Шпаргалка по "Международному праву"

Як зазначалось, у Ялтинській хартії метою співробітництва ГУУАМ  є:

— сприяння соціально-економічному розвитку;

— зміцнення і розширення торговельно-економічних  зв’язків;

— розвиток і ефективне використання в інтересах країн ГУУАМ транспортно-комунікаційних магістралей і відповідної інфраструктури, розташованої на їх території;

— зміцнення регіональної безпеки  в усіх сферах діяльності;

— розвиток відносин у галузях  науки, культури і в гуманітарній сфері;

— взаємодія в рамках міжнародних  організацій;

— боротьба з міжнародним тероризмом, організованою злочинністю та наркобізнесом.

Як зазначено у Ялтинській хартії, співробітництво в рамках ГУУАМ  здійснюється на загальновизнаних нормах і принципах міжнародного права, зокрема поваги суверенітету, незалежності,

територіальної цілісності і невтручання  у внутрішні справи дер-жав-учасниць.

Було визначено, що основним напрямом співробітництва ГУУАМ є: економіка, наука, технології та навколишнє середовище; інфраструктура транспорту, енергетики, телекомунікації; спільні інвестиційні і фінансові проекти; гуманітарна сфера, культура, освіта, засоби масової інформації, обмін молоді, інші напрями, які становлять взаємний інтерес. Важливо зазначити, що держави-учасниці можуть вносити пропозиції щодо розширення сфер співробітництва.

Вищим органом ГУУАМ є щорічні  зустрічі глав держав. Головування у ГУУАМ здійснюється державами-учасницями в алфавітному порядку. На цих зустрічах приймається рішення щодо основних напрямів політичного, економічного та гуманітарного співробітництва в рамках ГУУАМ, створення спеціалізованих органів ГУУАМ, а також погоджуються позиції з актуальних питань міжнародного життя, які становлять взаємний інтерес.

Виконавчим органом ГУУАМ є  засідання міністрів закордонних справ, яке проводиться, як правило, два рази на рік. На цих засіданнях розглядається питання виконання домовл.

87. 88. Україна – СОТ.

Вихід України на світові ринки  як рівноправного партнера є можливим лише за умови її членства у ГАТ/СОТ. ГАТТ – це багатостороння угода  між 132 країнами, яка охоплює 90% світової торгівлі. Під час Уругвайської зустрічі-раунду ТАГГ було прийнято рішення про створення  Світової організації торгівлі. Україна  входить до групи 36 країн, які очікують прийняття в члени СОТ. Але  для цього вона повинна здійснити  певні кроки, спрямовані на поступову  реал-ю вимог СОТ. Це означає, що кодекси  і конвенції, які діють у рамках ГАТТ/СОТ, сьогодні мають визначати  національні правила та норми  регулювання зовн.ек. діяльності, зокрема  торгівлі.

Хоча СОТ користується заслуженим авторитетом, не можна, проте твердити, що її кодекси та конвенції є бездоганними і прийнятними для всіх без  винятку країн. З одного боку, за допомогою СОТ вирішується широке коло питань, а з іншого – у  взаємовідносинах між країнами безперервно  виникають нові проблеми і суперечності, що за складністю і масштабністю інколи порівнянні з тими, які вже було розв’язано в минулому. Розширюючи сферу свого впливу через ГАТТ/СОТ, розвинуті країни перш за все дбають про свої власні інтереси і ні в  якому разі не поступляться ними на користь країн, що розвиваються.

Для України приєднання до ГАТТ/СОТ  означає відмову від державного дотування промисловості та сільського господарства, від ліцензування зовнішньоекономічних операцій або зменшення кількості  та обсягів митних обмежень імпорту. Але сьогодні, за кризової ситуації в українській економіці, виконання  цих вимог було би згубним. Наші фахівці  обережно ставляться до членства в  СОТ, керуючись такими міркуваннями: Україна, застосувавши механізм лібералізації  зовнішньої торгівлі за прикладом розвинутих країн, проігнорувала те, що вони давно  й успішно поєднують системи  економічної та адміністративної підтримки  національних товаровиробників, навіть тих, котрі випускають конкурентоспроможну  продукцію. Внаслідок цього ігнорування  в Україні не тільки не відбулося  бажаної раціоналізації експортно-імпортних  процесів, але й значно погіршилася  структура зовнішньоторговельних  потоків. У визначенні умов приєднання України до СОТ потрібна виваженість, причому для неї мають бути забезпечені тимчасові винятки  і преференції, гарантовані документами  Уругвайського раунду для країн  з перехідною економікою.

Україна розпочала переговорний процес щодо вступу до Світової Організації  Торгівлі (СОТ) у 1995 році. З того часу відбулось 7 засідань Робочих груп СОТ  з питань вступу України, останнє  з яких пройшло 12 липня 2000 року. Нині Україна перебуває в стані  двосторонніх переговорів з доступу  до ринку товарів та послуг майже  з 30 країнами. Партнерами на переговорах  є ЄС, США, Японія, Канада, Австралія, країни ЦЄАВТ та інші.

Укр. – ЄС.

Незважаючи на те, що значний час  Україна перебувала в складі Російської імперії, а пізніше – СРСР, вона є насамперед європейською державою. Це визначено її історичним минулим, географічним становищем, належністю до культурних традицій європейської цивілізації, демографічним складом  населення, можливостями економічних  зв’язків з країнами Європи.

Значення західного напрямку орієнтацій зовнішньополітичних інтересів  України зумовлено як прагненнями  української політичної еліти знайти рівноцінний баланс російській гегемонії  на просторі колишнього СРСР, так і  пошуками можливостей входження  країни в систему міжнародного спілкування  через відповідні європейські структури. Від Заходу очікували також реальної допомоги в економічній сфері  та політичної підтримки на міжнародній  арені, зокрема у відносинах з  РФ.

Україна має на сьогодні досить неоднозначні, суперечливі результати практично  в усіх основних складових входження  в єдиний економічний простір  Євросоюзу – вільному русі товарів, послуг, капіталів і робочої сили.

Інтеграція України в ЄС має  свої переваги і для України, і  для Європейського Союзу.

Для нашої держави важливого  значення набувають як процес її послідовного наближення до ЄС, досягнення відповідності  копенгагенським критеріям членства у ньому, що значною мірою збігається з головними завданнями здійснення системних перетворень в державі  та суспільстві, так і стратегічний результат цього процесу –  повноправне членство в ЄС.

Політичні переваги інтеграції України  в ЄС пов’язані зі створенням надійних механізмів політичної стабільності, демократії та безпеки. Зближення з  ЄС є гарантією, а виконання його вимог – інструментом розбудови  демократичних інституцій в Україні. Крім того, членство в ЄС відкриє  шлях до колективних структур спільної безпеки Євросоюзу, забезпечить  ефективнішу координацію дій  з європейськими державами у  сфері контролю за експортом і  нерозповсюдження зброї масового знищення, дозволить активізувати співробітництво  у боротьбі з організованою злочинністю, контрабандою, нелегальною міграцією, наркобізнесом тощо.

В економічній сфері переваги інтеграції в структури Євросоюзу випливають з функціонування в ЄС сталої та економічно ефективної моделі організації  суспільства і наявності колективних  механізмів підтримання макроекономічної стабільності. Інтеграція в ЄС сприятиме  зростанню продуктивності економіки  та темпів технологічної модернізації під впливом конкуренції на єдиному  європейському ринку та забезпеченню вільного доступу до новітніх технологій, капіталу, інформації; підвищенню кваліфікації робочої сили за умов її вільного руху в межах єдиного ринку; створенню  більш сприятливого інвестиційного середовища; істотному зростанню  обсягів торгівлі на ринку ЄС; створенню  передумов для прискореного зростання  взаємного обміну в галузях з  підвищеним рівнем науко- і техноємності; підвищенню якості регулятивних інститутів у бюджетній, банківській, фінансовій сферах та корпоративному управлінні. Інтеграція також надасть можливість використовувати фонди регіонального  розвитку ЄС для прискорення виходу на рівень економічного розвитку, властивий  більш розвиненим країнам Євросоюзу.

Соціальні переваги членства в ЄС пов’язані з наявними тут високим  рівнем соціальних стандартів і розвитку гуманітарної сфери, ефективним захистом прав працівників, розвиненою системою охорони довкілля. Наслідком інтеграції України в ЄС стануть суттєві  зміни в забезпеченні права на вільне працевлаштування, адекватної оплати та безпеки праці, гарантій соціального  забезпечення, належних умов життя  громадян, охорони здоров’я, освіти, культури, соціального захисту і  соціального страхування відповідно до європейських стандартів.

Позитиви європейської інтеграції України для Європейського Союзу  мають оцінюватися із точки зору внеску, який наша держава може зробити  в його розвиток.

Це стосується насамперед геополітичної  ролі України як одного з ключових факторів регіональної і загальноєвропейської стабільності та безпеки. Україна уклала угоди про дружбу з усіма своїми сусідами, забезпечила міжетнічний  мир і стала загальновизнаним чинником стабільності у Центральній  Європі. Її приєднання до ЄС (одночасно  з поглибленням співпраці з Російською Федерацією в економічній, соціальній, політичній і правовій сферах) суттєво  усунуло б небезпеку відродження  протистояння між Сходом та Заходом, утворення нових геополітичних  ліній розподілу на європейському  континенті.

Україна має потенційно широкі ринкові  можливості, значення яких важко переоцінити  як на нинішньому етапі торговельно-економічних  відносин з Євросоюзом, так і в  рамках майбутнього єдиного ринку  після її вступу до ЄС. Кадровий, науковий, промисловий (особливо в галузях  високих технологій), сільськогосподарський  потенціал нашої держави, її зростаюча  роль у міжнародній миротворчій  діяльності – це той безперечний  позитив у євроінтеграційному контексті, який має бути врахований Євросоюзом.

Велике значення для ЄС матиме також  транзитний потенціал України, насамперед з точки зору торговельно-економічних  зв’язків між ЄС та Росією і країнами Центральної Азії. З входженням України  до ЄС значущість цього чинника значно підвищиться.

Проте слід зазначити, що для належного  використання цих переваг потрібні напружені зусилля, ретельні і виважені кроки. Забігання наперед може мати серйозні негативні наслідки – зокрема, через недостатню готовність країни до жорсткої конкуренції на єдиному  європейському ринку та до належного  виконання взятих на себе міжнародних  зобов’язань [2].

89. МВФ. Цілі: сприяти міжн співр забез-м мех-му для консульт та погоджених дій стосовно міжн вал-х питань; * сприяти збаланс зрост міжн торг для підвищ рівня зайнят та реальних дох населення, розв-ку вир можлив-й кр-членів; *сприяти стаб-ті валют і впорядкованим вал відносинам та запобіг конкур-му знец-ю валют; *сприяти створ багатостор сист-ми плат-в та переказів по поточних опер і прагнути до лікв вал-х обмеж; *тимчасово надавати спільні рес фонду кр-членам (за відпов гарантій) з метою виправлення ними порушень рівноваги їхніх плат балансів, уникаючи заходів, які моглиб завд шкоди на нац або міжн рівнях; *скор терміни і масшт дефіциту плат балансів. Орг стр-ра. Вищій кер орг – Рада кер-х (при Раді: Тимчас комітет Ради кер-х з питань св вал сист, Комітет створ МВФ/МБРР), за пот справи відп Викон рада, яка обир директора-розпорядника (веде пот справи, призн вищих посад осіб МВФ); департаменти функц-х і спец послуг; Допоміжні підрозд. Мех-ми підтр: звичайні:політика траншей (транш=25% квоти кр-члену. Для отр першого траншу кр повинна викон сер-ні умови з подол трудн з плат балансом); мех розшир фінансув (для підтр середньострпрограм, для подол трудн з плат бал через макроек та стр-ні пробл; 1-3 роки). Спеціальні мех-ми: фонд компенс-го фінансув і фінансу у випадку непередб обст надають рес0си для компенс нестачі надх-ні від експорту, покриття втр за посл і покриття збитків через значний ріст цін на зено, що імпорт, якщо обст не зал від цих кр. Для фінансув поповн запасів сиров. Надзв допом: надання доп у формі закуп оварів, необх кр-членам, що мають робл плат бал-у  через раптове і непередб стих лихо. Мех для кр з низьким рівнем дох: 1)надання стр-ї перебуд-и ресурсів на пільг умовах для підтр сер-строк макроек перебудови і стр-х реф-м у членах з низьким рівнем приб-в, що стик з затяжними пробл плат бал-у; 2)над фін доп через Розшир фонд стр-ї перебуд, що створ для надан пільг-х кред для кр, що розв. При поданні позик на å>25% часкової квоти члена, МВФ дод 2 принц * кр-член має довести реальність поверн грошей протягом норм-го терм погашення; *кожний член ,що позич вал в іншої держ-чл поверне поз як тільки виріш-ся пробл плат.

90. СОТ.

1995, відпов до угоди, підпис  в Маракеші в 1994, що трансф  ГАТТ. Викон орган в Женеві)Це  єдина правова і інстит основа  всесв-ї торг сист. Відм від ГАТТ: * ГАТТ був звід правил, що об’єд угоди вибірк-го хар-ру і Секретар-т; *на відм від ГАТТ, зобов СОТ є постійними і повноцінними; *правила ГАТТ розповс на міжн торг товарами; *СОТ – постійнодіюча орг. Цілі: зміцнення св ек-ки; розшир торгівлі, збільш інвест, зайн і підвищ рівня дох у світі. Члени – 128 держав у 1999. Станом на 1996 27 подали заяви. Структура: 1.Конференція міністрів (вищій орг). 2.Загальна рада, що діє в якості Комісії з врегул спорів і Комісії з контролю за торг політ (викон поточ роб). 3.Основні допоміжні органи: *Рада з торгівлі товарами; *Рада з торг посл; *Рада з торг аспектів прав інтел власн4 *Комітет з торг і навкол середо; *Комітет з торгівлі і розвитку; *Комітет з обмежень плат бал-су; *Комітет з бюдж-х, фін-х і адмін питань. 4.Інші комітети і коміс, групи переговорів, робочі групи. 5. Секретаріат. Джерела фінансув: індив внески, розрах на основі їх часток в загал об’ємі здійснюваної ними торг. Д-ть СОТ проводить курс на лібер св торг, на здійсн контролю за торг політ. Це закріплено в Декларації Конфер міністрів (1996, Сингапур). Принципи: *торг без дискрим; *передбач-й і такий, що розшир, доступ на ринки; *сприяння справедл конкур-ї; *захист за допом мит; *сприян розв-ку і ек реформам. Інформ про д-ть СОТ публ у Бюллетені,що виходить 10 р на рік англ, ісп, фр мовами.

99. Види М.Е.Договорів.

Односторонні, двосторонні та багатосторонні: Односторонні – зобов-ня має лише одна  сторона, приклад: Д. позики, дарування. Двострон. -  обидві сторони мають взаємні зобов’язання і відповідні права, тобто коли кожна із сторін виступає і як кредитор, і як боржник. Більшість договорів є двосторонніми.

Оплатні і безоплатні: . В межах оплатних договорів, коли одна із сторін отримуєє якусь користь, вона повинна забезпечити іншій стороні відповідну, як правило, еквівалентну вигоду. Безоплатними називаються договори, для яких не характерна взаємна компенсація. Інколи їх називають ще добродійними, або благодійними, договорами. Це договори дарування, безвідсоткової позики, звільнення від оплати боргу, надання безоплатних послуг та ін.

Формальні, реальні та консесуальні. Для формальних договорів – крім взаємної згоди сторін, потрібне дотримання певної форми. Відповідно до чинного в багатьох країнах законодавства недотримання форми договору веде до визнання його недійсним. У Законі України “Про зовнішньоекономічну діяльність” (ст. 6) зазначено, що форма зовнішньоекономічної угоди визначається правом її укладення. Угода, яку укладено за кордоном, не може бути визнана недійсною через недодержання форми, якщо додержані вимоги законів України. Реальні договори, в основі – гарантоване їх виконання. До цієї групи договорів відносять, наприклад, договори позики, закладу, зберігання. Проте в законодавстві Швейцарії, Польщі, Угорщини та Югославії чітко простежується тенденція ігнорування існування поняття реального договору, нехтування необхідності відмежування реальних договорів від консенсуальних. І це слід враховувати при укладенні договорів із суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності цих країн. Консенсуальні договори — це такі, за якими з усіх суттєвих умов досягнута згода сторін. Вони вважаються укладеними і набирають чинності не в момент виконання, а в момент досягнення згоди.