Метод управління

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 3.4.1Структурно-логічна схема факторної системи прямих матеріальних затрат.

 

Вплив цих факторів на зміну загальної суми матеріальних затрат визначаються способом ланцюгової підстановки для чого необхідно  мати наступні дані:

 

Затрати матеріалів на виробництво продукції

а)  по плану                                                    (3.9)

б) по плану, перерахованого 

     на фактичний  випуск продукції        (3.10)            

     при плановій її структурі    

 в) по планових  нормах і 

      планових  цінах на фактичний                   (3.11)

       випуск  продукції при фактичній

            її структурі 

       г)  фактично при планових цінах               (3.12)          

       д) фактично                                             (3.13)

 

 

Сума матеріальних затрат на випуск окремих виробів залежить від тих самих факторів, крім структури виробництва продукції.

Витрата сировини і матеріалів на одиницю продукції залежить від якості, заміну одного виду матеріалів іншим, зміни рецептури сировини, техніки, технології і організації виробництва, кваліфікації працівників, відходів сировини та інше. Спочатку необхідно взнати зміну питомої ваги витрати матеріалів за рахунок одного чи іншого фактору, а потім помножити на планові ціни і фактичний обсяг виробництва окремого виду продукції. В результаті одержимо приріст суми матеріальних затрат на виробництво цього виробу за рахунок відповідного фактора:

                                                     (3.14)

Рівень середньої ціни матеріалів залежить від ринків сировини, інфляційних факторів, внутрішньо-групової структури матеріальних ресурсів, рівня  транспортних і заготівельних витрат, якості сировини і так далі. Щоб взнати за рахунок якого з них змінилась загальна сума матеріальних затрат, необхідно зміну середньої ціни окремого виду чи групи матеріалів за рахунок якого окремого фактора помножити на фактичну кількість використаних матеріалів відповідного виду:

                                               (3.15)

        На багатьох підприємствах можуть мати місце зверхпланову поворотні відходи сировини, які можна реалізувати або використовувати для інших цілей. Якщо зіставити їх вартість по ціні можливого використання і по вартості вихідної сировини, то взнаємо , на яку суму збільшились матеріальні затрати включені в  собівартість продукції.

Наявність зверхпланових  безповоротних відходів приводить до прямого подорожчання продукції і зменшення її випуску. Щоб встановити, на скільки зросла сума матеріальних затрат, необхідно зверхпланову кількість безповоротних відходів помножити на планову ціну вихідного матеріалу.

Якщо на підприємстві проводять закупівлю комплектуючих виробів, то необхідно визначити, на скільки вигідно для підприємства кооперація. Для цього порівнюють ціну придбання і собівартість виготовлення виробів на підприємстві. Якщо ціна придбання нижча собівартості виготовлення то вигідніше купляти виріб чи напівфабрикат.

 

• Аналіз витрат від відходів.

              Повторно використовувані відходи за ціною можливого використання відраховуються із загальної суми втрат сировини та матеріалів. Це створює помилкове уявлення, що зростання кількості повторно використовуваних відходів веде до зниження собівартості одиниці товарної продукції. Насправді, відходи - це неминучі непродуктивні втрати частини вихідної сировини та матеріалів у процесі виробництва продукції. Розмір відходів визначається рівнем техніки, технології, ассортиментом продукції та характером використаної сировини і матеріалів. Повторно використовувані відходи оцінюються за зниженими цінами та використовуються як сировина для повторного перероблення або для виробщщтва продукції широкого вжитку. Аналізуючи такі відходи, визначають їх динаміку, обчислюють втрати сировини таматеріалів і ,виявляють резерви можливого зниження собівартості продукції за рахунок зменшення відходів.

              Для обчислення втрат від повторно використовуваних відходів на основі вибірки з облікових даних складають розрахунок, наведений у таблиці 3.5.1.

    Таблиця 3.5.1.– Розрахунок втрат від поворотних відходів, тис. грн.

Показник	План	Звіт	Відхилення від плану (±)
Вартість повторно використовуваних відходів за ціною вихідної сировини та матеріалів	1068,0	1168,0	+100,0
За ціною можливого використання	213,6	233,6	+20,0
Коефіцієнт уцінки відходів	5,0	5,0	-
Втрати від повторного використовуваних відходів	854,4	934,4	+80,0

 

              З даних таблиці бачимо, що у звітному періоді надпланові повторно використовувані відходи зросли на 100, 0 тис. грн., а втрати від повторно використовуваних відходів – на 80 тис. грн., у тому числі в собівартості виробу конічного підшипника – 19,50 грн. (табл3.5.1)Резерв зниження собівартості – продукції 80,0 тис. грн.

              Обраховуючи втрати та резерви зниження собівартості продукції за рахунок повторно використовуваних відходів, з їх вартості за ціною можливого використання треба виключати вартість брухту від його продажу як вторсировини.

 

3.6 Аналіз факторів цін.

 

              Другу групу факторів, які впливають на загальну суму витрат на виробництво продукції, становлять витрати на придбання сировини, матеріалів, палива. У собівартість заготовлених підприємством матеріальних цінностей входять: 1) прейскурантна ціна, залізничний, автомобільний, авіаційний тарифи або водний фрахт, якщо прейскурантну ціну на сировину, матеріали, паливо встановлено франко-станція відправлення; 2) витрати за доставку на склад пlдприємства, навантаження, розвантаження, складування матаріальних цінностей та інші транспортно-заготівельні витрати, які оплачує господарство.

              Методика аналізу факторів цін визначається заведеним на підприємстві порядком оцінки в обліку сировини, матеріалів, палива. На промислових підприємствах матеріальні цінності можуть обліковуватися за оптовими, плановими або фактичними цінами.

              За оцінювання матеріалів оптових цінах плануються та враховуються транспортно-заготівельні витрати, які включаються у собівартість продукції пропорційно оптовій вартості витраченихматеріальних цінностей.

              Якщо ж матеріали оцінюються за плановими цінами, то попередньо складається номенклатура-цінник та окремо підраховуються відхилення від планових цін, які відносять на собівартість продукції аналогічно транспортно-заготівельним витратам.

              Ціна (собівартість придбання) матеріальних ресурсів складається із прейскурантної (договірноі) оптової ціни, тарифів на перевезення вантажів і заготівельно-складських витрат. Оптові ціниі тарифи є зовнішнім фактором і часто не залежать від підприємства. Безпосередньо від роботи підприємства залежать транспортно-заготівельні витрати, на які за умов комп'ютеризації складають кошторис і ведуть їх окремий облік за видами, групами, балансовими рахунками матеріальних ресурсів.

              Виконання кошторису аналізують, порівнюючи фактичні транспортно-заготівельні витрати з плановими і плановими витратами, що перераховані на фактичний обсяг за змінними статтями витрат, і визначають абсолютну та відносну економію чи перевитрату.

              Причини економії чи перевитрат виявляють на підставі первинних документів, якими оформляються транспортно-заготівельні витрати, або на підставі зведень про відхилення, складених за первинними документами. Для цього на основі даних плану, облікової та звітної інформації готують розрахунок.

              Наступним завданням аналізу є виявлення причин зростання транспортно-заготівельних витрат.

              Найбільш повно це завдання можна розв'язати тільки за умов комп'ютеризації обчислювальних робіт. Механізація обліку дає можливість отримувати інформацію про види транспортно-заготівельних витрат.

           Відхилення за статтею «Транспортні витрати» виникають під впливом різноманітних факторів, найважливішими з яких є: відстань перевезення, зміна виду транспорту, зміна транспортних тарифів.

              Розмір витрат на розвантаження та складування матеріальних цінностей визначається обсягом та габаритами складських приміщень, собі вартістю одиниці обсягу виконуваних робіт.

 

3.7. Визначення резервів зниження собівартості продукції

 

 Основними джерелами  резервів зниження собівартості  промислової продукції ( ) являються:

1)збільшення обсягів  її виробництва за рахунок   більш повного використання виробничої  потужності підприємства ( );

2)скорочення затрат  на її виробництво ( ) за рахунок підвищення рівня продуктивності праці, економного використання сировини, палива, обладнання, скорочення невиробничих витрат, виробничого браку і т.д.

              Величина резервів  може визначатись за формулою :

                                        (3.16.)

де  , - відповідно можливий  і фактичний рівень собівартості виробу; - додаткові затрати, необхідні для освоєння резервів збільшення випуску продукції.

Резерви збільшення виробництва продукції виявляється в процесі аналізу виконання виробничої програми. При збільшенні обсягів продукції збільшуються тільки змінні витрати ( пряма зарплата робітників, прямі матеріальні витрати, та інше), сума ж постійних витрат, як правило, не змінюється, в результаті зниження собівартості виробу.

Резерви скорочення затрат встановлюються по кожній статті витрат за рахунок конкретних організаційно-технічних  міроприємств ( впровадження нової  більш прогресивної техніки, покращення організації праці), які будуть  сприяти економії заробітної плати, сировини, матеріалів, енергії.

Резерви зниження матеріальних затрат ( )  на виробництво запланованого випуску продукції за рахунок впровадження нових технологій та інших організаційно-технічних міроприємств можна визначити наступним шляхом :

                                                  (3.17.)

де, , - витрати матеріалів на одиницю продукції відповідно до і після впровадження організаційно-технічних міроприємств; - планові ціни на матеріали.

Додаткові витрати  на освоєння резерву збільшення виробництва  продукції підраховується окремо по кожному його виду. Це в основному  зарплата на додатковий випуск продукції, витрати сировини, матеріалів, енергії та інших змінних витрат, які змінюються пропорційно обсягу випуску продукції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Виробництво та реалізація продукції потребують трудових, матеріальних і грошових витрат. Витрати підприємства на спожиті засоби виробництва, предмети праці і оплату праці працівників, виражені в грошовій формі, утворюють собівартість продукції. Систематичне зниження собівартості продукції має важливе народногосподарське значення, бо дає змогу за стабільних ринкових цін збільшувати прибуток на кожну гривню витрат, підвищує конкурентоспроможність продукції.

Зміна собівартості продукції  на конкретних підприємствах, її динаміка залежать від комплексу факторів, які відображають зусилля колективів спрямовані на підвищення ефективності виробництва.

Оцінка і аналіз собівартості продукції в підрозділах підприємства дають інформацію тільки про ефективність колишніх витрат. Ми одержуємо цю інформацію, але запобігти неефективним витратам уже не можемо. Щоб уникнути небажаних витрат і втрат необхідно щоденно аналізувати виробничі витрати, оперативно виявляти нераціональні, зайві, непродуктивні витрати і негайно вживати заходи для їх усунення і запобігати таким в майбутньому. Для цього використовують оперативний аналіз виробничих витрат, тобто систему щоденного вивчення відхилень від виробничого завдання для негайного усунення недоліків і причин, які заважають безперервному і ефективному функціонуванню господарського комплексу підприємства.

В аналізі використано  дані фінансової звітності формування собівартості продукції, яка є основою її ціноутворення, бере участь у формуванні фондів матеріального стимулювання, виробничого та соціального розвитку підприємства, тобто фондів споживання і нагромадження.

Обґрунтувавши економічні дані діяльності  ВАТ „ЛПЗ” ми визначили вплив факторів на наслідки господарської діяльності, їхні відхилення для виявлення в подальшому резервів для збільшення обсягів виробництва та реалізації, підвищенням ефективності та стабільності його роботи. Досліджено зміст та суть оперативного аналізу матеріальних витрат в собівартості продукції.