Шпаргалка по "Международному праву"

цього договору належать до міжнародного торговельного права, міжнародного транспортного права чи міжнародного митного права? Безперечно, що їх слід віднести до міжнародного торговельного права, враховуючи, що вони становлять основу подібного роду договору, а інші норми тут мають «допоміжний» характер і створюють умови для успішної реалізації відповідних норм і принципів міжнародного торговельного права.

Таким чином, під міжнародним митним правом слід розуміти підгалузь міжнародного економічного права, яка включає  в себе систему норм і принципів, що регулюють відносини між державами  з митних та пов’язаних з ними інших питань міжнародного економічного співробітництва.

127.      Джерела міжнародного митного права.

Як уже зазначалося, норми і принципи будь-якої галузі, підгалузі міжнародного права та їх інститутів знаходять своє юридичне вираження і закріплення у відповідних формах (міжнародних договорах, актах міжнародних організацій, судових і арбітражних прецедентах, міжнародних звичаях тощо). Для всіх галузей міжнародного права, як і для міжнародного права в цілому, одним із найважливіших джерел є міжнародний договір. Не є винятком у цьому і міжнародне митне право.

Серед джерел міжнародного митного  права є також багатосторонні угоди, які укладаються на регіональному рівні між відповідними країнами. Прикладом може бути Угода про співробіт-ництво і взаємодопомогу у митних справах від 15 квітня 1994 p., яка укладена в рамках СНД.

Немало укладається між державами  і двосторонніх угод, що стосуються митної справи. З участю України  укладено понад 30 угод та договорів  з окремих питань митної справи. Так, з республікою Грузією укладені 13 квітня 1993 р. такі угоди: Угода про процедуру митного оформлення транзитних вантажів і взаємодію митних органів України і Республіки Грузія під час такого оформлення; Угода про митне оформлення транзитних вантажів і багажу громадян; Угода про взаємне визнання митних документів і митних забезпечень; Угода про співробітництво в боротьбі з контрабандою та порушення митних правил та ін. Подібного роду угоди укладено нашою державою з Азербайджанською Республікою, Республікою Білорусь, Республікою Казахстан, Литовською Республікою, Республікою Молдова, Російською Федерацією та іншими країнами як близького, так і далекого зарубіжжя.

Міжнародні організації, що діють у сфері митної справи, приймають акти які є джерелами міжнародного митного права.

128.      Міжнародні договори як джерела міжнародного права.

Розглядаючи міжнародні договори як джерела міжнародного митного права, слід зауважити, що вони можуть мати як універсальний,, так і регіональний характер. До універсальних багатосторонніх міжнародних договорів слід віднести Конвенцію про створення Ради митного співробітництва від 15 грудня 1950 р.

(Брюссель), Конвенцію про номенклатуру  для класифікації товарів у митних тарифах від 15 грудня 1950 р. (Брюссель), Митну ‘ конвенцію про ввезення комерційних автотранспортів на обмежений строк від 18 травня 1956 р. (Женева), Митну конвенцію відносно матеріалу життєзабезпечення мореплавців від 1 грудня 1964 р. (Брюссель), Міжнародну конвенцію про спрощення і гармонізацію митних процедур від 18 травня 1973 p., відому ще як Конвенція Кіото, Митну конвенцію про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МТД від 14 листопада 1975 р. (Женева), Міжнародну конвенцію щодо взаємної адміністративної допомоги, у відверненні, розслідуванні та припиненні порушення митного законодавства від 9 червня 1977 р. (Конвенція Найробі), Конвенцію ООН про міжнародні змішані перевезення

129. Митна справа в Україні, митна діяльність та законодавство про неї.

Під митною справою відповідно до ст. З Митного кодексу України (прийнятого Верховною Радою України 11 липня 2002 р.) розуміють порядок  переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов’язане  з установленням та справлянням  податків і зборів, процедури митного  контролю та оформлення, боротьбу з  контрабандою та порушеннями митних правил. У митній справі Україна  додержується визнаних у міжнародних  відносинах систем класифікації та кодування, єдиної форми декларування, експорту та імпорту товарів, митної інформації, інших міжнародних норм та стандартів. Як зазначається в цій же статті, засади митної справи, у тому числі  розміри податків і зборів та умови  митного обкладення, спеціальні митні  зони і митні режими на території  України, перелік товарів, експорт, імпорт та транзит яких через територію  України забороняється, визначаються виключно Законом України та митним кодексом України.

Створення митної служби в Україні  обумовило необхідність розробки і  прийняття відповідних законодавчих та інших нормативних актів, які  б забезпечили правове регулювання  її діяльності. 12 грудня 1991 p. Верховною  Радою України був прийнятий  Митний кодекс України (МКУ), в якoмy визначені принципи організації  митної справи в нашій країні з  метою сприяння формуванню ринкової економіки та активізації зовнішньоекономічної діяльності на грунті єдності митної території, мит та митних засобів. Кодекс спрямований на забезпечення додержання митними, іншими державними органами, суб’єктами зовнішньоекономічної і господарської діяльності, а також громадянами прав та обов’язків у галузі митної справи.

5 лютого 1992 p. Верховна Рада України  прийняла Закон України “Про  єдиний митний тариф”, який визначає  порядок формування та застосування  єдиного митного тарифу України  при ввезенні на її митну  територію то вивезенні за  її межі товарів та інших  предметів з метою обкладання  їх митом. Відповідно до цього  закону Кабінет Міністрів України  розробив і своїм Декретом  від 11 січня 1993 p. затвердив Єдиний  митний тариф України. Крім  цього, Кабінет Міністрів України  прийняв цілий ряд декретів  з митних питань, зокрема: “Про  оподаткування бартерних  (товарообмінних)  операцій   в  галузі зовнішньоекономічної діяльності” від 9 грудня 1992 р.. “Про порядок обкладання митом предметів, які вивозяться (пересилаються) громадянами за митний кордон України” від 20 грудня 1992 p., (пізніше був прийнятий Закон України від 28 січня 1994 р. “Про порядок обкладання митом предметів, які вивозяться (пересилаються) громадянами за митний кордон України”, який скасував Декрет від 20 грудня 1992 р.), “Про порядок обкладання митом предметів, які ввозяться (пересилаються) громадянами в Україну” від 11 січня 1993 p., “Про квотування і ліцензування експорту товарів (робіт, послуг)” від 12 січня 1993 p., “Про порядок реалізації’квот і видачі ліцензій на експорт товарів у 1993 p.” від 12 січня 1993 р., “Про вивізне (експортне) мито у 1993 p.” від 11 січня 1993 р. та деякі інші.

Ряд важливих нормативних актів  з питань митної справи приймає Державний  митний комітет.

130. Значення митної діяльності та законодавство про неї.

Успішний розвиток будь-якої країни значною мірою за-лежить від уміння організувати захист її економічних  інтересів. Одним із важливих способів такого захисту є правильно організована і чітко налагоджена митна  справа, в межах якої визначається порядок переміщення через митний кордон товарів та інших предметів, вирішуються питання митного  регулювання, пов’язані з установленням  мита та митних зборів, процедури митного  контролю, використовуються інші засоби проведення в життя митної політики. Адже відомо, що, наприклад, безконтрольний вивіз із держави товарів, скарбів, культурних цінностей завдає значної шкоди її економічним та іншим інтересам.

Для України митна діяльність —  відносно нова справа. У 1991 р. (за часів  існування СРСР) у нашій республіці функціонувало 26 митниць, керівництво якими здійснювали союзні органи. У 1992 р. в Україні було створено понад 50 митниць. Керував митною справою спеціально створений для цього орган — Державний митний комітет України.

8 лютого 1997 р. Указом Президента  України він був ліквідований і замість нього створена Державна митна служба України, яка є і зараз. Це єдина загальнодержавна система, яка складається з митних органів і спеціалізованих митних установ та організацій.

Митна служба України — це досить складна і розгалужена система, яка включає 51 митницю, з яких 10 регіональних, спеціалізовані управління та організації. Контроль за переміщенням товарів за кордон забезпечують нині 137 постів, а на державному кордоні діють 144 міжнародні, 35 міждержавних пунктів пропуску, 50 пунктів спрощеного переходу. Всього в митній службі

працює 18 тис. осіб. За останніми даними, через кордон щодоби пропускається  понад 100 тис. громадян, 20 тис. транспортних засобів, близько 1 млн т вантажів, оформляється 4 тис. вантажних митних декларацій.

Про ефективність діяльності митної служби свідчить хоча б такий факт: у 1995 р. у Держбюджет України було перераховано 340 млн грн, а у 2000 р. — вже 9,02 млрд грн, тобто в 26 разів  більше. Питома вага внеску митних органів  за період 1995—

2000 pp. зросла з 2,8 % від усіх  надходжень до дохідної частини  Держбюджету до 27 % (майже в 10 разів).

Створення митної служби в Україні  зумовило необхідність розроблення  і прийняття відповідних законодавчих та інших нормативних актів, які б забезпечили правове регулювання її діяльності. 12 грудня 1991 р. Верховною Радою України був прийнятий Митний кодекс України, в якому визначалися принципи організації митної справи в нашій державі з метою сприяння формуванню ринкової економіки та активізації її зовнішньоекономічної діяльності на основі єдності митної території, мита та митних засобів. Кодекс був спрямований на забезпечення дотримання митними, іншими державними органами, суб’єктами зовнішньоекономічної і господарської діяльності, а також громадянами прав та обов’язків у галузі митної справи. 11 липня 2002 р. Верховною Радою України прийнято новий Митний кодекс України, норми якого вирішують досить широкий спектр питань у сфері митного регулювання.

Варто вказати, що значна кількість  питань стосовно митної діяльності була врегульована законами України. Так, 5 лютого 1992 р. Верховна Рада України прийняла Закон України «Про Єдиний митний тариф», який визначив порядок формування та застосування єдиного митного тарифу України при ввезенні на її митну територію та вивезенні за її межі товарів та інших предметів з метою обкладання їх митом. Відповідно до цього Закону Кабінет Міністрів України розробив і Декретом від 11 січня 1993 р. затвердив Єдиний митний тариф України. Взагалі слід зазначити, що до названого Закону вносилось дуже багато змін. Врешті-решт це спричинило прийняття Верховною Радою України 5 квітня 2001 р. нового Закону України «Про Митний тариф України», але і він не є стабільним, адже до нього за час, що минув з моменту його прийняття, рядом законів України (від 12 липня 2001 p., від 4 жовтня

2001  p., 10 січня 2002 р. та 7 березня 2002 р.) уже внесені зміни. Чимало нормативно-правових актів з митних питань прийняв

Кабінет Міністрів України. До них  можна віднести декрети «Прооподаткування  бартерних (товарообмінних) операцій у  галузі зовнішньоекономічної діяльності» від 9 грудня 1992 р., «Про порядок обкладання митом предметів, які вивозяться (пересилаються) громадянами за митний кордон України» від 20 грудня 1992 р. (28 січня 1994 р. був прийнятий Закон України «Про порядок обкладання митом предметів, які вивозяться (пересилаються) громадянами за митний кордон України», що скасував уже названий Декрет), «Про порядок реалізації квот і видачі ліцензій на експорт товарів у 1993 р.» від 12 січня 1993 р., «Про вивізне (експортне) мито у 1993 р.» від 11 січня 1993 р. та деякі інші. За період 1995—2002 pp. було прийнято біля 140 постанов Кабінету Міністрів України, зокрема у 2002 р. такі: «Про затвердження складу Митно-тарифної ради України» (10 січня), «Про затвердження переліку та обсягу товарів, що ввозяться на митну територію України і використовуються для розширення виробництва та виробничої діяльності підприємств з виготовлення боєприпасів, їх елементів та виробів спецхімії» (13 березня), «Про перелік обсягів і порядок ввезення товарів, що використовуються для будівництва та виробничої діяльності підприємств з виробництва автомобілів і комплектуючих виробів до них і не оподатковуються під час ввезення їх на митну територію України» (1 червня) та ін.

Ряд важливих питань митної справи врегульовано указами Президента України. Так, свого  часу були видані укази, якими затверджувалися  положення про Державну митну  службу України, про Державний митний комітет України, про Концепцію трансформації’митного тарифу України на (996-—2005 pp. відповідно до системи ГАТТ/СОТ.

131.      Державна митна служба та її правовий статус. З метою організації державного управління митною справою в Україні в 1991 p., як зазначалося, був створений Державний митний комітет України. Зазначений комітет функціонував до 8 лютого 1997 p., коли відповідно до Указу Президента України він був ліквідований і створена Державна митна служба

України. Цим же Указом було затверджено  Положення про дану службу. Відповідними указами Президента до нього неодноразово вносилися зміни. Останнє ж Положення про Державну митну службу України затверджене Указом Президента України від 24 серпня 2000 р. У ньому визначені завдання, повноваження, структура митної служби та врегульовані інші питання. Згідно з цим Положенням Державна митна служба України (Держмит-служба України) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері митної справи. Діяльність її спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

У своїй роботі Держмитслужба керується  Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а також положенням про неї.

Основними завданнями даної служби є: забезпечення реалізації державної політики у сфері митної справи; захист економічних інтересів України; контроль за дотриманням законодавства України про митну справу; використання засобів митно-тарифного та нетарифного регулювання під час переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів; удосконалення митного контролю, митного оформлення товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України; здійснення разом з Національним банком України комплексного контролю за валютними операціями; здійснення разом з іншими уповноваженими центральними органами виконавчої влади заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і дотримання учасниками зовнішньоекономічних зв’язків державних інтересів на зовнішньому ринку; боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил; розвиток міжнародного співробітництва у сфері митної справи.

Крім того, Держмитслужба України  узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до її компетенції, розробляє пропозиції про вдосконалення законодавства та в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України, Кабінету Міністрів України. У межах своїх повноважень вона організовує виконання актів законодавства, здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.

Наявність закріплених за Держмитслужбою України основних завдань обумовлює  здійснення нею відповідних повноважень, реалізація яких дає змогу їй виконувати ці завдання. Повноваження, як і завдання, є невід’ємними елементами компетенції та правового статусу будь-якого органу, зокрема Держмитслужби

132. Митний кодекс України – основа правового регулювання митної справи в Україні.

Митний кодекс України (МКУ) був  прийнятий Верховною Радою України 12 грудня 1991 p. Він складається з 11 розділів.