Шпаргалка по "Международному праву"

У розділі першому ” Загальні положення” закріплені норми, які стосуються змісту митної справи, взаємовідносин митних органів України з іншими органами та особами.

Митні органи України при проведенні в життя митної політики розв’язують такі головні завдання:

а) захист економічних інтересів  України; б) контроль за додержанням  законодавства України Про митну справу;

в) забезпечення виконання зобов’язань, які випливають з міжнародних договорів України стосовно митної справи;

з) боротьба з контрабандою та порушеннями  митних правил; і) ведення митної статистики.

Державний митний комітет України  утворюється Президентом України. Голова Державного митного комітету України призначається відповідно до чинного законодавства .

Товари та інші предмети, що переміщуються  через митний кордон України, окрім  митного контролю, можуть підлягати  санітарному, ветеринарному, радіологічному, фітосанітарному й екологічному контролю.

Під час здійснення своїх функцій  митні органи України можуть співпрацювати  з митними та іншими органами іноземних  держав та з міжнародними організаціями.

У розділі другому “Митний контроль” містяться норми, які регулюють організацію та здійснення митного контролю, його окремі режими. Митний контроль здійснюється службовими особами митниці шляхом перевірки документів, необхідних для такого контролю, митного огляду (огляду транспортних засобів, товарів та інших предметів, особистого огляду), переогляду, обліку предметів, які переміщуються через митний кордон України, а також в інших формах, що не суперечать законам України.

У розділі третьому “Митне оформлення” визначається порядок митного оформлення (мета, місце і час його здійснення, порядок взяття проб та зразків товарів та інших предметів для проведення їх дослідження тощо), декларування товарів та інших предметів (форма та процедура декларування, обов’язки декларанта тощо).

У розділі четвертому “Переміщення та пропуск через митний кордон України товарів та інших предметів” об’єднані норми, шо визначають порядок переміщення через митний кордон України транспортних засобів, речей, валюти та цінностей, спадщини. Крім того, у цьому ж розділі визначається порядок переміщення через митний кордон України предметів міжнародних, іноземних організацій, представництв та осіб, які користуються на території України митними пільгами

У розділі п’ятому ” Мито та митні збори” закріплюються норми, які регулюють відносини, пов’язані з оподаткуванням митом товарів та інших предметів, стягненням митних зборів за виконання покладених на митницю обов’язків, за надання послуг у галузі митної справи та ін.

У розділі шостому “Перевезення, зберігання та розпорядження товарами, іншими предметами, що знаходяться під митним контролем” об’єднані норми з цих питань. Так, норми цього розділу закріплюють умови перевезення товарів, інших предметів між митницями, права та обов’язки перевізника, строки доставки товарів та інших предметів, заходи, що вживаються у випадках, коли транспортний засіб не зміг прибути в митницю призначення.

У розділі сьомому “Контрабанда” зазначено, що переміщення товарів, валюти, цінностей та інших предметів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, вчинене у великих розмірах, або групою осіб, які організувалися для здійснення контрабанди, а також історичних і культурних цінностей, незаконне переміщення наркотичних засобів, отруйних, радіоактивних, вибухових речовин, зброї та боєприпасів є контрабандою і карається відповідно до законодавства.

В розділі восьмому “Порушення митних правил. Провадження у справах про порушення митних правил” В цьому розділі закріплений перелік порушень митних правил. . За порушення вказаних правил у цьому розділі встановлені і відповідні заходи юридичної відповідальності. Як правило, за порушення митних правил встановлена адміністративна відповідальність у вигляді штрафу і конфіскації предметів.

У розділі дев’ятому “Відповідальність митних органів України та їх службових осіб” зазначено, що при здійсненні митного контролю та оформленні не допускається заподіяння іншим державним органам, громадянам та підприємствам шкоди, приниження честі і гідності громадян та вчинення інших неправомірних дій.

У розділі десятому ” Службові особи митних органів України. Правовий і соціальний захист працівників митних органів” закріплено порядок прийняття на службу до митних органів України, а також визначено правовий та соціальний захист працівників митних органів. Так. відповідно до ст. 153 на службу до митних органів України приймаються на добровільних договірних засадах громадяни, які здатні за своїми дігювими і моральними якостями, освітнім рівнем і станом здоров’я виконувати покладені на митні органи України завдання.

Розділ одинадцятий “Міжнародні договори” містить лише одну норму (ст. 164), в якій зазначено, що коли міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Кодексі та інших актах законодавства України про митну справу, то застосовуються правила міжнародного договору.

Викладене вище дає підстави зробити  висновок про те, що Митний кодекс України  є важливою правовою базою організації  та здійснення митної справи у нашій  державі.

133.      Принципи митного регулювання.

Митне регулювання здійснюється на основі принципів: 1) виключної юрисдикції України на її митній території; 2) виключної компетенції митних органів України щодо здійснення митної справи; 3) законності; 4) єдиного порядку переміщення товарів і

транспортних засобів через  митний кордон України; 5) системності; 6) ефективності; 7) додержання прав та охоронюваних законом інтересів фізичних і юридичних осіб; 8) гласності та прозорості (ст. 4).

134-135. Правове регулювання обкладання митом товарів та інших предметів.

Мито, що стягується митницею, — це додаток на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України. В Україні застосовуються такі види мита: адвалерне, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, які оподатковуються митом; специфічне, що нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів та інших предметів, які оподатковуються митом; комбіноване, що поєднує обидва види митного оподаткування. У законодавстві виділяються декілька видів мита. Передусім, це ввізне, вивізне і сезонне мито. Ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію України. Ввізне мито є диференційованим: стосовно товарів та інших предметів, що походять з держав, які входять разом з Україною до митних союзів або утворюють з нею спеціальні митні зони. Вивізне .мито нараховується на товари та інші предмети при їх вивезенні за межі митної території України. На окремі товари та інші предмети може встановлюватися сезонне ввізне і вивізне мито на строк не більше чотирьох місяців з моменту їх встановлення. В окремих випадках при ввезенні на митну територію України і вивезенні за межі цієї території товарів незалежно від інших видів мита можуть застосовуватися спеціальне, антидемпінгове і компенсаційне мито. Спеціальне мито застосовується: 1) як захисний захід, коли товари ввозяться на митну територію України у таких кількостях або на таких умовах, які завдають шкоди чи загрожують її завдати вітчизняним виробникам подібних або безпосередньо конкуруючих товарів; 2) як запобіжний захід щодо учасників зовнішньоекономічної діяльності, котрі порушують загальнодержавні інтереси в цій галузі, ; 3) як захід у відповідь на дискримінаційні дії .Ставка спеціального мита встановлюється в кожному окремому випадку. Антидемпінгове мито застосовується у випадках: 1) ввезення на митну територію України товарів за ціною, істотно нижчою від їхньої конкурентної ціни в країні експорту ; 2) вивезення за межі митної території України товарів за ціною, істотно нижчою від ціни на подібні або безпосередньо конкуруючі товари інших експортерів .Ставка антидемпінгового мита не може перевищувати різниці між конкурентною оптовою ціною об’єкта демпінгу в країні.експорту на момент цього експорту і заявленою ціною при його ввезенні на митну територію України або різниці між ціною об’єкта демпінгу з України і середньою ціною українського експорту подібних чи безпосередньо конкуруючих товарів на той же період часу. Компенсаційне мито застосовується у випадках: 1) ввезення на митну територію України товарів, при виробництві або експорті яких прямо чи опосередковано використовувалася субсидія; 2) вивезення за межі митної території України товарів, при виробництві або експорті яких прямо ти опосередковано використовувалася субсидія, якщо таке вивезення завдає шкоду або загрожує її завдати державним інтересам України. Ставка компенсаційного мита не може перевищувати виявленого розміру субсидій. Для встановлення фактів, що дають підстави до застосування спеціального, антидемпінгового і компенсаційного мита, проводиться розслідування. Воно здійснюється Міністерством зовнішньоекономічних зв’язків за заявою українських або іноземних заінтересованих державних органів, підприємств, організацій, а також з ініціативи Митно-тарифної ради України. За результатами розслідування застосовується спеціальне, антидемпінгове або компенсаційне мито. Закон України “Про Єдиний митний тариф” передбачає випадки звільнення від сплати мита.

а) транспортні засоби, то здійснюють регулярні міжнародні перевезення  б) спорядження, паливо, сировина та інше майно, що вивозиться за межі митної території України для забезпечення виробничої діяльності українських  суден. в) валюта України, іноземна валюта та цінні папери; г) товари та інші предмети, що підлягають оберненню у власність держави у випадках, передбачених законами України; д) товари та інші предмети, що стали в результаті пошкодження до пропуску їх через митний кордон України непридатними до використання як вироби або матеріали; е) предмети, що ввозяться в Україну для офіційного і особистого користування ,ж) інші товари та інші предмети, що визначаються законами України.

Допускається безмитне вивезення  або пільгове митне оподаткування  товарів, які ввозяться у спеціальні митні зони на території України  для кінцевого споживання в цих  зонах;

В окремих випадках допускається умовно-безмитне ввезення і вивезення предметів

136. Організаційно-правові форми міжнародного митного співробітництва.

Україна бере участь у міжнародному співробітництві з питань митної справи.

У митній справі Україна додержується загальновизнаних у міжнародній  практиці систем класифікації та кодування  товарів, митних режимів, митної статистики, інших загальноприйнятих у світових митних відносинах норм і стандартів, а також забезпечує виконання  міжнародних договорів України  з питань митної справи, укладених  в установленому законом порядку.

Відповідно до міжнародних договорів, укладених в установленому законом  порядку, митними органами України  спільно з митними органами суміжних держав може здійснюватися:

1) створення спільних пунктів  пропуску на митному кордоні  України;

2) проведення спільного контролю  у пунктах пропуску на митному  кордоні України;

3) узгоджене застосування процедур  митного контролю, митного оформлення  та взаємне визнання документів, що використовуються митними  органами для здійснення митних  процедур;

4) проведення спільних заходів,  спрямованих на запобігання, виявлення  і припинення контрабанди та  порушень митних правил;

5) проведення інших спільних  одноразових чи постійних заходів  з питань, що відповідно до  цього Кодексу та інших актів  законодавства України належать  до компетенції митних органів.

137. Митний Союз-одна з форм співробітництва держав.

Митний союз є також однією з форм співробітництва держав. Він створюється державами-учасницями з метою проведення спільної політики в галузі зовнішньоекономічних відносин і митного законодавства та усунення перешкод на шляху товарообміну між відповідними країнами-учасницями. Так, 6 січня 1995 р. була підписана Угода між Урядом Республіки Білорусь та Урядом Російської Федерації про створення Митного союзу, до якої, підписавши відповідні Угоди, 20 січня 1995 р. приєдналася Республіка Казахстан, а 29 березня 1996 р. — Киргизька Республіка. У цій Угоді визначені цілі та принципи формування єдиного Митного союзу. До цілей, заради яких створювався Митний союз, належать:

— забезпечення  спільними  діями  соціально-економічного прогресу своїх країн через усунення між ними перепон, що їх розділяють, для вільної економічної взаємодії між суб’єктами господарювання;

— гарантування стійкого розвитку економіки, вільного товарообміну і добросовісної конкуренції;

— зміцнення координації торговельної політики своїх країн і забезпечення всебічного розвитку національного  народного господарства;

— створення умов для формування загального економічного простору;

— створення умов для активного  виходу держав — членів Митного  союзу на світовий ринок.

Митний союз як економічне об’єднання держав, заснований на відповідних  принципах. Одним із таких принципів  є наявність єдиної митної території держав — учасниць Митного союзу.

та наявність однотипного механізму регулювання економіни

138. Загальна характеристика Закону України “Про Єдиний митний тариф”.

Варто вказати, що значна кількість  питань стосовно митної діяльності була врегульована законами України. Так, 5 лютого 1992 р. Верховна Рада України прийняла Закон України «Про Єдиний митний тариф», який визначив порядок формування та застосування єдиного митного тарифу України при ввезенні на її митну територію та вивезенні за її межі товарів та інших предметів з метою обкладання їх митом. Відповідно до цього Закону Кабінет Міністрів України розробив і Декретом від 11 січня 1993 р. затвердив Єдиний митний тариф України. Взагалі слід зазначити, що до названого Закону вносилось дуже багато змін. Врешті-решт це спричинило прийняття Верховною Радою України 5 квітня 2001 р. нового Закону України «Про Митний тариф України», але і він не є стабільним, адже до нього за час, що минув з моменту його прийняття, рядом законів України (від 12 липня 2001 p., від 4 жовтня 2001 p., 10 січня 2002 р. та 7 березня 2002 р.) уже внесені зміни.

139.      Поняття    вільної    зони Поняття вільної зони визначене в одній із доповідей, яка була зроблена на Конференції ООН з торгівлі і розвитку у 1975 р. В ній зазначається, що вільна зона — це анклав у національній митній території, яка зазвичай розташовується поблизу від міжнародного морського порту або аеропорту. У цю зону без митних формальностей надходить устаткування, оснащення та інші товари іноземного походження. Ця імпортована продукція переробляється в зоні, а потім експортується поза нею без втручання митних властей країни зони. Сьогодні ці зони здебільшого називаються спеціальними митними зонами, вільними економічними зонами, а також трапляються й інші назви. Правове регулювання їх функціонування здійснюється Законом України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» від 13 жовтня 1992 p., Митним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.