При сильному втомленні,
під час важких спортивних змагань споживання
кількох шматочків цукру поліпшує стан
організму.
В крові кількість
глюкози підтримується на відносно стало-рівні
(близько 110 мг%). Зменшення вмісту глюкози
веде до зниження температури тіла, розладу
діяльності нервової системи, втомлення.
У підтриманні постійного рівня цукру
в крові велику роль відіграє печінка.
Підвищення кількості глюкози зумовлює
відкладення її в печінці у вигляді запасного
тваринного крохмалю — глікогену. Глікоген
мобілізується перетинкою при зниженні
вмісту цукру у крові. Глікоген утворюється
тільки у печінці, а й у м'язах, де його
може накопичуватися до 1—2%. Запаси глікогену
в печінці досягають 150 г. При голодуванні
і м'язовій роботі ці запаси скорочуються.
Якщо вміст глюкози в крові збільшується
до 0,17%, то вона тінає виводитися із організму
з сечею. Звичайно це відбувається при
вживанні з їжею великої кількості вуглеводів.
Тим самим вміст цукру в крові вирівнюється.
Проте в крові може бути і стійке підвищення
вмісту цукру, трапляється при порушенні
функції залоз внутрішньої секреції (головним
чином підшлункової), що приводить до розвитку
цукрового діабету. При цьому захворюванні
втрачається здатність тканин засвоювати
цукор, а також перетворювати в глікоген
і відкладати в печінці. Тому рівень цукру
в крові завжди підвищений, що спричинює
посилене виділення його сечею.
Значення глюкози
для організму не вичерпується її роллю
як джерела енергії. Вона входить до складу
цитоплазми і, отже, необхідна для утворення
нових клітин, особливо в період росту.
Входять вуглеводи і до складу нуклеїнових
кислот. Вуглеводи мають важливе значення
також для обміну речовин у центральній
нервовій системі. При різкому зниженні
кількості цукру в крові бувають різкі
розлади діяльності нервової системи.
Настають судоми, марення, втрата свідомості,
зміна діяльності серця. Якщо такій людині
ввести в кров глюкозу або дати з'їсти
звичайний цукор, то через деякий час ці
важкі симптоми минають.
Повністю цукор із
крові не зникає навіть при відсутності
його в їжі, бо в організмі вуглеводи можуть
утворюватися із білків і жирів.
Потреба в глюкозі
різних органів неоднакова. Мозок затримує
до 12% глюкози, що надходить до організму,
кишечник— 9, м'язи — 7, нирки — 5%. Селезінка
і легені майже зовсім її не затримують.
Обмін вуглеводів
у дітей.
У дітей обмін вуглеводів
здійснюється з великою інтенсивністю,
що пояснюється високим рівнем обміну
речовин взагалі в дитячому організмі.
Вуглеводи в дитячому організмі виконують
не тільки роль основних джерел енергії,
а й важливу пластичну роль при формуванні
клітинних оболонок, речовини сполучної
тканини. Вуглеводи беруть ' участь в окисленні
кислих продуктів білкового і жирового
обміну, чим сприяють підтриманню кислотно-лужної
рівноваги в організмі.
Інтенсивний ріст
дитячого організму потребує значної
кількості пластичного матеріалу — білків
і жирів. Тому в дітей утворення вуглеводів
із білків і жирів обмежене. Добова потреба
у вуглеводах у дітей висока і становить
у грудному віці 10...12 г на 1 кг маси тіла.
В наступні роки потрібна кількість вуглеводів
коливається від 8...9 до 12..Л5 г на 1 кг маси.
Від 1 до 3 років на
добу дитині треба давати з їжею в середньому
193 г вуглеводів, від 4 до 7 років — 287 г,
від 9 до 13 років — 370 г, від 14 до 17 років
— 470 г, дорослому — 500 г.
Засвоюються вуглеводи
дитячим організмом краще, ніж дорослим
(у немовлят на 98...99%). Проте, як говорилося
вище, при надмірній кількості цукру, який
надійшов у організм, він виводиться з
сечею. Взагалі діти відрізняються відносно
більшою витривалістю до підвищеного
вмісту цукру в крові, ніж дорослі.
У дорослих глюкоза
з'являється в сечі, якщо її надходить
2,5...З г на 1 кг маси тіла, тоді як у дітей
лише при надходженні 8...12 г глюкози на
1 кг маси. Вживання значної кількості
вуглеводів з їжею може призвести до збільшення
у дітей цукру в крові у два рази, але уже
через годину вміст цукру в крові починає
знижуватися, а через 2 год повертається
до норми.
52 Обмін жирів. Значення
жирів у організмі
Жир, що надійшов
з їжею, у травному каналі розщеплюється
на гліцерин і жирні кислоти, які всмоктуються
в основному в лімфу і лише частково в
кров.
Через лімфатичну
і кровоносну системи жири надходять головним
чином у жирову тканину, яка має для організму
значення депо жиру. Багато жиру в підшкірній
клітковині, навколо деяких внутрішніх
органів (наприклад, нирок), а також у печінці
і м'язах. Жири входять до складу клітин
(цитоплазма, ядро, клітинні мембрани),
де їх кількість стала. Скупчення жиру
можуть виконувати також інші функції.
Наприклад, підшкірний жир перешкоджає
посиленій віддачі тепла, принирковий
жир охороняє нирку від ушибів і т. п.
Жир використовується
організмом як багате джерело енергії.
При розпаді 1 г жиру в організмі вивільняється
енергії у два з лишком рази більше, ніж
при розпаді такої ж кількості білків
або вуглеводів.
Нестача жирів у їжі
веде до порушення діяльності центральної
нервової системи і органів розмноження,
знижує стійкість " до різних захворювань.
Жир синтезується
в організмі не тільки із гліцерину і жирних
кислот, а й з продуктів обміну білків
і вуглеводів. Деякі неграничні жирні
кислоти, необхідні організмові (лінолева,
ліноленова, арахідонова), повинні надходити
в організм у готовому вигляді, бо він
не може їх синтезувати. Містяться неграничні
жирні кислоти в оліях. Найбільше їх в
лляній і конопляній олії, але багато лінолевої
кислоти і в соняшниковій олії. Цим пояснюється
висока поживна цінність маргарину, в
якому міститься значна кількість рослинних
жирів.
З жирами в організм
надходять розчинні в них вітаміни (вітаміни
А, О, Е тощо), які мають для людини життєво
важливе значення.
На 1 кг маси дорослої
людини на добу повинно надходити з їжею
1,25 г жирів (80...100 г на добу).
Кінцеві продукти
обміну жирів — вуглекислий газ і вода.
Особливості обміну
жирів у дітей.
В організмі дитини
з першого півріччя життя за рахунок жирів
забезпечується приблизно на 50% потреба
в енергії. Без жирів неможливе вироблення
загального і специфічного імунітету.
Обмін жирів у дітей нестійкий, при нестачі
в їжі вуглеводів або при посиленій витраті
їх швидко вичерпується депо жиру.
Всмоктування жирів
у дітей інтенсивне. При грудному вигодовуванні
засвоюється до 90% жирів молока, при штучному—
85...90%; у старших дітей жири засвоюються
на 95...97%. Для кращого використання жиру
в їжі дітей повинно бути досить також
вуглеводів, бо при дефіциті вуглеводів
у їжі відбувається неповне окислення
жирів і у крові накопичуються кислі продукти
обміну.
Потреба організму
в жирах на 1 кг маси тіла тим вища, чим
менший вік дитини
З віком збільшується
абсолютна кількість жиру, необхідного
для нормального розвитку дітей. Від 1
до 3 років добова потреба в жирові 32,7 г,
від 4 до 7 років — 39,2 г, від 8 до 13 років
— 38,4 г.
53 Значення води
та мінеральних солей. Водний і мінеральний
обмін.
Значення води і мінеральних
солей
Всі перетворення
речовин в організмі здійснюються у водному
середовищі. Вода розчиняє харчові речовини,
які надійшли в організм. Разом з мінеральними
речовинами вона бере участь у побудові
клітин і в багатьох реакціях обміну.
Вода бере участь
у регулюванні температури тіла; випаровуючись,
вона охолоджує тіло, охороняючи його
від перегрівання, транспортує розчинені
речовини.
Вода і мінеральні
солі створюють в основному внутрішнє
середовище організму, будучи основною
складовою частиною плазми крові, лімфи
і тканинної рідини. Деякі солі, розчинені
в рідкій частині крові, беруть участь
у перенесенні газів кров'ю..
Вода і мінеральні
солі входять до складу травних соків,
що значною мірою визначає їхнє значення
для процесів травлення. І хоч ні вода,
ні мінеральні солі не є джерелом енергії
в організмі, нормальне надходження і
виведення їх із організму є умовою його
нормальної діяльності. Досить сказати,
що вода у дорослої людини становить приблизно
65% маси тіла, а у дітей — близько 80%.
Втрата організмом
води призводить до дуже тяжких порушень.
Наприклад, при розладі травлення у немовлят
найнебезпечнішим є зневоднювання організму,
що тягне за собою судоми, втрату свідомості.
Позбавлення людини води на кілька днів
смертельне.
Водний обмін.
Організм поповнюється
водою постійно внаслідок всмоктування
її із травного каналу. Людині потрібно
на добу 2...2,5 л води при нормальному харчовому
режимі та нормальній температурі навколишнього
середовища. Ця кількість води складається
із таких джерел: 1) води, споживаної при
питті (близько 1 л); 2) води, яка міститься
в їжі (близько 1 л); 3) води, яка утворюється
в організмі під час обміну білків, жирів
і вуглеводів (300...350 см3).
Основні органи, які
виділяють воду із організму,— нирки,
потові залози, легені і кишки. Нирки за
добу виділяють із організму 1,2...1,5 л води
у складі сечі. Потові залози через шкіру
у вигляді поту виділяють 500...700 см3 води
за добу. При нормальній температурі і
вологості повітря на 1 см2 шкірного покриву
кожні 10 хв виділяється близько 1 мг води.
Легенями у вигляді
водяної пари виводиться 350 см3 води. Ця
кількість різко зростає при поглибленні
і прискоренні дихання, і за добу тоді
може виділятися 700...800 см3 води.
Через кишки з калом
виводиться за добу 100...150 см3 води. При
розладі діяльності кишок може виділятися
більша кількість води (при проносі), що
призводить до збіднення організму водою.
Для нормальної діяльності організму
важливо, щоб надходження води в організм
повністю покривало витрату її. Якщо води
виводиться із організму більше, ніж надходить
в нього, виникає відчуття спраги. Відношення
кількості вжитої води до кількості виділеної
становить водний баланс.
Значення води в процесі
росту і розвитку дитини.
В організмі дитини
переважає позаклітинна вода, з цим пов'язана
велика гідролабільність дітей, тобто
здатність швидко втрачати і швидко набирати
воду. Потреба у воді на 1 кг маси тіла з
віком зменшується, а--абсолютна кількість
її зростає. Тримісячній дитині потрібно
150...170 г води на 1 кг маси, в 2 роки — 95 г,
в 12...13 років — 45 г. Добова потреба у воді
у річної дитини 80 мл, в чотири роки — 950...1000
мл, в 5...6 років—1200 мл, в 7...10 років — 1350
мл, в 11...14 років — 1500 мл.
Значення мінеральних
солей у процесі росту і розвитку дитини
З наявністю мінеральних
речовин пов'язане явище збудливості—
одна із основних властивостей живого
(натрій, калій, хлор). Ріст і розвиток кісток,
нервових елементів, м'язів залежать від
вмісту мінеральних речовин. Вони визначають
реакцію крові (рН)), сприяють нормальній
діяльності серця і нервової системи,
використовуються для утворення гемоглобіну
(залізо), соляної кислоти шлункового соку
(хлор). Мінеральні солі створюють необхідний
для життєдіяльності клітин певний осмотичний
тиск.
У новонародженого
мінеральні речовини становлять 2,55% маси
тіла, у дорослого — 5%.
При змішаному харчуванні
доросла людина одержує всі необхідні
їй мінеральні речовини в достатній кількості
з їжею. Тільки кухонну сіль добавляють
до їжі при її кулінарній обробці. Дитячий
організм, який росте, особливо потребує
додаткового надходження багатьох мінеральних
речовин.
Мінеральні речовини
справляють важливий вплив на розвиток
дитини. З кальцієвим і фосфорним обміном
пов'язані ріст кісток, строки окостеніння
хрящів і стан окислювальних процесів
у організмі. Кальцій впливає на збудливість
нервової системи, скоротність м'язів,
здатність крові зсідатися, білковий і
жировий обмін в організмі. Фосфор потрібний
не тільки для росту кісткової тканини,
а й для нормального функціонування нервової
системи, більшості залозистих та інших
органів.
Залізо входить до
складу гемоглобіну крові.
Найбільша потреба
в кальції відзначається на першому році
життя дитини; в цьому віці вона у 8 разів
більша, ніж на другому році життя, і в
13 разів більша, ніж на третьому році, потім
потреба в кальції знижується, трохи підвищуючись
у період статевого дозрівання. Добова
потреба в кальції у школярів 0,68...2,36 г.
Добова потреба у фосфорі 1,5...4,0 г.
Оптимальне співвідношення
між концентрацією солей кальцію і фосфору
для дітей шкільного віку становить 1:1,
у віці 8...10 років — 1 : 1,5, у підлітків і
старших школярів — 1:2. При таких показниках
розвиток скелета відбувається нормально.
В молоці ідеальне співвідношення солей
кальцію і фосфору, тому включення молока
в раціон харчування дітей обов'язкове.
Потреба в залізі
у дітей вища, ніж у дорослих (1...1.2 .мг на
1 кг маси на добу, а у дорослих — 0,9 мг).
Натрію діти повинні одержувати 25...40 мг
на добу, калію—12...ЗО мг, хлору — 12...15 мг.
54 ВітаміниВітаміни (від лат. vita — життя та аміни — складові
амінокислот) — група фізіологічне
активних органічних сполук різноманітної
хімічної природи, які в невеликих кількостях
життєво необхідні для нормального функціонування
організму. Вони входять до складу багатьох
ферментів, чим пояснюється важлива роль
вітамінів в обміні речовин. Вітаміни
сприяють дії гормонів, а також підвищенню
опірності до несприятливих впливів зовнішнього
середовища (інфекції, дія високої і низької
температури тощо). Вони необхідні для
стимулювання росту, відновлення тканин
і клітин після травм і операцій.На відміну
від ферментів і гормонів, більшість вітамінів
не утворюється в організмі людини. Головним
джерелом їх є овочі, фрукти і ягоди. Нестача
у їжі якого-небудь вітаміну викликає
тяжкі розлади в обміні речовин і тяжкі
захворювання — авітамінози (цинга, рахіт,
затримання росту, крововиливи тощо). Недостатнє
вживання вітамінів або порушення їх всмоктуваній
в травному каналі призводить до гіповітамінозу.
В організмі вітаміни швидко руйнуються,
тому їх потрібно щодня вводити в організм.Всі вітаміни позначаються літерами
латинського алфавіту, різняться хімічною
природою і поділяються на дві великі
групи: 1) водорозчинні -вітаміни С
і Р, групи В; 2) жиророзчинні— вітаміни
А1, А2, D, Е, К. Вітамін С (аскорбінова кислота)
— антицинготний, бере участь в окиснювально-відновних процесах, тканинному
диханні, підвищує стійкість організму до інфекцій
та інтоксикацій. Зміцнює судинну стінку
через підвищення її еластичності та міцності.
Добова потреба у вітаміні С становить
50-100 мг. Без достатньої кількості в їжі
вітаміну С розвивається хвороба цинга
(скорбут), недокрів 'я, різко знижується
опірність організму інфекційним хворобам.
Спостерігається розрихлення і кровоточивість
ясен, випадіння зубів, зниження маси тіла,
порушення функцій нервової системи. В організмі
вітамін С не утворюється і не депонується,
тому важливе його щодобове надходження.
Багато вітаміну С у свіжих лимонах, апельсинах,
ягодах чорної смородини, шипшини, аґрусу,
суниць, капусті, хвої сосни і ялини.При
пелагрі ушкоджується слизова оболонка кишково-шлункового тракту, що спричиняє
проноси, порушується діяльність нервової системи,
появляються галюцинації, психози. Добова
потреба становить 15—25 мг.Вітамін А (ретинол)
в організмі утворюється в організмі із
пігменту каротину, який є у великих
кількостях у свіжій моркві, абрикосах, вершковому маслі, печінці, нирках тощо.
Якщо в їжі достатня кількість вітаміну,
то запаси його відкладаються в печінці,
нирках. Добова потреба людини в ретинолі
становить 1 мг. При авітамінозі А у дітей
зупиняється ріст, при гіповітамінозі
знижується імунітет, порушується сутінковий
зір ("куряча сліпота"), спостерігається
сухість очей (ксерофтальмія) з наступним
утворенням більма, сухість шкіри, фолікуліт
тощо. Але надмірна кількість вітаміну
А (при гіпервітамінозі) викликає збільшення
печінки, порушення апетиту, появу розладів
обміну речовин і травлення, пронос, недокрів'я,
помутніння рогівки, підвищення больової
чутливості. Вітамін D (кальциферол) впливає
на обмін солей кальцію і фосфору, сприяє
їх всмоктуванню з кишок і відкладанню
в кістках. Дуже багатий на вітамін D жир
печінки тварин і риб, особливо тріски,
багато його в яєчному жовтку, вершковому
маслі, ікрі, молоці, в баклажанах, шпинаті.
У шкірі людини міститься провітамін ергостерин,
який під впливом ультрафіолетових променів
(сонця, кварцової лампи) перетворюється
у вітамін D. Нестача в їжі вітаміну D у
дітей раннього віку викликає рахіт (ураження
кісток). При цьому захворюванні затримується
заростання тім'ячок на черепі і прорізування
зубів. Кістки ніг стають гнучкими і під
вагою тіла викривлюються. D-гіпервітаміноз
супроводжується підвищеним всмоктуванням
кальцію та фосфору з кишок і відкладанням
їх у кістках і м'яких тканинах (м'язі серця,
судинах нирок та ін.). Добова потреба людини
в кальциферолах 15-25 мкг.Вітамін Е (токоферол) необхідний
для розвитку м'язової тканини і її функції
в ранньому дитячому віці. Вітамін Е запобігає
розвитку атеросклерозу і гіпертонії.
При нестачі вітаміну спостерігаються
дистрофія скелетних м'язів, послаблення
статевої функції, крововиливи у мозок,
запалення шкіри, біль м'язового і нервового
походження. Його багато в печінці, яєчному
жовтку, зародках пшениці, овочах, салаті,
плодах шипшини, обліписі, рослинних оліях.
Добова потреба людини в токоферолах —
15 мг.