Шпаргалка по "Международному праву"

175.  Загальна характеристика міжнародного морського права

Морське право – це інститут МП, що регулює відносини між державами та іншими суб’єктами МП щодо статусу, порядку використання та охорони морських просторів, у тому числі континентального шельфу, морського дна і природних ресурсів моря.

Щодо використання термінів “міжнародне  морське право” та “морське право” не має одностайності, однак, можна  зазначити, що просто морське право  є конкретним правом кожної держави  та регламентує статус і порядок  користування внутрішніми і територіальними  водами, а також судами, що належать цій державі.

Міжнародне морське право засноване  виключно на нормах МП та регламентує  поведінку держав за межами їх територій. Але ці дві сфери тісно пов’язані  та не можуть сприйматись окремо.

Джерела: 1) Женевські конвенції  ООН з морського права 1959 та 1960 рр. про територіальне море та прилеглу зону, про континентальний шельф, про риболовство, про охорону  живих ресурсів відкритого моря. 2) Конвенція  ООН з морського права, яку  було прийнято на III Конференції ООН  з морського права 10 грудня 1982 р., яка вступила в силу у 1994 р. (беруть участь 85 держав.) 3) ряд універсальних  конвенцій зі спеціальних питань та локальні багатосторонні і двосторонні договори з різних питань морської діяльності. (У розробці цих конвенцій великий внесок зроблено Міжнародною морською організацією (ІМО). 4) внутрішньодержавні законодавчі акти (конкретизують положення міжнародних правових норм у конкретній країні, визначають компетентні органи та установи в сфері реалізації норм міжнародного морського права, встановлюють відповідальність за їх порушення.).

Ряд положень, що визначають право  користування морем, регулюються внутрішнім законодавством держав. В Україні  до таких документів належить Конституція  України, Кодекс торгівельного мореплавства, Закон України “Про державний  кордон України” та інш.

???Принципи: 1) свободи судноплавства  для всіх суден всіх держав  у відкритому морі (цей принцип  впливає на зміст правового  режиму тер-них вод виключ. ек. зон, м-н проток та ін. мор.  просторів), 2) п-п  використ. мор. простору в мирних цілях і забезпечення безпеки мореплавства (резервування для використ. в мирних цілях мор. р-нів та зон за межами тер-них вод відповідно до Конв. ООН з мор.права 1982); 3) п-п охорони мор. середовища – формулює обов”язки держав стосовно захисту та збереження, запобігання та скорочення  забруднення мор. середовища (Конвенція з попередження забруднення моря нафтою 1954).

176.      Міжнародна морська організація

Це міжнародна міжурядова організація, що має статус спеціалізованої агенції 00Н. Заснована в 1958 р. з метою сприяння міжнародному співробітництву у сфері морських перевезень і морської торгівлі. Функціонувати розпочала в 1959 р. До 22 травня 1982 р. мала назву “Міжурядова морська консультативна комісія”. Нині до складу ЇМО входять 150 держав.

Організація є форумом для обміну інформацією між урядами з  технічних питань міжнародного торговельного  судноплавства, сприяє гарантуванню безпеки  на морі та уникненню забруднення  моря морськими суднами.

У межах ІМО було проведено конференції, що завершились укладенням конвенцій з різних аспектів морського судноплавства. Міжнародна морська організація прийняла велику кількість рекомендацій, кодексів, керівництв, настанов, резолюцій. Організації” притаманна висока результативність у сфері кодифікації міжнародно-правових питань, пов’язаних з технічними та юридичними аспектами торговельного і рибальського плавання.

Вищим органом ІМО є Асамблея, до якої належать всі держави-члени. Скликається вона раз на 2 роки. Протягом міжсесійного періоду роботою ІМО керує Рада. Штаб-квартира організації розташована в Лондоні.

177. Правове регулювання міжнар. залізничних перевезень.

Міжнародні залізничні перевезення  регулюються спеціальною багатосторонньою конвенцією, яка була підписана в Берні у 1924 р. В 1951 р. у Будапешті практично усі країни — члени Ради Економічної Взаємодопомоги на конференції представників залізниць підписали Угоду про міжнародне залізничне вантажне сполучення. Важливе значення для організації залізничних перевезень у межах держав СНД має угода про координаційні органи залізничного транспорту, якою було створено спеціальний орган — Рада по залізничному транспорту, яка складається з глав адміністрацій і органів управління залізничним транспортом. Основним її завданням є координація роботи залізничного транспорту.

При укладанні двосторонніх і багатосторонніх  угод на перевезення вантажів і пасажирів, як правило, дотримуються певних загальних, стандартних умов. При прийманні  вантажу для міжнародних перевезень застосовують правила залізниці  країни-відправника, але з урахуванням  правил, які діють у країні, до якої надсилається вантаж. Все це дістає своє закріплення у відповідних  двосторонніх або багатосторонніх  міжнародних угодах. В угодах обумовлюється, що до перевезення забороняється  приймати вибухонебезпечні, легкозаймисті  предмети, горючі гази, самозаймисті і  радіоактивні речовини, всілякі боєприпаси. У міжнародних угодах обумовлюються також вимоги до тари і упаковки, які мають забезпечити збереження вантажів при транспортуванні.

Всі спірні питання, які виникають  на основі міжнародного договору перевезень, розглядаються у претензійному  і судовому порядку.

178. Правове регулювання міжнар. автомобільних перевезень.

Міжн. автоперевезення здійснюються на основі укладених конвенцій і  угод. Однією з перших багатосторонніх  конвенцій була Конвенція про  урегулювання авторуху між країнами, встановлення технічних умов автомашин  у міжнародному сполученні, прав управління автомобілем, уніфікації сигналів на автодорогах (Париж, 1926 р.). А у 1949 р. у Женеві була підписана нова багатостороння Конвенція  про урегулювання авторуху між країнами.З  метою розвитку автомобільного транспорту, представлення інтересів автотранспортних об’єднань у міжнародних організаціях, сприяння дослідним роботам з технічного розвитку, експлуатації і економіки автомобільних перевезень у 1947 р. була створена Міжнародна спілка автомобільного транспорту. Для координації діяльності автотранспортних підприємств та об’єднань, що функціонують при залізничних дорогах, у 1950 р. у Берні була створена Спілка автодорожних служб залізниць. Зростання автомобільних перевезень вантажів і пасажирів обумовило необхідність активного укладення угод між багатьма країнами. У них містяться положення про регулярні і нерегулярні перевезення вантажів і пасажирів автотранспортними засобами, визначається порядок розрахунків і платежів за міжнародні транспортні та пов’язані з ними послуги, визначаються перевізники. На регулювання відносин, які виникають у галузі використання автомобільного транспорту для міжнародних перевезень, спрямоване і національне законодавство. Наприклад, Міністерство транспорту України своїм наказом № 178 від 19 липня 1993 р. затвердило Інструкцію “Про порядок видачі суб’єктам підприємницької діяльності ліцензій на здійснення внутрішніх і міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом”.

179(180). Правове регулювання міжнар. повітряних перевезень.

Використання цивільного повітряного  флоту для здійснення міжнародних  перевезень вантажів і пасажирів  потребує відповідного правового регулювання  відносин. Так, у 1919 р. була створена Міжнародна авіатранспортна асоціація. На початок 40-х років до неї вже входили  найкрупніші авіакомпанії Європи, США. У 1945 р. було проведено реорганізацію  цієї асоціації, прийнято її Статут. До складу асоціації ввійшли крупні авіакомпанії Європи, США, Азії, Австралії. Вона покликана сприяти: розвитку безпечного, регулярного й економічного сполучення; посиленню ролі авіації у торгових (комерційних) перевезеннях і пов’язаних з ними проблем; пошуку засобів для  досягнення співробітництва між  автотранспортними під-вами, які  беруть участь в експлуатації міжнар. повітряних ліній; співробітництву  з Міжнародною організацією цивільної  авіації та ін. Міжнар. організаціями. З метою регулювання відносин між членами асоціації вона розробила  і прийняла ряд важливих документів. Це і єдині умови перевезення (1927 р.), форми білетів, багажних квитанцій  і накладних (1929 р.), умови перевезення  пасажирів і багажу (1954 р.) та ін. У 1944 р. була заснована міжурядова спеціалізована установа (організація) — Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО), яка практично почала функціонувати у 1947 р. До її складу входить понад 160 країн світу. Ця організація вивчає проблеми міжнар. повітряних сполучень, розробляє рекомендації та стандарти щодо правил польотів, експлуатації літаків, сприяє безпеці польотів на міжнар. авіалініях. Так зокрема, вона прийняла Міжнародні стандарти і рекомендувала практичні заходи щодо забезпечення безпеки, регулярності та ефективності повітряної навігації і забезпечення повітряних перевезень. Ці стандарти і рекомендації визначають діяльність пілотів автотранспортних компаній, екіпажів літаків, операторів служби повітряного руху і наземних екіпажів, а також конструкцію і характеристику літака та його устаткування. Нею розроблені правила польотів, а також аеронавігаційні карти, які використовуються в усьому світі. Ці та інші документи створюють відповідну правову базу для міжнародних перевезень. З метою організації повітряних польотів цивільних літаків однієї держави над територією іншої укладаються спеціальні двосторонні і багатосторонні угоди, в яких підтверджується право на експлуатацію відповідної повітряної лінії, встановлюється розклад і визначаються тарифи, закріплюються положення про забезпечення безпеки польотів та ін.

181. Правове регулювання міжнар. річкових перевезень.

Міжнародні річки (Дунай, Рейн, Амазонка та ін.) відповідно до умов міжнародних  договорів відкриті для вільного судноплавства.

Правовий режим використання міжнародних  рік для судноплавства закріплюється  у відповідних міжнародно-правових актах. Так, режим однієї з найдовших  в Європі ріки — Дунаю (загальна довжина 2850 км, довжина судноплавної її частини дорівнює 2588 км) визначений Белградською конвенцією 1948 р. про режим  судноплавства на Дунаї. Відповідно до ст. 1 цієї Конвенції навігація  по цій річці має бути вільною  і відкритою для громадян, торгових суден і товарів усіх держав на основі рівності відносно портових і  навігаційних зборів і умов торгового судноплавства. Всі судна, які плавають по Дунаю, повинні дотримуватися митних санітарних та інших правил, котрі встановлюються відповідними придунайськими державами. Але водночас ці правила не повинні перешкоджати вільному судноплавству. Судна мають право користуватися портами, здійснювати вантажно-розвантажувальні роботи, посадку і висадку пасажирів, при необхідності поповнювати запаси пального тощо. Портові збори з суден стягуються придунайськими державами без будь-якої дискримінації. У межах міжнародного співробітництва щодо використання ріки Дунай укладені різного роду угоди, що визначають загальні умови перевезення вантажів, буксирування суден, єдині тарифи тощо (наприклад, Братиславська угода 1955 р., Бухарестська угода 1961 р.).

Велику роль у питаннях правового  регулювання морських перевезень відіграє Міжнародна морська організація  — міжнародна міжурядова спеціалізована установа ООН, що функціонує з 1959 р. До неї входять понад 130 держав світу. Вона створена з метою організації  співробітництва й обміну інформацією  між урядами з технічних питань, які стосуються судноплавства, пов’язаного  з міжнародною торгівлею; сприяння безпеці на морі; відміні дискримінаційних дій і обмежень щодо судноплавства, пов’язаного з міжнародною торгівлею, тощо. Саме з ініціативи цієї організації  було розроблено і підписано ряд  конвенцій, кількасот рекомендацій, які є важливими Джерелами  міжнародного морського права.

182. Міжнародно-правовий механізм рег співр у галузі пром. За сучасних умов міжн поділу праці майже неможл здійснюв розвиток пром вир-ва, окремих великих підпр без міжн співроб-ва.Þкраїни вступ до ек відносин у галузі пром-тіÞнеобхідн регулюв цих відносин, яке здійсн за допомогою міжнародно-правлвих актів, міжнародних договорів та інших засобів. Важливий міжн-правов акт – Заключний акт Наради з безпеки і співроб у Європі (1975, Гельсінкі): зазнач, що промислове співроб, яке грунт-ся на екон інтересах, може створити стійкі зв’язки, змінюючи довгостр екон співроб в цілому, прискор-чи ек розвиток всіх учасників такого співроб; що держави-учасниці будуть відносно доброзичливі до укладення у відповідних випадках спец-х двостор угод з різних питань, які предст взаємний інтерес як у галузі торг, так і у галузі пром-го співроб. Þпідкреслена екон необхідність і доцільність міжн-го пром співроб. Важливі і акти міжн ек-х організ: Конференція з торгівлі і розвитку, Комітет з пром-го розвитку Економічної і Соціальної Ради ООН, Організ ООН з пром розвитку, регіональні комісії Економ і Соц Ради ООН і т.д. Крім іншого, вони приділ увагу питанням організації Міжн пром співроб-ва. Так, Комітет з пром розв Екон і СОЦ Ради ООН проводить консульт з питань прискор пром розв країн, розр-є робочі програми з індустріал-ї та підготовки рекоменд щодо їх подальш розробки, пров досл-я і семінари з питань нйефект застос пром-х методів вир-ва у кр, що розвив, та викон інші функції. Одним з інструм регул є також двостор угоди і договори.

183. ООН з пром розв (ЮНІДО), напрями д-ті. 1967 (168 краї), як центральний координуючий орган у сфері допомоги промисловому розвитку країн, що розв. Цілі: сприян пром розвитку і співроб на глоб, рег-му, нац-му і галуз рівнях; сприяння індустр-ї кр, що розв, в тому числі в галузі розробки прир-х ресурсів і розвитку інфрастр; надання допомоги країнам з перех екон і кр, що розв, в реструкт-ї, приват-ї в пром-ті; надання технічної допомоги. Д-ть: . Особлива увага приділ пром-му співр на рівні підпр-в з використанням механізму цільових фондів і програми пром-го інвестування. В 1997 обсяг техн допом, наданої ЮНІДО всім країнам світу =прибл 100млн $. Сприяє налогдж і зміцненню контактів між розв країнами і кр, що розв, заохоч д-ть, яка сприяє залученню інвестицій, підтримуючи процес передачі технології кр-м, що розв, і обміну технологіями. В її рамках створено Банк пром-ї і технологічної інформ-ї по проектах, який надає країнам інформ на їхній запит. Консультативна д-ть полягає в проведенні конфер-й, нарад, зустрічей представників пром-ті, профсоюзів, споживачів. Пров-ся засідання груп спеціалістів конкр-х галузей пром-ті з поблем пром розв-ку в регіоні, з питань зміцн-я співроб фінансових, технічних і наук установ розв-х країн і кр, що розв.

184. Міжнар-правовий мех регул-я співр у гал с/г. Сприяння розв-ку співр у галузі с/г, удоскон-я міжнародно-праврегул-я цих відносин – завдання ряду міжн орг=й. Практично всі регіональні екон комісії економічної і Соц Ради ООН через відповідні структурні підрозділи займ-ся питанням орг-ї  міжн співр в галузі с/г. Одна з таких провідн установ – Продовольча і с/г-ка організація ООН (ПСГО) (1945, 174 країни у 2001). Цілі: *підвищ прод-ті праці с/г і поліпшення умов життя сільск-го насел; *поліпш харчув і життєв рівня насел; *вивчення світового продовольчого станов і кон-ри на світовому ринку важливих прод товарів; розробка для країн-уч реком-й в галузі вир-ва і збуту різних видів с/г прод-ї; *надання технічної допом країнам-членам, сприяння наук-м досл у галузі с/г; *визначення політики щодо міжур-х угод з окремих с\г товарів. Всесвітня продовольча Рада (1974) – вищий рган ООН з проблем продовольства та інших суміжних питань. Розглядає пробл щодо продов у світі, розробл певні екоменд. Співроб-є з ФАО, Міжн фондом с/г-розвитку та іншими орг системи ООН. Зїї участю 1980 створ Міжнар надзвичайний резерв, яка зроб немало заход з продов-х проблем. Міжн фонд с/г-розвитку(1976): мета: мобіліз коштів для збільш вир-ва і поліпш харчув груп насел з низьк дох-ми. Для вир-ва прод-в харчув  надає на пільгових умовах кредити під проекти щодо здійсн контролю над водними рес-ми, комплексним розв-м сільських районів + дрібним фермерам на розв твар-ва, поставку і розпод добрив. Допомога  лише державам-членам. Відпов функціїї щожо міжн с/г-співроб викон: Міжн асоц з контролю якості насіння, Міжафрик бюро з грунтів і економіки с/г-ва, Міжн комісія з переробки с/г-продуктів, Міжн бюро виноградарства і виновир-ва, Міжн комітет з чаю і т.д.