Напрями удосконалення митно-тарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів господарювання

Кожен інструмент зовнішньоекономічної політики має свій власний механізми дії.

Використання того чи іншого інструменту зовнішньоекономічної політики супроводжується як позитивні так і негативні наслідки. В одному випадку це можуть бути здобутки, а в іншому втрати. Залежно від ситуації той чи інший інструмент впливу на експортні чи імпортні потоки приносить одним суб'єктам ЗЕД реальний виграш, а в інших погіршується економічне становище.

Економічні наслідки використання інструментів митно-тарифного регулювання потрібно розглядати у двох основних вимірах:

• первинні ефекти, які мають місце на ринку того товару, що є об'єктом державного регулювання;
• вторинні ефекти ринку інших товарів, які зумовлені тим, що кожний окремий ринок товарів є елементом національної економічної системи, він тісно взаємодіє з іншими її складовими ринками, які також реагують на відповідні зміни на ринку окремого товару.

Уряд країни повинен чітко  оцінювати сукупний вплив на характер економічної політики та також приділяти увагу майбутнім діям,  для прийняття рішення про використання певного інструмента зовнішньоекономічної політики.

Чим вище рівень економічного розвитку країни, чим багатша і різноманітніша система господарських зв’язків, тим меншу роль відіграють у її митній політиці фіскальні мотиви, тим більше ця політика визначається комплексною стратегією створення для національної економіки сприятливих умов розвитку у майбутньому. І, як наслідок, посилюється роль митного тарифу та зростає його застосування як регулятора розвитку національної економіки, що дозволяє, полегшуючи чи ускладнюючи ввезення товарів у країну чи вивезення товарів з неї, впливати на товарні потоки, забезпечити збалансованість зовнішньоторговельного обороту, свідомо формувати товарну структуру, сприяти тому, щоб країна зайняла гідне місце у світовому поділі праці.

Митний тариф відіграє важливу роль у регулюванні зовнішньоекономічної діяльності. Економічна значимість митного тарифу пов'язана перш за все з тим, що, впливаючи на ціну товару та відокремлюючи

національний ринок від світового, та завдяки підвищенню рівня цін на товари, мито активно впливає на конкурентоспроможність товару. Як наслідок це позначається на рівні накопичення капіталу, темпах розвитку, нормах прибутку в окремих галузях економіки, нівелюючи різницю, яка склалася в міжнародних і національних умовах виробництва.

Економічні наслідки застосування мита полягають у створенні вартісного бар'єра, який підвищує ціну товару незалежно від застосованого експортного, імпортного чи транзитного мита. Також використання мита дозволяє збільшити внутрішню зайнятість. Сукупні витрати у відкритій економіці складаються з витрат споживачів, капіталовкладень, державних витрат, чистого експорту (під чистим експортом розуміють різницю між експортом та імпортом). Збільшення сукупних витрат унаслідок скорочення імпорту стимулює внутрішньо-економічний розвиток, так як збільшуються доходи і зайнятість. Так за рахунок обмеження дешевого імпорту готової продукції з’явилися умови для створення нових робочих місць і зайнятості населення [1, c 183-185].

Для того щоб детальніше прослідити наслідки від митно-тарифного регулювання нами запропановано аналіз політики регулювання зовнішньої торгівлі в Україні за період існування її як незалежної держави.

Спрямованість митно-тарифного регулювання в Україні постійно змінювалась від ліберальної до політики поміркованого протекціонізму.

У перші роки незалежності імпортний режим відзначався відносною простотою та ліберальністю. Щодо більшості тарифних позицій у Єдиному митному тарифі України передбачались досить низькі ставки (0-10 %), незначна частина товарів обкладалась за ставками 15-30 %, а на алкогольні та тютюнові вироби були запроваджені ставки мита 50 %. Справляння мита мало переважно фіскальні функції, наповнення бюджету відбувалось за рахунок валютної виручки та вивізного мита, а також високих ставок ввізного мита на рентабельну на українському ринку іноземну продукцію (підакцизних та високоліквідних товарів).

У 1994 році митна політика переорієнтовується на захист національної економіки від руйнівного впливу іноземних товаровиробників та закладаються основи узгодженої митно-тарифної політики, в процесі чого важлива роль відводиться новоствореній митно-тарифній раді. Так, були скасовані тарифи на товари, що не мали вітчизняних аналогів, але підвищені ставки імпортного мита на споживчі товари. Наприклад, високими ставками мита (30-40 %) обкладались сільськогосподарські машини, одяг, меблі, автомобілі, будівельні матеріали.

Період від 1996 до 1998 року можна охарактеризувати як зорієнтований на захист вітчизняного товаровиробника шляхом скасування національної системи преференцій та використання адміністративних та технічних заходів.

Починаючи з 1999 року, на який припадає пік протекціонізму, вживаються поступові заходи щодо лібералізації торгівлі. У цьому році постановою Кабінету Міністрів України затверджено Концепцію адаптації.

Прийняття у 2001 році Закону України “Про митний тариф України”, нового Митного кодексу України у 2002 році, приєднання до Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів сприяло наближенню методів митно-тарифного регулювання до світової практики та в цілому зробило митну політику прозорішою.

Митна політика держави протягом 2005-2006 р.р.  була направлена зменшення податкового навантаження, встановлення прозорих умов здійснення зовнішньоекономічної діяльності та забезпечення стабільності на споживчому ринку. Ці роки характеризувалися значною легалізацією «сірого імпорту».  Наближення України до СОТ  дало змого значно спростити системи митно-тарифного регулювання.

На сьогоднішній день митно-тарифна політика відповідає вимогам членства України в СОТ, при цьому вона є виваженою та спрямованою як на лібералізацію зовнішньої торгівлі та легалізацію тіньових потоків імпорту, так і на захист національного товаровиробника, а також на легалізацію торгівлі та збільшення надходжень до Державного бюджету [11].

На даному етапі завдяки  митно-тарифного регулювання державою підсилюється розвиток окремих галузей економіки чи підприємств. Перш за все це стосується захисту молодих галузей. Тимчасовий захист молодих національних фірм від жорсткої конкуренції іноземних корпорацій дозволяє галузям, які утворюються, зміцніти і стати ефективними виробниками.

Згідно статистичних данних у січні – серпні 2010 року кількість українських суб’єктів ЗЕД, які здійснювали експортно-імпортні операції збільшилась в порівнянні з 2009 роком в середньому на 9 %, у тому числі у серпні 2010 року - на 12%. Що сідчить про ефективність та прозорість митно-тарифного регулювання в Україні [39].

Проте використовуючи мито лише у якості регулятора, можна спровокувати неровномірний розвитк окремих видів виробництв та перешкоджати ринковій конкуренції. Наприклад митні тарифи на ввезення продукції автомобілебудування у якості готової продукції є значно більшими, ніж митні тарифи на складові автомобіля (кузов, шасі, двигун) для промислового складання.

Внаслідок підвищення внутрішньої ціни на готові імпортовані автомобілі, іноземні корпорації більш охоче імпортують деталі та складають продукцію на території України. Вітчизняний внутрішній ринок, маючи значний потенціал для становлення й розвитку національного автомобілебудування, цілком може перетворитися на сировинно-ресурсний придаток світових автомобільних корпорацій. Тому спираючись лише на регуляторні заходи у сфері митної політики не дасть змогу захистити національного виробника та не будуть сприяти науково-технічному розвитку вітчизняного виробництва.

Митні тарифи також використовують для захисту вітчизняних фірм від іноземних конкурентів, які реалізують свою продукцію за цінами, нижчими за собівартість. Тобто сприяє антидемпінговій діяльності.

На даному етапі в Україні здійснюються спеціальні, антидемпінгові і компенсаційні заходи. На сьогодні діє 21 обмежувальна міра щодо імпорту до України наступних товарів: вироби, виготовлені з чорних металів без електричної ізоляції (за винятком виробів з корозійної-стійкої (неіржавіючою) сталі і виробів для цивільної авіації), труби сталеві безшовні обсадні і насосно-компресорні, кулькові підшипники, руберойд, абразивні інструменти, ДВП, ДСП, листи азбестоцементні гофровані, побутова холодильна і морозильна техніка, нітрат амонію, руберойд, і т.п.

Також не мало важливим ефектом від запровадження мита являється  надходження коштів до Державного бюджету країни.

Митні платежі виконують не тільки фіскальну та регулюючу функції, вони мають також соціальну сторону. В цьому випадку їх доцільно розглядати не тільки як економічну, але і як суспільно-соціальну категорію. Ціна митних платежів визначається втратою частки добробуту конкретними платниками даних платежів із переміщенням цієї частки через бюджет до всього населення держави. Митні платежі встановлюються найвищими органами державної влади і за рівнем запровадження належать до загальнодержавних податків.

Питома вага митних платежів (38,5 млрд. грн.) в структурі надходжень державного бюджету України (120 млрд. грн.) за півріччя 2010 року склала 32%. Тоді як у Франції – 20% (відбувається в основному за рахунок внутрішніх акцизів та ПДВ, сплату яких контролює митниця), в Китаї – 12%, в США – менше 1% [39].

Якщо відбувається підвищення митних платежів як результат відбувається підвищення цін на імпортні товари, знижується їхня конкурентоспроможність на даному ринку. Наслідком цієї дії являється скорочення  обсягів ввезення. Позитивною стороною даних заходів є те, що вони не обмежують виробника в діях виходу на зовнішній ринок, не встановлюють прямих адміністративних обмежень, які визначають кількість і номенклатуру товарів, що дозволяються до ввезення чи вивезення, не обмежують коло країн, куди можна експортувати чи імпортувати товари. Якщо говорити про кількісні обмеження, то вони завжди є формою державного регулювання, несприятливого для виходу підприємств на зовнішній ринок.

Використання різнобічної  системи митних платежів дає можливість державі ефективно регулювати зовнішньоекономічну діяльність. Метою цього регулювання виступає реалізації економічних інтересів держави у світовій системі господарювання.

Митна служба щоденно перераховує до Держбюджету в середньому 344,3 млн. грн., тоді як у 1-му кварталі 2010 року 261 млн. грн., а у 2-му кв. 2009 року 215 млн. грн.

Так наприклад  існування загальнодоступної методики і встановлених правил визначення митної вартості забезпечує всім учасникам зовнішньоекономічної діяльності рівні умови. Як наслідок  дає змогу істотно підвищити впевненість при організації зовнішньоторговельних операцій, заздалегідь прорахувати всі необхідні економічні параметри укладених угод. Якщо відсутні чітко визначені норми функціонування митної вартості, то як правило це зумовлює не тільки зниження фіскальних надходжень, але й створює сприятливе середовище для тінізації економічних відносин у митній системі.

Яскравим прикладом являється перекриття контрабандних шляхів ввезення м’ясопродукції, встановлення достовірної митної вартості на легальний імпорт м’яса, що привело до суттєвого зниження імпорту (І кв. 2010 року – 100 тис. тонн, у ІІ кв. – 65 тис. тонн). При стабільному попиті і споживанні м’яса всередині країни, експорт збільшився. Так в І кв. 2010 року – 4 тис. тонн, у ІІ кв. – 25,5 тис. Тонн, це відбулося в основному за рахунок експорту м’яса птиці – 16,6 тис. тонн. За прогнозом Держкомстату у 2010 році виробництво м’ясопродуктів в Україні має збільшитися на 8% (на 156 тис. тонн).

Держава може посилювати фіскальну спрямованість митних платежів за допомогою різноманітних методик визначення митної вартості. Застосовуючи комбіновані ставки мита, може стимулювати товаропотік у певному напрямі та навпаки, перешкоджати імпорту чи експорту товару у випадках формування митної вартості на адміністративно-фіксованій системі цін.

За рахунок ефективності методів митно-тарифного регулювання вдалося зменшити обсяг тіньового сектора постачання товарів в Україну. Що певною мірою забезпечило  створення більш сприятливого клімату для здійснення зовнішньоекономічнї діяльності. Перш за все збільшилися обсяги ввезення:

• ноутбуків у 9 разів (у І кв. 2010 року – 2,7 тис. шт., у ІІ кв. – 25 тис. шт.);
• плавзасобів (завдовжки не більше 7,5 м) у понад 3 рази (у І кв. 2010 року – 52 тис. шт., у ІІ кв. – 170 тис. шт.);
• побутових холодильників у 8 разів (у І кв. 2010 року – 754 тис. шт., у ІІ кв. – 6 млн. шт.), у порівнянні з 2009 роком – у 5 разів;
• цифрових камер у 7 разів (у І кв. 2010 року – 155 тис. шт.; у ІІ кв. – 21,5 ти с. шт.). [30]

Достовірно декларуючи товари і сплачуючи платежі в повному обсязі, імпортер може спланувати свій прибуток, закласти помірковану, але стабільну рентабельність.

Ефективність механізму визначення і контролю митної вартості має  позитивні наслідки. Перш за  все сприяє вирішенню завдань побудови ринкової економіки шляхом створення рівних конкурентних умов для суб'єктів, що здійснюють господарську діяльність. Так як всі учасники зовнішньоекономічної діяльності діють за рівних умов з огляду на правила розрахунку встановленого законом мита і податків при ввезенні чи вивезенні товарів [1, c. 191].

Протягом першого півріччя 2010 року Держмитслужбою реалізовано ряд заходів по контролю за правильністю визначення митної вартості. Результатом цих заходів стало встановлення реального рівня митної вартості імпортованих товарів, збільшення бази оподаткування та відповідно зростання додаткових надходжень до бюджету.

За І півріччя 2010 року митну вартість збільшено на 62% у порівнянні з І півріччям 2009 року, додаткові надходження за рахунок коригування митної вартості склали 2,1 млрд. грн. (більше ніж у І півріччі на 80%).

Згідно статистичних данних у 2010 році кількість українських суб’єктів ЗЕД, які здійснювали експортно-імпортні операції збільшилась в порівнянні з 2009 роком в середньому на 9 %, у тому числі у серпні 2010 року - на 12%. Що свідчить про ефективність та прозорість митно-тарифного регулювання в Україні [39].

Підсумовуючи вище зазначене можна стверджувати, що митно-тарифне регулювання має більше позитивних наслідків ніж негативних. Проте урахувати всіх нюансів при визначенні всіх здобутків та втрати не можливо. Деякі питання мають дискусійний характер. Тому що важко оцінити національні збитки кількісно. Суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності залишається лише ефективно використовувати методи регулювання. Більше всього здійсненню ЗЕД буде сприяти ефективна митна політика України, котра буде відповідати загальновизнаним світовим нормам і стандартам. Серед актуальних завдань треба визнати потребу вдосконалення митного законодавства, щодо використання митних режимів, квотування та ліцензування. На сучасному етапі найбільш прийнятним для України є використання низьких тарифних ставок на переважну більшість товарних позицій, особливо на товари з низьким ступенем обробки. Паралельно слід впроваджувати ефективну систему аналізу ризиків для запобігання митним правопорушенням та електронну систему декларування товарів. Саме ці заходи у поєднанні з усіма пріоритетними напрямками держави дозволить забезпечити консолідацію зусиль для створення ефективної системи захисту внутрішнього ринку від контрабандних товарів та  демпінгового імпорту. Що дасть новий імпульс розвитку вітчизняного виробника та забезпечить наповнення державного бюджету України та економічної безпеки держави в цілому.