1 питання
Фізіологія - це медико-біологічна
наука, яка вивчає:
1 - функції живого організму, фізіологічних
систем, органів, клітин і окремих клітинних
структур
2 - механізми їх регулювання
3 - закономірності життєдіяльності організму
4 - взаємодія його з навколишнім середовищем.
«Завдання фізіології полягає в тому,
щоб зрозуміти роботу машини людського
організму, визначити значення кожної
його частини, зрозуміти, як ці частини
пов'язані, як вони взаємодіють і яким
чином їх взаємодії виходить результат
- спільна робота організму» (Павлов).
Фізіологія як наука, тісно пов'язана:
з морфологічними науками (анатомією,
цитологией, гистологией);
фізикою і хімією, оскільки всі явища,
що відбуваються в організмі, пов'язані
з процесами, заснованими на законах цих
наук;
з загальною біологією
з эмбриологией
з кінця ХХ ст. - з електронікою, інформатикою.
2 питання Безумовні рефлекси – це постійні вроджені реакції організму
на певний вплив зовнішнього світу, які
здійснюються при посередництві нервової
системи і не вимагають спеціальних умов
для свого виникнення.Безумовні рефлекси:
класифікаціяВсі безумовні рефлекси за
ступенем складності та вираженості реакцій
організму поділяють на прості і складні.
В залежності від виду реакції – на харчові,
статеві, оборонні, орієнтовно-дослідницькі
та ін. В залежності від відношення організму
до подразника – на біологічно позитивні
і біологічно негативні. Безумовні рефлекси
виникають головним чином під впливом
контактного подразнення: харчовий безумовний
рефлекс – при попаданні їжі в рот і впливі
її на рецептори язика; оборонний – при
подразненні больових рецепторів. Проте
виникнення безумовних рефлексів можливе
і під впливом таких подразників, як звук,
вид і запах предмета. Так, статевий безумовний
рефлекс виникає під впливом специфічного
статевого подразника (вид, запах та інші
подразники, які походять від самки або
самця). Орієнтовно-дослідний безумовний
рефлекс виникає завжди у відповідь на
раптовий маловідомий подразник і проявляється
зазвичай у повороті голови і русі тварини
в бік подразника. Його біологічний сенс
полягає в обстеженні даного подразника
і всього зовнішнього навколишнього оточення.До
складних безумовних рефлексів відносяться
такі, які мають циклічний характер і супроводжуються
різними емоційними реакціями. До таких
рефлексів часто відносять інстинкти.Безумовні
рефлекси є основою для утворення умовних
рефлексів. Порушення або перекручення
безумовних рефлексів зазвичай пов'язане
з органічними ураженнями головного мозку.
Дослідження безумовних рефлексів проводиться
для діагностики ряду захворювань центральної
нервової системи.
3 питання
Умовні рефлекси — це рефлекси, що
набуваються протягом життя на базі безумовних
рефлексів під впливом певних чинників
зовнішнього середовища. Умовні рефлекси
є індивідуальними: той або інший рефлекс
може бути присутній у одних особин виду
і відсутній у інших. При зміні умов зовнішнього
середовища одні умовні рефлекси можуть
зникати, а інші — виникати. Для вироблення
умовних рефлексів не потрібен специфічний
подразник. Вони виникають на будь-які
умовні подразники. Для їх утворення повинні
виконуватися три умови: 1) дія умовного
подразника повинна обов'язково співпадати
в часі з безумовним (у собаки вигляд і
запах м'яса викликає слиновиділення,
якщо показ його кілька разів поєднувався
з їжею); 2) початок дії умовного подразника
повинен дещо передувати дії безумовного
(для утворення у собаки умовного слиновидільного
рефлексу на дзвінок потрібно, щоб він
починав дзвонити за 5—30 с до подачі корму
та якийсь час супроводжував їжу); 3) умовний
подразник повинен неодноразово підкріплюватися
дією безумовного подразника. Механізм
утворення умовного рефлексу полягає
у встановленні тимчасового зв'язку між
двома вогнищами збудження в корі головного
мозку, наприклад між центром зору і центром
слиновиділення. Після декількох поєднань
умовного і безумовного подразників тимчасовий
зв'язок, виникаючий у результаті розповсюдження
збудження в цих центрах, стає більш міцним.
Завдяки наявності такого зв'язку дія
одного умовного подразника без підкріплення
безумовним викликає виникнення другого
вогнища збудження й у відповідь реакцію,
відповідну безумовному рефлексу.
4 питання
Безумовні рефлекси 1 Природжені, передаються
спадково, Видові, тобто притаманні усім
представникам даного виду, Мають сталі
рефлекторні дуги, Відносно сталі, мало
змінюються, Здійснюються у відповідь
на специфічне (адекватне) подразнення,
Здійснюються на рівні спинного мозку,
стовбура та підкоркових ядер, Забезпечують
існування в перші моменти після народження,
а потім є основою для вироблення умовних
рефлексів.Умовні: Набуваються організмом
протягом життя, Індивідуальні. У одних
особин даного виду можуть бути присутні,
а в інших — відсутні, Мають рефлекторні
дуги, що формуються за певних умов, Непостійні,
можуть вироблятися і зникати, Здійснюються
на будь-яке подразнення, що сприймається
організмом, формується на базі безумовних
рефлексів, Здійснюються тільки за рахунок
діяльності головного мозку, Сприяють
пристосуванню організму до умов зовнішнього
середовища.
5 питання
Гальмування умовних рефлексів:
Розрізняють
безумовне і умовне гальмування
умовних рефлексів.
Безумовне
гальмування є вродженим, може
проявлятися в любому відділі ЦНС. Розрізняють
безумовне гальмування:
- зовнішнє - виникає, якщо у
корі великого мозку під час здійснення
умовного рефлексу виникає нова, досить
сильна ділянка збудження, не зв’язана
з даним умовним рефлексом. Даний вид гальмування
не потребує вироблення - умовний рефлекс
гальмується одразу, як тільки подіє сторонній,
надзвичайно сильний подразник. У молодших
школярів гальмуються умовні рефлекси
пов’язані з письмом, якщо на учнів подіє
достатньо сильний сторонній подразник.
Таким подразником може бути крик вчителя,
почуття голоду, переповнення сечового
міхура, запалення певної ділянки. Така
форма взаємодії між нервовими центрами
дозволяє зосередити увагу на більш важливій
у даний момент події;
- позамежове, яке проявляється
при надмірному збільшенні сили або часу
дії умовного подразника. При цьому умовний
рефлекс різко послаблюється, або повністю
зникає. Позамежове гальмування захищає
нервові клітини від виснаження. У школярів
позамежове гальмування спостерігається
тоді, коли вчитель пояснює навчальний
матеріал надто гучним голосом.
Умовне
(внутрішнє) гальмування - характерне лише
клітинам кори великого мозку, виникає
за певних умов і настає не одразу, а виробляється
поступово. Розрізняють умовне гальмування:
1) згасаюче - виникає у тому випадку,
коли умовний подразник багато разів не
підкріплюється безумовним. Згасанням
можна пояснити неміцність знань навчального
матеріалу, якщо він не закріплювався
повторенням, тимчасову втрату навички
гри на музичному інструменті. Згасання
лежить в основі забування. У дітей згасаюче
гальмування відбувається повільно, тому
їх важко відучити від шкідливих звичок;
2) запізнювальне - воно розвивається,
якщо безумовний подразник давати з запізненням
після умовного. Наприклад, якщо після
багаторазового повторення вмикання дзвонику
їжу давати не через 1-5сек., а через 2-3хв.,
то і слина буде виділятися через 2-3хв.
У дітей запізнювальне гальмування виробляється
з труднощами під впливом виховання і
тренування. Першокласник тягне руку,
встаючи з-за парти, намагаючись привернути
увагу вчителя, важко привчити його стримувати
свої бажання;
3) диференціювальне - організм відрізняє
умовні подразники близької якості. Виробляється
внаслідок підкріплення одних умовних
подразників і непідкріплення інших. Завдяки
диференціювальному гальмуванні молодші
школярі у процесі навчання розрізняють
звуки, кольори, відтінки, форму предметів,
тварини, рослини, з багатьох предметів
вибирають той, який потрібний. Це дає
можливість їм засвоїти правильне написання
букв, фіксувати результати спостережень
тощо. Уже з перших днів життя дитини починає
вироблятися диференціювання. Це допомагає
орієнтуватися в навколишньому світі,
вичленяти з нього подразники значущі,
сигнальні;
4) умовне
гальмо - якщо у собаки виробити
слиновидільний умовний рефлекс на свисток,
то свисток викликатиме виділення слини,
а комбінація свисток-світло - ні, оскільки
ця комбінація двох подразників не підкріплюватиметься
годуванням. У даному випадку світло виступає
умовним гальмом. Процес навчання пов’язаний
з виробленням у школярів умовних гальм.
Наприклад, слово “не можна” гальмує
умовні рефлекси, небажані на певному
етапі навчання;
5) зберігальне гальмування - розвивається
внаслідок стомлення після тривалої роботи.
Спрямоване на збереження нервових структур
від функціонального виснаження і морфологічного
руйнування.
6питання
Основні принципи ВНД Основні принципи
діяльності нервової системи людини
У процесі праці і
життєдіяльності організм людини реагує
на різноманітні сигнали, що надходять
із зовнішнього та внутрішнього середовища,
як єдине ціле. Це досягається завдяки
тому, що регулює і спрямовує всю роботу
організму центральна нервова система.
Основні принципи
діяльності нервової системи такі:
● принцип детермінізму
— всі реакції організму мають свою причину,
тобто зумовлюються дією подразників;
● принцип аналізу
і синтезу — вся діяльність організму
здійснюється на основі аналізу і синтезу
сигналів, які діють на нього;
● принцип структурності
— кожний нервовий процес відбувається
в певних відділах мозку;
● принцип системності
— різноманітні функції організму об’єднуються
для злагодженої взаємодії.
Основу діяльності
нервової системи, її елементарний акт
становить рефлекс. Рефлекс — це реакція
організму у відповідь на подразники зовнішнього
або внутрішнього середовища, яка відбувається
з обов’язковою участю центральної нервової
системи. Рефлекс виявляється у виникненні
або припиненні якоїсь діяльності.
Шлях, яким за допомогою
основних фізіологічних процесів здійснюється
рефлекс, називається рефлекторною дугою.
Рефлекторна дуга складається з таких
ланок:
● рецептора, який
сприймає подразнення;
● аферентного нервового
волокна, по якому передається збудження
від рецептора в центральну нервову систему;
● вставних нейронів
і синапсів, які передають збудження від
аферентних до ефекторних нейронів;
● еферентних нервових
волокон, по яких передається збудження
до робочих органів;
● ефектора, або робочого
органа.
Для здіснення рефлексу,
або керування однією з функцій організму,
група нейронів, розміщених в різних відділах
центральної нервової системи, утворює
нервовий центр. Нервовий центр — це
функціональне об’єднання, в якому є головна
частина (скупчення нейронів), без якої
конкретна функція нездійсненна.
Властивості нервового
центра такі:
● одностороннє проведення
збудження від аферентного нейрона до
еферентного;
● сповільнення проведення
збудження в синапсах;
● кумуляція збуджень
— кілька слабких подразнень, кожне з
яких не викликає жодного рефлексу, діючи
одночасно на різні групи рецепторів або
надходячи один за одним від одного й того
самого рецептора, викликають рефлекс;
● післядія — продовження
рефлекторної реакції після припинення
подразнення рецептора;
● трансформація
ритму — здатність змінювати частоту
імпульсів;
● втомлюваність
— зменшення або припинення рефлекторної
реакції в разі тривалої дії подразника;
● фонова активність,
яку створюють вставні нейрони та ретикулярна
формація.
Принципи рефлекторної
діяльності такі:
● принцип зворотного
зв’язку. Під час здійснення рефлексу
від робочих органів надходять сигнали
до центральної нервової системи відносно
ефективності реакції. Це явище названо
зворотним зв’язком, а система сигналів
— зворотною аферентацією. Сукупність
нервових шляхів — рефлекторної дуги
та шляхів отримання зворотної інформації
про ефективність відповідної реакції
— утворює рефлекторне кільце;
● принцип загального
кінцевого шляху. Кількісне переважання
аферентних нейронів над еферентними
є причиною того, що останні є загальним
кінцевим шляхом для багатьох рефлексів
від центральної нервової системи до робочих
органів. Обмежений вихід на периферію
є механізмом, завдяки якому організм
відповідає рефлекторною реакцією лише
на найважливіші подразники;
● принцип домінанти
— в кожний момент переважає певний рефлекс.
7 питання
Особливості внд у дітей : Особливості
вищої нервової діяльності дитини
Аналіз електроенцефалограм дітей різного
віку показує, що підкіркові структури,
які є найбільш філогенетично давніми
утвореннями мозку і відіграють дуже важливу
роль в забезпеченні життєво важливих
функцій, визрівають значно раніше, ніж
вищі відділи центральної нервової системи.
Повільна активність в електроенцефалограмі,
яка відображує їхнє функціонування, практично
сформована уже в грудному віці і реєструється
уже в новонароджених дітей.
Структурно-функціональне дозрівання
кори великого мозку і набуття нею головної
ролі в кірково-підкірковій взаємодії
є надзвичайно важливим у поведінкових
реакціях дитини. Зростання гальмівного
впливу кори на підкіркові структури сприяє
наростанню стриманості, контрольованості
і усвідомленості вчинків. Посилення організуючої
ролі кори великого мозку, яке спостерігається
протягом тривалого індивідуального розвитку
дитини, є основою для формування процесів
уваги і зосередження.
Ознаки елементарної, так званої мимовільної
уваги, або орієнтувальної реакції, які
зумовлюються раптовими подразниками,
можна спостерігати уже в перші місяці
життя дитини. Вони виражаються в вегетативних
і поведінкових реакціях: зміни дихання,
частота серцевих скорочень, повороті
голови, очей, припиненні іншої діяльності.
Уже в дитячому віці відмічається втягнення
кори великого мозку в реакцію на зовнішні
сигнали, що виявляється в деякій зміні
ритмічної електричної активності мозку.
Проте цей кірковий компонент орієнтувальної
реакції в дитячому віці дуже істотно
відрізняється від того, що спостерігається
в дорослих.
Дитина народжується з порівняно невеликою
кількістю природжених безумовних рефлексів.
В реакцію-відповідь на подразники включається
весь організм, що пов'язане з широкою
іррадіацією збудження в центральній
нервовій системі. На ранніх стадіях розвитку
дитини, коли морфологічний розвиток кори
великого мозку ще не досяг достатньої
зрілості, спостерігаються генералізовані
реакції, які регулюються підкірковими
структурами мозку.
У новонароджених дітей виражений сисний
рефлекс у відповідь на подразнення рецепторів
губ, шкіри, біляротової області, щік, слизової
оболонки язика. Із захисних рефлексів
добре розвинутий миготливий рефлекс.
У немовлят виражений хватальний рефлекс
на дотик до долоні і хватальний рефлекс
ноги на подразнення передньої частини
підошви.
Впливаючи на шкіру новонародженого, можна
викликати рефлекси на больові і температурні
подразнення, на зміну положення тіла,
установчий лабіринтний рефлекс голови.
На звукові подразнення новонароджені
реагують загальними реакціями типу здригання,
загального рухового занепокоєння із
зміною частоти дихання і серцевих скорочень.
Це примітивний орієнтувальний рефлекс.
Орієнтувальний рефлекс з різних аналізаторів
уже в перші дні життя дитини, в той період
життя, коли ще відсутні пристосувальні
реакції типу умовних рефлексів, є біологічно
важливою формою пристосувальної діяльності
організму, яка забезпечує елементарний
аналіз подразнень.
8 питання
Порушення внд у дітей Порушення
ВНД. Патологічні зміни
ВНД у дітей пов’язані із структурними
пошкодженнями нервових клітин, а також
із функціональними змінами нервової
системи. Неврози – це група захворювань,
які характеризуються функціональними
змінами нервової системи. В основі будь-якого
неврозу лежить незадоволення потреб
організму і як наслідок цього – порушення
балансу процесів збудження і гальмування,
а також їх рухливості.
І.П. Павлов виділив 3 механізми неврозів:
1. Перенапруга процесу внутрішнього гальмування
(потреби організму подавляються умовними
гальмівними рефлексами, так зване “заборонне
гальмування” – все не можна, недопустимо
і т.д.).
2. Перенапруга процесів збудження (так
зване “вседозволене виховання”, коли
все можна і на слово” не можна” не сформований
умовний гальмівний рефлекс).
3. Перенапруга рухливості процесів збудження
і гальмування (так зване “різностороннє
виховання” в сім’ї або сім’я – школа,
сім’я – суспільство.
Умови, які впливають на розвиток неврозу:
1) дефекти виховання (заборонне, вседозволене,
різностороннє виховання);
2) складні взаємовідносини в сім’ї;
3) нерозуміння потреб дитини;
4) перенесені важкі захворювання (хвороби
і травми мозку, інтоксикація);
5) порушення режиму дня, яке веде до перевтоми;
6) ситуації, які супроводжуються негативними
емоціями: почуттями гніву, страху, несправедливості,
відсутності любові у сім’ї.
Найбільш часто зустрічаються такі різновиди
неврозів: неврастенія, невроз нав’язливих
станів, істерія.
Неврастенія характеризується перенапругою
гальмування або збудження в корі головного
мозку. Причиною цих порушень можуть бути
розумові і фізичні навантаження, а також
тривалі ситуації, які травмують психіку.
Прояви неврастенії: порушення сну, апетиту,
низька працездатність, а також вегетативні
порушення (пітливість, серцебиття, аритмія,
головні болі та інші).
Неврози нав’язливих станів характеризуються
нав’язливими думками, страхами. Виникають
у людей невпевнених у собі, сором’язливих.
Супроводжуються втратами апетиту, порушеннями
сну, зміною настрою, підвищеною дратівливістю,
пониженням працездатності.
Істерія пов’язана з патологічною перевагою
першої сигнальної системи над другою.
Розвивається у людей із слабким типом
ВНД під впливом психічної травми або
як результат неправильного виховання
(вседозволеність). До істерії схильні
люди з підвищеним навіюванням і самонавіюванням,
егоцентристи, які хочуть завжди бути
в центрі уваги. Прояви істерії різноманітні.
Для неї характерні яскравість, театральність,
виникає при наявності глядачів.
Дані види неврозів характерні для підлітків,
у дітей спостерігаються різні невротичні
реакції: психомоторні порушення (рухова
тривожність, скованість); явища страху;
вегетативні порушення: травлення, судинні
порушення ( головокружіння, стан непритомності),
нетримання сечі і калу.
З розвитком дитини невротичні симптоми
стають більш стійкими, набуваючи ознак,
які характерні для неврозів.