Метод управління

              Велику питому вагу в собівартості промислової продукції мають витрати на сировину, основні й допоміжні матеріали, покупні вироби і напівфабрикати, на паливо та електроенергію для технологічних потреб. Їх відносять до предметів праці.

              Раціональне використання предметів праці - важливий резерв зростання обсягу, зниження собівартості і підвищення ефективності виробництва.

          У собівартості товарної продукції розмір витрат на сировину,основні й допоміжні матеріали визначається асортиментом продукції, характером виробництва і становить на підприємствах легкої, харчової, текстильної промисловості - 70-90 %, машинобудування - 40-50 % собівартості одиниці продукції.

              Проблема зниження матеріальних витрат у собівартості продукції є подвійною. З одного боку, зменшується кількість використаних у процесі виробництва на одиницю продукції предметів праці, а з другого - кількість авансованих для господарської діяльності підприємства оборотних коштів.

              У собівартості товарної продукції витрати сировини, матеріалів, палива й енергії відображаються у двох розрізах:

а) за прямими статтями калькуляції;

б) за статтями накладних (непрямих) комплексних витрат.

              Перелік прямих статей матеріальних витрат визначається           «Основним положенням» і галузевими інструкціями з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції.

              Наприклад, в усіх галузях промисловості застосовується стаття «сировина і матеріали», у машиноприладобудуванні - «покупні вироби, напівфабрикати і послуги кооперованих підприємств», у чорній і .кольоровій металургії,. скляній, цементній та інших галузях виділяють статтю «допоміжні матеріали», а в енергоспоживаючих галузях промисловості (цементна, скляна та ін.) – статті «паливо і енергія на технологічні цілі». На всіх підприємствах машинобудування і металообробки виділяють статтю «повторно використовувані відходи», на якій показують вартість відходів за ціною можливого використання.

              Аналіз витрат на матеріали, покупні вироби і напівфабрикати, паливо, електроенергію починається із загальної оцінки їх величини у собіцартості всієї товарної продукції за прямими статтями калькуляції. Для цього на основі плану підприємства, форми 2-річної таперіодичної звітності й облікової інформації та даних про виконання плану за обсягом продукції проводять розрахунок і аналіз витрат.

              Матеріальні витрати за всіма одноелементними статтями в собівартості продукції оцінюють, зіставляючи фактичні витрати зплановими та плановими, які перераховані на фактичний обсягвиробленої продукції. На відхилення фактичних витрат від планових впливають такі фактори:

1) зміна обсягу випуску товарної продукції;

2) зміна структури  асортименту випущеної продукції;

3) зміна рівня матеріальних  витрат у собівартості одиниці продукції.

              Для аналізу впливу цих факторів на підставі облікових даних складають таблицю 3.3.1.

             Дані таблиці 3.3.1показують, що вартість сировини та матеріалів у собівартості продукції зросла на 25428,3 тис. грн.

              Для визначення величини впливу зміни обсягу випуску продукції на суму витрат необхідно витрати за планом кожної статті зіставити з плановими витратами, помноженими на процент виконання плану випуску товарної продукції.

              У нашому прикладі у зв'язку зі зростанням обсягу виробництва витрати на сировину і матеріали зросли на 12241,7 тис. грн.

              Вплив зміни структури асортименту випущеної товарної продукції визначається як різниця між витратами на фактичний випуск за фактичної та планової структури.

              За рахунок зміни структури асортименту випущеної продукції витрати сировини і матеріалів зменшились на 14026,5 тис. грн.

              Щоб визначити вплив зміни рівня витрат у собівартості окремих видів продукції, необхідно з фактичних витрат за кожною статтею відрахувати фактичні витрати відповідно до планових норм витрат і фактичної структури асортименту випущеної товарної продукції. Наше підприємотво - об'єкт аналізу – під впливом зміни рівня витрат у собівартості окремих видівпродукції допустило економію сировини і матеріалів на -839,9 тис. грн.

 

 

Таблиця 3.3.1.– Вплив факторів на зміну матеріальних витрат.

Стаття витрат	Обсяг виробництвр продукціїї		Фактичний обсяг та асортимент			Відхилення (±)
			За плановими нормами і плановою структурою	За плановими нормами і фактичною  структурою	За звітом	усього	у тому числі за рахунок
							Обсягу випуску продукції	Структури	Рівня витрат
	План	Факт
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
1.  В-во товарної продукції	159329,3	186667,6	-	-	-	-	-	-	-
2. Сировина і основні матеріали, без відходів	71345,1	95773,4	71345,1	83586,8	81746,9	25428,3	12241,7	14026,5	-839,9

   

Примітка. План випуску товарної продукції на 117,2 %, товарну продукцію розраховано в діючих цінах по фактично виготовлених конічних підшипниках, трейлерних і карданних.

             

              Наступним кроком аналізу є вивчення факторів, під впливом яких фактичний рівень матеріальних витрат у собівартості всієї товарної продукції та ії одиниці відхиляється від планового.

             Рівень матеріальних витрат у собівартості всієї товарної продукції та ії одиниці складається під впливом двох груп факторів:

1) норм витрат сировини, матеріалів, повторно використовуваних відходів, покупних виробів, палива та енергії;

2) цін на спожиті матеріальні цінності і тарифів на електроенергію.

В процесі аналізу  необхідно вивчити також динаміку затрат на гривню товарної продукції  і провести  міжгосподарські порівняння по цих показниках.

Наступним етапом аналізу  – вивчення виконання плану і  визначення впливу факторів на зміну  рівня даного показника. Затрати на гривню товарної продукції безпосередньо залежить  від зміни загальної суми затрат на виробництво і реалізацію продукції і від зміни вартості виробленої продукції. На загальну суму витрат має вплив об’єм виготовлення продукції, її структура, зміна постійних і змінних витрат, які можуть збільшуватися або зменшуватися за рахунок рівня ресурсоємкості продукції на використані ресурси. Вартість товарної продукції залежить від обсягів випуску, його структури і цін на продукцію. Взаємозв’язок перехованих факторів показана на рис. 3.3.1.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Рис. 3.3.1 Взаємозв’язок факторів, визначаючих рівень витрат на гривню товарної продукції.

• Аналіз фактора „норма”.

 

              Важливою умовою раціонального використання сировини, матеріалів, палива й енергії, а отже, систематичного зниження собівартості продукції є техніко-економічне нормування їх витрат.

              Під техніко-економічною нормою витрат розуміють максимально допустимі витрати відповідних матеріальних ресурсів на виробництво одиниці конкретного виду продукції за даного рівня техніки і технології виробництва.

              Техніко-економічна норма витрат ресурсів складається, як правило, із трьох частин:

1) корисного вмісту речовини в готовій продукції;

2) відходів, що одержані  у процесі виробництва;

3) втрат, пов'язаних  зі збереженням і транспортуванням  цінностей.

              На промислових підприємствах одночасно діють дві норми:

1) планова норма на  рік чи квартал, тобто укрупнене  планове завдання на даний період;

2) чинна (на даний  момент) норма, установлена для  конкретної деталі або виробу, за якою відбувається відпуск матеріальних цінностей у виробництво.

              Порівняння (на певну дату) чинних норм витрат матеріальних ресурсів із плановими дає змогу визначити напруженість планового завдання, можливість його зміни та виконання.

              У процесі аналізу якості чинних норм витрат ресурсів вивчається не тільки їхня динаміка, а й напруженість.

              Напруженість чинної норми характеризується коефіцієнтом ефективності використання матеріалу. Коефіцієнт використання матеріалу (К) визначається як відношення чистої ваги деталі, вузла чи виробу або чистого вмісту речовини (Qч) до загальної ваги матеріалу, узятого для виготовлення деталі (Qз) і дорівнює:                  

              Різниця між загальною і чистою вагою показує величину втрат і відходів виробництва. Що меншою вона є, то прогресивніша чинна норма, а коефіцієнт використання матеріалу наближається до одиниці.

              Коефіцієнт використання матеріалів розраховують за видами продукції, групами матеріалів і структурними підрозділами підприємства. Резерви зниження чинних норм, їх прогресивність визначаються порівняльним аналізом собівартості однорідних виробів на споріднених підприємствах.

              Для виявлення резервів зниження собівартості продукції за рахунок матеріалів необхідно систематично аналізувати склад та кількість відходів.

Загальна сума затрат ( ) може змінюватися за обсягом випуску продукції в цілому по підприємстві ( ), її структури ( ), рівня змінних

затрат ( ) і суми постійних витрат на весь випуск продукції ( ):

Затрати	Сума тис. грн.	Фактори зміни затрат
		Об’єм випуску продукції	Структура продукції	Матеріальні затрати
По плану на плановий випуск продукції	141662,5	план	план	план
По плану, перерахованому на фактичний об’єм виробництва продукції при збереженні планової структури	100281,3	Факт	план	план
По плановому рівню на фактичний  випуск продукції при фактичній  її структурі	97178,0	Факт	факт	план
Фактично при плановому рівні  матеріальних затрат:	97178,0	факт	факт	факт
Фактичні:	113852,2	факт	факт	факт

       (3.1)

Дані для розрахунку впливу цих факторів наведенні в  таблиці 3.4.1.

Таблиця 3.4.1 Вихідні дані для факторного аналізу загальної суми матеріальних затрат на виробництво продукції.

З цієї таблиці видно, що в зв’язку з перевиконанням плану випуску товарної продукції умовно-матеріальному виражені сума затрат зросла на 28257,5 тисяч гривень (113852,2-85594,7).

Для визначення впливу останнього фактора на зміну собівартості продукції  необхідно фактичну кількість витрачених ресурсів за звітний період помножити  на планові ціни, або ціни базисного  періоду і порівняти з фактичною їх вартістю в звітному періоді.

    Для більш  глибокого вивчення причин зміни  собівартості аналізують звітні  калькуляції по окремих виробах,  порівнюють фактичний рівень матеріальних затрат на одиницю продукції з плановими і даними минулих років. Вплив факторів першого порядку на зміну рівня матеріальних витрат в собівартості одиниці продукції вивчають з допомогою факторної моделі:

                                                                      (3.2)

                                                    (3.3)

 

                                              (3.4)

                      

                                              (3.5)

                    

 

                                                  (3.6)

 

 

       Загальна  зміна собівартості продукції  складає: 

                    

                                                      (3.7)

 

В тому числі за рахунок  зміни:

а ) обсяг у виробництва  продукції

 

                                                   (3.8)

Аналогічні розрахунки проводять по кожному виду продукції. Пізніше більш детально вивчають собівартість товарної продукції по кожній статті матеріальних затрат: сировина, електроенергія, паливо і інші матеріальні витрати, для чого фактичні дані порівнюють з плановими або з даними за попередні періоди. Дані показують де проходить перевитрата чи економія в розрізі статей затрат. Аналогічні розрахунки проводять по кожному виду продукції. Виявленні відхилення являються об’єктом факторного аналізу.

Найбільшу питому вагу на досліджуваному підприємстві собівартості промислової продукції займають затрати на сировину і матеріали. Загальні суми затрат по цій статті залежить від об’єму виробництва продукції (VВП), її структури ( ) і зміни питомої ваги затрат на окремі вироби ( ). Останні в свою чергу залежать від кількості (об’єму) витрачених матеріалів на одиниці продукції ( )  і середньої ціни одиниці матеріалів  ( ).