Метод управління

Провідними в організації та здійсненні аналізу виробничо-господарської та фінансової діяльності підприємства і його підрозділів є планово-економічний, бухгалтерський і фінансовий відділи. Ці функціональні служби під керівництвом головного економіста (заступника директора з економічних питань) розробляють методи аналізу окремих об'єктів і показників; проводять попередній, оперативний і наступний (завершальний) аналіз діяльності підприємства в цілому і окремих його підрозділів; здійснюють контроль за проведенням аналізу іншими відділами підприємства та економічними службами окремих цехів; готують висновки і розробляють заходи для прийняття управлінських рішень за результатами проведеного аналізу.

Розподіл обов'язків  між функціональними службами підприємства щодо виконання аналітичних робіт передбачається робочою програмою. Він може мати такий, наприклад, вигляд.

Планово-економічний  відділ є відповідальним виконавцем і за участю інших економічних і технічних служб здійснює:

- розробку плану аналітичної  роботи і контроль за його виконанням;

- методичне забезпечення  аналізу;

- комплексний огляд узагальнюючих показників виробничогосподарської діяльності, метою якого є оцінка кількісних та якісних показників виконання виробничої програми, використання ресурсів, оцінка рівня організаційно-технічного, економічного й соціального розвитку виробництва та економічної ефективності господарської діяльності;

- конкретний аналіз  виконання виробничої програми, оцінку впливу основних факторів  на показники обсягу виробництва,  зміну структури і якості продукції;

- аналіз використання  основних та виробничих потужностей;

- аналіз собівартості  за техніко-економічними факторами  її зниження;

- аналіз ефективності  економічного стимулювання;

- узагальнення результатів  аналізу господарської діяльності підприємства і його структурних підрозділів;

- розробку заходів  за результатами аналізу.

Фінансовий  відділ проводить аналіз показників використання плану реалізації, показників прибутку та рентабельності, взаємовідносин з Державним бюджетом (фінансування з бюджету і розрахунки з бюджетом та з позабюджетними фондами).

Відділ бухгалтерського  обліку аналізує виконання кошторису витрат на виробництво, собівартість продукції, виконання плану прибутку і його використання, фінансовий стан і платоспроможність підприємства.

Відділ матеріально-технічного забезпечення контролює своєчасність і якість матеріально-технічного забезпечення виробництва, виконання планів поставок за обсягом, номенклатурою, строками, якістю, стан збереження складських запасів, дотриманням норм відпуску матеріалів, транспортно-заготівельних витрат.

Відділ праці  і заробітної плати аналізує рівень організації праці, виконання плану заходів щодо його поліпшення, забезпечення підприємства трудовими ресурсами за категоріями та професіями, рівень продуктивності праці, використання фонду робочого часу та фонду заробітної плати.

Відділ збуту вивчає виконання договірних зобов'язань і планів поставок продукції споживачам за обсягом, якістю, строками, номенклатурою, стан складських запасів і збереження готової продукції.

У комплексному аналізі  виробничо-господарської діяльності беруть участь також і технічні служби: відділ якості продукції або відділ технічного контролю (ВТК), виробничий відділ, Відділи головного технолога, головного механіка, головного енергетика, конструкторський відділ та ін. Ці служби здебільшого здійснюють техніко-економічний аналіз, який уможливлює пов'язання виробничо-технологічних факторів із кількісними та якісними показниками роботи окремих дільниць і підрозділів підприємства.

Виробничий  відділ - аналізує виконання плану випуску продукції за обсягом та асортиментом ритмічність роботи, підвищення якості продукції, запровадження нової техніки та технологій, комплексної механізації та автоматизації виробництва, роботу обладнання, витрачання матеріальних ресурсів, тривалість технологічного циклу, комплектність випуску продукції, загальний технічний та організаційний рівень виробництва.

Відділ головного  механіка - вивчає стан експлуатації машин та обладнання, виконання планів-графіків ремонту й модернізації обладнання, якість і собівартість ремонту, повноту використання обладнання та виробничих потужностей, раціональність потреби в енергоресурсах.

Відділ технічного контролю - аналізує якість сировини та готової продукції, брак і втрати, рекламації покупців, розробляє заходи щодо зменшення браку, підвищення якості продукції, дотримання технологічної дисципліни.

Комплексний економічний  аналіз треба проводити щоквартально, опрацьовуючи заходи для реалізації виявлених резервів.

Проте з деяких питань необхідно проводити аналіз за місяць, декаду, навіть окрему зміну (дотримання графіків виконання робіт, стан матеріально-технічного постачання, фінансовий стан, випуск продукції підсобними виробництвами). За підсумками аналізу цих господарських процесів рекомендується приймати відповідні рішення, не чекаючи результатів за квартал.

Керівник підприємства контролює проведення аналітичної  роботи.

Об'єктом такого контролю є цифровий матеріал, висновки та пропозиції, опрацьовані в результаті аналітичної роботи.

Отже, організація економічного аналізу передбачає оптимальний вибір і використання великої кількості різних показників діяльності будь-якого колективу, чого, у свою чергу, можна досягти тільки глибоким вивченням технології, економіки й організації виробництва, стану обліку і звітності, особливостей взаємозв'язків об'єктів економічного аналізу.

Створення таких умов як на мікро-, так і на макрорівні забезпечить повну реалізацію економічним аналізом своєї практичної функції, дасть можливість скоротити розрив у часі між демонтажем адміністративних методів управління економікою та становленням (формуванням) ринкових інструментів регулювання.

Охоплюючи всі сторони  діяльності підприємства, економічний аналіз має бути постійною складовою економічної роботи в цілому. Вимога безперервності аналітичної роботи відповідає реальній дійсності процесу відтворення.

Дальше становлення  економічного аналізу повинно враховувати особливості розвитку кожного суб'єкта господарювання і водночас базуватися на вже досягнутому науковому рівні методології, методики й організації аналітичної роботи.

Головні етапи  аналітичної роботи та їх характеристика

Значне місце в організації  аналітичної роботи належить визначенню змісту і послідовності окремих її етапів.

Перелік етапів економічного аналізу в підручниках різних авторів і навчальних посібниках коливається в межах від трьох  до восьми.

Наявність у суб'єктів  господарювання різноманітних як технічних, так і економічних засобів досягнення цілі - випуску продукції (товарів) - впливає, у свою чергу, на особливості планування аналітичної роботи, кількість та послідовність етапів.

у попередніх розділах давалося обгpунтоване визначення предмета й методу економічного аналізу. Визначення методу економічного аналізу дає змогу сформулювати ті головні елементи, які характеризують етапи аналітичної роботи: 

- вивчення і попередня  оцінка досягнутого підприємством  рівня (проти запланованого);

- вимірювання взаємозв'язку  показників і факторів та визначення на  цій основі причин розбіжностей планових і фактичних показників;

- підсумкова оцінка, підрахунок  резервів підвищення ефективності  господарювання.

Ці головні елементи майже повністю збігаються з найбільш практично поширеною організацією аналітичної роботи за трьома етапами: підготовчим, основним і завершальним.

Підготовчий етап:

1. Розробка плану та  програми аналітичної роботи.

2. Вибір і визначення  загального стану об'єкта аналізу.

3. Формування цілей  та завдань аналізу і напрямків  використання його результатів.

4. Розробка системи  синтетичних та аналітичних показників, за допомогою яких характеризується  об'єкт аналізу.

5. Розподіл роботи  між аналітиками.

6. Розробка макетів  і форм аналітичних таблиць,  графіків, схем.

7. Перевірка достовірності джерел інформації та вивчення матеріалів попередніх обстежень.

8. Визначення конкретних  виконавців та розподіл обов'язків  між ними, а також інші організаційні  питання.

Основний етап:

1. Збирання та опрацьовування  необхідної інформації.

2. Перевірка повноти й вірогідності звітних даних, проведення арифметичного, логічного і балансового зведення показників.

3. Визначення загальних  відхилень величини показників  виконання завдань від базових  величин.

4. Виявлення взаємодіючих  факторів і обчислення їхнього  впливу на зміну величини показників.

5. Виявлення зайвих  витрат і невикористаних можливостей  (перспективних резервів) підвищення  ефективності виробництва.

Завершальний  етап:

1. Проведення підсумкової  оцінки діяльності і узагальнення  результатів аналізу.

2. Розробка висновків і пропозицій щодо прийняття належних управлінських рішень за результатами аналізу, відповідно до його цілей і завдань. ці висновки та пропозиції оформляються у вигляді пояснювальної записки до звіту чи доповідної записки на ім'я керівника підприємства або особи, за доручення якої проводився аналіз.

3. Розробка організаційно-технічних  заходів щодо усунення недоліків,  підвищення ефективності використання  виявлених резервів (за виконанням заходів слід встановити дійовий повсякденний контроль).

4. Підготовка розпорядчих  актів, призначення осіб, відповідальних за виконання прийнятих рішень.

5. Контроль за впровадженням  у виробництво пропозицій, що  їх було висунуто за результатами  аналізу.

У процесі аналітичної  роботи окремі складові названих етапів можуть повторюватися. Така ситуація стає можливою, наприклад, тоді, коли на якомусь із етапів дослідження виникає необхідність розширити факторне поле аналізу, що потребує нової допоміжної роботи.

Зрозуміло, що межі етапів мають певною мірою умовний характер і є дуже рухливими: за рахунок інтенсифікації робіт на одному з етапів відбувається скорочення на якомусь іншому і т. п. Отже, головним завданням такої поетапної регламентації економічного аналізу є забезпечення дійового поточного контролю за дотриманням якості аналітичної роботи і термінів її виконання.

Сукупність  джерел інформації  економічного аналізу.

Ефективність організації  проведення економічного аналізу багато в чому залежить від наявності  інформації, її обсягів, можливостей її оперативного отримання, її достовірності.

У перші роки існування  економічного аналізу як сфери наукових знань, його головною інформаційною базою був бухгалтерський баланс. І тільки в п'ятдесяті роки, коли аналіз балансу трансформувався в економічний аналіз, він почав відносно широко використовувати дані бухгалтерського, оперативного й статистичного обліків, а також технічну, технологічну інформацію, інформацію про організацію виробництва і праці, навіть дані соціального, психологічного і правового характеру.

Для ефективного управління та прийняття відповідних рішень використовується передовсім економічна інформація як частина соціальної, котра є систематизованим відображенням соціальної дійсності (реальності), життєдіяльності суспільства у відповідних документах.

Сучасний стан обліку в достатній мірі забезпечує потреби  економічного аналізу, що розширює можливості останнього щодо своєчасного виявлення багатьох видів резервів виробництва.

Слід мати на увазі, що аналізуються не окремі показники, а  їхня сукупність, система показників, яка адекватно характеризує господарську діяльність суб'єкта в цілому й окремі її сторони.

В аналізі використовуються:

- планові джерела - усі типи планів, що розробляються  на підприємстві, а також нормативні  матеріали, кошториси, проектні завдання;

- облікові джерела  - усі дані, які є в документах  бухгалтерського, статистичного та оперативного обліків, а також усі види звітності, первинна облікова інформація;

- поза облікові джерела  - документи, що регулюють господарську діяльність підприємства.

Повну і всебічну характеристику джерел інформації економічного аналізу було дано в попередньому розділі.

Нагадаємо лише, що відповідно до Міжнародних стандартів бухгалтерського  обліку, вона має відповідати таким  вимогам:

- бути зрозумілою для користувачів за умови, що останні мають необхідний рівень знань з бізнесу, фінансів, економічної діяльності, бухгалтерського обліку, інших економічних дисциплін і заінтересовані у сприйманні цієї інформації. Спроби спрощення звітності до елементарного рівня є недопустимими. З другого боку, необхідно повно і всебічно пояснити природу і зміст окремих показників, особливо структурно складних. Водночас і виключати інформації зі звітності тільки тому, що вона є занадто складною для розуміння, не дозволяється;