Шпаргалка по "Международному праву"

185. Продовольча і с/г-ка організація ООН (ФАО) (1945, 174 країни у 2001). Одна з провідних установ у системі ООН з питань розвитку с/г.  Цілі: *підвищ прод-ті праці с/г і поліпшення умов життя сільск-го насел; *поліпш харчув і життєв рівня насел; *вивчення світового продовольчого станов і кон-ри на світовому ринку важливих прод товарів; розробка для країн-уч реком-й в галузі вир-ва і збуту різних видів с/г прод-ї; *надання технічної допом країнам-членам, сприяння наук-м досл у галузі с/г; *визначення політики щодо міжур-х угод з окремих с\г товарів. Вищий орган – Конференція (збир раз у 2 роки для визначення загальних напрямів політики, програми дій, бюджету орг-ї. В період між сесіями кер-во здійсн Рада, яка складає огляди про світове полож с/г, коорд роботу міжур-х орг з товарних питань щодо вир-ва, спож-я, розподілу продов-х і с/г продуктів.

186. Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку (ІФАД). Загальна характеристика

Відчутну роль в організації  міжнародного співробітництва з  метою збільшення виробництва продуктів  харчування та вирішення інших питань відіграє Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку {ІФАД) — міжнародна спеціалізована установа ООН, створена у 1976 р. Основною метою фонду є мобілізація коштів для збільшення виробництва і поліпшення харчування груп населення з низькими доходами. Як відомо, 20 % населення Африки, Азії і Латинської Америки страждають від голоду.

З метою збільшення виробництва  продуктів харчування ІФАД надає  на пільгових умовах кредити. Нині він  підтримує 75 % проектів, а решту фінансує разом із Всесвітнім банком, Міжнародною асоціацією розвитку і різними банками розвитку (Африканським, Азіатським, Міжамериканським та Ісламським). Кредити ІФАД видаються під проекти, пов’язані зі здійсненням контролю над водними ресурсами, комплексним розвитком сільських районів. Вони видаються також дрібним фермерам під розвиток тваринництва, поставку і розподіл добрив. Слід зазначити, що допомога ІФАД надається лише державам — його членам, яких налічується понад 160.

Вищим органом цього Фонду є  Рада керуючих, до якої входять представники всіх держав-членів. Поточні питання вирішуються Виконавчою радою.

Відповідні функції щодо міжнародного сільськогосподарського співробітництва виконують Міжнародна асоціація з контролю якості насіння, Міжафриканське бюро з ґрунтів і економіки сільського господарства, Міжнародна комісія з перероблення сільськогосподарських продуктів, Міжнародне бюро з виноградарства і виновиробництва, Міжнародний комітет з чаю та деякі інші.

Основним засобом правового  регулювання міжнародного співробітництва  у галузі сільського господарства є  двосторонні договори (угоди).

187. Значення і правове регул НТ співроб.

1963 Конфер ООН з питань застосув досягнень науки і техніки: її провед було спрямов не лише на викор досягн НТП для задовол потреб країн, що розв, а й пов’язаних з інтегр зусиль вчених світу для загал прогресу. Друга Конф ООН з питань науки і техн в цілях розвитку (1979) прийняла Програму дій щодо викор досягн науки і техн для ек розвитку всіх країн (особл кр, що розв). Прогр передб-ла не лише зміцн існуючих відносин у сфері Н і Т, а й перегл їх стр-ри, ролі ООН в співр в даній сфері.

За рекоменд Конф-ї 1979 створ відкритий Міжурядовий комітет з Н і Т в цілях розв. Функц: допомога Г Асам-ї ООН в розроб директивних принципів для погодження політики органів, орг-й і підрозділів ООН щодо НТ-діяльності, виявл першочерг завд з операт планування розв-ку Н і Т на нац, субрег, рег, міжрег, міжнар рівнях; підгот плану здійсн Віденської Програми; виявл і оцінка нових НТ-досягнень, що важл для кр, що розв; сприян оптимальній мобіліз ресурсів, здійсн кер-ва системою фінансування Н і Т. Допоміжн орган – Комітет з Н і Т в цілях розв (1980): надає Міжур комітету…консультат-х послуг +для ГА і ЕКОСОР. Центр з питань Н і Т в цілях розв, створ-й ГА. Вивчає питання щодо досягн Н і Т і вибору альер-х шляхів розв країн, надає допом з викор можливостей нових напр Н і Т. Значну роб пров регіон-ні міжнар економ організ, міжн орг системи ООН. Конф з торг і розв, Орг ООН з пит освіти, науки і культ (розробляє спец наукові прогр, напр, прогр Міжурядової океанографічної комісії), Орг ООН з пром розвитку, Всесв орг з питань захисту інтел власн і т.д. Важливим є уклад-я багатостор міжн договорів, так ГА ООН прийм такі догов універсального значення Напр, Договір про принципи д-ті держав по досл і викор космічного простору, вкл місяць та інші небесні тіла 1966. Де визнач-ся про своб наук досл і викор космічного простору, що дослідж косм простору здійсн в інтер всіх країн, забор-ся держ-учасницям виводити на орб навколо землі ядерну зброю і т.п. Конв ООН з морськ права, регул питання щодо міжн співр у галуз викор-я Світового Океану.

188. Міжуряд орг-я ООН з пит освіти, науки і культури (ЮНЕСКО): її осн цілі та внесок.

Однією із важливих МО сис-ми ООН  є міжуряд орг ООН з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО). Її членами є понад 160 країн світу. Осн цілі: 1) сприяння справі миру і безпеки у світі шляхом надання доп-ги країнам у м/н співроб у галузі освіти, науки, кільтури та інформації. З цією метою ЮНЕСКО: 1) розширює і орієнтує освіту з тим, щоб надати можливість народу кожної країни ефект-но викор-ти свій розвиток. 2) надає доп-гу у створ-ні наук-техн бази. 3) розвиває обмін інфор-ю. ЮНЕСКО розробляє спец наук прог-ми у галузі природничих наук. У цій галузі прог-ми включають: 1) прог-му міжуряд океанограф комісіі. 2) прог-му м/н гідролог кореляції. 3) прог-му геологічної кореляції.

189. Загальна характеристика Програми розвитку ООН (ПРООН).

Важливу роль відіграє Програма розвитку ООН (ПРООН). Особливого значення ця програма надає питанням науково-технічної допомоги країнам, що розвиваються. В її рамках здійснюється сприяння у переданні технологій для державного і приватного секторів, направлення до цих країн експертів, консультантів, сприяння підготовці науково-технічних кадрів тощо.

Постійний розвиток міжнародних відносин у сфері науково-технічного прогресу обумовив необхідність удосконалення  їх правового регулювання. Одним  із напрямів такого вдосконалення є  укладення багатосторонніх договорів, використання при цьому існуючих механізмів міжнародних організацій. На сесіях Генеральної Асамблеї ООН дедалі більше приймається багатосторонніх договорів універсального значення.

Прикладом таких договорів може бути Договір про принципи діяльності держав щодо дослідження і використання космічного простору, у тому числі  Місяця та інших небесних тіл (1966 p.). Цей Договір, зокрема, передбачає свободу  наукових досліджень і використання космічного простору, протизаконність  присвоєння державами самого космосу  і не забороняє присвоювати його ресурси. Крім того, відповідно до цього договору державам-учас-ницям забороняється виводити на орбіту навколо землі ядерну зброю та інші види озброєння масового знищення, встановлювати на планетах або розміщувати їх у космічному просторі.

Договором про космос було передбачено, що дослідження космічного простору здійснюється в інтересах усіх країн  незалежно від рівня їх економічного або наукового розвитку, що космічний простір є здобутком усього людства, відкритий для досліджень і використання всіма державами на основі рівності й відповідно до норм міжнародного права і не підлягає національному привласненню, що небесні тіла використовуються виключно у мирних цілях.

Договір передбачає відповідальність держав-учасниць за всю національну  діяльність у космічному просторі незалежно  від того, здійснюється вона урядовими чи неурядовими юридичними особами.

До міжнародно-правових актів, що стосуються космічного простору, можна також  віднести Угоду 1967 р. про врятування космонавтів, повернення космонавтів  і повернення об’єктів, запущених у космічний простір, Конвенцію 1971 р. про міжнародну відповідальність за шкоду, заподіяну космічними об’єктами, Конвенцію 1974 р. про реєстрацію об’єктів, які запускаються в космічний простір, та ін.

191.Значення та правові засади правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні.Україна за своєю територією, населенням є однією із великих країн Європи. Україну як самостійну державу на початок 1995 р. визнало 152 країни світу, а 140 із них установили з нею дипломатичні відносини. Наша держава є членом ООН, учасником Наради з безпеки і співробітництва, увійшла до складу багатьох міжнародних, і зокрема міжнародних економічних, організацій. На початок 1995 р. Україна уклала понад 900 двосторонніх міждержавних та міжурядових договорів і угод, спрямованих на здійснення співробітництва в політичній, економічній, науково-технічній, екологічній, соціально-культурній та інших сферах. Сьогодні підприємства України мають торгові відносини з фірмами багатьох країн світу. Зареєстровано понад 3,0 тис. спільних підприємств, понад 600 представництв іноземних фірм.

Однією із важливих умов успішної й ефективної зовнішньоекономічної діяльності України є створення відповідної правової бази.

Повна безконтрольність та відсутність  валютного регулювання призвели до масового витоку валюти за кордон. Отже, зовнішньоекономічна діяльність потребує корінних змін, передусім її законодавче регулювання.

В Україні вже зроблені перші  кроки щодо створення власної  правової бази зовнішньоекономічної діяльності. Передусім тут слід назвати Закон  України ”Про зовнішньоекономічну  діяльність” від 16 квітня 1991 р. В  ньому нормативно визначені принципи, види і суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, питання правового регулювання  їхньої діяльності та ін.

12 грудня 1991 р. було прийнято  Митний кодекс України. який  визначив принципи організації  митної справи в Україні. Були  прийняті відповідні закони про  державне мито, єдиний митний  тариф.

В ряді законів, присвячених іншим  питанням правового регулювання, містяться  норми, що стосуються організації і  здійснення зовнішньоекономічної діяльності. Такі норми, зокрема, містяться в  законах “Про підприємництво” від 7 лютого 1991 р. і “Про підприємства в  Україні” від 27 березня 1991 р. та ін.

З ряду питань зовнішньоекономічної діяльності приймалися відповідні постанови Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України.

Ue свідчить про активну нормотворчу  роботу державних органів України,  спрямовану на здійснення правового  регулювання суспільних відносин  у зовнішньоекономічній сфері.  Проте регулювання дає можливість  державі з урахуванням суспільних інтересів упорядкувати відносини зовнішньоекономічного характеру, створити відповідний правовий режим (правопорядок), дотримання якого сприяє розвитку міжнародного економічного співробітництва, підвищенню його ефективності.

192. Правові основи зовнішньоекономічної діяльності в Україні.

Розглядаючи систему законодавства, що регулює зовнішньоекономічну діяльність і становить її правову основу, слід зауважити, що вона об’єднує закони та інші нормативно-правові акти, які безпосередньо розглядають питання щодо регулювання у цій сфері, а також ті юридичні акти, які регулюють відносини в інших сферах, але містять і правові норми, що стосуються зовнішньоекономічної діяльності. Наприклад, спеціальним законом, який заклав основи зовнішньоекономічної діяльності в Україні, є Закон «Про зовнішньоекономічну діяльність». Питанням міжнародних відносин присвячені також закони «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» від 15 вересня 1995 р., «Про регулювання товарообмінних (бар терних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» від 23 грудня 1998 р. та ряд інших. До законів, які стосуються, крімзовнішньоекономічної діяльності, інших сфер, можна віднести Митний кодекс України від 11 липня 2002 p., Закони України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 p., «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р., «Про місцеві державні адміністрації» від 9 квітня 1999 р., «Про Міжнародний комерційний арбітраж» від 24 лютого 1994 р. та ін.

Відносини, які виникають у сфері  зовнішньоекономічної діяльності між її суб’єктами, регулюються не лише законодавчими актами України, а й іншими підзаконними нормативно-правовими актами. Насамперед, це постанови Кабінету Міністрів України, зокрема «Про сприяння зовнішньоекономічній діяльності» від 14 квітня 1999 р. У ряді випадків Кабінет Міністрів України приймає окремі постанови спільно з іншими державними органами. Як приклад наведемо такі постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України: від 26 грудня 1995 р. «Про заходи щодо забезпечення контролю за зовнішньоекономічною діяльністю та валютного контролю» та від 12 грудня 1998 р. «Про посилення контролю за проведенням розрахунків резидентів і нерезидентів за зовнішньоекономічними операціями».

Ряд нормативно-правових актів у  сфері зовнішньоекономічної діяльності затверджується відповідними указами  Президента України. До таких можна  віднести, наприклад, Положення про  державний експортний контроль в  Україні, яке було затверджене Указом Президента України від 13 лютого 1998 р., та «Про облік окремих видів  зовнішньоекономічних договорів (контрактів) в Україні» — 7 листопада 1994 р. та ін.

Окремі нормативно-правові акти приймаються іншими державними органами, приміром Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів) затверджене наказом Міністерства зовнішньоекономічних зв’язків і торгівлі України від 5 жовтня 1995 p., а положення «Про порядок реєстрації та облік зовнішньоекономічних договорів (контрактів)» — наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 20 червня 2000 р.

193.      Укладення    зовнішньоекономічних контрактів у відповідності до Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”.

Велике значення у Законі надається  питанням, пов’язаним з укладанням договорів (контрактів) суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності. Насамперед він містить положення про те, що суб’єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, складаючи текст зовнішньоекономічного договору (контракту), мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі Законом про зовнішньоекономічну діяльність та іншими законами України.