Метод управління

Порівняння не зіставних  показників призведе до неправильних висновків за результатами аналізу. Тому, перш ніж робити порівняння, треба привести показники до зіставної форми. 3іставності досягають шляхом приведення порівнюваних показників до єдиної бази за рівнем перелічених вище факторів.

3іставності показників  в деяких випадках може бути  досягнуто, якщо замість абсолютних  величин використати середні  або відносні величини. Не можна, наприклад, порівнювати такі абсолютні показники, як обсяг виробництва продукції, сума прибутку тощо, без урахування виробничої бази підприємства. Але якщо замість абсолютних показників узяти відносні, наприклад виробництво продукції на одного працівника, суму прибутку на грошову одиницю активів, то такі зіставлення цілком коректні.

 У деяких випадках для забезпечення зіставності показників використовують поправочні коефіцієнти.

Використання відносних  і середніх величин в аналізі  діяльності підприємства. Економічні явища і процеси виражаються зазвичай в абсолютних і відносних показниках.

Абсолютні показники відображають кількісні розміри явища в одиницях міри, ваги, об'єму, тривалості, площі, вартості і т. ін. безвідносно до розміру інших явищ.

Відносні показники показують співвідношення величини явища, що вивчається, з величиною якого-небудь іншого явища або з величиною цього явища, однак взятого за інший період чи з іншого об'єкта. Їх одержують як результат ділення однієї величини на іншу, котру приймають за базу порівняння. Це можуть бути дані плану, базисного року, іншого підприємства, середні по галузі та інші. Відносні величини виражаються як коефіцієнти (при базі 1), або як проценти (при базі 100).

В аналізі господарської  діяльності використовують різноманітні види відносних величин: просторового порівняння, планового завдання, виконання плану, динаміки, структури, координації, інтенсивності, ефективності.

Відносну величину просторового порівняння визначають, зіставляючи рівні показників, що належать до різних об'єктів і взяті за один і той самий період або на один момент часу.

Відносна величина планового  завдання - це відношення планового рівня показника поточного року до фактичного його рівня в минулому році або до середнього його рівня за три - п'ять попередніх років.

Відносна величина виконання  плану - це відношення між фактичним і плановим рівнем показника звітного періоду, виражeнoгo в процентах.

Для характеристики змін показників за який-небудь проміжок часу використовують відносні величини динаміки. Їх визначають шляхом ділення величини показника поточного періоду на його рівень у попередньому періоді (місяці, кварталі, році). Називаються відносні величини динаміки темпами зростання (приросту) і виражаються звичайно в процентах або коефіцієнтах.

Відносні величини динаміки можуть бути базисними і ланцюговими. У першому разі кожний наступний рівень динамічного ряду порівнюють з базисним періодом, а в другому рівень показника наступного періоду належить до попереднього.

Показник структури - це відносна частка (питома вага) частини в загальному, виражена в процентах або коефіцієнтах. Наприклад, частка окремих видів продукції в загальному обсязі виробництва, частка управлінського персоналу в загальній чисельності працівників підприємства.

Відносні величини координації - це співвідношення частин цілого між собою, наприклад активної і пасивної частин основних виробничих фондів, власного і позичкового капіталу, основних і оборотних засобів тощо.

Відносними величинами інтенсивності називаються ті, які характеризують ступінь поширеності, розвиток якого-небудь явища в певному середовищі, наприклад ступінь захворюваності населення, процент робітників вищої кваліфікації і т. ін.

Відносні величини ефективності - це співвідношення ефекту з ресурсами або витратами, наприклад прибуток на грошову одиницю витрат, на грошову одиницю виручки, на одного робітника і т. д.

У практиці економічної  роботи, поряд з абсолютними і  відносними показниками, часто застосовують середні величини. Їх використовують в аналізі для узагальненої кількісної характеристики сукупності однорідних явищ за якою-небудь ознакою, тобто одним числом характеризують усю сукупність об'єктів. Наприклад, середню зарплату робітників використовують для узагальнювальної характеристики рівня оплати праці сукупності робітників, що вивчається. За допомогою середніх величин можна порівнювати різні сукупності об'єктів, наприклад райони - за рівнем урожайності культур, підприємства - за рівнем оплати праці та ін.

Широко застосовують в економічному аналізі групування інформації - ділення маси сукупності об'єктів, що вивчається, на кількісно однорідні групи за відповідними ознаками. Групування інформації дає можливість вивчати залежність між показниками, глибше розібратися в суті досліджуваних явищ, систематизувати матеріали аналізу, виділяти в них головне, характерне і типове.

Залежно від мети аналізу  використовують типологічні, структурні та аналітичні групування. Прикладом типологічних групувань можуть бути групи населення за родом діяльності, групи підприємств за формами власності тощо. Структурні групування дають змогу вивчати внутрішню будову показників, співвідношення в ній окремих частин. Аналітичні (причинно-наслідкові) групування використовують для визначення наявності, напряму і форми зв'язку між досліджуваними показниками.

На відміну від зіставлення  паралельних рядів аналітичні групування наочніше відображають взаємозв'язок досліджуваних явищ, поза як індивідуальні  величини показників заміняють середніми  по групі. Унаслідок цього взаємно нейтралізуються різноманітні випадкові відхилення, викликані неявним впливом інших факторів, тому взаємозв'язок проявляється чіткіше.

Балансовий метод в  аналізі господарської діяльності. Балансовий метод застосовують переважно для відображення співвідношень, пропорцій двох груп взаємопов'язаних економічних показників, підсумки яких мають бути тотожними.

Цей спосіб широко застосовують для аналізу забезпеченості підприємств  трудовими, фінансовими ресурсами, сировиною, паливом, матеріалами, основними засобами виробництва і т. д., а також для аналізу повноти використання їх. Визначаючи, наприклад, забезпеченість підприємства трудовими ресурсами, складають баланс, в якому, з одного боку, відображають потребу в трудових ресурсах, а з іншого - фактичну наявність їх.

Аналізуючи використання трудових ресурсів, порівнюють можливий фонд робочого часу з фактичною кількістю  відпрацьованих годин, визначають причини  надпланових втрат робочого часу.

Для визначення платоспроможності  підприємства використовують платіжний баланс, в якому платіжні засоби співвідносяться з платіжними зобов'язаннями.

Як допоміжний засіб  балансовий метод використовують в  аналізі для перевірки правильності визначення впливу різних факторів на приріст величини результативного  показника. У детермінованому аналізі алгебраїчна сума величини впливу окремих факторів має відповідати величині загального приросту результативного показника . Якщо такої рівності немає, то це засвідчує або неповне врахування факторів, або допущені помилки в розрахунках.

Іноді балансовий метод  застосовують для визначення величини впливу окремих факторів на приріст результативного показника. Наприклад, коли із впливу трьох факторів відомо вплив двох, то вплив третього можна визначити, віднявши від загального приросту результативного показника результат впливу перших двох факторів:

.

Евристичні методи в  аналізі господарської діяльності. Евристичні методи належать до неформальних методів вирішення економічних завдань. Їх використовують переважно для прогнозування стану об'єкта за умов часткової або повної невизначеності, коли основним джерелом одержання необхідних відомостей є наукова інтуїція вчених і спеціалістів, що працюють у певних сферах науки і бізнесу.

Найпоширенішим із них є метод експертних оцінок. Суть його полягає в організованому зборі суджень і пропозицій спеціалістів (експертів) з досліджуваної проблеми з наступною обробкою одержаних відповідей.

Основою цього методу є опитування спеціалістів. Опитування може бути індивідуальним, колективним, очним, заочним, анонім ним і т. д. Організатори опитування визначають об'єкт і мету експертизи, підбирають експертів, перевіряють Їхню компетентність, аналізують і узагальнюють результати експертизи.

Евристичні методи широко застосовують у функціонально-вартісному аналізі, у фінансовому аналізі для діагностики й оцінювання ступеня фінансових ризиків.

Методи табличного подання  аналітичних даних. Результати аналізу  зазвичай викладають у формі таблиць. Це найраціональніша і найзручніша для сприймання форма подання аналітичної інформації про досліджувані явища за допомогою цифр, розташованих у певному порядку. Аналітична таблиця являє собою систему думок, суджень, виражених мовою цифр. Вона значно виразніша і більш наочна від словесного тексту. Показники в ній розташовуються логічніше і послідовніше, займають менше місця порівняно з текстовим викладом і досягають пізнавального ефекту значно швидше.

Табличний матеріал дає  можливість охопити аналітичні дані загалом як єдину систему. За допомогою таблиць значно легше простежити зв'язки між досліджуваними показниками.

Складання аналітичних  таблиць - важливий елемент у методиці економічного аналізу. Цей процес потребує знання сутності явищ, що вивчаються, методики аналізу їх, правил оформлення таблиць.

В аналізі широко застосовують і графічне відображення інформації. Графіки становлять масштабне відображення показників, чисел за допомогою геометричних знаків (ліній, прямокутників, кіл) або умовно художніх фігур. Вони мають велике ілюстративне значення. Завдяки їм досліджуваний матеріал стає дохідливішим і зрозумілішим.

Велике й аналітичне значення графіків. На відміну від  табличного матеріалу, графік дає узагальнювальний рисунок стану чи розвитку досліджуваного Явища, дає змогу зором помітити ті закономірності, які має числова інформація. На графіку виразніше проявляються тенденції і зв'язки досліджуваних показників.

Основні форми графіків, які використовують в аналізі, - діаграми. Вони за своєю формою бувають стовпчикові, смугові, колові, квадратні, лінійні, фігурні.

За змістом розрізняють  діаграми порівняння, структурні, динамічні, графіки зв'язку, графіки контролю і т. ін.

Графічні способи можна  застосовувати і для вирішення  методичних завдань аналізу і, передовсім, для побудови різноманітних схем наочного зображення внутрішньої будови досліджуваного об'єкта, послідовності технологічних операцій, взаємозв'язків результативних і факторних показників і т. д.

Сучасні комп'ютерні технології обробки даних значно полегшують процес побудови графіків і підвищують Їхню якість (виразність, контрастність, масштабність, естетичність). Завдання аналітика нині зводиться до того, щоб обрати найвдалішу форму графічного подання даних.

 

2.2. Організація  та етапи економічного аналізу матеріальних витрат в собівартості продукції

 

Організація аналітичної  роботи на підприємствах включає  розробку загальних планів та планів (програм) конкретних аналітичних робіт: порядок проведення аналізу; матеріальне, методичне й наукове забезпечення; загальне керівництво, способи виконання аналітичних робіт, контроль за впровадженням у виробництво виявлених резервів.

Аналітична  робота на підприємстві розпочинається з планування. Розрізняють загальний план аналітичної роботи та план (програму) конкретних аналітичних робіт.

Загальний план такої  роботи складається на рік. Його структура включає розділи господарської діяльності; об'єкти, що мають вивчатися; періодичність і терміни проведення аналізу; коло виконавців та осіб, відповідальних за певні розділи аналізу; джерела інформації і способи її поповнення. Обсяг аналітичної роботи, терміни її проведення, склад виконавців визначають, виходячи із завдань аналізу.

Плани окремих робіт  складаються відповідно до загального плану аналітичної роботи і передбачають визначення об'єктів та етапів аналізу, термінів виконання робіт, визначення конкретизованих завдань та відповідальних технічних виконавців.

Програма включає розгорнутий  та деталізований перелік питань, які передбачено вивчити, послідовність проведення аналізу; методику аналізу окремих факторів; комплект форм, схем, аналітичних таблиць та графіків, які треба обов'язково опрацювати підчас аналізу. Якісне складання програми забезпечує цілісність і повноту проведення аналітичного дослідження.

Визначаючи зміст аналітичної роботи та терміни її проведення, необхідно врахувати наявність готового матеріалу для аналізу, трудомісткість збирання та опрацювання додаткової інформації, а також час, потрібний для виконання окремих робіт за етапами.

Виконання завдань економічного аналізу на всіх стадіях виробничо-господарської діяльності підприємства потребує повного охоплення аналітичною роботою всіх служб і дільниць.

Тому необхідно розподілити  обов'язки й відповідальність між  структурними підрозділами та окремими спеціалістами (виконавцями), ураховуючи кількість, територіальну цілісність структурних підрозділів і систем управління, структуру виробництва, структуру й технічну оснащеність управлінського апарату; організацію планування та обліку.