Шпаргалка по "Международному праву"

31. Принцип сумлінного виконання м/зобов’язань та його значення в м/відносинах. Принцип сумлінного виконання міжнародного зобов’язання ще іноді розглядають як принцип поваги міжнародних зобов’язань. Адже якщо не буде поваги до існуючих міжнародних зобов’язань, тому мало надії на їх належне виконання. Цей принцип знайшов чітке закріплення у Заключному акті загальноєвропейської наради – Держави-учасниці сумлінно виконуватимуть свої зобов’язання з МП, як ті зобов’язанна, що випливають з загальновизнаних принципів і норм МП, так і зобов’язання, що випливають з відповідних МП договорів або ін. угод, учасниками яких вони є. Значення цього принципу зростає і у зв’язку з Тим, що в міжнародних відносинах практично відсутні органи, які б вживали заходи щодо примусового виконання міжнародних зобов’язань. Сумлінне ставлення тієї чи ін. держави до виконання своїх зобов’язань, особливо у МЕВ, відіграє вирішальну роль під час укладання довгострокових договорів і угод.

32. Принцип взаємної вигоди та особливості його застосування в економічних стосунках між державами. Принцип взаємної вигоди – один з загальновизнаних принципів МП, яким найчастіше керуються у МЕВ. Цей принцип тісно пов’язаний з принципом суверенної рівності держав. Адже лише в межах рівності можна врахувати взаємні інтереси, досягти обопільної вигоди. Тому в Хартії 1974 ці принципи розглядаються як такі, що взаємно доповнюють один одного. Встановлення , як виняток, для країн, що розвиваються, певних пільг, РНС, тобто т.зв. преференцій забезпечує фактичні рівність і взаємну вигоду в економічних стосунках між розвинутими країнами і країнами, що розвиваються. Цей принцип закріплений в багатьох міжнародно-правових актах: Принципах міжнародних торгвельних відносин і торговельної політики, які сприяють розвитку; Декларації про встановлення нового міжнародного економічного порядку; Хартії економічних прав і обов»язків; Заключному акті загальноєвропейської наради.

33. Принцип розгляду м/спорів мирними засобами. Принцип розгляду міжнародних спорів мирними засобами зобов’язує держави вирішувати всі свої міжнародні спори з ін. державами у такий спосіб, щоб не піддавати загрозі міжнародний мир, безпеку і справедливість. Держави повинні прагнути до швидшого і справедливого розв’язання своїх міжнародних спорів, з допомогою переговорів, обстежень, посередництва, примирення, арбітражу, судового розгляду, звернення до регіональних органів або ін. мирними засобами на свій вибір. Держави повинні узгодити такі мирні засоби, які відповідали б обставинам і характеру спору. Вони повинні утримуватися від будь-яких дій, які можуть погіршити становище настільки, що буде створена загрозу підтриманню міжнародного миру і безпеки. Мирні спори розв’язуються на основі суверенної рівності держав і відповідно до принципів свободи вибору засобів мирного розв’язання спорів.

35. Принцип розвитку м/економічних і науково-технічних відносин між державами – один із основних в системі спеціальних принципів МЕП. Принцип розвитку міжнародних економічних і науково-технічних відносин між державами – один з основних у системі спеціальних принципів. Він закріплений у Статуті ООН, багатьох резолюціях Ген. Асамблеї ООН, КТР та ін. Зміст принципу: 1) усі держави повинні співробітничати у справі сприяння більш раціональним і справедливим МЕВ; 2) кожна держава має право брати участь у міжнародній торгівлі та в ін. формах економічного співробітництва, незалежно від відмінностей у політичних, економічних та соціальних системах; 3) усі держави зобов’язані співробітничати в економічній, соціальній, культурній, науковій і технічній галузях з метою сприяння економічному і соціальному прогресу; 4) кожна держава має будувати свої економічні відносини з урахуванням інтересів ін. країн; 5) міжнародне співробітництво з метою розвитку – єдина мета і загальний обов’язок всіх держав; 6) усі держави повинні співробітничати у коректуванні цін на товари, що експортуються до країн, які розвиваються, стосовно цін на імпортовані ними товари; 7) усі держави повинні сприяти збалансованому розвитку світової економіки, враховуючи ту обставину, що добробут розвинутих країн і країн, які розвиваються, тісно взаємопов’язані і що розквіт міжнародного співробітництва в цілому залежить від розквіту його складових. Дотримання цього принципу – умова стабільності міжнародних економічних зв’язків.

36. Принцип юридичної рівності і неприпустимості економічної дискримінації держав як загальновизнана правова норма. Принцип юридичної рівності і недопустимості економічної дискримінації країн випливає з загального принципу співробітництва держав і принципу їх рівноправ’я. Як свідчить практика МЕВ, найбільшу ефективність вони мають у тому разі, коли будуються на основі юридичної рівності держав як суб’єктів МЕП, недопущення їх економічної дискримінації. Цей принцип є загальновідомою правовою нормою, і, як правило, не вимагає свого обов’язкового закріплення у договірних зобов’язаннях.  Відповідно до нього кожна держава має право вимагати надавати їй рівні умови у МЕВ, як і вона ін. державам. Це не означає, що повністю виключається можливість введення державою обмежувальних заходів у МЕВ. З тих чи ін. причин вони можуть вводитись, Але за однієї умови: такі обмеження мають стосуватися всіх держав. Якщо дана умова не виконується, то це слід вважати порушенням принципу юридичної рівності і недопущення економічної дискримінації.

37. Принцип свободи вибору форми організації зовнішньоекономічних зв’язків та роль держави в його реалізації. Принцип свободи вибору форми організації зовнішньоекономічних зв’язків надає можливість вільного вибору певних форм співробітництва у зовнішньоекономічних відносинах. У багатьох колишніх соціалістичних країнах ЗЕД здійснювалася здебільшого на основі державної монополії, відповідно до чого держави зосереджували у своїх руках зовнішньоекономічну торгівлю та ін. види ЗЕД. У державах, які утворилися після розпаду СРСР, ЗЕД базується базується на основі її державного регулювання. Це видно, наприклад, із ЗУ ’’Про ЗЕД’’. Відповідно до ньоого суть принципу свободи ЗЕД є право суб’єктів ЗЕД добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв’язки, здійснювати її у будь-яких формах, які не заборонені чиним законодавством, виключному праві власності суб’єктів ЗЕД на всі одержані ними результати. Принцип свободи вибору форми організації ЗЕД полягає також і в тому, що кожна держава має право встановлювати свободу торгівлі, тобто свободу ввезення і вивезення товарів без будь-якого регулювання її з боку держави.

40. Принцип національного режиму, його сутність та значення. Принцип національного режиму вказує на те, що у кожній державі, яка виступає суб’єктом МЕВ, юридичним і фізичним особам ін. держави надаються такі самі права і вони мають такі самі обов’язки, що і юридичні і фізичні особи першої держави, тобто іноземні суб’єкти прирівнюються у своєму правовому статусі до власних національних суб’єктів.

39. Принцип найбільшого сприяння та його реалізація через закріплення у відповідних договорах, угодах та ін. м/актах. Відповідно до принципу найбільшого сприяння (коли він включається до міжнародного договору) кожна сторона (держава) зобов’язується надати другій стороні такий режим у тій чи ін. галузі співробітництва (пільги, превілеї, переваги), який вона надасть в майбутньому будь-якій третій стороні. Дотримання цього принципу дає можливість ставити в однакові умови держави та ін. суб’єктів МЕВ. Цей принцип знайшов своє закріплення в Принципах 1964 і Хартії 1974. міжнародна торгівля повинна бути взаємовигідною і здійснюватися на основі РНС; у межах торгівлі не повинні застосовуватися дії, які завдають шкоди торговельним інтересам ін. країн.

 41. Держава як суб”єкта МП.

Д є головним суб’єктом  МЕП.  Д – це політ форма орг-ції сусп-ва, яка виражає обумовлену економ ладом політ владу певного класу або всього народу. До ознак будь-якої держави відносять: 1) публічна влада; 2) державний суверенітет; 3) територіальний поділ населення; 4) державний апарат; 5) податкова система; 6) право. Д як суб’єкт  МП здійснює безпосер зносини з інш  Д, укладає з ними договори, обмінюється дипломат, консульськими, торгов представництвами, бере участь у діяльності  МО в обсязі, необхідному для забезпечення нац інтересів у політ, екон, еколог, інформац, техніч, культ і спортивній сферах. Д-ви нині активніше займаються питаннями  ЗЕД, намагаються частіше виступати як суб’єкти  МЕП, використовуючи різні форми м/н співроб-ва. Зростає кількість міждерж, міжуряд дво- та багатосторонніх договорів та угод економ хар-ру.  Д беруть участь у діяльності  м/н екон орг-цій та використовують інші форми м/н  екон співроб-тва. Д як суб’ єкт м/н відносин і відповідно  МЕП наділена всім обсягом правоздатності. Д  може вступати у м/н відносини екон змісту і не з суб’єктами  МП чи МЕП. В цьому разі відносини регулюватимуться нормами відповідних нац  правових систем, а також нормами м/н прив права. Такого роду відн не слід розглядати як відносини м/н-правові, міждержавні. У зв’язку з розпадом кол СРСР кількість Д як суб’єктів МЕП збільшилась. Однією з таких держав стала Україна.

47. Поняття правоздатності держави як суб”єкта м/н відносин МП.

Суверенна дер-ва є осн суб”єктом  МП. Норми, що визначають статус дер-ви, реалізуються в першу чергу в  її правозд-ті, т.б. здатності мати права  і виконувати певні обов”язки. Через  правозд-ть дер-ви визначаються її положення  в світовому співтоваристві, її потенц можливості. Основні права і обов”язки  держави належать до категорії так  зв невд”ємних прав, які в нормальних умовах не можуть бути обмежені. Кожна  дер-ва має право вимагати вирішення  суперечок мирним шляхом і має  поважати відповідне право інших  держав. Кожна дер-ва має право  самостійно вирішувати свої внутр справи і має не втручатися у відповідні справи інших дер-в. дер-ва має право  на співроб-во на основі демократ принципів, закріплених Статутом ООН, і має  зобов”язання співпрацювати. Дер-ва має  право вільно обирати свою соц-політ  систему і має поважати відповідне право ін дер-в, а також рівність та самовизначення народів. Для реалізації суверенних прав дер-ви суттєве значення має поняття юрисдикції. Остання  є проявом суверенітету і означає  держ владу, її об”єм і сферу дії.

46. Сутність, ознаки та заг хар-ка держави як суб”єкта МП.

Д є головним суб’єктом  МЕП.  Д – це політ форма орг-ції сусп-ва, яка виражає обумовлену економ ладом політ владу певного класу або всього народу. До ознак будь-якої держави відносять: 1) публічна влада; 2) державний суверенітет; 3) територіальний поділ населення; 4) державний апарат; 5) податкова система; 6) право. Д як суб’єкт  МП здійснює безпосер зносини з інш  Д, укладає з ними договори, обмінюється дипломат, консульськими, торгов представництвами, бере участь у діяльності  МО в обсязі, необхідному для забезпечення нац інтересів у політ, екон, еколог, інформац, техніч, культ і спортивній сферах. Д-ви нині активніше займаються питаннями  ЗЕД, намагаються частіше виступати як суб’єкти  МЕП, використовуючи різні форми м/н співроб-ва. Зростає кількість міждерж, міжуряд дво- та багатосторонніх договорів та угод економ хар-ру.  Д беруть участь у діяльності  м/н екон орг-цій та використовують інші форми м/н  екон співроб-тва. Д як суб’ єкт м/н відносин і відповідно  МЕП наділена всім обсягом правоздатності. Д  може вступати у м/н відносини екон змісту і не з суб’єктами  МП чи МЕП. В цьому разі відносини регулюватимуться нормами відповідних нац  правових систем, а також нормами м/н прив права. Такого роду відн не слід розглядати як відносини м/н-правові, міждержавні. У зв’язку з розпадом кол СРСР кількість Д як суб’єктів МЕП збільшилась. Однією з таких держав стала Україна.

50. Заг. хар. регіон міжур орг. Це орг, члени яких – держави певного геогр району. Об’єктом д-ті можуть  бути пит-ня в межах регіонального співроб і спільна безпека, економічна, соціальна, культурана і інші сф. У відпов зі Статутом ООН їх створення і д-ть повинні відповідати цілям і принципам Статуту ООН, повинні сприяти ООН в вирішенні ек, соц, культ і інших проблем. Можна поділити на орг-ії загальної компетенції, економічні, ек-політичні, військово-політичні і інші. За регіоном можна поділ на орг Євр (ОБСЄ, ЄІБ), Європи і Азії (СНД), Америки (Орг амер держав, Латиноамер ек система), Азії-Тихого океану (АПЕК=Азіатсько-Тихоок співдр, Асоціація держав Півд-Схі Азії ), Арабських дердав – Персидської затоки (Рада ар ек єдності, Орг арабських країн-експортерів нафти), Африки (Орг афр єдності, Митна і ек спілка Центр Африки). ОБСЄ: секретаріат у Відні. Цілі – створення умов з забезпечення миру, співроб у галузі безпеки, роззброєння, запобіг конфліктних ситуацій, екон, культ, прав і свобод людини і інше. Азіатсько-Тихоок спвпр (АПЕК): цілі- підтримка ек росту, посилення відкритості багатостор торг системи, стимулювання приватного сектору, співпраця членів в галузі розвитку. Асоц держав Півд-Сх Азії (АСЕАН): цілі – орг співпр в галузі екон, соц і інших галузях, сприяння встановл миру і стабільнеості в Півд-Сх Азії. Орг афр єдності: орг загальної компет. Цілі – сприяння єднсті афр країн, коорд зусиль з підвищ рівня життя, ліквідація всіх форм колоніалізму, сприяння міжн співр у відпов зі Статутом ООН, співпр у гал: політики і дипломатії, оборони і безпеки, економіки, освіти, культ, науки, охор здор.

51. Імунітет держави та його значення в МЕВ.

Імунітет – слово лат походж і означ звільнення від чого-небудь. Відповідно до принципу імунітету дер-ви, їй або її органам не може бути пред’явлений позов у суді іншої дер-ви, т.б. одна суверенна дер-ва не підкоряється дії законодавства іншої дер-ви, юрисдикція однієї дер-ви не поширюється  на іншу дер-ву та її органи. Цей пр-п  діє, незалежно від того, в відносини  якого хар-ру і зі скількома учвсниками вступає дер-ва; може бути пр-пом  як м/н публічного, так і приватного права. Підлеглість однієї дер-ви юрисдикції суду іншої можлива лише за умови  попередньої згоди відповідної  дер-ви або шляхом укладення м/н  договору. Про це свідчить і відпов стаття Закону У “Про ЗЕД”, в якій зазначається, що спори, які виникають  між суб’єктами ЗЕД, іноз суб’єктами господ діяльності у процесі такої  діяльності, можуть розглядатися судовими або арбітр органами У чи іншими органами за вибором сторін. Позови можуть бути до судів країни, що неналежним чином виконує свої зобов’язання, або до судів іншої країни. Так, при укладанні угод у межах міжнародної торгівлі, як правило, передбачається внесення до їх змісту питання про те, хто може бути арбітром у випадках, коли виникнуть які-небудь спори. Наявність імунітету в держави не означає, що ним наділені і відповідні господ орг-ції, напр, державні, які виступають як юрид особи.

55. Поділ м/організацій по організаційному типу. Перший найбільш узагальнений поділ м/організацій за т. зв. організаційним принципом дає можливість виділити: а) універсальні м/організації, членами яких є держави різних соціально-економічних систем; б) м/організації, членами яких є соціалістичні країни; в) м/організації, які об’єднають розвинуті (капіталістичні) країни; г) м/регіональні організації, до складу яких входять країни, що розвиваються. У літературі має місце і ін. класифікація: а) МЕО в системі ООН; б) МЕО, які не входять до системи ООН; в) регіональні економічні організації. Класифікацію МЕО можна продовжити і в межах названих груп. Так, серед такої універсальної організації, як ООН, можна виділити: 1) спеціалізовані установи ООН (напр., ООН з промислового розвитку); 2) допоміжні органи ООН, які користуються статусом м/організацій (напр., Конференція з торгівлі і розвитку).

. 43. Україна – рівноправний учасник м/н спілкув, суб”єкт МП.

Україна, як суб”єкт МЕП, має особливості, обумовлені Конституцією і нац законодавством. Відповідно до Конст. У. (Ст. 13), земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які є в межах території У., прир рес-си її континентального шельфу, виключної (морської) економ зони є об”єктами права власності Укр народу. Від імені Укр народу права власника здійснюють органи держ влади та органи місцевого самоврядув в межах, визначених Конст У. Держава забезпечує захист прав усіх суб”єктів права власності і господарюв, соц спрямованість ек-ки. Усі суб”єкти права власності рівні перед законом. В наступній статті (Ст. 14 Конст У) зазначається, що земля є осн нац багатством, що перебуває під особоливою охороною дер-ви. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юрид особами та дер-вою виключно відпов-но до закону. За Ст.92 Конст У, засади зовн зносин, зовн-економ діяльності, митної справи; а також засади використ природних рес-сів, виключної (морської) економ зони, континентального шельфу, освоєння космічного простору, орг-ції та експлуатації енергосистем, транспорту і зв”язку визначаються виключно законами У. За Ст.116 Конст У, Кабмін організовує і забезпечує здійснення ЗЕД У, митної справи. А місцеві держ адм-ції, за Ст.119 Конст У, забезпечують виконання держ і регіон програм соц-економ і культ розвитку. Поряд з цим в Декларації про держ суверенітет У від 16 липня 1990 р зазначається, що У, як суб”єкт м/н права, здійснює безпосередні зносини з іншими державами, укладає з ними договори, обмінюється з ними торговими представництвами, бере участь у діяльності МО в обсязі, необхідному для ефективного забезпечення нац інтересів в економ, еколог, інформац, наук, техн та ін сферах. Укр. виступає рівноправним учасником м/н спілкування, бере цчасть у загальноєвроп процесі та європ структурах. Участь У в діяльності МО значно розширює її можл-ті в м/н економ співроб-ві. Виходячи з Закону У “Про економ самостійність У” (1990), Закону У “Про ЗЕД” (1991), Декларації про держ суверенітет У, У є самостійним суб”єктом у здійсненні і регулюванні ЗЕВ.

44-45. Участь, членство У. в МО як суверенного суб”єкта м/н відн.

У як суб”єкт МАВ та МП бере участь у діяльності  МО в обсязі, необхідному для забезпечення нац інтересів у політ, екон, еколог, інформац, техніч, культ і спортивній сферах. На сьогодні вона є учасником понад 100 МО, тимчасовим членом Ради Безпеки ООН (обрана на 2000–2001 рр), ініціатором створення об”єднання держав ГУУАМ, одним із засновників ОЧЕС, контрибутором безпеки в Південно-Східній Європі. У – ЄС. ЄС визнав У як незалежну дер-ву в 1991 р. У стала правонаступницею Угоди про комерційне та економ співроб-во, укладеної між СРСР та ЄС в 1989 р. В 1994 р в Люксембурзі підписано Угоду про партнерство і співроб-во між У та ЄС (УПС), яка набула чинності лише в 1998 р. УПС укладено на початковий період 10 років. УПС визначає наміри та зобов”язання сторін щодо забезпечення партнерства. Цілями проголошено сприяння політ діалогу, розвиткові торгівлі, інвестицій, гармонійних економ відн; створення основ всебічного співроб-ва, підтримка зусиль У до зміцнення демократії та переходу до ринк ек-ки. Стратегія інтеграції У до ЄС була затверджена Указом Президента У від 11 червня 1998 р. Заг стратегія ЄС щодо У ухвалена Європ Радою під час Гельсінського саміту 1999 року (розрахована на 4 роки). У – СНД. У підписала і ратифікувала Угоду про створ СНД в 1991 р. Цілі – співроб-во в політ, економ, еколог, гуманіт і культ сферах, забезпеч миру і безпеки, сприяння розвитку дер-в-учасниць, забезпеч осн прав і свобод людини тощо. У є асоційованим членом Союзу. Вона не підписала Статут СНД через деякі його розбіжності з укр законод-вом. У ставиться до СНД як до орг-ції з дорадчими ф-ціями і віддає перевагу двостор співроб-ву. В 1993 р У підписала Договір про створ Економ союзу. За ініціативою У створено субрегіон МО ГУУАМ (у складі Грузії, У, Узбекістану, Азерб, Молдови) (як неформальне об”єднання виникає в 1997 р, офіційний статус набуває в 2001 р). Мета – економ співроб-во, забезпеч трансп коридорів і комунікац мереж, узгодж позицій в інших МО. У – ОЧЕС. В 1992 р У підписує Декларацію про ЧЕС, а в 1998 р – Статут ОЧЕС. Напрями діял-ті: приєдн до ВТО, створ зони вільної торгівлі, співроб-во з ін МО та в сфері підприємн-цтва, поглибл співроб-ва з ЄС. У – ООН. У є членом ООН з моменту заснування (1945) та зараз бере активну участь в роботі переважної більшості орг-цій та установ ООН (Європ економ комісія, Комітет з питань інф-ції, ЮНІДО, ЮНЕСКО, МОП, МВФ, МБРР, ІКАО тощо). У – ВТО. В 1992 р У отримала статус спостерігача при ГАТТ. В 1993 р в У створено Міжвідомчу комісію з питань приєднання до ГАТТ, а з боку ГАТТ – Робочу групу з приєднання У до ГАТТ. Відтоді процес приєднання триває. У є також членом МВФ з 1992 р (квота станом на 1999 р – 0,647%) (отримує фінан, консультац, техн допомогу) та з 1993 р активно співпрацює з ЄБРР, який за цей період підвищив свій статус присутності в У з представництва до департаменту (в 2000 р), що свідчить про підвищення зацікавленості Банку в укр ринку.

64.  Вступ України до Ради Європи: організаційно-правові аспекти.

Досить значну увагу розвитку правової системи України приділяє Рада Європи. Розроблення проектів правової допомоги в цій сфері вона розпочала відразу після подання нашою державою заявки про вступ до неї (липень 1992 р.). Зокрема, у 1999 р. Парламентська Асамблея Ради Європи звернулася до ряду впливових міжнародних організацій, а саме: Європейського парламенту, Європейської комісії, Європейського банку реконструкції та розвитку, Світового банку, Міжнародного валютного фонду, Конгресу місцевих та регіональних влад, Фонду соціального розвитку Ради Європи з пропозицією надати Україні необхідну допомогу.

Одночасно керівництво вищезгаданої міжнародної організації тяло під  свій контроль проведення конституційної та судово-правової реформ у нашій  державі, а також питання створення  правових основ інтеграції останньої  в європейський простір.

Проте слід сказати, що, незважаючи на вжиті заходи, вищезгадана діяльність Ради Європи поки що не дає відчутних результатів. Аналогічна ситуація спостерігається щодо впровадження в законодавство України інших, існуючих поза межами правового поля Ради Європи європейських стандартів, зокрема тих, що передбачені Угодою про партнерство та співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами—членами, а також конвенціями та угодами, прийнятими в рамках Організації з безпеки та співробітництва в Європі.

56. МЕО в залежкості від напряму м/економічного співробітництва. Можна ділити МЕО залежно від напряму м/економічного співробітництва у галузі м/торгівлі, транспорту промисловості, с/г, інвестицій, інтелектуальної власності, стандартизації і сертифікації продукції; у валютно-фінансовій сфері; науково-технічне співробітництво. Так, напр., до організацій, які відають м/торгівлею, необхідно віднести Сот, конференцію ООН з торгівлі і розвитку, Європейську конференцію міністрів транспорту і деякі ін. діяльність ряду м/організацій, зокрема, МВФ, МБРР, М/фінансової корпорації, Спеціального фонду ООН, стосується питань організації м/валютних відносин.

49. Заг хар-ка універс орг. універс орг – орг-ї, цілі і предмет д-ті яких являють собою інтерес для всіх держав світу, наприклад ООН. Цілі і предмет д-ті ООН – підтримка миру і безпеки. Її д-ть має всезагальний інтерес, і тому ООН повинна бути відкритою для всіх держав, які  визнають її устав. До орг, діяльність яких представляє всезагальний інтерес відносять і спеціальні установи. Напр, Всесвітня орг охорони здор (мета – досягнення всіма народами можливо більшого рівня здор. Для досягн завдання розр-но глобальну страт, що вимагає об’єднаних зусиль урядів і народів. В рамках д-ть 6 рег-х орг: Європи, Африки, Амер, Півд-Сх Азії, Сх середземномор, зах частини Тих ок) Всесвітня поштова спілка забез-я і вдоскон поштових відносин (у 1997 – 190 членів). Всі органи створ єдину поштову тер, на якій діють принципи ед-ва тер, свободи транзиту, єдинообразного тарифу), Міжнародна спілка електрозв’язку, Всесвітня метеорологічна орг і т.д.

 52. МЕОрг, прав статус. МЕ – орг, які на основі міжнародно-договірних відносин провод діяльність, пов’язану з організ-ю та здійсненням міжн-го ек-го співроб. Правоздатність, якою вони наділені, дає їм змогу укладати різні угоди як з окремими державами, так і з міжн орг-ми в межах завдань і цілей, закріплених і їхніх установчих докум. Користуються імунітетом, що має важливе знач для їхньої д-ті. Відповідно до Конвенції про правовий статус (1980), привілеї та імугітет МЕО майно і активи цих орг мають імунітет від будь-якої форми адміністр та суд-го втруч, за вийн випадків, коли сама орг відмовл від імунітету. Ф-ції та повноваження орг-ції та її органів визнач-ся конституц док-том відповідної орг-ції (статутом, конвенція, угода). МЕОрг не мають сам-них екно інтересів. Їх діяльн-ть не спрям-ся на пряме одерж-ня прибутків. Ці орг-ціїї існують для того, щоб забесп-ти розвиток екон співроб д-в.

72.  Організація   з   безпеки   і   співробітництва   в   Європі   (ОБСС)

Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ). Результат трансформації НБСЄ. Особливість ОБСЄ як організації – вона заснована не м/н-правовою, а політичною уготою. Цілі: 1) створення сфери заг. безпеки шляхом викор-ня норм і стандартів; 2) забезпечення реалізації усіх зобов’язань НБСЄ; 3) залишатися консультативним форумом; 4) сприяти розвиткові превентивної дипломатії і заохочувати його; 5) сприяти врегулюванню спорів і конфліктів; 6) здійснювати контроль за озброєнням і роззброєнням; 7) сприяти забезпеченню прав людини; 8) розвивати співробітництво в напрямі утвердження ринк. ек-ки. Вищий орган ОБСЄ – Нарада глав Д.-в і урядів країн-членів.

66.  Міжнародний суд ООН – один з основних органів Організації Об’єднаних Націй.

Це головний судовий орган ООН, що діє на підставі Статуту ООН  та Статуту Міжнар. Суду.

Це постійно діючий орган. Складається  з 15 членів і перебуває в місті  Гаага (Нідерланди).

Рішення мають юрид. силу, якщо присутньо  не мен. 9 членів.

Основна функція Суду- розв”язаня спорів між дердавами.

Згідно Статуту, на виріш. М/н Суду виносяться всі справи, що передаються  йому  державами-сторонами в спорі; і всі питання, що спеціально передбачені Статутом ООН чи діючими дог-рами та конвенціями.

Також до компетенції Суду віднос-ся виріш. спору щодо тлумачення чи застосування певних договірних положень.

В Статуті вказано, що Суд відкрито державам, які є учасниками даного Статуту; умови, на яких Суд буде відкрито для ін. держав, визнач-ся Радою Безпеки  ООН.

Суд при розв”язанні переданих  йому спорів застосовує :

1.- м/н конвенції, як загальні, так і спеціальні;

2.- м/н звичаї; як досвід всезагальної  практики, визнаної нормою права

3.- загальні принципи права.

4.- судові рішення і доктрини  найбільш кваліфікованих спеціалістів в галузі публічного права.

92. Міжнародно-правове регулювання ТНК

М/н-правове регул-ня діяльності ТНК  відіграє важливу роль для країн, які стали на шлях самост розвитку. Тому саме ці країни висунули вимоги про  встан-ня нового м/н-екон порядку, в  межах якого здійсн б правове  регул-ня діяльності ТНК.

В межах СНД 6 березня 1998р у Москві було підписано Конвенцію про  ТНК і 13 липня 1999р ВРУ прийняла з-н “Про ратифікацію Конвенції  про ТНК”. Цей з-н містить такі статті-застереж-ня: 1) ТНК на тер-рії  Укр та за її межами у разі, коли їх створення може призвести до монополіз-її чи може  вплинути на конкуренцію, створ-ся за згодою антимоноп ком-ту Укр згідно з антимоноп законод-вом. 2) Укр зобов’язується застосов-ти положення Конвенції про ТНК.

 81. Загальна характеристика регіональних економічних організацій на пострадянському просторі.

Розпад колишнього Союзу РСР  обумовив пошук нових форм політичного, економічного, гуманітарного та іншого співробітництва між самостійними державами, які свого часу були союзними республіками. Так, були створені Співдружність Незалежних Держав (СНД), Євразійське економічне співтовариство (ЄврАзЕС), регіональне об’єднання з участю Грузії, України, Республіки Узбекистан, Азербайджанської республіки та Республіки Молдова (ГУУАМ).