Метод управління

Прямий факторний  аналіз передбачає дослідження за дедуктивним методом - від загального до окремого. Його проводять з метою комплексного дослідження внутрішніх і зовнішніх, об'єктивних і суб'єктивних факторів, які формують величину результативного показника.

Вдаючись до зворотного факторного аналізу, проводять дослідження причинно-наслідкових зв'язків за методом логічної індукції - від окремих факторів до узагальнювальних, від причин до наслідків з метою визначення чутливості змін багатьох результативних показників до змін досліджуваного фактора.

Факторний аналіз може бути однорівневим і багаторівневим. Однорівневий факторний аналіз використовують для дослідження факторів тільки  одного рівня підпорядкування без деталізації їх на складові. Наприклад,  у = а * b При багатоступеневому факторному аналізі проводять деталізацію факторів а і b на складові елементи з метою вивчення Їхньої сутності. Деталізацію факторів може бути продовжено. у такому разі вивчають вплив факторів різноманітних рівнів співпідпорядкованості.

Необхідно розрізняти також статичний і динамічний факторний аналіз. Статичний факторний аналіз застосовують для вивчення впливу факторів на результативні показники до відповідної дати. Динамічний факторний аналіз становить методику дослідження причинно-наслідкових зв'язків у динаміці.

І нарешті, факторний  аналіз може бути ретросnективним, який вивчає причини змін результатів господарської діяльності за минулі періоди, і перспективним, який досліджує поведінку факторів і результативних показників на перспективу.

Добір факторів для аналізу того чи іншого показника здійснюють на основі теоретичних і практичних знань, набутих у цій галузі. При цьому звичайно керуються принципом: чим більший комплекс факторів досліджують, тим точнішими будуть результати аналізу. Разом з цим необхідно мати на увазі, що якщо цей комплекс факторів розглядають як механічну суму без урахування взаємодії їх, без виділення головних, визначальних, то висновки можуть бути помилковими.

В аналізі взаємопов'язаного дослідження впливу факторів на величину результативних показників досягають шляхом класифікації і систематизації їх, що дає можливість точніше оцінити місце і роль кожного фактора у формуванні величини результативних показників.

Досліджувані в аналізі фактори можна класифікувати за різними ознаками (табл. 2.1).

 

 

 

 

 

 

Таблиця. 2.1.

Класифікація факторів в аналізі

 

Класифікаційна ознака	Групи факторів
За своєю природою	Природнокліматичні
	Соціально-економічні
	Виробничо-економічні
За ступенем впливу на	Основні
результати	Другорядні
За залежністю від  колективу	Об'єктивні
	Суб'єктивні
За відношенням до об'єкта	Внутрішні
дослідження	Зовнішні
За ступенем поширеності	Загальні
	Специфічні
За часом дії	Постійні
	Змінні
За характером дії	Екстенсивні
	Інтенсивні
За властивостями   відображуваних явищ	Кількісні
	Якісні
За своїм складом	Прості
	Складні
За ієрархією (за рівнем	Першого порядку
співпідпорядкованості )	Другого порядку і  т. д.
За можливістю виміру	Вимірні
впливу	Невимірні

 

Систематизації факторів досягають за допомогою побудови структурно-логічних моделей, в яких фактори розміщують у певному  порядку з урахуванням Їхнього  взаємозв'язку і співпідпорядкованості .

Розрізняють детерміновані  і стохастичні факторні системи.

Створити детерміновану факторну систему - означає подати досліджуваний показник як алгебраїчну суму, як частку або як добуток кількох факторів, що визначають його величину.

Розвитку детермінованої факторної системи досягають, як правило, за рахунок деталізації комплексних факторів. Елементні (у нашому прикладі - чисельність робітників, кількість відпрацьованих днів, тривалість робочого дня) не розкладають на співмножники, тому що за своїм змістом вони однорідні. З розвитком системи комплексні фактори поступово деталізуються на менш загальні, а ті, у свою чергу, - ще на менш загальні, поступово наближаючись за своїм аналітичним змістом до елементів(простих).

Таким чином, систематизація факторів дає змогу глибше вивчити взаємозв'язок факторів у формуванні величини показника, який вивчається, що має неабияке значення на наступних етапах аналізу, особливо на етапі моделювання досліджуваних показників.

Одним із завдань факторного аналізу є моделювання взаємозв'язків між результативними показниками і факторами, які визначають Їхню величину.

Сутність моделювання  полягає в тому, що взаємозв'язок досліджуваного показника і факторних показників передається у формі конкретного математичного рівняння.

У детермінованому аналізі  виділяють такі типи факторних моделей, що трапляються найчастіше:

1. Адитивні моделі:

.

Їх використовують у  тому разі, коли результативний показник становить алгебраїчну суму кількох факторних показників.

2. Мультиплікативні моделі:

.

Цей тип моделей застосовують тоді, коли результативний показник становить добуток кількох факторів.

3. Кратні моделі:

.

Їх використовують тоді, коли результативний показник одержують діленням одного фактора на величину іншого.

4. Змішані (комбіновані) моделі - це поєднання в різних комбінаціях попередніх моделей:

; ; ;    і т.д.

Моделювання мультиплікативних факторних систем в економічному аналізі здійснюють шляхом послідовного розчленування факторів початкової системи на фактори-співмножники. Наприклад, для дослідження процесу формування обсягу виробництва продукції (див. рис. 2.2) можна застосувати такі детерміновані моделі:

;

;

.

Ці моделі відображають процес деталізації початкової факторної системи мультиплікативного виду і розширення її за рахунок розчленування на співмножники комплексних факторів. Ступінь деталізації і розширення моделі залежать від мети дослідження, а також від можливостей деталізації і формалізації показників у межах встановлених правил.

Аналогічно здійснюють моделювання адитивних факторних  систем шляхом розчленування факторів початкової моделі на складові елементи.

Як відомо, обсяг реалізації продукції (VP П) дорівнює

;

де VВП - обсяг виробництва;

3 - залишки нереалізованої продукції.

Частина нереалізованої продукції може бути на складах підприємства (3 ), а частину може бути відвантажено покупцям, але ще не оплачено (3 ), тоді наведену початкову модель можна записати так:

.

До класу кратних  моделей застосовують такі способи  перетворення їх: подовження, розширення і скорочення.

Перший метод передбачає подовження числівника початкової моделі шляхом заміни одного або кількох факторів на суму однорідних показників. Наприклад, собівартість одиниці продукції (С) можна подати як функцію двох факторів: зміна суми витрат (В) і обсягу випуску продукції (VВП). Початкова модель цієї факторної системи буде мати форму:

.

Якщо загальну суму витрат (В) замінити окремими їхніми елементами, такими як оплата праці (зп), матеріальні витрати (МВ), амортизація основних засобів (А), накладні витрати (НВ) та інші, то одержимо адитивну модель з новим набором факторів:

де Х - трудомісткість продукції;

Х - матеріаломісткість продукції;                  

Х - фондомісткість продукції;

Х - рівень накладних витрат.

Метод розширення передбачає розширення початкової факторної моделі шляхом множення числівника і знаменника дробу на один або кілька нових показників. Наприклад, середньорічний виробіток продукції на одного робітника (показник продуктивності праці) можна записати в такий спосіб:

.

Якщо ввести такий  показник, як кількість днів, які  відпрацювали всі робітники (Д ), то одержимо таку модель річного виробітку:

,

де ДВ - середньоденний виробіток;

Д - кількість днів, яку  відпрацював один робітник за рік.

Метод скорочення являє собою створення нової факторної моделі шляхом ділення числівника і знаменника дробу на один і той самий показник. У цьому разі одержуємо кінцеву модель того самого типу, що й початкова, однак із іншим набором факторів.

ЯК відомо, рентабельність операційного капіталу підприємства розраховують діленням суми прибутку від основної діяльності (П) на середньорічну вартість операційного капіталу (KL):

.

Якщо числівник і  знаменник поділити на обсяг реалізації продукції (на виручку), то одержимо кратну модель, але з новим набором факторів - рентабельності продажів і капіталомісткості продукції:

.

Отже, результативні показники  можна розкласти на складові елементи (фактори) у різний спосіб і подати як різні типи детермінованих моделей. Вибір методу моделювання залежить від об'єкта дослідження, від поставленої мети, а також від професійних знань і навичок дослідника.

Процес моделювання  факторних систем - складний і відповідальний момент в аналізі. Від того, наскільки  реально і точно створені моделі відображають зв'язок між досліджуваними показниками, залежать кінцеві результати аналізу.

Методи обробки  економічної інформації в аналізі

Метод порівняння в аналізі  господарської діяльності. Порівняння як один із способів пізнання найширше використовують в економічному аналізі. Суть його полягає у зіставленні однорідних об'єктів з метою виявлення рис подібності або відмінностей між ними. За допомогою порівняння виявляють загальне і особливе в економічних явищах, визначають зміни в рівні досліджуваних об'єктів, вивчають тенденції і закономірності їх  розвитку.

1. Порівняння фактично досягнутих результатів із даними минулих періодів. Тут зіставляють результати сьогоднішнього дня з учорашнім, поточного місяця, кварталу, року з минулими. Це дає можливість оцінити темпи зміни показників, що вивчаються, і визначити тенденції та закономірності розвитку економічних процесів.

2. Зіставлення фактичного рівня показників із плановими. Таке порівняння необхідне для оцінювання ступеня виконання плану, для визначення невикористаних резервів підприємства.

3. У практиці аналітичної  роботи широко використовують порівняння із затвердженими нормами витрати ресурсів (матеріалів, сировини, палива, енергії, води тощо). Таке порівняння необхідне для виявлення економії або перевитрати ресурсів на виробництво продукції, для оцінювання ефективності використання їх у процесі виробництва і визначення втрачених можливостей збільшення випуску продукції і зниження собівартості.

4. Порівняння з кращими результатами, тобто з кращими взірцями праці, передовим досвідом, новими досягненнями науки і техніки. На підприємстві проводять порівняння середнього рівня показників, яких досяг колектив у цілому, з показниками передових дільниць, бригад, робітників. Це дає змогу виявити передовий досвід і нові можливості підприємства.

Велике значення має міжгосподарський порівняльний аналіз, у процесі якого показники підприємства, котре аналізують, порівнюють з показниками провідних підприємств, що мають кращі результати при однакових початкових умовах господарювання. Такий аналіз спрямований на пошук нових можливостей виробництва, вивчення передового досвіду і є важливим засобом визначення резервів підвищення ефективності роботи підприємства. Особливо великого значення надають зіставленню результатів діяльності підприємства, котре аналізують, з даними підприємств-конкурентів.

5. Дуже часто в аналізі показники досліджуваного підприємства порівнюють з даними, середніми по галузі, або із середніми по міністерству, об'єднанню, концерну і т. д. Таке порівняння потрібне для визначення рейтингу аналізованого підприємства серед інших суб'єктів господарювання цієї галузі, для отримання повнішої й об'єктивнішої оцінки рівня розвитку підприємства, для вивчення загальних і специфічних факторів, що визначають результати його господарської діяльності.

6. Порівняння паралельних і динамічних рядів використовують в аналізі для визначення й обґрунтування форми та напряму зв'язку між різними показниками. 3 цією метою числа, що характеризують один із показників, необхідно розташувати у зростаючому порядку, або у порядку, що зменшується, і подивитися, як у зв'язку з цим змінюються інші досліджувані показники: чи вони зростають, чи зменшуються і до якого ступеня.

7. В аналізі також  застосовують порівняння різних варіантів розв'язання економічних завдань, що дає змогу обрати найоптимальніший з них і тим самим повніше використати можливості підприємства. Особливо широко це порівняння використовують у попередньому аналізі для обґрунтування планів та управлінських рішень.

8. Для розрахунку впливу факторів і визначення величини резервів також широко використовують зіставлення результатів діяльності до і після зміни якого-небудь фактора чи виробничої ситуації.

Важливою у мовою, якої треба дотримуватися при аналізі, є необхідність забезпечення зіставлення показників, оскільки порівнювати можна тільки якісно однорідні величини.

Не зіставленість показників може бути зумовлена різноманітними причинами: різними рівнями цін, обсягів діяльності, структурними змінами, неоднорідністю якості продукції, відмінностями в методиці розрахунку показників, неоднаковими календарними періодами і т. ін.