Шпаргалка по "Физиологии"

24 питання Кров  – рідка сполучна тканина. Основні функції:1.Дихальна функція полягає в переносі кисню від легень до тканин організму та СО2 від клітин до легень. Ця функція забезпечує енергією організм.2.Поживна – кров розносить по тілу поживні речовини від кишечнику або з місць їх накопичення (глюкозу з печінки). Завдяки цій функції кров відносять до трофічних тканин.3.Видільна функція полягає у видаленні з клітин та тканин організму кінцевих продуктів обміну речовин.4.Теплорегуляційна, тобто збереження сталості температури тіла. Ця функція здійснюється за рахунок фізичних властивостей води плазми крові. Кров рівномірно розподіляючись в організмі створює умови або для тепловіддачі (посилюючи рух крові в капілярах шкіри), або для збереження тепла (розширюючи судини внутрішніх органів).5.Регуляторна – кров розносить по організмові фізіологічно активні речовини, які регулюють та об’єднують діяльність різних органів та систем, тобто здійснює гуморальну регуляцію функцій організму.6.Гомеостатична (підтримання динамічної сталості внутрішнього середовища організму) досягається завдяки тому, що кров, омиваючи усі органи і тканини, здатна нормалізувати склад внутрішнього середовища під контролем нервової системи.7.Захисна – лейкоцити крові забезпечують фагоцитоз, а також виділення антитіл проти антигенів; здатність крові до зсідання, внаслідок чого припиняється кровотеча (тромбоцит).Кров – липка, солонувата на смак рідина, що циркулює по кровоносній системі та об’єднує весь організм в єдине ціле. В організмі людини кров становить 7,7% від загальної маси тіла. Швидка втрата 1/3 частини крові є небезпечною для життя людини.Склад крові: Кров складається з рідкої частини – плазми крові (близько 60% об’єму) і формених елементів (клітин крові: еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів) (близько 40% об’єму).

25 питанняПлазма  крові та її склад.Плазма крові є достаньо складним біологічним середовищем. Вона знаходиться в тісному зв'язку з тканинною рідиною організму. В склад плазми входять вода (90-2%) і сухий залишок. Сухий залишок складається із органічних і неорганічних речовин. До органічних речовин плазми крові відносять:

1. білки плазми альбуміни ( 4,5%), глобуліни (2-3,5%, фібриноген (0,2-0,4%). Загальна кількість білка в плазмі 7-8%;
2. необілковані азотутимуючі з’єднання (амунокислоти, поліпептиди, сечовина, сечова кислота, креатин, креатинин, аміак). Загальна кількість необілкового азоту в плазмі складає 11-15 линоль/л (30-40 мг%).
3. безазотисті органічні речовини: глюкоза – 4,4-6,65 ммоль/л, нейтральні жири, ліпіди.
4. ферменти і проферменти: деякі з них беруть участь в процесах згортання крові і фібриноліза. В плазмі є також ферменти, які розчиняють глікоген, жири, білки. Отже, плазма крові є її рідкою частиною, що складається з розчинених у воді білків, вуглеводів, солей, біологічно активних речовин (гормонів, ферментів тощо), а також продуктів клітинної дисиміляції, що мають бути видалені з організму.  
   До мінеральних речовин плазми відносять солі натрію, кальцію, калію та ін. Співвідношення і концентрація іонів цих елементів відіграють важливу роль у життєдіяльності організму. В клінічній практиці використовують розчини, які за осмотичною активністю (для людини 0,85—0,9 % NaCl), а іноді й за своїм кількісним і якісним складом відповідають плазмі. Такі розчини називають ізотонічними. Сталість хімічного складу плазми крові підтримується за допомогою нейрогуморальної регуляції органів, які вводять у кров чи виводять з неї відповідні компоненти. Плазма крові є достатньо складним біологічним середовищем. Вона знаходиться в тісному зв'язку з тканинною рідиною організму. В склад плазми входять вода (90-2%) і сухий залишок. Сухий залишок складається із органічних і неорганічних речовин. До органічних речовин плазми крові відносять:  
   білки плазми альбуміни ( 4,5%), глобуліни (2-3,5%, фібриноген (0,2-0,4%). Загальна кількість білка в плазмі 7-8%; необілковані азотутимуючі з’єднання (амунокислоти, поліпептиди, сечовина, сечова кислота, креатин, креатинин, аміак). Загальна кількість необілкового азоту в плазмі складає 11-15 ліноль/л (30-40 мг%).  
   безазотисті органічні речовини: глюкоза – 4,4-6,65 ммоль/л, нейтральні жири, ліпіди.

26 питання Лімфа (Від лат. Lympha - чиста вода, волога) - різновид сполучної тканини. Лімфа є прозорою безбарвною рідиною, вякої немає еритроцитів і тромбоцитів, але багато лімфоцитів. Виділяється з дрібних ран лімфа називається в народі сукровицею. З капілярів лімфа надходить в лімфатичні судини, а потім в протоки і стовбури: ліворуч в грудну протоку (найбільший протока), лівий яремний ілівий підключичний стовбури; праворуч в правий лімфатичний протік, правий яремний і правий підключичний стовбури. Протоки і стовбури впадають у великі вени шиї, а потім у верхню порожнисту вену. На шляху лімфатичних судин розташовані лімфатичні вузли, які виконують бар'єрну іімунну роль. Функції лімфи - Повернення білків, води, солей, токсинів і метаболітів з тканин в кров. В організмі людини міститься 1-2 літра лімфи. Лімфатична система бере участь у створенні імунітету, в захисті від хвороботворнихмікробів. По лімфатичних судинах при зневодненні і загальному зниженні захисних сил імунітету можливе поширення паразитів: найпростіших, бактерій, вірусів, грибків та ін, що називають лімфогенним шляхом поширення інфекції, інвазії або метастазуванняпухлин. Гілкуючись всередині органу, лімфатичні капіляри переходять у дрібні судини, які, зливаючись і все збільшуючись у діаметрі, утворюють два головних лімфатичних протоки - грудної і правий. Ці протоки впадають у праву і ліву безіменні вени шиї, де лімфа,змішуючись з венозною кров'ю, надходить у загальний кровообіг. Швидкість утворення лімфи залежить головним чином від двох факторів: проникності стінок лімфатичних капілярів і тиску крові у венозному руслі. Помічено, що, коли тиск крові у венахпідвищується (що може бути пов'язано з порушенням відтоку венозної крові і розвитком набряку), обсяг лімфи збільшується. Лімфатичні ж судини не здавлюються навіть при набряку тканин, завдяки чому виводиться надлишок рідини.

27 питання  Еритроциты - це клітини крові людини, а також хребетних і деяких безхребетних тварин, які містять в собі гемоглобін і виконують транспорт кисню від легенів до тканин і вуглекислого газу від тканин до легенів. Еритроцити людини мають двоввігнуту форму, червоне забарвлення і мають розміри 7-8 мкм. Тривалість життя еритроцитів коливається в межах 120 днів. Червоне забарвлення еритроцита обумовлене гемоглобіном, який складає основну частину еритроцита.Утворення еритроцитів Формування еритроцитів відбувається в процесі еритропоезу в червоному кістковому мозку, де в процесі проліферації і диференціювання із стовбурових гемопоэтических клітин утворюється мегалобласт, з нього утворюється еритробласт, далі нормоцит. Нормоцит після втрати ядра перетворюється на безпосередній попередник еритроцитів - ретикулоцит. Ретикулоцит, потрапляючи з червоного кісткового мозку в кровоносне русло, впродовж декількох годин перетворюється на еритроцит.Хімічний склад За хімічним складом еритроцити мають 60% води і 40% сухого залишку.95% сухого залишку складає гемоглобін і лише 5% - інші речовини. Таким чином, гемоглобін становить одну третину загальної маси еритроцитів. У крові дорослої людини міститься близько 600г гемоглобіну, тобто в 100г крові 15г гемоглобіну. Гемоглобін є пігментом, який надає крові червоного кольору.Функції еритроцитів:Найголовнішою функцією еритроцитів, обумовленою таким, що міститься в них гемоглобіну, є дихальна, тобто перенесення кисню від легенів до тканин і вуглекислого газу від тканин до легенів.Поживна. Здійснюється транспортування амінокислот від органів травлення до тканин.Ферментативна. Еритроцити беруть участь у ферментативних реакціях, оскільки до їх поверхні прикріпляються багато ферментів.Захисна. Еритроцити здатні адсорбувати на своїй поверхні токсини і антигени, а також брати участь в імунних і аутоіммунних реакціях.Регуляторна. Еритроцити сприяють підтримці кислотно-лужної рівноваги.

28 питання Лейкоцити (від лейкос - білий, цитос - клітина) - це безбарвні клітини крові.Є кілька видів лейкоцитів, різних за розмірами, будовою і функціями. Всі вони мають ядро. Форма лейкоцитів непостійна, змінна. Лейкоцити утворюються в червоному кістковому мозку, селезінці. Окремі види (лімфоцити) дозрівають у вилочковій залозі (тимусі) й лімфатичних вузлах. Ці лімфоцити потрапляють у кров разом з лімфою. 
Лейкоцити руйнуються в селезінці та місцях запалення. Живуть від кількох діб до кількох десятків років. Ті лейкоцити, що утворюються в лімфатичних вузлах, живуть від 100 до 200 діб. Лейкоцитам, на відміну від еритроцитів, властивий амебоїдний рух, завдяки чому вони здатні проходити крізь стінки найменших кровоносних судин і рухатися між клітинами.Збільшення лейкоцитів понад фізіологічну норму називають лейкоцитозом. Він розвивається при запальних процесах, інфекційних захворюваннях, після споживання їжі та під час важкої фізичної праці.Зменшення кількості лейкоцитів у крові нижче норми називають лейкопенією, її спричиняють деякі інфекційні захворювання, а також променеве враження організму. Основна функція лейкоцитів - захист організму від мікроорганізмів, чужорідних білків, сторонніх тіл, які проникають у кров і тканини.

29 питання Тромбоцити (Platelet count) - Формені елементи крові, що беруть участь в забезпеченні гемостазу. Тромбоцити - дрібні без'ядерніклітини, овальної або округлої форми, їх діаметр 2-4 мкм. Утворюються тромбоцити в кістковому мозку з мегакаріоцитів. У спокійному стані (в кровотоці) тромбоцити мають дисковидную форму. При активації тромбоцити набувають сферичну форму і утворюють спеціальні вирости(Псевдоподии). За допомогою подібних виростів кров'яні пластинки можуть з'єднуватися один з одним (агрегувати) і прилипати до пошкодженої судинної стінки (здатність до адгезії).Головна функція тромбоцитів - Участь в процесі згортання крові (гемостазі) - важливої ​​захисної реакції організму, що запобігає велику крововтрату при пораненні судин. Воно характеризується такими процесами: адгезія, агрегація, секреція, ретракція,спазм дрібних судин і в'язкий метаморфоз, освіта білого тромбоцитарного тромбу в судинах мікроциркуляції з діаметром до 100 нм. Інша функція тромбоцитів ангиотрофическая - харчування ендотелію кровоносних судин. Відносно недавно встановлено також, щотромбоцити грають найважливішу роль в загоєнні і регенерації пошкоджених тканин, звільняючи з себе в ранові тканини фактори росту, які стимулюють поділ і ріст пошкоджених клітин. Фактори зростання є поліпептидні молекули різної будови іпризначення.

Гранулоцитів (72%). Ці клітини як і еритроцити утворюються в кістковому мозку, але з інших попередників. Вони характеризуються сегментованими ядрами досить химерної форми, тому називаються також полі-морфноядернимі (від грец. Poly - багато і morpha - форма) лейкоцитами. Серед них розрізняють нейтрофіли, еозинофіли і базо-філи.

1. Нейтрофіли (Фагоцити) складають приблизно 70% від загального числа лейкоцитів. Вони здатні протискатися між клітинами, які утворюють стінки капілярів і мігрувати по міжклітинних просторах різних тканин, прямуючи до інфікованих ділянках тіла. Нейтрофіли активно фагоцитують, тобто поглинають і перетравлюють, хвороботворні бактерії (розд. 14.8.5).

2. Еозинофіли відрізняються присутністю в цитоплазмі гранул, забарвлюються еозином в червоний колір. Зазвичай на їх частку припадає лише 15% від загального числа лейкоцитів, але при алергічних станах (наприклад при астмі або сінну лихоманку) їх кількість зростає. Еозинофіли володіють антигістамінні-ми властивостями. Зміст еозинофілів в крові регулюється гормонами, секре-тіруемимі корою надниркових залоз у відповідь на найрізноманітніші стресові впливи.

3. Базофіли становлять 05% загальної популяції лейкоцитів. При фарбуванні цих клітин основними барвниками, такими, наприклад, як метиленовий синій, в них стають помітними сині гранули. Базофіли синтезують гепарин, білок, що перешкоджає згортанню крові, і гістамін, який ініціює зокрема запальну реакцію в пошкоджених тканинах, що сприяє їх швидкому загоєнню. При деяких алергічних станах, наприклад при сінній лихоманці, спостерігається надзвичайно висока секреція гістаміну.

Агранулоціти (28%). Ці клітини не містять гранул в цитоплазмі. Якщо у гранулоцитів ядро як би складається з декількох частин, то тут воно явно одне, овальне або бобовідное, у зв'язку з чим ці лейкоцити називають мононуклеарними або одноядерними. Виділяють два основних типи незерністих лейкоцитів.

1. Моноцити (4%) утворюються в кістковому мозку і містять ядро бобовидной форми. В кровотоці вони проводять всього 30-40 год, а потім виходять в навколишні тканини, стаючи макрофагами.

2. Макрофаги фагоцитують бактерії та інші відносно великі частки. Як буде пояснено в нашій статті, вони сприяють розвитку імунної відповіді, пов'язуючи і перетворюючи деякі антигени. Разом з нейтрофілами вони утворюють діючу по всьому організму фагоцитарну систему, яка є першою лінією оборони проти інфекції.

3. Лімфоцити (24%) утворюються в тимусі (вилочкової залози) і лімфоїдної тканини з клітин костномозгового походження. Це сферичні клітини з невеликою кількістю цитоплазми. Здатність до амебоідному руху у них обмежена. Лімфоцити містяться також в лімфі і інших тканинах тіла. Розрізняють два їх основних типи - Т-і В-лімфоцит-ти (розд. 14.9). Вони індукують імунні реакції або беруть участь в них (сприяють утворенню антитіл, відторгнення трансплантатів та знищення пухлинних клітин). Тривалість життя окремої лімфоцита широко варіює - від лічених днів до десяти з гаком років.

30 питання Органи імунної  системиОргани імунної системи людини підрозділяють на центральні (Кістковий мозок, вилочкова залоза) і периферичні (Селезінка, лімфатичні вузли, скупчення лімфоїдної тканини у власному шарі слизової оболонки шлунково-кишкового тракту). Центральні органи імунної системи• У центральних органах імунної системи відбувається лімфопоез [от греч. lympha. прозрачная жидкость и poiesis, производить]- Диференціювання з клітин-попередниць, розмноження і дозрівання імунокомпетентних клітин. В ході диференціювання лімфоцити починають експресувати рецептори, надалі здатні зв'язуватися з Аг. У центральних органах відбираються і виживають ті лімфоцити, які толерантні до власних Аг. Периферичні органи імунної системи• У периферичних органах імунної системи зрілі лімфоцити взаємодіють між собою, з допоміжними клітинами і Аг. Тут макрофаги і зрілі Т-і В-лімфоцити беруть участь в імунній відповіді, з'являються ефекторні клітини і клітини пам'яті. Імунні реакції за участю циркулюючих в крові Аг протікають в селезінці. Клітини лімфатичних вузлів реагують з Аг, циркулюючому в лімфі. Органи входять в імунну систему людини: лімфатичні залози (вузли), мигдалики, вилочкова залоза (тимус), кістковий мозок, селезінка і лімфоїдні освіти кишки (Пейеровые бляшки). Головну роль відіграє складна система циркуляції, яка складається з лімфатичних проток з'єднують лімфатичні вузли. 
Лімфатичний вузол - це утворення з м'яких тканин, має овальну форму і розміром 0,2 - 1,0 см, у якому міститься велика кількість лімфоцитів. 
Мигдалини - це невеличкі скупчення лімфоїдної тканини, розташовані з двох сторін глотки. Селезінка - зовні дуже схожий на великий лімфатичний вузол. Функції селезінки різноманітні, це і фільтр для крові, сховище для клітин крові, продукції лімфоцитів. Саме в селезінці старі і неповноцінні клітини крові руйнуються. Розташовується селезінка в районі живота під лівим подреберьем близько шлунка. 
Вилочкова залоза (тимус) - розташовується даний орган за грудиною. Лімфоїдні клітини в тимусе розмножуються і «вчаться». У дітей і людей молодого віку тимус активний, чим людина старше, тим тимус стає менш активний і зменшується в розмірі. 
Кістковий мозок - це м'яка губчаста тканина, розташована всередині трубчастих і плоских кісток. Головне завдання кісткового мозку це продукція клітин крові: лейкоцитів, еритроцитів, тромбоцитів. 
Пейєрові бляшки - Це скупчення лімфоїдної тканини в стінці кишечника. Головну роль відіграє система циркуляції, складається з лімфатичних проток, що з'єднують лімфатичні вузли, і транспортують лімфатичну рідину. 
Лімфатична рідина (лімфа) - це рідина без кольору, що тече по лімфатичних судинах, в ній міститься багато лімфоцитів - білих кров'яних тілець, які беруть участь у захисті організму від хвороб. 
Лімфоцити - це образно кажучи «солдати» імунної системи, саме вони відповідають за знищення чужорідних організмів або хворих клітин (інфікованих, пухлинних тощо). Найважливіші види лімфоцитів (В-лімфоцити і Т-лімфоцити) вони працюють разом з іншими імунними клітинами і не дозволяють проникнути в організм чужорідних субстанцій (інфекцій, чужорідних білків і т.д.). На першому етапі організм «вчить» Т - лімфоцити відрізняти сторонні білки від нормальних (своїх) білків організму. Цей процес навчання проводиться в вилочковій залозі (тимусе) в дитячому віці, так як в цьому віці тимус найбільш активний. Далі людина досягає підліткового віку, і тимус зменшується у розмірі і втрачає свою активність. 
Цікавий факт, що при багатьох аутоімунних захворюваннях, і при розсіяному склерозі так само, імунна система не дізнається здорові клітини і тканини організму, а ставиться до них як до чужорідних, починає їх атакувати і руйнувати їх.

31 питанняІмунітет - це несприйнятливість організму до інфекцій і впровадженню чужорідних організмів. Це природний захисний механізм людського організму. Імунітет відповідає за сталість внутрішнього середовища, знищує збудників інфекційних та усуває вплив на організм аномальних клітин, хімічних речовин. 
Імунна система людини, як і будь-яка інша система організму, складається з певних органів. Ці органи - лімфатичні вузли, розташовані по всьому тілу, кістковий мозок, вилочкова залоза, піднебінні мигдалики, селезінка, скупчення лімфоїдної тканини в апендиксі. Ці органи виробляють спеціальні клітини, які і виконують захисну функцію, реалізують механізми, що охороняють організм від шкідливих впливів. Імунна система (імунітет) виконує кілька основних завдань: 
Регулює заміну пошкоджених клітин різних органів або постарілих клітин, 
Захищає організм від проникнення інфекцій, спричинених вірусами, бактеріями, грибами, найпростішими, 
Знищує чужорідні структури - пухлинні клітини, аномальні клітини. 
При попаданні інфекції в організм людини захисні системи активуються і виконують основну задачу - забезпечують функціональність і цілісність органів і систем. На боротьбу виходять клітини імунної системи - макрофаги, лімфоцити, фагоцити. Важливу роль відіграють імуноглобуліни - спеціальні білки, які виробляються клітинами імунної системи, які знищують чужорідні частинки. 
Яким буває імунітет і його види? 
Відомо два основних види імунітету - вроджений і набутий. 
Вроджений (неспецифічний) імунітет людина отримує з моменту зачаття, ще перебуваючи в материнському животі. Цей вид імунітету передається у спадок, його робота залежить від безлічі факторів на рівні клітин і неклеточном рівні - гуморальному. 
Природний захист організму є досить сильною, але чужорідні для людини мікроорганізми постійно вдосконалюються, що дозволяє їм проникати крізь сформовані захисні бар'єри і послаблювати природний імунітет. 
Найчастіше це відбувається при стресі, при неповноцінному харчуванні з обмеженим надходженням вітамінів. Якщо чужорідному агенту вдалося проникнути в кровоносну систему людини, включається в роботу і набутий імунітет. 
Придбаний (специфічний) імунітет, як випливає з його назви, «купується» тобто формується в організмі людина протягом всього його життя. Він не передається у спадок. Набутий імунітет - це вироблення антитіл, спеціальних молекул, які знищують потрапляють в організм антигени (чужорідні агенти). 
Набутий імунітет буває природним, коли організм при зустрічі з інфекцією виробляє антитіла самостійно. Якщо цей чужорідний агент знову потрапляє в організм, то вироблені раніше антитіла відразу знищують його. Такий вид імунітету характерний для кору та вітряної віспи, якими людина хворіє лише один раз у житті, а потім зберігає до цих хвороб стійкий імунітет. 
Набутий імунітет може бути штучним. Для його формування роблять щеплення, що містять ослаблених збудників хвороби, до яких організм сам виробляє імунітет. Це активний вид штучного імунітету. Пасивний імунітет людина отримує при введенні сироваток - це готові антитіла до певної інфекції, які в найкоротші строки можуть запобігти захворювання. 
Послаблюють захисні сили організму неправильне харчування, стреси, інтоксикація організму палінням, спиртними напоями, важка інтелектуальна робота, часті вірусні та бактеріальні інфекції.