Шпаргалка по "Физиологии"

46Травлення  в різних відділах  травної  системи

ТРАВЛЕННЯ В ПОРОЖНИНІ РОТА.  

 Травлення в порожнині  рота — це складний процес, який включає визначення смакових  якостей їжі, її подрібнення, просочення слиною і початок хімічної обробки їжі. Роздрібнення їжі відбувається за допомогою зубів і язика. Язик сприймає смак і температуру їжі, бере участь в акті ковтання. 

 Прозорий в'язкий  секрет слинних залоз — слина  — містить близько 99% води, мінеральні  й органічні речовини, має слабку  лужну реакцію. Слина зволожує  їжу, надає їй напіврідкої консистенції. У слині міститься лізоцим, який має бактерицидну дію. Ферменти птиалін і мальтоза здатні розщеплювати крохмаль до моносахаридів (птиалін — до мальтози, мальтоза — до глюкози). Через нетривале перебування їжі в роті цей процес тут не закінчується.  

 Одночасно з обробкою  їжі в роті відбувається формування  харчового клубка та ковтання. Ковтання — це рефлекторний акт, який забезпечує проходження харчового клубка до стравоходу. В цьому процесі беруть участь м'язи, сприймаючі подразнення від рецепторів язика. За рахунок скорочення м'язів м'яке піднебіння підводиться і закриває вхід в носову порожнину; одночасно надгортанник закриває вхід у гортань, і їжа за рахунок скорочення м'язів глотки просувається до стравоходу. Під час ковтальних рухів затримується дихання і частішає серцева діяльність.  

 Велику роль у  вивченні діяльності слинних  залоз зіграли дослідження І. П. Павлова. Для отримання слини і з'ясування функції її травних ферментів І. П. Павлов і його співробітники проводили операції по накладанню фістули слинних залоз. Вони встановили, що слинні залози працюють рефлекторно. їжа подразнює рецептори, розташовані в порожнині рота, і збудження по доцентрових нервах потрапляє у довгастий мозок, де знаходиться центр слиновиділення. Від центру по відцентрових нервах збудження досягає слинних залоз, і відбувається виділення слини. Так замикається дуга безумовного харчового рефлексу. Існують також умовні слиновидільні рефлекси на зорові, слухові, нюхові й інші подразники (наприклад: виділення слини у собак при вигляді та запаху їжі).

ТРАВЛЕННЯ В ШЛУНКУ 

 Завдяки скороченням  стінок шлунку їжа перемішується  зі шлунковим соком, і під його  впливом відбувається її подальше  травлення. Білки під дією ферменту  пепсину розщеплюються на поліпептиди. Хімозин заворожує білки молока. Ліпаза діє на природноемульговані  жири молока. Вироблення та виділення  шлункового соку знаходиться  під контролем нервових і гуморальних механізмів. Нервова регуляція соковиділення може бути безумовно-рефлекторною — при подразненні їжею рецепторів порожнини рота, глотки, стравоходу, а також умовно-рефлекторною — при вигляді та запаху їжі. Збудження від рецепторів органів травлення, зорового або слухового аналізатора передається в центр травлення в довгастому мозку, внаслідок чого відбувається виділення шлункового соку. Шлунковий сік виділяється в дві фази. 

 Перша фаза секреції  — рефлекторне соковиділення. При  цьому виділяється запальний, або апетитний, сік, який готує шлунок до сприйняття їжі. Він виділяється при вигляді або запаху їжі. Друга фаза секреції — шлункова, або нейрогуморальна, пов'язана з подразненням їжею рецепторів слизової оболонки шлунку (механічне та хімічне подразнення), внаслідок чого слизова шлунку виділяє в кров гормон гастрин, який активує секрецію шлункового соку й регулює рухову активність шлунку та кишечнику. 

 Сильними хімічними  подразниками рецепторів шлунку  є м'ясні, рибні й овочеві відвари, а також продукти перетравлювання білків, мінеральні речовини (вода, солі). Жири гальмують соковиділення. Виділення шлункового соку відбувається до тих пір, поки в шлунку знаходиться їжа, і залежить від її кількості та характеру. Жирна їжа, наприклад, перетравлюється в шлунку 8- 10 годин, а вуглеводна — швидше. 

 Вивчення травлення  в шлунку, регуляції виділення  шлункового соку і його складу на різних стадіях процесу травлення стало можливим завдяки роботам І. П. Павлова. Він поставив на собаці дослід «удаваного» годування: перерізавши стравохід, обидва кінці його вивів назовні. їжа, яку заковтував собака, через отвір верхнього відрізка стравоходу випадала назовні, а в результаті подразнення їжею рецепторів порожнини рота в шлунку рефлекторно виділявся шлунковий сік. Наклавши фістулу на шлунок, І. П. Павлов збирав шлунковий сік і досліджував його. Ученим також розроблений метод «ізольованого шлуночка», коли від шлунку хірургічним шляхом відділявся малий шлуночок, на який накладалася фістула. їжа поступала у великий шлунок, а з ізольованого одержували чистий шлунковий сік і досліджували його. Таким методом вивчено вплив характеру їжі на секрецію шлунку. Результати досліджень І. П. Павлова показали, що кількість і склад травних соків залежить від хімічного складу їжі. Так, на білкову їжу виділяється велика кількість шлункового соку з найбільшим вмістом ферментів, на вуглеводну — менше, на жири — ще менше.

ЗМІНА ПОЖИВНИХ РЕЧОВИН У КИШЕЧНИКУ. ВСМОКТУВАННЯ. 

 У тонкому кишечнику  відбуваються два види травлення: порожнинне і пристінкове. Слизова  тонкого кишечнику виділяє кишковий  сік, який містить 22 ферменти, котрі  розщеплюють різні компоненти  їжі. У цьому відділі кишечнику  травлення в основному закінчується. У товстому кишечнику за участю  бактерій відбувається розщеплення клітковини.  

 Всмоктування — складний  фізіологічний процес, який протікає переважно в тонкому і закінчується в товстому кишечнику. У шлунку всмоктується в невеликій кількості глюкоза, вода, розчинені солі, деякі лікарські препарати. Основні процеси всмоктування поживних речовин відбуваються в тонкому відділі кишечнику, який добре пристосований для виконання цієї функції. Ворсинки епітелію стінок кишечнику активно пропускають амінокислоти, глюкозу та гліцерин. Жирні кислоти з'єднуються з лугами та жовчними кислотами, омилюються, утворюючи розчинні солі жирних кислот, які всмоктуються через стінки ворсинок. У клітинах ворсинок з гліцерину і жирних кислот синтезуються жири, властиві організму людини, які потім поступають у лімфатичні капіляри. Амінокислоти й моносахариди всмоктуються в кровоносні капіляри. Гладка м'язова тканина, що входить до складу стінки тонкої кишки, забезпечує ритмічні скорочення ворсинок, що посилює відтік із кровоносних і лімфатичних капілярів. Амінокислоти поступають у печінку й інші клітини організму, де використовуються для синтезу білків. Моносахариди з кров'ю розносяться по всьому організму й використовуються переважно як джерело енергії. 

 Процес травлення  триває у людини від однієї  до трьох діб, з яких більший  час доводиться на пересування  залишків їжі по товстому кишечнику. У цьому відділі відбувається  всмоктування води, мінеральних  солей, а також низки отруйних  для організму речовин, що утворюються  в результаті гниття залишків  білків. Мікрофлора товстого кишечнику  розкладає неперетравлені залишки їжі, синтезує вітаміни К і групи В, пригнічує діяльність патогенних мікроорганізмів і бере активну участь у обміні речовин. У товстому кишечнику формуються калові маси, Що через анальний отвір періодично виводяться з організму.

47Значення режиму  харчування дітей!Велике значення для травлення і засвоєння поживних речовин – джерел енергії – має чіткий розпорядок у прийманні їжі. Інтервали між прийняттям їжі мають бути не меншими і не більшими ніж 3,5...4 год. Якщо дитина регулярно в ті самі години їсть, то умовнорефлекторне виділення соків у неї починається ще до приймання їжі, що значно активізує процес травлення. Навпаки, в разі несистематичного приймання їжі кількість соків, що виділяється травними залозами, значно менша: всі умовні рефлекси на час харчування не виявляються. Іноді діти, які зголодніли, не чекають звичайного обіду або вечері, а щось на ходу “перехоплюють”. Кількість їжі, яку вони при цьому з’їдають, виявляється недостатньою для задоволення потреб організму. Така шкідлива звичка порушує нормальний режим харчування, оскільки це погіршує апетит під час наступного прийняття їжі.Ще однією умовою режиму харчування є помірність його. Надмір їжі дуже шкідливий для дитячого організму. Переїдання призводить до розвитку різних захворювань (наприклад, ожиріння), а також знижує розумову діяльність дитини. При складанні раціонів харчування слід враховувати, що їжа має бути достатньою за кількістю, поживною і смачною. Нормальна життєдіяльність організму можлива лише тоді, коли всі витрати пластичних матеріалів та енергії, наприклад, за добу, будуть компенсовані речовинами, що потрапляють з їжею за цей же період. Якщо ці умови не виконуються і їжа не достатньо компенсує витрати — організм починає жити за рахунок власних запасів, а також за рахунок речовин власних клітин та органів. Як відомо, джерелом пластичних матеріалів та енергії є основні поживні речовини їжі: білки, жири, вуглеводи, мінеральні солі, вітаміни та вода.

Серед багатьох систем харчування найбільш привабливою вважається система збалансованого харчування, згідно з якою кількість їжі, що споживається, повинна відповідати енергетичним витратам людини, тобто повинен досягатись якісний та енергетичний баланс.

Відомо, що енергетична цінність 1 г білків становить 4,1 ккал, вуглеводів— 4,1 ккал і жирів — 9,3 ккал (1 ккал = 4,187 кДж). Знаючи енергетичну цінність 100 г харчового продукту по складу білків, жирів та вуглеводів (для цього користуються спеціальними таблицями, див. додаток 3), а також фактичні витрати енергії людиною за добу розраховують (складають) раціон харчування із будь — якого набору продуктів. Враховуючі особливу роль білків для дитячого організму, слід пам'ятати, що вони повинні бути повноцінними. Повноцінними білками вважаються білки тваринного походження, які містять незамінні амінокислоти. В той же час рослинні білки також дуже корисні для організму людини і вони обов'язково повинні бути в збалансованому раціоні. Це стосується і жирів їжі. Для дітей молодшого шкільного віку (від 6 до 10 років) як для хлопчиків так і для дівчат (див. табл. 7), рекомендується наступний склад їжі за добу (в грамах): білків 72-78 г (в тому числі тваринного походження 36-39 г); жирів 65-70 г (в тому числі рослинного походження від 10 до 16 г) і вуглеводів 332-365 г.

Для дітей 11-13 років рекомендується вводити диференціацію складу їжі в залежності від статі дитини. Для хлопців 11-13 років необхідно споживати за добу: білків до 91 г (в тому числі до 46 г тваринного походження), жирів до 82 г (в тому числі до 19 г рослинного походження) і до 425 г вуглеводів. Дівчатам цього ж віку, у зв'язку з їх меншою фізичною активністю, рекомендується вживати: білків до 83 г (в тому числі до 42 г тваринного походження); жирів до 75 г (в тому числі до 17 г рослинного походження) і вуглеводів до 340 г.

Наведені норми споживання білків, жирів і вуглеводів стосуються чистого компоненту, який звично міститься в значно більшій за масою кількості природних харчових продуктів. Вміст білків, жирів та вуглеводів в складі 100 г найбільш поширених харчових продуктів також наведений в додатку 3 та вказується на упаковці більшості сучасних продуктів.

Надлишки жирів і вуглеводів у складі їжі можуть приводити (особливо при низькій фізичній активності) до їх накопичення в організмі у вигляді жирів організму. Це може також сприяти порушенням процесів нормального росту і розвитку дітей. Виникаюче при цьому ожиріння може приводити до зменшення витривалості організму, до глибоких порушень обміну речовин, до падіння функціональних можливостей серцево-судинної системи, працездатності та імунної реактивності.

Діти, які ведуть фізично активний спосіб життя, займаються спортом, або напружено працюють розумово потребують більшої кількості вуглеводів у складі їжі. Джерелом вуглеводів є в основному їжа рослинного походження: хліб, крупи, картопля, овочі та фрукти, солодощі, мед.

Для нормального росту, розвитку і активної життєдіяльності дітей дуже велике значення має забезпечення їх організму фізіологічно необхідною кількістю мікроелементів і мінеральних речовин (табл. 8), які в основному поступають в організм з їжею. Фізіологічними нормами потреб організму школярів молодшого та середнього шкільного віку (6-13 років) в мікроелементах слід вважати (в міліграмах за добу): кальцію (Саl) до 1200 мг; фосфору (Р ) до 1200 мг; магнію (Mq*) до 280 мг; заліза (Fei) до 15 мг. Крім того організм дітей потребує за добу 6-8 г кам'яної солі (NaCl). Калі яна сіль використовується в організмі для створення соляної кислоти (складової шлункового соку), а також абсолютно необхідна як джерело іонів Na і Cl для здійснення процесів збудження та нормальної роботи серця, м'язів, нервової діяльності. При нестачі в складі їжі солі у дітей можуть виникати запаморочення, втрата свідомості, порушуються процеси сечоутворення.

Кальцій і фосфор використовуються в організмі для росту кісткових тканин, а також ці мікроелементи входять до складу багатьох білків і клітин нервової тканини та клітин інших органів. Кальцій мас вирішальне значення для забезпечення згортання крові.

Постачальниками цих мікроелементів є молоко, яйця, мозок, м'ясо, горіхи, крупи, овес та ін.

Солі магнію необхідні організму для регуляції багатьох обмінних процесів. Цього мікроелементу багато у хлібі, квасолі, сиру, мигдалю та горіхах.

Калій та його солі є найважливішим мікроелементом, який приймає участь (разом з іонами Na ) у формуванні потенціалів спокою та дії, які є основними в роботі нервових, м'язових і секреторних клітин. Мікроелемент калій в організмі людини виконує також функцію передачі імпульсів збудження вздовж нервів, приймає участь у роботі м'язів, та в регуляції обміну води. Цей мікроелемент в достатній кількості надходить в організм у складі овочів: картоплі, капусти, буряку, моркви тощо.

Залізо — необхідний компонент еритроцитів крові, так як входить до складу гемоглобіну, без якого не можливі процеси транспорту газів і зовнішнього дихання в цілому. При недостачі в їжі заліза, у дітей може розвинутись недокрів'я. На залізо багаті такі продукти, як яйця, картопля, м'ясо, капуста, горох, салат, яблука.

Мікроелемент сірка використовується в організмі людей для нейтралізації багатьох токсичних продуктів, які утворюються при обміні речовин. Сірка міститься у квасолі, гороху, бобах, м'ясі.

Дуже важливо забезпечувати дитячий організм, що росте, достатньою кількістю вітамінів. Слід пам'ятати, що надлишок вживання вітамінів приводить до гіпервітамінозу, а недостатня його кількість — до авітамінозу. Обидва ці явища негативно впливають на життєдіяльність та розвиток дітей і таким чином їх не слід допускати. Фізіологічні норми потреб організму школярів молодшого і середнього шкільного віку (7-13 років) в основних вітамінах (див. табл. 4) в міліграмах на добу, наступні: вітаміну В{ до 1,0; вітаміну В до 1,2; вітаміну РРпо 15-18; вітаміну В(ло 1,7; вітаміну С 60-70; вітаміну А (міліграм-еквівалентів — мге) 700-1000; вітамін Д (мге) до 2,5. При інтенсивних розумових або фізичних (заняття спортом) навантаженнях потреба організму дітей майже у всіх вітамінах зростає на 10-15 %. У дітей старшого шкільного віку та у дорослих людей потреба в вітамінах зростає на 40-50 % відносно потреб дітей 10-13 років.

Для організації раціонального харчування дітей первинне значення мас визначення калорійності їжі. Калорійність харчування повинна враховувати довжину тіла (зріст), масу тіла, вік, стать, характер діяльності, період року, клімат, температуру навколишнього середовища та ін.

48 Обмін речовин  Обмін речовин і енергії — основа процесів життєдіяльності організму. У всіх організмів, від найпримітивніших до найскладнішого — людського організму, обмін речовин і енергії — основа життя.

В організмі людини, в його органах, тканинах, клітинах іде безперервний процес творення, утворення складних речовин із простіших. Одночасно з цим відбувається розпад, окислення складних органічних речовин, які входять до складу клітин організму.