Метод управління

ВСТУП

 

 Ринкові відносини  проникли в усі сфери господарської  діяльності підприємств України.. В умовах ринкових відносин  у підприємств виникає необхідність  активно використовувати облік   і аналіз , щоб контролювати і  вдосконалювати свою роботу. Ефективність функціонування кожного підприємства залежить насамперед  від того, відповідають чи не відповідають управлінські рішення , якими воно керується  для досягнення успіху  на ринку. Базою для обґрунтування  і прийняття оптимальних  управлінських рішень є облік і глибокий комплексний аналіз діяльності підприємства. Адже господарська діяльність будь-якого підприємства являє собою безперервну зміну  форм буття вкладеного ним власного і залученого капіталу. Фінансові ресурси  спочатку  найчастіше перебувають у грошовій формі, далі вони вкладаються у предмети і засоби праці, що дає змогу капіталу підприємства трансформуватися у незавершене виробництво, а далі – у готову продукцію.

  Всі затрати   підприємства  на виробництво  і реалізацію продукції, виражаються  в грошовій формі, складають собівартість продукції. Собівартість – найважливіший показник ефективного використання виробничих ресурсів.

 Завдання оперативного аналізу затрат на виробництво заключається в своєчасному, повному і достовірному порівнянні фактичних затрат з плановими, з показниками інших підприємств відповідної галузі, пов’язаних з виробництвом і реалізацією продукції, а також контроль за використанням ресурсів і грошових коштів. Калькулювання собівартості продукції – це вирахування фактичної собівартості окремих видів продукції і всієї продукції в цілому. Безперервний  поточний аналіз затрат, на місцях їх виникнення, повсякденне виявлення можливих відхилень від встановлених норм, визначення причин і винних в цих відхиленнях повинні задовольняти вимоги оперативного управління виробництвом.

Метою курсової роботи є дослідження способів проведення аналізу, визначення завдань оперативного аналізу матеріальних витрат в собівартості продукції, вивчення резервів дальшого зниження матеріальнихз витрат в собівартості продукції розроблення заходів із мобілізації внутрішньовиробничих резервів та використання їх у виробництві.

Об’єктом дослідження вибране ВАТ „ЛПЗ”. Для дослідження матеріальних витрат в  собівартості продукції і її аналізу на даному підприємстві використовуються  статистичні дані та аналітичні розрахунки, норми і нормативні споживання матеріальних ресурсів, дані фінансової звітності, зокрема „Звіт про фінансові результати”, дані оперативного обліку (первинні документи, зведення, реєстри відпуску матеріалів на виробництво, норми витрат матеріалів, відхилення від норм, матеріали обстежень, перевірок, спостережень, технологічні документації).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1.

Економічна  суть оперативного аналізу матеріальних витрат в собівартості продукції

 

Оцінка результативності виробничо-господарської діяльності тісно пов’язана з аналізом витрат на виробництво і реалізацію продукції, робіт і послуг. Згідно до Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 16 „Витрати”, собівартість продукції, робіт і послуг формується з витрат виробництва, які класифікують як операційні витрати.

Спосіб включення окремих  витрат у собівартість видів продукції  є важливою характеристикою в  управлінні витратами підприємства, а мета аналізу матеріальних витрат в собівартості продукції полягає в інформаційному забезпеченні та всебічній оцінці її оптимізації досягнутих розмірів витрат. Враховуючи управлінський аспект цього напрямку аналізу, аналітичні оцінки витрат та собівартості пов’язані з пошуком резервів зниження витрат та можливостями їх мобілізації.

Тарасенко Н. В. в навчальному  посібнику „Економічний аналіз”  розглядає аналіз собівартості продукції  та витрат на виробництво, згрупувавши  витрати за окремими ознаками, за цільовим призначенням в процесі виробництва (статтями витрат), за економічними елементами (однорідні витрати). Наводиться проведення аналізу собівартості окремих видів продукції, за статтями калькуляції – окремих виробів продукції, розглядається аналіз окремого рівня витрат. Акцепт на оперативний контроль витрат на виробництво і собівартість продукції не ставиться.

Г. В. Савицька в навчальному  посібнику „Економічний аналіз діяльності підприємства” розглядає аналіз собівартості продукції, робіт і  послуг, як найважливіший інструмент у системі управління витратами, який дає змогу вивчити тенденції зміни її рівня, визначити відхилення фактичних витрат від нормативних (стандартних) і їхні причини, виявити резерви зниження собівартості продукції і виробити заходи з освоєння їх.

Ефективність системи  управління витратами багато в чому залежить від організації їхнього аналізу, яка в свою чергу, визначається такими факторами:

- формою і методами обліку витрат, які застосовуються на підприємстві;

- ступенем автоматизації обліково-аналітичного процесу на підприємстві;

- станом планування і нормування рівня операційних витрат;

- наявністю відповідних видів щоденної, щотижневої і щомісячної інформації внутрішньої змінності про операційні витрати, що дають змогу виявити відхилення, їх причини і вчасно вжити коригувальних заходів для усунення їх;

- наявність спеціалістів, які вміють грамотно аналізувати і управляти процесом формування витрат.

Оперативний аналіз розглядається  в розділі „Аналіз витрат за центрами відповідальності”, де пропонується щомісячне  подання звітів відповідальними про виконання кошторису за контрольованими витратами із виявленням причин відхилень від кошторису. В подальшому звіти майстрів зводяться в звіт виробничого менеджера по цеху за такими статтями витрат і визначається відхилення від кошторису по цеху, і далі формується звіт заступника директора з виробництва по усіх підрозділах виробництва, збуту, маркетингу і адміністративних витратах.

В навчальному посібнику  „Економічний аналіз” академік НАН  України, професор М. Г. Чумаченко розглядає аналіз прямих матеріальних витрат в розділі аналіз витрат на виробництво та собівартості продукції.

Виробництво та реалізація продукції потребують трудових, матеріальних і грошових витрат. Витрати підприємства на спожиті засоби виробництва, предмети праці виражені в грошовій формі утворюють матеріальні витрати виробництва. Матеріальні витрати виробництва є частиною собівартості продукції

Оперативний аналіз собівартості продукції розглядають як складову оцінки витрат виробництва в місцях їх виникнення, так як аналіз собівартості продукції в підрозділах підприємства дають інформацію про ефективність колишніх витрат. При оперативному аналізі одержується інформація як запобігти неефективним витратам. Щоб уникнути небажаних втрат і витрат у цехах, бригадах необхідно щоденно аналізувати виробничі витрати, оперативно виявляти нераціональні, зайві, непродуктивні витрати і негайно вживати заходів для їх усунення і запобігання таким у майбутньому. Для цього використовують так званий оперативний аналіз виробничих витрат, тобто систему щоденного вивчення відхилень від виробничого завдання для негайного усунення недоліків і причин, які заважають безперервному і ефективному функціонуванню господарського комплексу підприємства. Так розробляються первинні документи, в яких фіксуються дані оперативного і бухгалтерського обліку. Розроблено чекові форми розрахунків з визначеною собівартістю продукції для більш дійового оперативного аналізу. В чековій книжці записують планову виробничу собівартість за статтями витрат. Вкінці місяця бухгалтерія і начальник відділу звіряють витрати і визначають економію або перевитрати.  Для оперативного керування собівартістю в цеху на виробничих дільницях проводять групування відхилень від норм і зміни норм за місцями виникнення, причинами і винуватцями. Такий оперативний щоденний аналіз виробничих витрат на місцях їх виникнення дає можливість виявити відхилення від норм витрачання матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, фонду заробітної плати на кожній операції завдяки оперативному спостереженню за комплексними витратами: на отримання та експлуатацію обладнання, цеховими витратами та іншими – у межах затверджених кошторисів, а для умовно змінних витрат – з урахуванням виконання плану випуску продукції.

Витрати сировини матеріалів палива і енергії у собівартості товарної продукції розглядається у двох розрізах:

а) за прямими статтями калькуляції;

б) за статтями накладних (непрямих) комплексних витрат.

Розглядається техніко-економічне нормування витрат як важлива умова  раціонального використання сировини, матеріалів, палива й енергії для зниження собівартості продукції.

В окрему групу виділяється  аналіз втрат від відходів, приводиться  оцінка повторного використання відходів як сировини для повторного перероблення або для виробництва продукції  широкого вжитку. Слідуючою групою факторів, які впливають на загальну суму витрат на виробництво продукції становлять витрати на придбання сировини, матеріалів, палива.

Подається методика аналізу  факторів цін оцінки обліку сировини, матеріалів, палива. Наведені приклади підрахунку резервів зниження матеріальних витрат.

В навчальному посібнику  „Економічний аналіз” професор Ф.Ф.Бутинець важливу роль приділяє оперативному економічному аналізу, так як він  відіграє важливу роль у зниженні собівартості продукції, дає змогу  своєчасно оцінити господарські ситуації, пов’язані з формуванням собівартості продукції, виявляти негативні причини і недоліки, використовувати всі резерви для оптимального використання виробничих ресурсів і оперативно приймати відповідні управлінські рішення. Оперативний аналіз в цехах та інших структурних підрозділах здійснюють на підставі первинної документації оперативного та бухгалтерського обліку, в яких фіксується відхилення від норм, причини такого відхилення і персональна відповідальність за їх виникнення. Якщо оперативно не аналізувати фактори формування собівартості і не приймати відповідні заходи, то результати загального економічного аналізу собівартості продукції за даними місячної (квартальної) звітності не відображатимуть реальних змін витрат на виробництво. Ефективність оперативного аналізу собівартості продукції можлива лише в комплексі з іншими основними елементами оперативного управління, що включає операції з прийняття оптимального управлінського рішення за результатами аналізу та забезпечення його виконання.

 

Розділ 2.

Методика економічного аналізу

 

2.1. Метод та  прийоми економічного аналізу матеріальних витрат в        собівартості продукції

Під методикою аналізу  розуміють певну послідовність  операцій, прийомів, дій і правил найдоцільнішого виконання аналітичної роботи.

Економічний аналіз складається  з таких етапів.

На першому етапі уточнюють об'єкти, мету і завдання аналізу, складають план аналітичної роботи.

На другому етапі розробляють систему синтетичних і аналітичних показників, за допомогою яких характеризують об'єкт аналізу.

На третьому етапі збирають і готують для аналізу необхідну інформацію (перевіряють її точність, приводять до зіставного вигляду тощо).

На четвертому етапі порівнюють фактичні результати господарювання з показниками плану досліджуваного періоду, з фактичними даними минулих періодів, з показниками провідних підприємств, із середніми по галузі тощо.

На п'ятому етапі вивчають фактори і визначають їхній вплив на результати діяльності підприємства.

На шостому етапі виявляють невикористані і перспективні резерви підвищення ефективності виробництва.

На сьомому етапі оцінюють результати господарювання з урахуванням дії різноманітних факторів і виявлених невикористаних резервів, розробляють заходи для використання їх.

Найважливішим елементом методики є технічні прийоми і методи аналізу (інструментарій аналізу) (рис. 2.1).

 

Рис.2.1. Методи економічного аналізу

 

Методика факторного аналізу

Важливим питанням економічного аналізу є вивчення і вимір  впливу факторів на величину досліджуваних економічних показників. Без глибокого всебічного вивчення факторів не можна зробити обґрунтованих висновків про результати діяльності підприємства, виявити резерви, обґрунтувати плани та управлінські рішення.

Під факторним аналізом розуміють методику комплексного і системного вивчення та виміру впливу факторів на величину результативних показників.

Розрізняють такі типи факторного аналізу:

• детермінований (функціональний) і стохастичний (кореляційний);
• прямий (дедуктивний) і зворотний (індуктивний);
• одноступеневий і багатоступеневий;
• статичний і динамічний;
• ретроспективний і перспективний (прогнозний).

Детермінований  факторний аналіз становить методику дослідження впливу факторів, зв'язок яких з результативним показником має функціональний характер, тобто результативний показник можна подати як добуток, частку або алгебраїчну суму факторів.

Стохастичний  аналіз - це методика дослідження факторів, зв'язок яких з результативним показником, на відміну від функціональної методики, є неповним, імовірнісним (кореляційним). Якщо при функціональній (повній) залежності зі зміною аргументу завжди відбувається відповідна зміна функції, то при стохастичному зв'язку зміна аргументу може дати кілька значень приросту функції залежно від поєднання інших факторів, що визначають цей показник. Наприклад, продуктивність праці при одному й тому самому рівні забезпечення фондами може бути неоднаковою на різних підприємствах. Це залежить від оптимальності поєднання інших факторів, що формують цей показник.