Удосконалення логістичної системи підприємства (на прикладі магазину «Паркетний світ»

З позицій виробників, які генерують матеріальні потоки, чим більше рівнів має логістичний  канал, тим більше труднощів в  узгодженості функціонування всіх ланок  з просування матеріальних потоків  до споживачів.

Канали розподілу  можуть бути горизонтальними або  вертикальними.

Горизонтальні канали розподілу є традиційними каналами і складаються із незалежного  виробника та одного або декількох  незалежних посередників. Кожен член каналу є окремим підприємством, яке прагне забезпечити собі максимальний прибуток. Максимально можливий прибуток окремого члена каналу може завдавати  шкоди отриманню максимальному  прибутку системою в цілому, оскільки жоден із членів каналу не має повного  або достатнього контролю над  діяльністю решти членів.

Вертикальні канали розподілу - це канали, які складаються  з виробника та одного або декількох  посередників, які діють як одна єдина система. Один із членів каналу, як правило, або є власником інших, або надає їм певні привілеї. Таким  членом може бути виробник, оптовий  або роздрібний посередник. Вертикальні  канали виникли як засіб контролю за поведінкою каналу. Вони економічні та виключають дублювання членами каналу виконуваних функцій [4].

Проблема управління каналами розподілу полягає в  тому, що посередницькі структури, яке  займають проміжне становище між  виробниками і споживачами, не завжди прагнуть до зміщення взаємозв'язків  із продуцентами. Вони віддають перевагу більш тісним контактам із споживачами. Більшість посередницьких структур хочуть, щоб виробники доводили матеріальні  потоки до них і не втручалися в  логістичні процеси на подальших  етапах переміщення цих потоків. Підставою для цього служить  те, що нерідко на практиці виробники  товарної продукції ставляться до логістичних  посередників гірше, ніж до кінцевих споживачів, запити, мотивація і  очікування яких вивчаються і задовольняються. Таким чином, потреби проміжних  структур часто ігнорується. Тому при  організації логістичних зв'язків  з посередниками в сфері розподілу  такі конфліктні питання варто аналізувати  і враховувати. Це позитивно позначається на ефективності логістичного каналу.

1.3 Сутність транспортної та  складської логістики

Ключова роль транспортування  у логістиці пояснюється не тільки великою питомою вагою транспортних витрат у загальному складі логістичних  витрат, але і тим, що без транспортування  неможливе саме існування матеріального  потоку.

Транспортування можна  визначити як ключову комплексну активність, пов'язану з переміщенням матеріальних ресурсів, незавершеного  виробництва або готової продукції  певним транспортним засобом у логістичному ланцюзі, і яка складається, у  свою чергу, з комплексних та елементарних активностей, включаючи експедирування, вантажопереробку, упакування, передачу прав власності на вантаж, страхування  і т.п.

Роль транспортування  настільки велика, що коло питань, які  стосуються цієї ключової комплексної  логістичної активності, виділене у  предмет вивчення спеціальної дисципліни-транспортної логістики.

Транспорт у системі  логістики відіграє двояку роль:

- по-перше, він  присутній як складова частина  або компонент у основних функціональних  областях логістики (закупівельний,  виробничій, розподільчій);

- по-друге, транспорт  є однією із галузей економіки,  у якій також розвивається  підприємницька діяльність: транспорт  пропонує на ринку товарів  і послуг свою продукцію-транспортні  послуги, за які отримує доходи  і має прибуток.

Будучи галуззю  матеріального виробництва, транспорт  має свою продукцію - це сам процес переміщення, яка характеризується рядом істотних відмінностей:

- відсутність речової  форми, але в той же час  матеріальність за своїм характером, тому що в процесі переміщення  затрачаються матеріальні засоби: відбувається зношення рухомого  складу і засобів обслуговування, використовується праця робітників  транспортної сфери і т.д.;

- неможливість  зберігання і нагромадження, тому  транспорт може мати тільки  деякий резерв своєї пропускної  та провідної здатності для  задоволення потреб у транспортних  послугах;

- втілення в  додаткових транспортних витратах, які зв'язані з переміщенням  матеріального потоку, тому транспорт  необхідно використовувати так,  щоб транспортні витрати були  найменшими за інших рівних  умов;

- прив'язаність  до певного місця, району, регіону  (наприклад, до місця, де розташовані  шляхи сполучення і є відповідні  транспортні підприємства) [17].

Вказані особливості  накладають свій відбиток на устрій і  функціонування системи транспортної логістики.

За призначенням виділяють дві основні групи  транспорту:

1. Транспорт загального  користування - галузь народного  господарства, яка задовольняє потреби  всіх галузей народного господарства  і населення у перевезеннях  вантажів та пасажирів. Його  часто називають магістральним.  Поняття транспорту загального  користування охоплює залізничний  транспорт, водний транспорт (морський  і річковий), автомобільний, повітряний  транспорт і транспорт трубопровідний.

2. Транспорт не  загального користування - внутрішньовиробничий  транспорт, а також транспортні  засоби всіх видів, що належать  нетранспортним підприємствам, є,  як правило, складовою частиною  яких-небудь виробничих систем  і повинен бути органічно в  них вписаний. Відповідно, організація  його роботи є одним із завдань  організації логістики на підприємстві  в цілому і здійснюється разом  із вирішенням завдань виробництва,  закупівель і розподілу. Так,  організація переміщення вантажів  транспортом не загального користування  є предметом вивчення внутрішньовиробничої  логістики. Вибір каналів товароруху  вирішується в рамках розподільчої  логістики.

Також розрізняють  наступні види транспорту:

- автомобільний  транспорт;

- залізничний транспорт;

- морський транспорт;

- внутрішній водний  транспорт;

- повітряний транспорт;

- трубопроводний  транспорт.

Завдання вибору виду транспорту вирішується з урахуванням  інших завдань збутової логістики, а саме створення та підтримання  оптимального рівня запасів, вибір  виду упаковки тощо.

Автомобільний транспорт.

Одна із суттєвих переваг -- висока маневреність. Цей  вид транспорту забезпечує регулярність поставок та не висуває жорстких вимог  до упаковки товару. Основними недоліками автомобільного транспорту є досить висока собівартість перевезень, терміновість розвантаження, можливість розкрадання  вантажу та доволі низька вантажопідйомність.

Залізничний транспорт.

Цей вид транспорту добре пристосований для перевезення  різних партій вантажів за будь-яких погодних умов. Залізничний транспорт забезпечує можливість доставки вантажу на значні відстані, регулярність та доволі низьку собівартість перевезень вантажів.

Морський транспорт.

Цей вид транспорту найпопулярніший на міжнародних  перевезеннях. Його основні переваги -- низькі тарифи та висока вантажопідйомність. До недоліків морського транспорту відносять його малу швидкість, суворі вимоги до упаковки та кріплення вантажу, низьку частоту відправлення.

Внутрішній водний транспорт.

Цей вид транспорту відрізняється низькими тарифами. При  перевезенні вантажів вагою більше за 100 тонн на відстань понад 250 км цей  вид транспорту найдешевший. Проте  конфігурація водних шляхів зумовлює обмеженість використання водного  транспорту.

Повітряний транспорт

Основні його переваги -- швидкість та можливість досягнення віддалених районів. До недоліків відносять  високі тарифи та суттєву залежність від погодних умов.

Трубопроводний  транспорт.

Трубопроводи -- специфічний  засіб транспортування, який підходить  для природного газу, нафти, хімічних продуктів. Використання трубопроводів  обходиться дешевше за залізничні перевезення, але трохи дорожче за водні [28].

Транспортна логістика  вирішує комплекс завдань, пов'язаних з організацією переміщення вантажів транспортом загального користування. Основними з цих завдань є:

- вибір виду  транспортного засобу;

- - вибір типу  транспортного засобу;

- - оптимізація  транспортного процесу під час  змішаних перевезень;

- - визначення раціональних  маршрутів доставки;

- - забезпечення  технологічної єдності транспортно-складського  процесу;

- - координація  транспортного і виробничого  процесу [8].

Роль транспорту істотно змінюється з розвитком  логістичних систем. У сучасних умовах дисципліна транспортного обслуговування визначається не інтересами окремого відправника (одержувача), а оптимальним  співвідношенням витрат і прибутку в зазначеному циклі виробництва  і споживання.

Існують такі ознаки класифікації транспортної складової  логістичних систем:

За видом доставки:

-пряма;

-з переробкою  на транспортних терміналах;

-з переробкою  і зберіганням у розподільчих  центрах.

За видом обслуговування:

- зі складу постачальника  або розподільчого центру на  склад споживача або розподільчий  центр;

- зі складу постачальника  або розподільчого центру безпосереднього  споживачу;

- з виробництва  постачальника у виробництво  споживача без складського зберігання  та переробки.

За видами транспортного  сполучення:

-пряме;

-змішане.

Принципово важливо, що транспорт як елемент інфраструктури все частіше бере на себе нетранспортні  функції, звільняючи споживача від  збутових і розподільчих операцій.

Таким чином, транспорт  перестає бути відособленою галуззю  економіки, яка продає послуги з  переміщення вантажів. Він виступає як виробник широкого кола послуг, готовий  здійснити комплексне обслуговування [41-44].

Склади та їх функції. Логістичний процес на складі.

Переміщення матеріальних потоків логістичним ланцюгом неможливе  без концентрації у певних місцях необхідних запасів, для зберігання яких призначено відповідні склади. Переміщення  через склад пов'язано з витратами  праці, що збільшує вартість товару. Тому склад необхідно розглядати не ізольовано, а як інтегровану складову частину  логістичного ланцюга. Тільки такий  підхід дозволить забезпечити успішне  виконання основних функцій складу і досягнення високого рівня рентабельності.

Склади - це будівлі, споруди та різноманітні пристрої, призначені для приймання, розміщення і зберігання товарів, які надійшли на них, підготовки їх до споживання і  відпускання споживачу.

Розповсюдженою  є думка про те, що склади утворюються  винятково для зберігання матеріальних цінностей. Однак на складах не створюються  нові матеріальні цінності, додаткова  споживча вартість, тому зберігання як самоціль не приносить ніякої користі. Як правило, якість вантажів може тільки погіршуватися від зберігання на складі, а у фінансовому відношенні цілеспрямоване зберігання вантажів на складі може призвести тільки до збитків, оскільки:

по-перше, матеріальні  цінності, які зберігаються на складі, тимчасово виключені з фінансового  обігу, хоча на їх придбання та виготовлення витрачено деякі ресурси;

по-друге, саме складування  вантажів вимагає певних витрат.

Насправді жоден  вид матеріальних ресурсів не виробляється для того, щоб потім зберігати  їх на складах. І все ж таки склади є широко розповсюджені в усіх галузях економіки, у промисловості, на транспорті, в оптовій і роздрібній торгівлі, будівництві, сільськогосподарському виробництві тощо. Це пояснюється  тим, що в сучасних умовах склади виконують  ряд істотних функцій:

1. Перетворення виробничого  асортименту в споживчий відповідно  до попиту і з метою виконання  замовлень клієнтів.

2. Складування і зберігання  продукції з метою вирівнювання  тимчасового, кількісного та асортиментного  розривів між виробництвом і  споживанням продукції, що дає  змогу здійснювати безперервне виробництво і постачання на базі створюваних товарних запасів, а також у зв'язку із сезонним споживанням деяких видів продукції.

3. Консолідація і розукрупнення  вантажів - склад може здійснювати  функцію об'єднання (консолідації) невеликих партій вантажів для  декількох клієнтів, до повного  завантаження транспортного засобу, що сприяє зменшенню транспортних  витрат. У той же час на склад  можуть надходити вантажі від  виробників, призначені декільком  замовникам, які потім розділяються  на більш дрібні партії згідно  із замовленнями і відправляються  кожному споживачу.

4. Надання послуг. Очевидним  аспектом цієї функції є надання  клієнтам різних послуг, які забезпечують  фірмі високий рівень обслуговування  споживачів [10].

Метою створення складів  у системах логістики є не збереження матеріальних ресурсів, а перетворення параметрів матеріальних потоків для  їх найбільш ефективного використання.

Під параметрами розуміють  розміри і склад транспортних партій вантажів, тип і спосіб упакування, кількість найменування вантажів у  транспортних партіях, час прибуття і відправлення транспортних партій та інше.

Об'єктивна необхідність у спеціально обладнаних місцях для  зберігання запасів існує на всіх стадіях руху матеріального потоку, починаючи від первинного джерела  сировини і закінчуючи кінцевим споживачем. Цим пояснюється досить велика номенклатура складів, основними класифікаційними ознаками яких є такі:

1) по відношенню до  функціональних базисних сфер  логістики: склади постачання; склади  виробництва; склади розподілу;

2) за видом продукції,  яку зберігають: склади сировини, матеріалів, комплектуючих; склади  незавершеного виробництва; склади  готової продукції; склади тари; склади зворотних відходів;

3) по відношенню до  логістичних посередників: власні  склади підприємств; склади логістичних  посередників (торгових, транспортних, експедиторських, вантажопереробних  і т.п.);

4) за функціональним призначенням: склади буферних запасів, призначені  для забезпечення виробничого  процесу (склади матеріальних  ресурсів і незавершеного виробництва,  виробничих, страхових, сезонних  та інших видів запасів); склади  перевалки вантажів (термінали) у  транспортних вузлах, при виконанні  змішаних, комбінованих, інтермодальних  та інших перевезень; склади комісіонування, призначені для формування замовлень  відповідно до специфічних вимог  клієнтів; склади зберігання, які  забезпечують збереження і захист  складованих виробів; спеціальні  склади (митні склади, склади тимчасового  зберігання, тари, зворотних відходів  і т.п.);