55 Авітаміноз,гіповітаміноз,гіпервітамноз
Авітаміноз - захворювання, що є наслідком тривалого
неповноцінного харчування, в якому відсутні будь-які вітаміни. . Ознаки авітамінозу
лущення шкірного
покриву.
Згодом авітаміноз
може привести до набагато більш поганих
наслідків: проблем зі шлунково-кишковим
трактом, погіршення зору.
Причини, що викликають
авітаміноз
Порушення надходження вітамінів
з їжею при неправильному харчуванні,
недостатньому або неякісному харчуванні.
Порушення процесів
травлення або порушення роботи органів,
пов'язаних безпосередньо з травленням.
Надходження в організм антивитаминов, наприклад лікарських
препаратів синкумар, дикумарол, що застосовуються
при лікуванні підвищеної згортання крові.
Особливості дитячого
обміну речовин
Особливості обміну
речовин у літніх людей.
Гіповітаміноз (від гіпо ( греч. ὑπο - Під, внизу) і вітаміни), хворобливий стан, що виникає
при порушенні відповідності між витрачанням
вітамінів і надходженням їх в організм;
те саме, що вітамінна недостатність.
Гіповітаміноз розвивається при недостатньому
надходженні вітамінів. Гіповітаміноз
розвивається непомітно: з'являється дратівливість,
підвищена стомлюваність, знижується
увага, погіршується апетит, порушується
сон. Систематичний тривалий недолік вітамінів
в їжі знижує працездатність, позначається
на стані окремих органів і тканин (шкіра,
слизові, м'язи, кісткова тканина) і найважливіших
функціях організму, таких як зростання,
інтелектуальні та фізичні можливості,
продовження роду, захисні сили організму.
Гіпервітаміноз (від гіпер... і вітаміни ), інтоксикація, що викликається
прийомом різко підвищених доз вітамінів
А і D. Відносно ін. вітамінів можливість
розвитку Р. точно не встановлена. Гіпервітаміноз
D у дітей розвивається після введення
дози вітаміну D понад 50000 ME, а у дорослих
100000—150000 ME в день. У дорослих Р. частіше
протікає гостро, з болями в животі, нудотою,
блювотою, проносами або замками; різко
порушені функції нирок, з'являються гіпертонія,
головний біль, болі в кістках і м'язах.
У дітей ознаки ті ж, але виражені менш
різко. Лікування: припинення прийому
вітаміну D, рясне пиття, вливання фізіологічного
розчину, прийом глюкози, аскорбінової
кислоти, вітаміну Е і ін. Гіпервітаміноз
А розвивається після прийому продуктів
(наприклад, печінка білого ведмедя) або
препаратів, багатих вітаміном А. У дорослих
виявляється сильним головним болем, нудотою,
блювотою, проносами, лущенням шкіри особи
і тіла; у дітей після прийому великої
кількості препаратів вітаміну А може
розвинутися хронічний Р., який виявляється
сухою, шорсткою, такою, що зудить шкірою,
розвитком твердих, схожих на шкаралупу,
глибоких хворобливих опухань на предплечьях,
рідше — на руках і ногах; інколи спостерігається
збільшення печінки. Після припинення
прийому вітаміну А настає одужання.
56 Залози внутрішньої
секреціїБіологічне значення залоз
внутрішньої секреціїВ організмі людини
є слинні, шлункові, сальні, потові залози,
секрети яких виділяються спеціальними
протоками у порожнини тіла (в ротову порожнину,
шлунок, кишечник) або в зовнішнє середовище.
Такі залози називаються залозами зовнішньої
секреції.Однак в організмі є й такі залози,
які не мають вивідних проток, а сформовані
у них біологічно активні речовини — гормони
(від грец. hormao — збуджую) — виділяють
у кров. Такі залози називаються залозами
внутрішньої секреції, або ендокринними
залозами (від грец. endon — внутрішній, сrіпо
— виділяю). До ендокринних залоз належать:
щитоподібна, прищитоподібні, зобна або
вилочкова, гіпофіз, шишкоподібне тіло
(епіфіз), надниркові залози, підшлункова
та статеві залози (рис. 1).Підшлункова
і статеві залози є змішаними залозами,
бо частина їхніх клітин виконує зовнішньосекреторну
функцію, інша частина—внутрішньосекреторну.Ендокринні
залози невеликі за розмірами, мають малу
масу, багаті на кровоносні судини. Кров
приносить до них необхідний будівельний
матеріал і забирає хімічно активні речовини
(гормони). Гормони (від грец. hormao — збуджую)
— специфічні, фізіологічно активні речовини,
які виробляються залозами внутрішньої
секреції. Розмір молекул гормонів порівняно
невеликий. Це забезпечує їхнє проникнення
через стінки капілярів із кров'яного
русла в тканини. Гормони порівняно швидко
руйнуються тканинами, тому для забезпечення
тривалої дії вони повинні постійно виділятися
в кров. Тільки в цьому випадку можливе
підтримання постійної концентрації гормонів
у крові.Гормонам властива відносна видова
специфічність, що має велике значення,
бо дає змогу нестачу того чи іншого гормону
в організмі людини компенсувати введенням
гормональних препаратів.За хімічною
будовою деякі гормони належать до поліпептидів
— інсулін і більшість гормонів гіпофіза.
Гормони щитоподібної залози — тироксин
і трийодтиронін, а також адреналін і норадреналін,
які виробляються в мозковому шарі надниркових
залоз, є похідними амінокислот. Гормони
кори надниркових і статевих залоз за
своєю природою є стероїдами.Гормони впливають
на обмін речовин, регулюють клітинну
проникність, сприяють проникненню продуктів
обміну речовин через клітинні мембрани.
Гормони впливають на дихання, кровообіг,
травлення, виділення, ріст і диференціювання
тканин, з гормонами пов'язана функція
розмноження.Вважають, що гормони справляють
вплив на організм шляхом активації або
пригнічення ферментних систем, через
зміну проникності клітинних мембран
і шляхом стимуляції генетичних процесів
у ядрі клітин. Можливо, гормони, приєднуючись
до ферментів, змінюють їхню структуру,
а це впливає на швидкість ферментативних
реакцій. Проте, майже всім гормонам властива
дія через генетичний апарат клітини.
Є дані про участь гормонів у синтезі нуклеїнових
кислот.Уся діяльність ендокринних залоз
регулюється нервовою системою. При порушеннях
діяльності ендокринних залоз виникають
різні захворювання: посилення діяльності
залози—гіперфункція (від грец. hyper —
над), коли утворюється і виділяється в
кров надмірна кількість гормону, і послаблення
діяльності залози — гіпофункція (від
грец. hypo — під, пониження), коли утворюється
і виділяється в кров мало гормону
57 Залози
внутрішньої секреції дітей різного
віку
Уже в процесі ембріонального
розвитку функціонують деякі ендокринні
залози, впливаючи на формування плода
(вилочкова залоза, шишкоподібне тіло,
інсулярний апарат підшлункової залози,
корковий шар надниркових залоз).Від року
до 6-7 років особливо впливають на організм
гормони Щитоподібної залози, шишкоподібного
тіла і вилочкової залози. На кінець цього
періоду посилюється активність передньої
частини гіпофіза, гормони якої є головним
фактором, що визначає лінійний ріст дітей
аж до періоду статевого дозрівання.Від
7 до 15-16 років посилюється функція гіпофіза,
виразно виявляється діяльність статевих
залоз, відбуваються складні нейрогормональні
зрушення: знижується гальмівний вплив
епіфіза на підзгір'я, посилюється секреція
гонадотропних гормонів гіпофіза, в крові
наднирників починають посилено вироблятися
андрогени, які зумовлюють появу вторинних
статевих ознак.
58 Гармони
внтурішньої секреціїЩитоподібна залоза розташована
на передній поверхні шиї під шкірою і
тонким шаром м'язів, трохи нижче гортані.
Складається вона з двох бокових часток
і перешийка. В залозі багато кровоносних
і лімфатичних судин. У новонародженої
дитини щитовидна залоза важить в середньому
1 г, під кінець другого року життя — 1-2
г, в 2 роки — 3 г, з 5 до 7 років її вага швидко
збільшується з 6 до 10 г. У період статевого
дозрівання вага залози продовжує збільшуватись
і в дорослих чоловіків важить до 25 г, а
в жінок — до 30 г.Щитоподібна залоза виділяє
два гормони: тироксин і трийодтиронін,
до складу якого входить 65% йоду. Під впливом
цих гормонів збуджується центральна
нервова система, прискорюється скорочення
серця, підсилюється обмін речовин.Тироксин
— сильний стимулятор обміну речовин
в організмі, він прискорює обмін білків,
жирів і вуглеводів, активізує окисні
процеси в мітохондріях, що зумовлює посилення
енергетичного обміну. Тироксин у невеликих
дозах сприяє синтезу білка, а у великих
призводить до інтенсивного розпаду білків,
жирів та вуглеводів, підвищує збудливість
нервової системи, прискорює рухові реакції.
Особливо важлива роль гормону в розвитку
плода, в процесах росту і диференціювання
тканин.При гіперфункції щитоподібної
залози людина хворіє на базедову хворобу,
яку вперше описав у 1840 році німецький
лікар Карл Базедов (1799-1854), а при гіпофункції
— на мікседему і кретинізм. Характерними
ознаками захворювання на базедову хворобу
є збільшення щитоподібної залози (зоб),
витрішкуватість (очні яблука виступають
із орбіт), підвищується обмін речовин,
який супроводжується значним схудненням.
У хворих на мікседему обличчя стає одутлим
і набряклим, шкіра стає сухою і грубою,
волосся випадає, обмін речовин різко
падає. Збудливість нервової системи зменшується,
психічна діяльність порушується, спостерігається
розумова відсталість, працездатність
різко падає. Недостатність функції щитоподібної
залози у дитячому віці приводить до кретинізму.
При цьому затримується ріст і порушуються
пропорції тіла, затримується статевий
розвиток, відстає психічний розвиток
дитини.Дві пари прищитоподібних залоз
розташовані на задній поверхні щитовидної
залози, часто в її тканині. Загальна їх
маса — 0,1-0,13 г. Залози виробляють гормони
— паратгормон і кальцитонін, які регулюють
обмін кальцію і фосфору в організмі. Паратгормон
підтримує вміст кальцію в крові на нормальному
рівні, регулює відкладання кальцію в
кістах і сприяє зв'язуванню кальцію білками
і фосфатами.При гіпофункції прищитоподібних
залоз відбувається зниження вмісту кальцію
в крові, що приводить до судорожних скорочень
м'язів ніг, рук, тулуба і обличчя — тетанії.
Кістки розм'якшуються, спотворюючи скелет
людини. А нирки, навпаки, "кам'яніють",
бо в них кальцій відкладається у вигляді
вапна. Гіперфункція спричиняє надмірне
окостеніння, підвищення вмісту кальцію
в крові, тимчасове підвищення збудливості
великих півкуль головного мозку, а потім
гальмування. В тканині нирок, у кровоносних
судинах серця, слизовій оболонці шлунка
і бронхіол відбувається відкладення
солей кальцію.