

 

науковий керівник

доцент 

Осадча Наталія.Вікторівна

 

 

 

Дніпропетровськ

2013 
Зміст

 

 

 

Вступ

Актуальність теми. У сучасній ринковій економіці головним фактором стабільного  функціонування підприємства є посилення  матеріальної зацікавленості працівників  у підвищенні результативності діяльності на основі забезпечення тісного взаємозв'язку розмірів доходів працюючих з кількістю і якістю витраченої ними праці. Нові системи організації праці й заробітної плати повинні забезпечити співробітникам матеріальні стимули.

Зростання ролі матеріальної зацікавленості обумовлено тим, що в умовах ринкової економіки підприємства шукають нові моделі оплати та організації праці, які ламають зрівнялівку й дають простір розвитку особистої матеріальної зацікавленості.

У ринковій економіці необхідно  не просто забезпечувати матеріальну  зацікавленість у певних результатах праці, але й зацікавити працівника в підвищенні ефективності праці. Для посилення матеріальної зацікавленості працівників у виконанні планів і договірних зобов'язань, підвищенні ефективності виробництва і якості роботи можуть уводитися системи преміювання, винагороди за підсумками роботи за рік, інші форми матеріального заохочення. Проблеми оплати й стимулювання праці багатогранні, тому пошук шляхів удосконалювання організації та оплати праці залишається актуальним й досі.

Ступінь розробленості теми дослідження  відображається в області наукового  вивчення питань удосконалення оплати та стимулювання праці в роботах  вітчизняних науковців [23,38].

З огляду на те, що багато аспектів оплати та стимулювання праці вже досить докладно розглядалися в економічній літературі, слід висунути на перший план методику удосконалення організації праці та заробітної плати в сучасних умовах перехідної економіки. Оскільки, існуючі підходи недостатньо повно враховують, як зміни в сучасних виробничих процесах підприємства впливають на систему оплати й стимулювання праці. На сьогодні ці питання залишаються маловивченими.

Дана тема є актуальною, тому що розробка успішних заходів щодо організації  праці та заробітної плати на підприємстві є однією з необхідних умов підвищення продуктивності праці, а отже, підвищення прибутку на підприємстві в цілому.

Перебудова економічних відносин повинна сприяти посиленню спонукальних мотивів і стимулів до ефективної трудової діяльності. Для цього необхідно, щоб соціально-економічна система з командно-адміністративною моделлю трудових відносин була замінена на діючий мотиваційний механізм високопродуктивної і високоякісної праці в суспільному виробництві.

Тривалий час в нашій країні існувала централізована система регулювання всіх питань обліку і оплати праці. Така практика їх регулювання негативно впливала на виробничу і фінансову діяльність підприємств, формувала зрівняльні підходи до розподілу, породжувала байдуже відношення людей до результатів своєї праці. Серед основних причин зниження зацікавленості працівників в результатах виробництва, необхідно відзначити, недосконалість системи оподаткування і ціноутворення, нестабільність фінансово-кредитної політики, знецінення грошей і на основі цього відносно низький рівень заробітної платні.

В цих умовах актуальність дослідження  і розробки теоретичних і методичних основ обліку і організації заробітної платні на підприємстві постійно зростає  і вимагає теоретичного і практичного  обгрунтовування.

Метою роботи. Аналіз теоретичних основ та практики процесу організації праці та заробітної плати ТОВ «ТД«Альфа-Маркет» та розробка практичних підходів щодо його удосконалення.

Завдання:

- розкрити теоретичні основи  організації праці та заробітної  плати;

- визначити основні завдання та функції організації праці та заробітної плати;

- розглянути організаційно –  економічну характеристику ТОВ  «ТД «Альфа - Маркет»;

- аналізувати методи організації  праці та порядок обліку заробітної  плати на ТОВ «ТД«Альфа-Маркет»;

- розробити заходи щодо вдосконалення організації праці та заробітної плати на підприємстві;

- вивчення економічного єства  заробітної платні;

Об’єкт дослідження - ТОВ «ТД«Альфа-Маркет».

Інформаційною базою досліджень є  Закони і законодавчі акти України  з питань розвитку економіки, річні звіти, статистичні дані, положення про оплату праці, дані синтетичного і аналітичного обліку. Використані публікації статистичних і наукових установ, праці вітчизняних і зарубіжних учених і фахівців в області праці і заробітної платні.

Теоретичні і методичні аспекти вдосконалення оплати праці і матеріального стимулювання, аналіз тенденцій його подальшого розвитку представлені в багатьох публікаціях учених-економістів України і інших держав. Серед них особливу увагу звертають на себе А.А. Бугуцкого, М.Х. Вдовіченко, В.С. Дієсперова, В.Н. Поліщука, В.В. Сопко, Ц.р. Струміліна, Г.З. Слізенгера, В.Н. Завгороднего, Н.І. Маліка, Н.Н. Павлівської, Р.Н. Яковлева і інших. В їх публікаціях широко розглядаються питання, пов'язані з обліком і організацією праці, його продуктивності і ефективності. Проте, є ще багато недозволених питань теоретичного, методологічного і практичного характеру.

Методи дослідження. В процесі  обробки отриманої інформації використовувалися  різні методи системного аналізу, методи узагальнення та порівняння, абстрактно-логістичний.

Обсяг та структура роботи. Дана робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків.

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАЦІ ТА ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ НА ПІДПРИЄМСТВІ

1.1 Сутність організації праці  та заробітної плати

 

Організація праці — це спосіб поєднання безпосередніх виробників із засобами виробництва з метою створення сприятливих умов для одержання високих кінцевих соціально-економічних результатів. Організація праці є об'єктивною необхідністю і невід'ємною складовою трудової діяльності людини. Вона має сприяти вдосконаленню всіх процесів праці, виробничих структур для досягнення найвищої ефективності суспільного виробництва.

В умовах ринкової економіки на всіх рівнях управління можна виділити економічні та соціально-психологічні завдання щодо поліпшення організації праці.

Економічні завдання передбачають досягнення максимальної економії живої та уречевленої праці, підвищення продуктивності, зниження витрат у процесі виробництва продукції і надання послуг належної якості.

Соціально-психологічні завдання передбачають створення таких умов праці, які б забезпечували високий рівень працездатності зайнятих у виробництві. Крім того, працівники мають одержувати задоволення від роботи, яку виконують.

Вперше наукова теорія праці  знайшла відображення в тейлоризмі (понад 100 років тому), і подальший  її розвиток полягав у переході до концепцій “збагачення праці”, “автономних груп”, “гуманізації праці”, які потім продовжили свій розвиток у складі більш широких економіко-соціологічних і політико-ідеологічних теорій “демократії в промисловості”, “соціальної інтеграції” та ін.

Організація праці на підприємстві охоплює такі основні напрями:

- поділ і кооперація праці,  що передбачають науково обгрунтований розподіл працівників за певними трудовими функціями, робочими місцями, а також об'єднання працівників у виробничі колективи;

- організація і обслуговування  робочих місць, що сприяють  раціональному використанню робочого  часу;

- нормування праці, що передбачає визначення норм затрат праці виробництво продукції і надання послуг як основу для організації праці і визначення ефективності виробництва;

- організація підбору персоналу  та його розвиток, тобто — планування  персоналу, профорієнтація і профвідбір, наймання персоналу, підвищення його кваліфікації, планування кар'єри тощо;

- оптимізація режимів праці  і відпочинку, встановлення найбільш  раціонального чергування часу  роботи та відпочинку протягом  робочої зміни, тижня, місяця. Відпочинок, його зміст і тривалість максимально сприяти досягненню високої працездатності протягом робочого часу;

- раціоналізація трудових процесів, прийомів і методів праці на  основі узагальнення прогресивного  досвіду. Раціональним вважається  такий спосіб роботи, який забезпечує мінімальні затрати часу;

- поліпшення умов праці, що  передбачає зведення до мінімуму  шкідливості виробництва, важких  фізичних, психологічних навантажень,  а також формування системи  охорони і безпеки праці;

- зміцнення дисципліни праці,  підвищення творчої активності працівників;

- мотивація й оплата праці.

Організація праці на підприємствах, в окремих галузях виробництва  здійснюється в конкретних формах, різноманітність яких залежить від  таких основних чинників: рівня науково-технічного прогресу, системи організації виробництва; психологічних факторів; особливостей екологічного середовища; а також від низки чинників, умовлених характером завдань, які вирішуються в різних ланках системи управління. Організація праці змінюється, вдосконалюється залежно від зміни цих чинників.

Організація праці – це комплекс заходів, які вміщують:

- організаційне закріплення процесів  і кооперації управлінської праці,  забезпечення необхідної кваліфікації  працівників;

- розподіл і розстановку кадрів  за ланками систем управління;

- регламентування діяльності та  стосунків;

- вибір систем і методів роботи;

- раціональну організацію робочих  місць і створення оптимальних  умов роботи і відпочинку;

- нормування управлінської праці;

- матеріальне і моральне стимулювання  управлінської праці.

Організація праці здійснюється з  урахуванням принципів спеціалізації, пропорційності, безперервності, ритмічності, паралельності, прямоточності.

Першочерговою проблемою створення  організаційної системи для будь-якого  виду діяльності є поділ праці, об’єктивно необхідний у будь-якому трудовому процесі, що здійснюється колективом. Поділ праці є передумовою підвищення її ефективності й продуктивності.

При організації праці, з точки  зору управляння застосовують 3 напрями  її поділу: функціональний, технологічний та кваліфікаційний.

Функціональний полягає у закріпленні  конкретних функцій управління за підрозділами чи окремими працівниками.

Технологічний – це спеціалізація  працівників відповідно до трьох  великих груп робіт:

Керівництво структурними підрозділами.

Обробка інформації.

Оформлення документації.

Кваліфікаційний поділ є ознакою  поділу праці, за якою співробітники  виконують різну роботу, що відповідає їх кваліфікації та досвіду.

Кооперація праці – форма  організації праці, яка передбачає спільну участь багатьох працівників і забезпечує погодження їх колективних дій в одному і тому ж управлінському процесі.

При організації трудових процесів в менеджменті, як і в будь-якій іншій сфері людської діяльності, повинні максимально враховуватися  наукові принципи: спеціалізація, пропорційність, паралельність, прямоточність, безперервність, ритмічність, принцип виключності, отриманої інтенсивності праці та ін [22].

Спеціалізація передбачає закріплення  за кожним підрозділом апарату управління і робочим місцем за можливістю обмеженої кількості управлінських операцій, що сприяє зростанню майстерності кожного працівника і якості робіт, що виконуються.

Принцип пропорційності – досягнення пропорційної продуктивності всіх підрозділів  апарату управління, що дає змогу забезпечити комплексне і своєчасне здійснення усіх функцій управління.

Принцип паралельності передбачає одночасне виконання окремих  процесів і операцій шляхом сумісництва  в часі різних етапів роботи.

Принцип прямоточності означав  таку побудову управлінської праці в просторі, при якій розміщення окремих підрозділів апарату управління і робочих міст відповідає напрямку руху потоків інформації.

Безперервність – це така організація  трудових процесів, за якої кожен наступний  елемент операції є природним  продовженням попереднього.

Ритмічність – послідовне і рівномірне чергування трудових операцій і їх елементів у часі.

Принцип включності передбачає, що працівник, зайнятий в сфері менеджменту, повинен  робити все можливе для виконання  поставленої задачі.

Праця являється важливою частиною економіки – вона одночасно товар (працівник продає свою працю, створюючи нову якість додаткову кількість матеріальних цінностей) і причина виникнення доданої вартості, так як і предмети і матеріали при додаванню до них стають дорожчими. Звідси і виникає необхідність оцінити та оплатити працю в різних її проявах, влючивши витрати на оплату праці в рамках встановлених державою законів в вартість продукції, робіт, послуг, тощо [23].

Ефективність праці певною мірою  визначається діючою системою заробітної плати. Заробітна плата як соціально-економічна категорія, з одного боку, є основним джерелом грошових доходів працівників, тому її величина значною мірою характеризує рівень добробуту всіх членів суспільства. З іншого боку, її правильна організація заінтересовує працівників підвищувати ефективність виробництва, а відтак безпосередньо впливає на темпи й масштаби соціально-економічного розвитку країни.

Заробітна плата як елемент ринку  праці є ціною робочої сили, а також статтею витрат на виробництво, що включається до собівартості продукції, робіт (послуг) на окремому підприємстві.

Під час визначення заробітної плати  як ціни робочої сили необхідно враховувати  єдину міру оплати праці, критерієм  якої є реальна вартість життя  працівника та його сім'ї. Як ціна робочої сили заробітна формується на ринку праці і є зовнішньою відносно підприємства.